 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Групи крові: системи АВ0, СDЕ та ін. Антигенні структури еритроцитів.
Для еритроцитів характерна антигенна специфічність, що визначає групи крові. Групові антигени фіксуються на мембранах еритроцитів. Вони називаються аглютиногенами, з якими можуть реагувати специфічні розчинені у плазмі антитіла (аглютиніни). Аглютиногени (ізоантигени) — це складні антигенні комплекси, вмонтовані у мембрани еритроцитів, а також інших клітин організму людини. Вони виявляються вже на 7-8-му тижні розвитку плода. Аглютиніни (ізоантитіла) мають білкову природу. Важливо, що в нормі у крові антитіл до власних антигенів — ізоантигенів немає. Це пояснюється тим, що імунна система організму запрограмована на заборону продукування антитіл до «своїх» антигенів. З іншого боку, ця ж система виробляє, починаючи з 6-8-місячного віку, ізоантитіла (аглютиніни а і в) до антигенів, яких немає в організмі. Пояснення цьому явищу ще немає, але припускають, що такими антигенами в даному разі можуть бути речовини кишкової мікрофлори чи їжі, яку споживає молодий організм.
У крові кожної людини міститься індивідуальний набір специфічних еритроцитарних аглютиногенів.
На даний час їх виділено близько 400; близько 30 із них зустрічаються досить часто. Однак антигенні властивості більшості аглютиногенів виражені слабко і найбільше значення для медицини мають антигенна системи АВО. Система АВО
Люди з групою крові 0 мають антиген Н, а в плазмі є аглютиніни альфа, бета. Люди з групою крові І мають антиген А, а в плазмі є аглютинін бета. Люди з групою крові ІІ мають антиген В, а в плазмі є аглютинін альфа, Люди з групою крові IV мають антигени АВ, а в плазмі аглютининів немає.
Існують певні особливості географічного розподілу груп крові. Так, у Центральній Європі кількісні співвідношення між людьми, що мають різні групи крові, є такими: 0 гр - 44 %, ІІ грА - 40, ІІІ гр. В - 10, IV гр АВ - 6 %; у Центральній Азії групу А виявлено всього у 20 % людей, в індіанців Америкита корінних жителів Полінезії антигену В взагалі немає.
Нерівномірно поширений і Rh-фактор: серед європейців найбільше Rh-негативних людей в Англії — 15,6 %, евенки Магадана усі мають Rh-негативну кров. В крові людини в нормі не може зустрічатися одноіменний антиген і антитіло. Якщо ж це відбудеться (наприклад, при неправильному переливанні крові), відбудеться реакція аглютинації(склеювання еритроцитів) Аглютинація еритроцитів виникає унаслідок реакції "антитіло-антиген-антитіло". Антигени А або В взаємодіють з наявними в плазмі крові іншої людини антитілами, що позначаються відповідно а або в. Це і призводить до аглютинації еритроцитів.
Вважають, що аглютиніни мають два активні центри, які зв'язують два сусідні еритроцити. У такому разі А взаємодіє з а, а В - з в. До аглютиногена Н у сироватці крові немає аглютиніну.
Лізис еритроцитів відбувається за участі системи комплементу протеолітичних ферментів, що під час цього утворюються. Гемоліз відбувається за наявності високого титру антитіл.
При переливанні крові між групами, в яких містяться аглютиногени й аглютиніни, наприклад А (II група) та В (III група), в організмі реципієнта виникає реакція аглютинації — склеювання еритроцитів донорської крові, що може призвести до загибелі хворого. У табл. наведено результати змішування різних груп крові, наявність аглютинації позначено знаком (+).
Хоча табл. свідчить про можливість переливання крові різнойменних груп, наприклад крові групи 0 (І) усім особам з кров'ю інших груп системи АВО, нині гематологи користуються правилом переливання тільки однойменних груп крові. Це пов'язано з тим, що в крові 0 (І)- і А (И)-груп виділено антигени (0, Н, А2, АЗ), які не виявляються звичайними методами визначення груп крові, і це може призвести до помилки під час установлення групи крові.
Плазма крові немовляти ще не має антитіл а і в. Після народження вони поступово з'являються (росте титр) до того фактора, якого немає у його еритроцитах. Вважають, що продукція названих антитіл пов'язана із надходженням у кров дітей якихось речовин з їжею або тих, що продукуються кишковою мікрофлорою. Ці речовини можуть надходити з кишок у кров у зв'язку з тим, що травний тракт немовляти здатний усмоктувати неперетравлені білки та інші великі молекули. Титр аглютинінів досягає максимуму у віці 10-14 років і поступово знижується з віком.
У разі переливання великої кількості крові необхідно переливати лише одногрупну кров. Невеликі кількості крові не слід переливати, оскільки в такому разі відбувається імунізація реципієнта антигенами донорської крові, а лікувальний ефект є незначним.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1014 | Нарушение авторских прав |
