 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Визначення просторового порога тактильної чутливості шкіри людини.Досліджуваний сидить на стільці, йому пропонують закрити очі. Естезіометром (циркуль Вебера) з максимально зведеними ніжками торкаються до різних ділянок шкіри (кінчики пальців рук. долоні, кінчик носа, лоб, передпліччя, плече, спина). При цьому слідкують, щоб обидві ніжки естезіометра торкалися до шкіри одночасно і з однаковим тисненням. Продовжують торкатися до різних ділянок шкіри у встановленій послідовності, поступово збільшуючи відстань між ніжками циркуля, додаючи щоразу по 1 мм. При кожному дотику досліджуваний має відповісти, один чи два дотики він відчуває. Фіксують, при якій відстані між ніжками циркуля і на якій ділянці шкіри він вперше відчув подвійний дотик.
Результати: 1. При катанні горошини схрещеними пальцями відчували ________________________________________________________________________________тому що_________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ 2. При торканні кінчика носа схрещеними пальцями відчували ________________________________________________________________________________тому що_________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________
3. Просторовий порога тактильної чутливості шкіри:
Висновки: Зазначити, у якій ділянці тіла щільність розташування тактильних рецепторів найбільша? Яка ділянка тіла пацієнта є найбільш чутливою? ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Підпис викладача _____________ Самостійна робота: 1. Замалюйте схему нюхового аналізатору, позначте його частини. 2. Якою здаватиметься досліджуваному вода, температура якої 200С, при опусканні в неї обох рук, якщо до цього він тримав одну руку у воді температурою 400С, а іншу - температурою 100 С? Чим пояснити відчуття, що при цьому виникає? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 3. Під час нанесення слабких уколів на шкіру тильної поверхні кисті досліджуваний здебільшого відчував дотик, рідше біль. При більш інтенсивних уколах цієї самої області, він відчував тільки біль. Дайте пояснення цьому явищу. ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 4. Людина, що ввійшла до кімнати, відчула різкий запах конвалії. Через деякий час вона перестала його відчувати. Чому люди, що тривало перебували в цьому приміщенні, перестають відчувати цей запах? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 5. Замалюйте схему основних провідних шляхів соматосенсорної системи, вкажіть на ній види рецепторів, від яких вони передають нервові сигнали. Практичне заняття № 16 Дата:_______________ Тема: "Дослідження зорової, слухової та вестибулярної сенсорних систем" (4 год.) Питання до підготовки: 1. Структурно-функціональна організація зорового аналізатора. 2. Оптична система ока. Механізм рефракції і акомодації. Аномалії рефракції ока. 3. Зіничний рефлекс, його фізіологічне значення. 4. Рецепторний апарат зорового аналізатору Структура і функції окремих шарів сітківки 5. Фотохімічні та електричні явища в сітківці ока. 6. Світлова та контрастна чутливість органів зору. Поняття про адаптацію зору. 7. Сучасні уявлення про механізми сприйняття кольору. Основні форми порушення сприйняття кольору. 8. Основні зорові функції та фізіологічні основи методів їх дослідження. 9. Загальна характеристика слухового аналізатора.Функції зовнішнього та середнього вуха. 10.Структурно-функціональна організація внутрішнього вуха. Механізми сприйняття звуків. 11.Аналіз частоти і сили звуків. Характеристика звукових відчуттів. 12.Структурно-функціональна організція вестибулярного аналізатора. Вестибулярні реакції. Література: 1. Нормальна фізіологія / За ред. В.І. Філімонова – Київ: Вища школа, 1994, с. 97 - 127. 2. Физиология человека / Под ред. Г.И. Косицкого – Москва: Медицина, 1985, с.441 - 468.
Практична робота №1: "Визначення гостроти зору" Гострота зору – це здатність бачити дві точки окремо при їх максимальному зближенні. Розмір зображення на сітківці залежить від кута зору - кут, що утворюється між світловими променями, які надходять до ока від двох світлових точок. Мінімальний кут зору, під яким людина ще розрізняє дві світлові точки, дорівнює 1о. Гостроту зору визначають у відносних одиницях(норма – 1,0) Визначення проводять за допомогою спеціальних таблиць (таблиць Сівцева-Головіна). Таблиці містять 12 рядків літер та знаків у вигляді кілець. На лівому боці таблиці біля кожного рядка вказано відстань, з якої літери розпізнають при нормальному зорі. На правому боці вказано гостроту зору пацієнту, який розпізнає літери та знаки цього рядка з відстані 5 м.
