 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Вільна частина нижньої кінцівки. (pars libera membri inferioris)(pars libera membri inferioris) Вона поділяється на: - стегно (femur); - гомілку (crus); - стопу (pes).
Стегнова кістка (femur; os femoris) Стегнова кістка є складовою частиною стегна (femur), це типова довга (трубчаста) кістка (os longum), яка має: - проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis); - дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis); - тіло стегнової кістки, діафіз (corpus femoris; diaphysis femoris). На проксимальному наростку стегнової кістки (epiphysis proximalis femoris) міститься голівка стегнової кістки (caput femoris), на якій є суглобова поверхня голівки (facies articularis capitis) для з’єднання з кульшовою западиною (acetabulum). На голівці стегнової кістки (caput femoris) розташована ямка голівки стегнової кістки (fovea capitis femoris). Дистальніше від голівки стегнової кістки (caput femoris) добре помітна шийка стегнової кістки (collum femoris), а позаду: - великий вертлюг (trochanter major),на ньому розташована вертлюгова ямка (fossa trochanterica); - малий вертлюг(trochanter minor). Позаду вертлюги (trochanteres) сполучаються між собою міжвертлюговим гребенем (crista intertrochanterica), а спереду – міжвертлюговою лінією (linea intertrochanterica). Передня поверхня тіла стегнової кістки (facies anterior corporis femoris) гладка, а на задній поверхні (facies posterior) розташована шорстка лінія (linea aspera), яка складається з: - бічної губи (labium laterale); - присередньої губи(labium mediale). Присередня губа (labium mediale) вгорі переходить у гребінну лінію (linea pectinea), а бічна губа (labium laterale) – у сідничну горбистість (tuberositas glutea). Донизу ці губи (labia) розходяться і оточують підколінну поверхню (facies poplitea). На дистальному наростку стегнової кістки (epiphysis distalis ossis femoris) розташовані: - бічний виросток (condylus lateralis); - присередній виросток (condylus medialis), вище від яких знаходяться: - бічний надвиросток (epicondylus lateralis); - присередній надвиросток (epicondylus medialis). Між бічним виростком (condylus lateralis) та присереднім відростком (condylus medialis) розміщена міжвиросткова ямка (fossa intercondylaris), яка вгорі і позаду оточена міжвиростковою лінією (linea intercondylaris). На передній поверхні дистального нароста знаходиться наколінна поверхня (facies patellaris) для з’єднання з наколінком.
Наколінок (patella) Наколінок є губчастою сесамоподібною кісткою (os sesamoideum), яка розташована у товщі сухожилка чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris) і має: - основу наколінка (basis patellae); - верхівку наколінка (apex patellae); - передню поверхню (facies anterior); - суглобову поверхню (facies articularis).
Кістки гомілки (ossa cruris) До них належать: - присередньо розташована великогомілкова кістка (tibia); - збоку розташована малогомілкова кістка (fibula). Це типові довгі (трубчасті) кістки (ossa longa). Вони є складовою частиною гомілки (crus).
Великогомілкова кістка (tibia) Великогомілкова кістка має: - проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis); - дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis); - тіло великогомілкової кістки, діафіз (corpus tibiae; diaphysis tibiae). На проксимальному наростку великогомілкової кістки (epiphysis proximalis tibiae) містяться: - присередній виросток (condylus medialis); - бічний виросток (condylus lateralis), на яких розташована: - верхня суглобова поверхня (facies articularis superior), яка розділена міжвиростковим підвищенням (eminentia intercondylaris). Міжвиросткове підвищення великогомілкової кістки (eminentia intercondylaris tibiae) складається з: - присереднього міжвиросткового горбка (tuberculum intercondylare mediale); - бічного міжвиросткового горбка (tuberculum inter-condylare laterale). Спереду і позаду від міжвиросткового підвищення (eminentia intercondylaris) знаходяться: - переднє міжвиросткове поле (area intercondylaris anterior); - заднє міжвиросткове поле (area intercondylaris posterior). Збоку і знизу на бічному виростку великогомілкової кістки (condylus lateralis tibiae) розташована малогомілкова суглобова поверхня (facies articularis fibularis) для з’єднання з малогомілковою кісткою (fibula). Тіло великогомілкової кістки (corpus tibiae) має трикутну форму, на ньому розрізняють: - присередню поверхню (facies medialis); - бічну поверхню (facies lateralis); - задню поверхню (facies posterior), на якій розташована лінія камбалоподібного м’яза (linea musculi solei); - присередній край (margo medialis); - міжкістковий край (margo interosseus); - передній край (margo anterior). У верхній частині переднього краю тіла великогомілкової кістки (margo anterior corporis tibiae) розташована горбистість великогомілкової кістки (tuberositas tibiae). На дистальному наростку великогомілкової кістки (epiphysis distalis tibiae) з присереднього боку розташована присередня кісточка (malleolus medialis), яка має: - кісточкову борозну (sulcus malleolaris); - суглобову поверхню присередньої кісточки (facies articularis malleoli medialis) для з’єднання з надп’ятковою кісткою (talus). З бічної сторони на дистальному наростку (epiphysis distalis) є малогомілкова вирізка (incisura fibularis) для з’єднання із малогомілковою кісткою.
