АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Алергічні захворювання шкіри

Анафілактичний шок

Алергічна реакція розвивається за негайним типом. Виникаєвнаслідок сенсибілізації до медикаментів, лікувальних сироваток, вакцин, препаратів крові, а також після укусів комах. Шоковим органом є судинна стінка. Розвиваються генералізована дискінезія судин (спазм, потім розширення), бронхоспазм. Важке ураження центральної та вегетативної нервової системи.

Клініка. Після дії алергену з’являються неспокій, відчуття стиснення в грудях, страх (період провісників), гіперемія, ціаноз або блідість обличчя, блювання, ядуха, генералізований свербіж. Потім знижується артеріальний тиск, настає втрата свідомості, судоми. Можлива смерть.

Лікування. 1). Припинити надходження отрути в організм (видалити жало).

2). Обколоти місце ін’єкції 0,1% розчином адреналіну гідрохлориду або 1% розчином мезатону, розведеного в 3-5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

3). Кожні 10-15 хвилин до виведення дитини з шоку та нормалізації артеріального тиску підшкірно вводять 0,2-0,5 мл 0,1% розчином адреналіну гідро хлориду.

4). Внутрішньовенно ввести 10% розчин кальцію хлориду або кальцію глюконату (із розрахунку 1 мл на 1 рік життя), антигістамінні препарати (димедрол, дипразин, супрастин, піпольфен) у вікових дозах.

5). Глюкокортикостероідні гормони – гідрокортизон, преднізолон, дексазон із розрахунку 2-5 мг на 1 кг маси тіла. Уведення преднізолону продовжують до 2-х тижнів у зв’язку з можливістю повторного розвитку анафілактичного шоку протягом доби та пізніх ускладнень (гострий гломерулонефрит та гострий міокардит)

6). При бронхоспазмі – бронхолітичні препарати (еуфілін, алупент, новодрин).

7). При гострій обструктивній дихальній недостатності – видалити слиз із дихальних шляхів, запобігти западанню язика та усунути його, якщо воно виникло.

8). При артеріальній гіпотензії – внутрішньовенно крапельно ввести розчин норадреналіну гідротартрату чи мезатону.

9). Вводити серцеві препарати – корглікон, целанід, строфантін.

Алергічні захворювання шкіри

Алергічні захворювання шкіри у дітей трапляються частіше, ніж у дорослих. Алергодерматози часто розвиваються на фоні хронічних захворювань жовчовивідних шляхів, дискинезії травного тракту, ураження підшлункової залози.

Кропив”янка – Через кілька хвилин після дії алергену на шкірі з”являється висипка у вигляді пухірців, які оточені зоною гіперемії та набряку), що супроводжкється свербіжем. Іноді підвищується температура тіла, виникає головний біль, слабкість, озноб, артралгія. У разі тривалого контакту з алергеном кропив”янка може рецидивувати й набувати хронічного характеру.

Набряк Квінке – (гіганська кропив”янка). Характерно раптове виникнення обмежених набряків на різних ділянках тіла, здебільшого в ділянках повік, язика, губ, статевих органів, гортані (найбільш небезпечна локалізація). Вони звичайно зберігаються протягом кількох днів.

У лікуванні кропив”янки і набряку Квінке використовують протигістамінні препарати, препарати аскорбінової кислоти й рутину, у важктх випадках – гормони. Доцілне промивання шлунка й кишечника, призначення легких проносних і жовчогінних засобів.

Екзема – характеризується появою сверблячих везикул із серозним вмістом на фоні гіперемійованої шкіри. Після розкриття пухирів утворюються кірочки, відбувається лущення. Локалізація – обличчя, сідниці, тильна поверхня кистей рук.

Алергічний контактний дерматит розвивається при місцевому застосуванні ліків, посторному контакті з хімічними речовинами. Алергічна реакція проходить за сповільненим типом.

Розвивається в місці дії подразника та на вільних віж контакту з алергеном ділянках шкіри. На фоні еритеми й набряку з”являються пухирчасті елементи, папули, пустули. Особливостями захворювання є поширення запального процесу за межі основного вогнища, поява мокнуття, схильність до рецидивів і затяжного перебігу. Хворі скаржаться на відчуття жару, напруження шкіри, паресиезію та болючість у вогнищі ураження.

Лікування включає усунення алергену, гіпоалергенну дієту. У період загострення призначають антигістамінні препарати, вітаміни С і Р. Короткочасно застосовують легкі проносні засоби, а також жовчогінні і седативні. Місцево доцільне використання мазей, примочок, бовтанок з димедролом, ментолом, анестезином, нафталаном, цинком, а також відвари трав (череда, читотіл, березове листя, ромашка, нагідки) – у вигляді лікувальних ванню Передбачено застосування нестероідних протизапальних препаратів, імунокорегуючих.

