АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Алгоритм променевого дослідження при деяких захворюваннях серця.

Інвазійні методи (ангіокардіографія, вентрикулографія, аортографія, коронарографія, кеваграфія, дигитальна субтракційна ангіографія) відносяться до контрастних ін’єкційних променевих досліджень, виконуються у спеціалізованих кардіохірургічних клініках і нерідко є першим етапом ендоваскулярного лікування виявленої патології (стентування, медикаметнозний тромболізис, лазерна тонелізація атеросклерозних бляшок і інше).

Променеві ознаки уражень серця та великих судин включають зміни їх форми, розмірів, положення, порушень скорочень стінки органу.

Мал. 1. Схематичне зображення форми серцево-судинної тіні:

а – звичайна;

б – мітральна;

в – аортальна;

г – трапецієподібна;

д – округла;

1 – правий предсердно-судинний кут;

2 – дуга легеневого стовбура і вушка лівого предсердя;

3 – дуга лівого шлуночка;

4 – дуга висхідної частини аорти;

5 – дуга і низхідна частина аорти.

Мітральна форма серця характеризується вибуханням і одночасним подовженням дуг легеневого стовбура і вушка лівого передсердя або тільки однією із них, а саме -– легеневого стовбура. Ступінь вибухання і подовження вказаних дуг може бути різною – від ледь помітного до різко вираженого.

Мітральна форма серця в нормі зустрічається у підлітків, у осіб астенічної статури, при низькому розташуванні діафрагми.

При цьому є вибухання тільки дуги легеневого стовбура без об’ємного збільшення правого шлуночка і розширення коренів легень.

Мітральна форма серця спостерігається при ряді захворювань, які супроводжуються розвитком гіпертензії в малому крузі кровообігу (мітральний порок, легеневе серце, відкритий артеріальний проток, дефект міжшлункової і міжпредсердної перегородок та ін.).

Найбільш типічна мітральна форма серця має місце при ембріонних пороках, коли спостерігається, як правило, вибухання і подовження обох дуг – легеневого стовбура і вушка лівого передсердя. При патологічних процесах утворення мітральної форми серця супроводжується об’ємним збільшенням відповідних відділів серця (лівого, передсердя, правого і лівого шлуночків), збільшенням нахилу, довжини і ширини розміру серця, змінами (підсилення, іноді збідніння) легеневого рисунка, розширенням коренів, а також порушенням функції міокарда.

Аортальна форма серця характеризується проекційним укороченням довжини обох середніх дуг по лівому контуру серця з утворенням увігнутістю. Це створює більш підкреслене закруглення, вибухання і подовження дуги аорти і лівого шлуночка.

Серце широко прилягає до діафрагми, верхівка його припіднята.

Аортальна форма серця зустрічається в нормі у дітей першого року життя, у осіб пікнічної статури, особливо при сполученні з підвищеною огрядністю, при високому стоянні діафрагми (вагітність, асцит). Крім того, аортальна форма серця спостерігається при аортальному пороці, атеросклеротичному кардіосклерозі, гіпертонічній хворобі, коарктації аорти і іншими захворюваннями. При цьому відмічається об’ємне збільшення лівого шлуночка, зміни форми, розмірів і положення аорт, порушення функції міокарда і пульсації судин.

Трикутна (трапецієвидна) форма серця характеризується згладженістю і випрямленням крайутворюючих дуг, головним переходом їх друг в друга, широким приляганням серця до діафрагми, утворенням прямих або тупих серцево-діафрагмальних кутів. Трикутна форма серця іноді спостерігається в нормі, частково у дітей при високому розташовані діафрагми (дослідження на фазі видиху). Однак, у більшості випадків трикутна форма серця є наслідком об’ємного збільшення розмірів, переважно лівого шлуночка.