Малогомілкова кістка (fibula) Малогомілкова кістка має: - проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis); - дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis); - тіло малогомілкової кістки, діафіз (corpus fibulae; diaphysis fibulae). На проксимальному наростку малогомілкової кістки (epiphysis proximalis fibulae) є: - голівка малогомілкової кістки (caput fibulae), на якій розташована суглобова поверхня голівки малогомілкової кістки (facies articularis capitis fibulae), що закінчується верхівкою голівки малогомілкової кістки (apex capitis fibulae); - знизу від голівки знаходиться шийка малогомілкової кістки (collum fibulae). На тілі малогомілкової кістки (corpus fibulae) розрізняють: - бічну поверхню (facies lateralis); - присередню поверхню (facies medialis); - задню поверхню (facies posterior); - передній край (margo anterior); - міжкістковий край (margo interosseus); - задній край (margo posterior). На дистальному наростку малогомілкової кістки (epiphysis distalis fibulae) розташована бічна кісточка (malleolus lateralis), на якій розміщена ямка бічної кісточки (fossa malleoli lateralis). На бічній кісточці (malleolus lateralis) є суглобова поверхня бічної кісточки (facies articularis malleoli lateralis) для з’єднання з надп’ятковою кісткою (talus), а позаду неї проходить кісточкова борозна (sulcus malleolaris). Кістки стопи (ossa pedis) Вони поділяються на: - заплеснові кістки (ossa tarsi); - плеснові кістки (ossa metatarsi); - кістки пальців (ossa digitorum).
Заплеснові кістки (ossa tarsi; ossa tarsalia) Заплеснові кістки розташовані у два ряди: - проксимальний ряд; - дистальний ряд. До проксимального ряду заплеснових кісток (ossa tarsi) належать: - надп’яткова кістка (talus); - п’яткова кістка (calcaneus). До дистального ряду заплеснових кісток (ossa tarsi) належать: - човноподібна кістка (os naviculare); - кубоподібна кістка (os cuboideum); - три клиноподібні кістки (ossa cuneiformia).
Надп’яткова кістка (talus) Надп’яткова кістка має: - тіло надп’яткової кістки (corpus tali); - шийку надп’яткової кістки (collum tali); - голівку надп’яткової кістки (caput tali). Зверху на тілі надп’яткової кістки (corpus tali) є блок надп’яткової кістки (trochlea tali), який має: - верхню поверхню (facies superior); - бічну кісточкову поверхню (facies malleolaris lateralis); - присередню кісточкову поверхню (facies malleolaris medialis). Збоку на тілі надп’яткової кістки (corpus tali) розташований бічний відросток надп’яткової кістки (processus lateralis tali). Ззаду на тілі надп’яткової кістки (corpus tali) розміщений задній відросток надп’яткової кістки (processus posterior tali), який борозною сухожилка довгого м’яза-згинача великого пальця (sulcus tendinis musculi flexoris hallucis longi) поділяється на: - бічний горбок (tuberculum laterale); - присередній горбок (tuberculum mediale). Знизу на тілі надп’яткової кістки (corpus tali) є: - передня п’яткова суглобова поверхня (facies articularis calcanea anterior); - середня п’яткова суглобова поверхня (facies articularis calcanea media); - задня п’яткова суглобова поверхня (facies articularis calcanea posterior). Між задньою п’ятковою суглобовою поверхнею (facies articularis calcanea posterior) та середньою п’ятковою суглобовою поверхнею (facies articularis calcanea media) розташована борозна надп’яткової кістки (sulcus tali), яка разом з борозною п’яткової кістки (sulcus calcanei) утворює пазуху заплесна (sinus tarsi). Голівка надп’яткової кістки (caput tali) спереду закінчується човноподібною суглобовою поверхнею (facies articularis navicularis).
