АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Алгоритм променевого дослідження при деяких захворюваннях серця.

Прочитайте:
  1. c) Алгоритм люмбальной пункции
  2. III етап. Дослідження причин труднощів адаптації в дітей «контрольної групи»
  3. Real-time PCR (ПРЛ у реальному часі) та її застосування у вірусологічних дослідженнях.
  4. А) Загальне об’єктивне дослідження.
  5. А. 3. 2 Алгоритм лікування препаратами еритропоетину та тривалими активаторами рецепторів еритропоетину.
  6. А. Рентгенівські методи дослідження.
  7. А.4.12. Алгоритм діагностики ІХС.
  8. А.4.3. Алгоритми первинної профілактики та діагностики ЦД.
  9. Автоматія серця. Градієнт автоматії. Дослід Станіуса.
  10. Алгоритм
Визначення показання, методу променевого дослідження, підготовка хворого та оформлення направлення на дослідження.
           
  Вивчення результатів променевого дослідження.  
         
Норма.   Патологія.  
           
    Виділення домінуючого променевого синдрому (симптому) захворювання серця та великих судин.
           
    Аналіз результатів променевого дослідження (з визначенням групової приналежності патологічного процесу).
               
    Набуті пороки серця. Уроджені пороки серця. Ураження м’язу серця. Ураження перикарду. Аневризми серця або великої судини. Пороки розвитку судин. Стенози або оклюзії судин.
   
   
   
   
   
   
                               
               
      Оформлення результатів променевого дослідження (заключення і рекомендації).
     
                                       

 

 


 

Інвазійні методи (ангіокардіографія, вентрикулографія, аортографія, коронарографія, кеваграфія, дигитальна субтракційна ангіографія) відносяться до контрастних ін’єкційних променевих досліджень, виконуються у спеціалізованих кардіохірургічних клініках і нерідко є першим етапом ендоваскулярного лікування виявленої патології (стентування, медикаметнозний тромболізис, лазерна тонелізація атеросклерозних бляшок і інше).

Променеві ознаки уражень серця та великих судин включають зміни їх форми, розмірів, положення, порушень скорочень стінки органу.

 
 

Зміни форми серця (мітральна, аортальна, трапецієвидна або трикутна) відносяться, як правило, до патологічних станів, якщо сполучаються зі збільшенням розмірів в серцево-судинній тіні (Мал. 1).

Мал. 1. Схематичне зображення форми серцево-судинної тіні:

а – звичайна;

б – мітральна;

в – аортальна;

г – трапецієподібна;

д – округла;

1 – правий предсердно-судинний кут;

2 – дуга легеневого стовбура і вушка лівого предсердя;

3 – дуга лівого шлуночка;

4 – дуга висхідної частини аорти;

5 – дуга і низхідна частина аорти.


 

Мітральна форма серця характеризується вибуханням і одночасним подовженням дуг легеневого стовбура і вушка лівого передсердя або тільки однією із них, а саме -– легеневого стовбура. Ступінь вибухання і подовження вказаних дуг може бути різною – від ледь помітного до різко вираженого.

Мітральна форма серця в нормі зустрічається у підлітків, у осіб астенічної статури, при низькому розташуванні діафрагми.

При цьому є вибухання тільки дуги легеневого стовбура без об’ємного збільшення правого шлуночка і розширення коренів легень.

Мітральна форма серця спостерігається при ряді захворювань, які супроводжуються розвитком гіпертензії в малому крузі кровообігу (мітральний порок, легеневе серце, відкритий артеріальний проток, дефект міжшлункової і міжпредсердної перегородок та ін.).

Найбільш типічна мітральна форма серця має місце при ембріонних пороках, коли спостерігається, як правило, вибухання і подовження обох дуг – легеневого стовбура і вушка лівого передсердя. При патологічних процесах утворення мітральної форми серця супроводжується об’ємним збільшенням відповідних відділів серця (лівого, передсердя, правого і лівого шлуночків), збільшенням нахилу, довжини і ширини розміру серця, змінами (підсилення, іноді збідніння) легеневого рисунка, розширенням коренів, а також порушенням функції міокарда.

Аортальна форма серця характеризується проекційним укороченням довжини обох середніх дуг по лівому контуру серця з утворенням увігнутістю. Це створює більш підкреслене закруглення, вибухання і подовження дуги аорти і лівого шлуночка.

Серце широко прилягає до діафрагми, верхівка його припіднята.

Аортальна форма серця зустрічається в нормі у дітей першого року життя, у осіб пікнічної статури, особливо при сполученні з підвищеною огрядністю, при високому стоянні діафрагми (вагітність, асцит). Крім того, аортальна форма серця спостерігається при аортальному пороці, атеросклеротичному кардіосклерозі, гіпертонічній хворобі, коарктації аорти і іншими захворюваннями. При цьому відмічається об’ємне збільшення лівого шлуночка, зміни форми, розмірів і положення аорт, порушення функції міокарда і пульсації судин.