За всіх видів рецидивуючих алергічних уражень шкіри необхідно лікувати супутні хронічні захворювання і дисфункції травної системи. Пизначають жовчогінні, ферменти і біопрепарати, що нормалізують біоценоз кмшок. (лакто- ібіфідумбактерії, біфікол, хілак, лінекс).

Синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема). Проявляється генералізованим ураженням шкіри у вигляді плям з геморагічними, везикульозними елементами, у разі розкриття яких відкриваються болючі ерозивні ділянки. Подібним чином уражуються слизові оболонки порожнини рота, носа, очей, статевих органів, сечовипускного каналу, прямої кишки. Місцевиц процес супроводжується важкою інтоксикацією з гіпертермією, слабкістю, адинамією, міалгією, артралгією, порушенням функції травного каналу.

Синдром Лайєла (токсичний епідермальний некроліз) кілінчно схожий із синдромом Стівенса-Джонсона. Виникає зазвичай при застосуванні різних лікарських засобів. Початок гострий, підйом температури до високих цифр, з”являються симптоми інтоксикації (в”ялість, недомагання, головний біль, блювота, пронос). Одночасно з”являється шкірний свербіж та висипка. Висипка спочатку нагадує кір або скарлатину, з”являється на обличчі, потім на грудях, спині, руках, ногах. Швидко (через декілька годин або днів) на місці висипки або на незміненій шкірі утворюються пухирі великих розмірів з серозним або серозно-геморачним вмістом, які легко вскриваються а на їх місці з”являються обширні мокнущі поверхні; шкіра набуває вигляду обпеченої кип”ятком. Одночасно з ураженням шкіри спостерігається висипкана слизових оболонках очей, носа, рота, уретри, статевих органів. Можуть уражуватися внутрішні органи.

Лікування полягає в усуненні причинних алергенів, застосуванні протигістамінних засобів та інтенсиної глюкокортикоідної терапії Призначають антибіотики широко спектру дії, обережне місцеве лікування з використанням кератопластичних засобів. При синдромі Лайєла доцільне лікування дитини як опікового хворого.

Полінози (сінна гарячка) – це алергічне ураження дихальних шляхів, очей, рідше – шкіри. зумовлене сенсибілізацією до пилових алергенів, здебільшого амброзії, тополі, костриці. Алергічні реакцї проходять за негайним типом Ураження виникає всезон цвітіння.

З”являються симптоми кон”юнктивіту і респіраторного алергозу – жар у ділянці повік, світлобоязнь, сльозотеча, гіперемія кон”юнктиви, напади чхання, профузні прозори виділення зноса. У більш важких випадках можливікашель, охриплість голосу, експіраторна задишка, свербіж, висипка на шкірі та слизових оболонках; при цьому знижується апетит, працездатність, погіршується загальний стан.

При лікуванні місцево застосовують розчини і мазі з гіпосенсибілізуючими засобами (краплі в ніс із протигістамінними препаратами, назол, преднізолонова мазь у ніс, гідрокортизонова мазь в очі);всередину – протигістамінні препарати, аскорбінову кислоту, рутин.

Сироваткова хвороба. Уведення в організм чужорідного іблка (сироватки) приводить у дію складні імунологічні механізми, спричинює розвиток сироваткової хвороби.

Клінічні прояви розвиваються через 7-12 діб після уведення сироватки, проте іноді інкубаційний період може подовжуватись до 20 або скорочуватись до 1-5 діб. Підвищується температура тіла, збільшуються лімфатичні вузли, з”являються шкірні висипи, набряки.; уражуються суглоби, розвивається гостра емфізема легень. Перебіг може бути важким та більш легким з поодинокими симптомами.

Лікування: у разі розвитку алергічної реакції негайного типу необхідно припинити уведення сироватки, вище за місце уведення накласти джут, увести адреналін, протгістамінні препарати, гормони.

Профілактика: для запобігання розвиткові алерг реакції сироватку рекомендують уводити за модифікованим методом О.М. Безрєдки: перша доза в/м 0,1 мл розведеної іхотонічним розчином натрію хлориду в 10 разів сироватки, якщо реакції немає – чрез 1,5-2 години уводять решту дози препарату.

Алергічний діатез

Учення про діатези є основою профілактичного напряму в медицині. Термін „діатез” був запропонований у кінці ХІХ ст. німецькими вченими і означає схильність до розвитку хвороби.

У сучасній літературі терміном діатез позначали різноманітні за клінічною симптоматикою, вираженістю, важкістю, тривалістю перебігу алергічні прояви (частіше шкірні) у дітей переважно 1-го року життя. Під алергічним діатезом на даний час розуміють лише стан схильності до розвитку алергічного захворювання. Алергічний діатез – це це фоновий донозологічний прихований стан, ті мінімальні відхилення, що передують алергічному захворюванню.Поява клінічних ознак алергічного захворювання свідчить про трансформацію його на хворобу.