Матеріали та обладнання: таблиці Сівцева-Головіна, об’єкт дослідження - людина
Порядок роботи: 1. Закріпити на стіні таблицю Сівцева так, щоб нижній її рядок був на рівні очей пацієнта. 2. Пацієнт сідає на стілець на відстані 5 м від таблиці. 3. Закрити одне око щитком. 4. Експериментатор показує йому літери і пропонує їх назвати. Дослідження починають з верхнього рядка, поступово переходячи до нижніх. 5. Знаходять той рядок, у якому пацієнт не може правильно назвати всі літери. Останній ря док, у якому пацієнт правильно назвав всі літери є показником гостроти зору. На правому боці таблиці вказано гостроту зору пацієнта, який розпізнає літери та знаки на відстані 5 м. 6. Якщо дослідження проводять на відстані, більшій або меншій ніж 5 м, то розрахунок гост роти зору проводять за формулою Снеллена: v = d / D, де v- гострота зору, d – відстань, з якої пацієнт бачить даний рядок, D – відстань з якої він мусить бачить даний рядок за нормальної гостроти зору (1,0) – вказана на лівому боці таблиці. 7. Аналогічно досліджують друге око. Результати: Гострота зору: праве око - ________, ліве око - ___________. ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Висновки: Зазначити чи відповідають визначені показники нормі Практична робота №2: "Визначення поля зору" Частина простору, що одночасно охоплюється при фіксованому стані очного яблука, називається полем зору. Величина поля зору обмежується носом, надбрівними дугами, щоками. У нормі поле зору дорослої людини дорівнює: вгору – 48-50о, вниз – 65-70о, назовні – 90о, всередину – 50-60о. Визначають поле зору за допомогою периметра чи під контролем поля зору експериментатора. Межі поля зору вимірюють величиною кута, що утворюється зоровою віссю ока і лінією, проведеною від останньої баченої точки на периферії через вузлову точку ока до сітківки.
Матеріали та обладнання: дошка, крейда, маркер, об’єкт дослідження - людина
Порядок роботи: 1. Пацієнт становиться на відстані 1 м від дошки. 2. В центрі дошки на рівні очей пацієнта намалювати коло діаметром 1 - 2 см і провести че рез нього 4 ліній через кожні 45о. 3. Пацієнт закриває одне око, а друге фіксує на маркері, який розташований у колі. 4. Експериментатор переміщує маркер по кожній з ліній від центра до периферії і робить позначку на тому місці лінії, де пацієнт перестає бачити маркер 5. Позначені точки з’єднують прямими лініями. Результати: Замалюйте схематично отримане поле зору для кожного ока.
праве околіве око Висновки: Оцінітьотримані поля зору: ________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________ Практична робота №3: "Спостереження сліпої плями (дослід Маріотта)"
Матеріали та обладнання: картки,об’єкт дослідження - людина
Порядок роботи: 1. Встановити на відстані 20-25 см на рівні очей пацієнта картку, на якій намальовані хрестик (зліва) і коло (справа). 2. Закрити праве око. Лівим зафіксувати праве зображення. 3. Віддаляючи чи наближаючи картку до ока, знайтиь відстань, на якій зображення зникає. 4. Дослід повторюють, закривши ліве око.
Результати: Опишіть результати спостережень. ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Висновки: Поясніть отримані результати: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Практична робота №4: "Дослідження зіничного рефлексу"
Матеріали та обладнання: об’єкт дослідження - людина
Порядок роботи: 1. Пацієнт сідає на стілець так, щоб очі освітлювалися помірним світлом, і фіксує поглядом віддалену і розміщену високо точку так, щоб погляд був спрямований догори. 2. Очі затулити долонями на 20с. 3. Швидко відвести долонію і спостерігати за зміною ширини зіниць. 4. Закрити долонею одне око і спостерігати, чи змінилася ширина зіниці другого ока. Результати: Опишіть результати спостережень. ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Замалюйте рефлекторну дугу зіничного рефлексу
Висновки: Поясніть отримані результати: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Практична робота №5: "Визначення гостроти слуху"
Матеріали та обладнання: об’єкт дослідження - людина
Порядок роботи: 1. Пацієнт сідає на відстані 6 м від експериментатора, закриває долонею одне вухо. 2. Експериментатор називає пошепки слова з твердими приголосними (або цифри). 3. Пацієнт повторює почуті слова. 4. Якщо пацієнт не чує слів, то зменшують відстань до експериментатора на 1 м і ближче. 5. Дослід повторюють для другого вуха. Результати: Гострота слуху для правого вуха _________________________________, гострота слуху для лівого вуха _________________________________. Висновки: Оцінити отримані результати. ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Практична робота №6: "Дослідження повітряної та кісткової провідності звуків" Повітряне проведення звуків є нормальним фізіологічним процесом, а кісткове проведення (через кістки черепа) – це супутний процес і для отримання звукової інформації має другорядне значення.У нормі співвідношення між тривалістю повітряної і кісткової провідності 2: 1. При ушкодженні звукопровідного апарату звук камертону краще чути через кістку. Це дослідження має важливе діагностичне значення.
