АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Алгоритм променевого дослідження при трикутній формі серця

(кардіомегалія).

В разі нагромадження великої кількості рідини ширина серця перевищує його довжину, дуги серця на контурах не диференціюються, серцево-діафрагмальні кути загострені або тупі. При ексудативному перикардиті загальний стан хворого тяжкий, спостерігається блідість шкіри, глухі тони серця, ангінозний біль в ділянці серця, зникає верхівковий поштовх, розширюються межі серцевої тупості.

Велике значення в діагностиці ексудативного перикардиту мають рентгенофункціональні ознаки: послаблення пульсації контурів серця, що нівелюється рідиною пропорціонально її кількості; зміна розмірів серцевої тіні у всіх проекціях; збереження пульсації аорти. Диференціальну діагностику ексудативного перикардиту і міогенної дилатації серця проводять на підставі зміни форми серця в разі зміни положення хворого. Випіт при ексудативному перикардиті вільно переміщується, змінюючи форму серця. Форма дифузно розширеного серця залишається незміненою. Динамічне рентгенологічне спостереження за хворим до і після лікування виявляє зміни в розвитку захворювання (мал. 5).

Мал. 5. Ексудативний перикардит: а – до лікування; б – після лікування.

Певне значення для діагностики перикардиту має ехокардіографія, за допомогою якої можна вивчати будову серця і навколишніх тканин, виявляти в перикардіальній порожнині рідину, а за відстанню від зовнішнього контуру до кордону рентгеноконтрастної речовини, яка заповнює порожнини серця, можна судити про кількість рідини.

Впевнено діагностується перикардіальний випіт за комп'ютерної томографії. Мала кількість рідини визначається головним чином тільки в момент систоли, а велика кількість - в обидві фази серцевого циклу.

В процесі розсмоктування ексудату може утворитись осумкований перикардит. На рентгенограмі в цьому випадку виявляється чітка тінь на тлі серця, що нагадує дивертикул чи целомічну кісту.

Хронічний адгезивный (спайковий) перикардит супроводжується фібринозними нашаруваннями, частковою або тотальною облітерацією перикардіальної порожнини. Основними рентгенівськими ознаками адгезивного перикардиту є деформація контурів тіні серця, обмежене зміщення його, зменшена амплітуда пульсації, а також звапнування перикарда ("панцирне серце") з цілковитою облітерацією його. Під час пункції порожнини перикарда, поранення чи прориву абсцесу легень в перикард спостерігається типова рентгенівська картина гідропневмоперикардита: рідина утворює інтенсивне гомогенне затемнення з верхньою різкою горизонтальною межею, над якою міститься повітря.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 503 | Нарушение авторских прав