Трикутна (трапецієвидна) форма серця характеризується згладженістю і випрямленням крайутворюючих дуг, головним переходом їх друг в друга, широким приляганням серця до діафрагми, утворенням прямих або тупих серцево-діафрагмальних кутів. Трикутна форма серця іноді спостерігається в нормі, частково у дітей при високому розташовані діафрагми (дослідження на фазі видиху). Однак, у більшості випадків трикутна форма серця є наслідком об’ємного збільшення розмірів, переважно лівого шлуночка.

Тому при трикутній формі серця звичайно відмічають зниження тонічної і скорочувальної, а нерідко й провідникової функції міокарда, незалежно від етіології захворювання (міокардит, атеросклеротичний кардіосклероз, вторинна міогенна дилятація при пороках серця, ожиріння, слепчивий перикардит, рідше – випотний перикардит). Визначається при рентгеноскопії, рентгенографії, рентгенокімографії в прямій проекції. При цьому аналізуються вираженість крайутворюючих дуг серця серцево-судинного пучка і чіткість розмежування кожної з них, особливо по лівому контуру.

Підкреслюючи важливість визначеної форми серця в діагностиці захворювань серцево-судинної системи, слід відмітити, що сама по собі мітральна або аортальна конфігурація серця не доказує наявність захворювання. Форма серця, близька до мітральної, зустрічається у молодих жінок, а близька до аортальної – у немолодих людей гіперстенічної конституції. Ознакою патологічного стану є сполучення мітральної і аортальної форми серця з його збільшенням. Найбільш часто причиною виникнення мітральної форми серця є перевантаження лівого передсердя лівого шлуночка. Отже, до мітралізації серця ведуть, в першу чергу, пороки серця і обструктивні захворювання легень, при яких підвищується тиск у малому крузі кровообігу. Найбільш частою причиною аортальної форми серця случається перевантаження лівого шлуночка і висхідної частини аорти. До цього також ведуть аортальний порок, гіпертонічна хвороба, атеросклероз аорти.

Трикутна конфігурація серця формується при дифузних порушеннях серцевого м’язу або накоплення рідини в порожнині перикарда, що викликає загальне і порівняно рівномірне збільшення тіні серця (дистрофія, міокардія, міокардіопатія, ексудативний перикардит).

Положення серця у грудній порожнині в значній мірі обумовлено формою грудної клітки, висотою стояння куполів діафрагми і вираженістю прилягання до них діафрагмальної поверхні серця, ступеню ожиріння; тобто, раніш за все, конституційними особливостями людини.

Для уточнення положення серця вимірюється кут нахилу. Він утворений довгим діаметром серця і горизонтальною лінією, котра проведена на рівні лівого серцево-діафрагмального кута.

Величина кута нахилу коливається в межах 30-60º.

В залежності від величини цього кута розрізняють косе, вертикальне і горизонтальне положення серця.

Косе положення серця характеризується кутом нахилу в межах 43-48º. Співвідношення Mr і ML дорівнює 1:2, серцево-легеневий коефіцієнт складає 1:2.

Серце прилягає до діафрагми не невеликому протязі, серцево-діафрагмальні кути гострі.

Це положення серця зустрічаються переважно у осіб нормостенічної статури, нерідко сполучається із звичайною формою серця.

Вертикальне положення серця характеризується кутом нахилу в межах 49-60º, воно звичайно сполучається з мітральною формою і відрізняється найменшим поперечним розміром, співвідношенням Mr і ML = 1:2, серцево-легеневий коефіцієнт складає 1:2 або 1:2,2. Серцево-діафрагмальні кути гострі і глибокі, особливо зліва.

Це положення серця зустрічається переважно у астеніків, у осіб високого зросту, при опущенні куполів діафрагми.

Горизонтальне положення серця визначається кутом нахилу в межах 30-42º. Поперечний розмір невеликий, довгий – зменшений, співвідношення Mr і ML = 1:2, 3 і більше, серцево-легеневий коефіцієнт дорівнює 1:1,9 або 1:1,8. Форма серця, як правило, аортальна, верхушка припіднята над діафрагмою, серце широко прилягає до діафрагми.

Відмічається у гіперстеніків (при ожирінні, високому стоянні куполів діафрагми).

Декстропозиція – уроджена аномалія, яка характеризується правостороннім положенням серця.

Екстракардіальними причинами зміни положення серця можуть бути випотний плеврит і пневмоторакс, одностороння емфізема, велика діафрагмальна грижа, рідко – пухлина. При них серце зміщується на протилежний бік. Зміщення серця у бік захворювання відмічається при зморщуванні легеневої тканини (цироз, фіброторакс, ателектаз легені).

 


Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 808 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)