П’яткова кістка (calcaneus) П’яткова кістка має: п’ятковий горб (tuber calcanei), який забезпечує опору тіла людини. Зверху на п’ятковій кістці (calcaneus) розташовані: - передня надп’яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris anterior); - середня надп’яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris media); - задня надп’яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris posterior). Між середньою надп’ятковою суглобовою поверхнею (facies articularis talaris media) та задньою надп’ятковою суглобовою поверхнею (facies articularis talaris posterior) розташована борозна п’яткової кістки (sulcus calcanei), яка з борозною надп’яткової кістки (sulcus tali) утворює пазуху заплесна (sinus tarsi). Cередня надп’яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris media) розташована на відростку п’яткової кістки – підпорі надп’яткової кістки (sustentaculum tali). Інколи вона відсутня. Під підпорою надп’яткової кістки (sustentaculum tali) розміщена борозна сухожилка довгого м’яза-згинача великого пальця (sulcus tendinis musculi flexoris hallucis longi). Із зовнішнього боку по п’ятковій кістці (calcaneus) проходить борозна сухожилка довгого малогомілкового м’яза (sulcus tendinis musculi fibularis longi; sulcus tendinis musculi peronei longi). Ця борозна обмежена угорі малогомілковим блоком (trochlea fibularis; trochlea peronealis). Спереду на п’ятковій кістці (calcaneus) розташована кубоподібна суглобова поверхня (facies articularis cuboidea). До дистального ряду заплеснових кісток (ossa tarsi) належать: - човноподібна кістка (os naviculare), яка має горбистість човноподібної кістки (tuberositas ossis navicularis); - кубоподібна кістка (os cuboideum), на якій знаходяться: - борозна сухожилка довгого малогомілкового м’яза (sulcus tendinis musculi fibularis longi; sulcus tendinis musculi peronei longi); - горбистість кубоподібної кістки (tuberositas ossis cuboidei); - п’ятковий відросток (processus calcaneus). - три клиноподібні кістки (ossa cuneiformia), а саме: - бічна клиноподібна кістка (os cuneiforme laterale); - проміжна клиноподібна кістка (os cuneiforme intermedium); - присередня клиноподібна кістка(os cuneiforme mediale).
Плеснові кістки (ossa metatarsi) Це п’ять коротких (трубчастих) кісток (ossa brevia), які мають: - проксимальний виросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis); - дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis); - тіло плеснових кісток, діафіз (corpus ossium metatarsi; diaphysis ossium metatarsi). Проксимальний наросток плеснових кісток (epiphysis proximalis ossium metatarsi) утворює основу плеснової кістки (basis ossis metatarsi). На дистальному наростку плеснових кісток (epiphysis distalis ossium metatarsi) розміщена голівка плеснової кістки (caput ossis metatarsi). Між наростками (epiphyses) розташоване тіло плеснової кістки (corpus ossis metatarsi). На основах II і V кісток з бічних сторін знаходяться суглобові поверхні (facies articulares). Збоку основи першої плеснової кістки [I] (basis ossis metatarsi [I]) розташована горбистість першої плеснової кістки [I] (tuberositas ossis metatarsi primi [I]). Збоку основи п’ятої плеснової кістки [V] (basis ossis metatarsi quinti [V]) розташована горбистість п’ятої плеснової кістки [V] (tuberositas ossis metatarsi quinti [V]).
Кістки пальців; фаланги (ossa digitorum; phalanges) Кістки пальців складаються із: - проксимальних фаланг (phalanges proximales); - середніх фаланг (phalanges mediae); - кінцевих фаланг (phalanges distales). Великий палець стопи (hallux) має лише проксимальну фалангу (phalanx proximalis) та кінцеву фалангу (phalanx distalis). На дистальних кінцях кожної кінцевої фаланги (phalanx distalis) міститься горбистість кінцевої фаланги (tuberositas phalangis distalis). Кістки пальців (ossa digitorum) мають: - основу фаланги (basis phalangis); - тіло фаланги (corpus phalangis); - голівку фаланги (caput phalangis). На голівці фаланг (caput phalangium), крім кінцевих фаланг (phalangium distales), розташований блок фаланги (trochlea phalangis).