Для дітей з алергічним діатезом характерне спадкове алергічне обтяження – наявність алергічних реакцій та захворювань у родичів. Клінічними маркерами алергічного діатезу також є легкі короткочасні алергічні реакції на харчові продукти, медикаменти, укуси комах, хімічні речовини, деякі запахи. В одних дітей може спостерігатись сухість шкіри з поодинокими невеличкими ділнками лущення, себорейними кірками, минуща еритема окремих ділянок шкіри, випадіння брів. У інших – посилення потовиділення, вологість шкіри, схильність до появи опрілостей, пітниці, субфебрілітету

Діатез клінічно проявляється тривалою еритемою щок, сідниць, природних зморшок тіла, згинів кінцівок, утворенням жовтих кірок, себорейної луски („гнейс”) на волосистій частині голови, за вухами а також різноманітним плямисто-папульозним. везикуло-пустульозним, полімрфним шкірним висипом. Спостергілася також „географічна” посіченість язика, нестійкі випорожнення, рідше – здуття живота, кольки, блювання, зменшення маси тіла. Наведені кілінічні симптоми рідко трапляються одночасно, їх виявляють шляхом ретельного обстеження.

Лікувально-профілактичні заходи. Профілактику діатезу розпочинають ще до народження дитини, особливо в родинах з високим ризиком розвитку алергічних захворювань. Лікування проводять у разі виникнення алергічних реакцій. Використовують протигістамінні препарати.

Влике значення має пропаганда гіпоалергенного харчування серед вагітних жінок і матерів, які годують дітей. Така дієта дає можливість максимально обмежити надлишкову антигенну дію харчових продуктів на організм, що розвивається. Слід виключити такі продукти, як шоколад, кава, какао, горіхи, цитрусові, гранати, мед, гриби. рибу, рибну ікру, консерви, усі фрукти та овочі жовто-червоного забарвлення, а також будь-які продукти, на які дитина реагує негативно (наприклад коров”яче молоко). Якщо природне вигодовування неможливе, використовують адаптовані молочні суміші та кисло-молочні продукти. При алергічному діатезі жовток круто звареного курячого яйця та сир уводять у раціон пізніше, ніж звичайно.

У реабілітації дітей з алерг. діатезом значне місце посідають гіпоалергенні умови життя – вдома не повинно бути килимів та інших колекторів пилу; книги потрібно зберігати на засклених полицях; регулятно робити вологе прибирання й провітрювати приміщення. Особливу увагу слід приділяти ранньому виявленню та санації вогнищ інфекції, загальнозміцнювальним заходам – перебуванню на сіжому повітрі, загартовуванню, заняттям фізкультурою. Вакцинацію дітей з алергічним діатезом проводять за індивідульним календарем щеплень, в ряді випадків одночасно застосовують протигістамінні препарати.

Невідкладні стани у дітей

Тепловий і сонячний удар. Стан, зумовлений перегріванням організму внаслідок тривалого впливу високої температури зовнішнього середовища спричиняє тепловий удар. Легко виникає у дітей першого року життя.

До перегрівання тіла призводять висока температура повітря, занадто теплий одяг (особливо з штучних тканин), що затримує випаровування вологи з поверхні тіла, фізичне навантаження. Тепловий удар настає у разі одночасної дії різних чинників. Перегріванню тіла сприяє також нестача води в організмі: якщо дитина мало п’є, то зменшується потовиділення, в той час як у процесі випаровування поту з поверхні тіла відбувається його охолодження.

Перегрівання супроводжується в’ялістю, швидкою втомою, запамороченням, головним болем, сонливістю. Обличчя червоніє, хода стає хиткою, дихання утруднюється, температура тіла підвищується до 40°С. Якщо не усунути причини перегрівання, настає тепловий удар: хворий непритомніє, обличчя стає блідим, шкіра – холодна на дотик, вкривається потом, пульс ниткоподібний.

Прямі сонячні промені можуть спричинити сонячний удар. Ознаки: почервоніння обличчя, сильний головний біль. Потім з’являється нудота, запаморочення, потемніння в очах, блювота. Хворий непритомніє, з’являється задишка, погіршується серцева діяльність.

Перша допомога:

· забезпечити доступ свіжого повітря, вивести дитину у затінок, голова має бути в підвищеному положенні;

· на голову, підколінні ямки (де проходять великі судини), покласти холодні компреси;

· напоїти холодною водою або обгорнути вологим простирадлом;

· корисні прохолодний душ або ванна;

· якщо хворий непритомний, дати понюхати ватку, змочену розчином аміаку, поставити клізму з холодною водою;

Щоб уникнути теплового або сонячного удару, в спеку слід надягати дитині панамку або хустку на голову та легкий, світлий одяг, з натуральних тканин. Дотримуватись питного режиму: замість води давати підсолоджений або підкислений холодний чай, підсолену воду. У спеку віддавати перевагу овочевим стравам та кисломолочним продуктам.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 507 | Нарушение авторских прав