Тому при трикутній формі серця звичайно відмічають зниження тонічної і скорочувальної, а нерідко й провідникової функції міокарда, незалежно від етіології захворювання (міокардит, атеросклеротичний кардіосклероз, вторинна міогенна дилятація при пороках серця, ожиріння, слепчивий перикардит, рідше – випотний перикардит). Визначається при рентгеноскопії, рентгенографії, рентгенокімографії в прямій проекції. При цьому аналізуються вираженість крайутворюючих дуг серця серцево-судинного пучка і чіткість розмежування кожної з них, особливо по лівому контуру.

Підкреслюючи важливість визначеної форми серця в діагностиці захворювань серцево-судинної системи, слід відмітити, що сама по собі мітральна або аортальна конфігурація серця не доказує наявність захворювання. Форма серця, близька до мітральної, зустрічається у молодих жінок, а близька до аортальної – у немолодих людей гіперстенічної конституції. Ознакою патологічного стану є сполучення мітральної і аортальної форми серця з його збільшенням. Найбільш часто причиною виникнення мітральної форми серця є перевантаження лівого передсердя лівого шлуночка. Отже, до мітралізації серця ведуть, в першу чергу, пороки серця і обструктивні захворювання легень, при яких підвищується тиск у малому крузі кровообігу. Найбільш частою причиною аортальної форми серця случається перевантаження лівого шлуночка і висхідної частини аорти. До цього також ведуть аортальний порок, гіпертонічна хвороба, атеросклероз аорти.

Трикутна конфігурація серця формується при дифузних порушеннях серцевого м’язу або накоплення рідини в порожнині перикарда, що викликає загальне і порівняно рівномірне збільшення тіні серця (дистрофія, міокардія, міокардіопатія, ексудативний перикардит).

Положення серця у грудній порожнині в значній мірі обумовлено формою грудної клітки, висотою стояння куполів діафрагми і вираженістю прилягання до них діафрагмальної поверхні серця, ступеню ожиріння; тобто, раніш за все, конституційними особливостями людини.

Для уточнення положення серця вимірюється кут нахилу. Він утворений довгим діаметром серця і горизонтальною лінією, котра проведена на рівні лівого серцево-діафрагмального кута.

Величина кута нахилу коливається в межах 30-60º.

В залежності від величини цього кута розрізняють косе, вертикальне і горизонтальне положення серця.

Косе положення серця характеризується кутом нахилу в межах 43-48º. Співвідношення M_r і M_L дорівнює 1:2, серцево-легеневий коефіцієнт складає 1:2.

Серце прилягає до діафрагми не невеликому протязі, серцево-діафрагмальні кути гострі.

Це положення серця зустрічаються переважно у осіб нормостенічної статури, нерідко сполучається із звичайною формою серця.

Вертикальне положення серця характеризується кутом нахилу в межах 49-60º, воно звичайно сполучається з мітральною формою і відрізняється найменшим поперечним розміром, співвідношенням M_r і M_L = 1:2, серцево-легеневий коефіцієнт складає 1:2 або 1:2,2. Серцево-діафрагмальні кути гострі і глибокі, особливо зліва.

Це положення серця зустрічається переважно у астеніків, у осіб високого зросту, при опущенні куполів діафрагми.

Горизонтальне положення серця визначається кутом нахилу в межах 30-42º. Поперечний розмір невеликий, довгий – зменшений, співвідношення M_r і M_L = 1:2, 3 і більше, серцево-легеневий коефіцієнт дорівнює 1:1,9 або 1:1,8. Форма серця, як правило, аортальна, верхушка припіднята над діафрагмою, серце широко прилягає до діафрагми.

Відмічається у гіперстеніків (при ожирінні, високому стоянні куполів діафрагми).

Декстропозиція – уроджена аномалія, яка характеризується правостороннім положенням серця.

Екстракардіальними причинами зміни положення серця можуть бути випотний плеврит і пневмоторакс, одностороння емфізема, велика діафрагмальна грижа, рідко – пухлина. При них серце зміщується на протилежний бік. Зміщення серця у бік захворювання відмічається при зморщуванні легеневої тканини (цироз, фіброторакс, ателектаз легені).

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 728 | Нарушение авторских прав