Матеріали та обладнання: камертони,секундоміри, ватні тампони, об’єкт дослідження – людина. Порядок роботи: 1. Пацієнта посадити на стілець. 2. Прикласти ніжкою камертон, що звучить, до сосковидного відростку. 3. Зафіксувати час протягом якого пацієнт чує звучання камертону. Це тривалість кісткової провідності звуків. 4. Як тільки звук зникне, камертон перенести до вуха і розмістити на відстані 0,5 см від зовнішнього слухового проходу. 5. Зафіксувати час протягом якого пацієнт чує звучання камертону. Це тривалість повітряної провідності звуків. 6. Щоб уникнути адаптації слухового аналізатора, під час дослідження камертон то віддаляють від вуха (до 50 см), то знову наближають до нього. Камертон необхідно тримати за ніжку, не торкаючись його бранш, щоб не гасити амплітуду його коливань. 7. Поставити ніжкою камертон, що звучить, на середину тім’ячка. 8. Зафіксувати наявність звуку в обох вухах. 9. Закрити зовнішній слуховий прохід правого вуха ватним тампоном. 10.Відмітити посилення звуку в закритому вусі. Результати: Тривалість кісткової провідності ______________________, тривалість повітряної провідності __________________. Співвідношення між тривалістю кісткової і повітряної провідності _______________. Висновки: Який вид проведення звуку більш ефективний? Який вид проведення звуку пере важає у пацієнта? Чому посилюється кісткова провідність у закритому вусі? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Практична робота №7: "Дослідження вестибулярного аналізатора"
Матеріали та обладнання: об’єкт дослідження – людина.
Порядок роботи: 1. Пацієнта з заплющеними очима поставити на фоні вертикальної лінії (край шафи, одвірок) із зімкнутими п’ятками і носками та витягнутими вперед руками. Відмітити, у який бік і на скільки см має місце відхилення від вертикальної лінії. 2. На підлозі намалювати 3 кола діаметром 25, 50 і 100 см. Кола поділити на 8 секторів по 45о кожний. Пацієнт з заплющеними очима стає у центр кола спиною до світла. Під власну лічбу робить 50 кроків на місці, високо піднімаючи ноги. Коли він зупиниться, оцінюють ступень його повороту навколо власної осі. У нормі поворот не перевищує 45о. Лінійне зміщення вперед при цьому допустиме до позначки 100 см. 3. На підлозі провести 2 паралельні лінії на відстані 20 см. Доріжка довжиною 5 м закінчується з обох боків стартово-фінішними прямокутними майданчиками 30x40 см. Досліджуваному пропонують пройти по лініях спочатку з відкритими, а потім з заплющеними очима – вперед і назад. Відхилення не повинне перевищувати 15 см. Результати: 1.Відхилення від вертикальної лінії становить _________ см. 2. Відхилення вперед (назад) становить _______ см, по осі _______о. 3. Відхилення від майданчику становить _________ см. Висновки: Оцінити стан вестибулярного аналізатору. ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Підпис викладача _____________ Самостійна робота: 1. Замалюйте схему зорового аналізатора, позначте його складові частини.
2. Замалюйте схему слухового аналізатора, позначте його складові частини.
Практичне заняття № 17 Дата:_______________ Тема: "Фізіологічні основи поведінки. Дослідження утворення і гальмування умовних рефлексів. Дослідження типів ВНД " (4 год.) Питання до підготовки: 1. Загальна характеристика вроджених і набутих форм поведінки. 2 Порівняльна характеристика умовних і безумовних рефлексів. 3. Умовні рефлекси: загальна характеристика, властивості, умови утворення і збереження. Механізм замикання тимчасового зв’язку. 4. Гальмування умовних рефлексів, види гальмування, їх фізіологічне значення. 5. Пам'ять. Види та механізми пам’яті. 6. Структура цілісного акту поведінки (за П.К.Анохіним). 7. Роль мотивацій у здійсненні поведінкових реакцій. 8. Механізм формування і біологічне значення емоцій. 9. Сон, його фаза, механізми розвитку і біологічне значення для організму. 10.Поняття про першу і другу сигнальні системи 11.Функції нової кори головного мозку й вища нервова діяльність людини 12.Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку, концепція домінантної півкулі, функції недомінантної півкулі, взаємодія півкуль. 13. Мова. Функції мови. Фізіологічні основи її формування. Вікові аспекти вищої нервової діяльності у людини. 14.Типи вищої нервової діяльності, їх класифікація, фізіологічні основи, методи досліджен ня. Роль виховання. 15.Типи нервової системи у людини, методи їх дослідження. 16.Мислення. Роль мозкових структур у процесі мислення. Свідомість.
Література: 1. Нормальна фізіологія / За ред. В.І. Філімонова – Київ: Вища школа, 1994, с. 511- 555. 2. Физиология человека / Под ред. Г.И. Косицкого – Москва: Медицина, 1985, с.480 - 522.
Практична робота №1: "Оцінка ємності короткочасної пам’яті "
Матеріали та обладнання: кольорові картки,об’єкт дослідження – людина.
Порядок роботи: Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1135 | Нарушение авторских прав |