З’ЄДНАННЯ КІСТОК СКЕЛЕТА
З’ЄДНАННЯ(juncturae) абоСИСТЕМА З’ЄДНАНЬ(systema articulare). вчення про суглоби та зв’язки(arthrologia et syndesmologia) Артросиндесмологія(arthrosyndesmologia)
Загальні терміни (згідно з анатомічною номенклатурою)
Скелет разом із м’язами виконує функції опори і руху завдяки тому, що всі кістки з’єднані між собою та утворюють різного ступеня рухливі кісткові важелі. Кістки та їх з’єднання становлять пасивну, а м’язи – активну частину опорно-рухового апарату. Характер з’єднань залежить від будови і функції тієї чи іншої кісткової ланки. Тобто з’єднання кісток зумовлюють їх більшу або меншу взаємну рухомість і забезпечують функціонування скелета людини як єдиного цілого. Кістки нижчих водних хребтових тварин сполучаються між собою за допомогою неперервних з’єднань. У наземних тварин види рухів ускладнились: сформувалися перехідні форми з’єднань, наприклад, симфізи і найбільш рухливі перервні з’єднання – суглоби. У процесі онтогенезу людини більшість з’єднань кісток проходять дві стадії розвитку: спочатку виникають неперервні з’єднання, а потім частина з них перетворюється в перервні з’єднання – суглоби. У мезенхімі, що з’єднує зачатки кісток, на 6-му тижні ембріонального розвитку формується щілина, потім суглобові хрящі, капсула і зв’язки. Суглоби людини вивчає наука артрологія (arthrologia, від грец. arthron – суглоб). З’єднання кісток (juncturae ossium) Вони поділяються на: - неперервні (synarthroses); - перервні (diarthroses); - напівперервні (symphyses).
Синартрози, симфізи До синартрозів (synarthroses), або неперервних з’єднань, належать: - волокнисте з’єднання (junctura fibrosa), а саме: - синдесмози (syndesmoses), різновидом яких є вклинення; ґомфоз (gomphosis); - міжкісткова перетинка (membrana interossea); - шво (sutura); - схіндильоз (schindylesis), що перекладається як розщеплення (наприклад, розщеплення може мати крижова кістка); - хрящове з’єднання (junctura cartilaginea), різновидом якого є: - синхондроз (synchondrosis); - симфіз (symphysis); - наростковий хрящ (cartilago epiphysialis); - кісткове з’єднання – синостоз (synostosis), тобто з’єднання кісток (juncturae ossium) за допомогою кісткової тканини; - м’язове з’єднання – синсаркоз (synsarcosis), тобто з’єднання кісток (juncturae ossium) за допомогою м’язів (з’єднання під’язикової кістки з нижньою щелепою та з’єднання лопатки з хребтовим стовпом і грудною кліткою). Волокнисті з’єднання (juncturae fibrosae) Вони поділяються на: - зв’язки (ligamenta); - мембрани (membranae); - шво (sutura); - вклинення (gomphosis), або зубо-комірковий синдесмоз (syndesmosis dentoalveolaris). Зв’язки (ligamenta) бувають колагенові й еластичні, а саме: - внутрішньокапсулярні зв’язки (ligg. intracapsularia); - капсулярні зв’язки (ligg. capsularia); - позакапсулярні зв’язки (ligg. extracapsularia). Мембрани (membranae) поділяються на: - міжкісткові мембрани (membranae interosseae); - тім’ячка (fonticuli). Шво (sutura) поділяється на: - зубчасте шво (sutura serrata); - лускове шво (sutura squamosa); - плоске шво (sutura plana).
Хрящові з’єднання (juncturae cartilagineae) Вони поділяються на: - тимчасові (під час росту кісток), коли прошарок хряща між кістками поступово заміщується кістковою тканиною, і таке з’єднання перетворюється на синостоз; - постійні, коли прошарок хрящової тканини між кістками існує упродовж усього життя людини.
Cимфізи (symphyses), або напівсуглоби (hemiarthroses) Вони мають невелику щілину в хрящовому або волокнистому прошарку між зчленованими кістками. Цей тип з’єднання є перехідною формою від неперервних з’єднань до перервних. Синовіальні з’єднання (juncturae synoviales), або суглоб (articulatio), чи діартроз (diarthrosis) Раніше їх називали перервними з’єднаннями. Це найбільш рухомі з’єднання між кістками, для утворення яких необхідні чотири основні елементи, а саме: 1 Не менше двох суглобових поверхонь (facies articulares), які вкриті гіаліновим хрящем і мають: - суглобову ямку (fossa articularis); - голівку суглоба; суглобову головку (caput articulare). 2 Суглобова капсула (capsula articularis), яка складається з: - волокнистої перетинки; волокнистого шару (membrana fibrosa; stratum fibrosum); - синовіальної перетинки; синовіального шару (membrana synovialis; stratum synoviale), який має синовіальні складки (plicae synoviales) і синовіальні ворсинки (villi synoviales). 3 Суглобова порожнина (cavitas articularis), яка може мати: - суглобовий закуток (recessus articularis); - синовіальну піхву (vagina synovialis); - синовіальну сумку (bursa synovialis). 4 Синовію (synovia) – синовіальну рідину, що змочує суглобові поверхні. Вона продукується клітинами синовіального шару. Суглоби (articulationes) можуть мати і додаткові елементи, до яких належать: - зв’язки (ligamenta); - синовіальні сумки (bursae synoviales); - жирові складки (plicae adiposae); - синовіальні ворсинки (villi synoviales); - суглобові диски (disci articulares); - суглобові меніски (menisci articulares); - суглобові губи (labra articularia); - сесамоподібні кістки (ossa sesamoidea). Суглоби за будовою поділяються на: - прості суглоби (articulationes simplices), які складаються з двох суглобових поверхонь (facies articulares); - складні суглоби (articulationes compositae), що мають більше ніж дві суглобові поверхні (facies articulares); - комбіновані суглоби (articulationes combinatae), які анатомічно відокремлені, але зв’язані між собою загальною функцією; - комплексні суглоби (articulationes complexae), в порожнині яких є суглобові диски (disci articulares) або суглобові меніски (menisci articulares), які поділяють суглобову порожнину (cavitas articularis) на два і більше відділів. Суглоби за функцією поділяють на: - одноосьові суглоби; - двоосьові суглоби; - багатоосьові суглоби. До одноосьових суглобів за формою належать: - циліндричні суглоби (articulationes cylindricae), у яких рухи відбуваються навколо поздовжньої осі (axis longitudinalis); ці суглоби ще називають обертовими суглобами (articulationes trochoideae); - блокоподібні суглоби (ginglymi) та їх різновид – гвинтоподібні суглоби (articulationes cochleares). До двоосьових суглобів належать: - двовідросткові суглоби (articulationes bicondylares); - еліпсоподібні суглоби (articulationes ellipsoideae); - сідлоподібні суглоби (articulationes sellares). До триосьових суглобів; багатоосьових суглобів належать: - плоскі суглоби (articulationes planae), які можуть бути малорухомими суглобами (amphiarthrosеs); - кулясті суглоби (articulationes spheroideae); - чашоподібні суглоби (articulationes cotylicae). Чим більша конгруентність (відповідність) суглобових поверхонь, тим менший обсяг рухів у такому суглобі. Це основний закон системи з’єднань (артросиндесмології). У суглобах (articulationes) залежно від будови (форма і рельєф, суглобові поверхні, розмір, розташуваня зв’язок) з’єднувальних поверхонь рухи можуть здійснюватись навколо: - лобової; фронтальної осі (axis frontalis); - стрілової; сагітальної осі (axis sagittallis); - вертикальної; прямовисної осі (axis verticalis). Навколо лобової осі (axis frontalis) в суглобі (articulatio) можливе: - згинання (flexio); - розгинання (extensio). Навколо стрілової осі (axis sagittallis) в суглобі (articulatio) можливе: - відведення (abductio); - приведення (adductio). Навколо вертикальної осі (axis verticalis) в суглобі (articulatio) можливі: - обертання назовні; бічне обертання (rotatio externa; exorotatio; rotatio lateralis); - обертання досередини; присереднє обертання (rotacio interna; endorotatio; rotatio medialis). Навколо усіх осей у суглобі (articulatio) можливе колове обертання (circumductio), при якому вільний кінець кістки чи кінцівки описує конус. У суглобах (articulationes) деяких ділянок кінцівок (regiones membrorum) також можливі: - привертання (pronatio); - відвертання (supinatio); - протиставлення (oppositio); - зіставлення (repositio).
Характеристику суглобові необхідно давати за такою схемою: - назва суглоба; - назва кісток, які беруть участь у формуванні суглоба; - назва суглобових поверхонь; - форма суглоба; - яким є суглоб за будовою; - яким є суглоб за функцією; - осі обертання; - види рухів; - прикріплення суглобової капсули; - зв’язки суглоба; - особливості суглоба (наявність елементів допоміжного апарату суглоба, окрім зв’язок).
Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 625 | Нарушение авторских прав |