АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття про сумісність крові. Фізіологічні основи переливання крові.

Прочитайте:
  1. V. Пологи (відповідно до клінічного протоколу «Фізіологічні пологи»).
  2. Анатомо- фізіологічні вікові особливості трахеї, бронхів, легень. Механізм акту дихання, наслідки його розладів.
  3. Білковий склад плазми крові.
  4. Взаємозв’язок нервової і гуморальної регуляції в організмі людини. Поняття про стрес та фактори, які його спричиняють.
  5. Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
  6. Групи крові. Система АВО
  7. Гуморальна регуляція діяльності серця. Залежність діяльності серця від зміни йонного складу крові.
  8. Деяки поняття і терміни післяпологової інфекції
  9. Дисципліна «Основи психогенетики»
  10. Догляд за важкохворими та хворими в агональному стані. Поняття про вмирання організму.

 

 

Раніше для переливання використовували винятково цільну кров. Пе­реливаючи її незначні кількості, вважали, що необхідно враховувати лише групову належність еритроцитів донора. Дійсно, в разі введення невеликої кількості плазми, яка містить а- або в-аглютиніни, вони розводяться у ве­ликій кількості плазми реципієнта і титр їх стає настільки низьким, що вже не в змозі активно аглютинувати еритроцити реципієнта. Тому стає можли­вим переливання будь-якої крові, а не лише одногрупної. Донорів І групи крові називали універсальними. II і III групи крові рекомендували перели­вати реципієнтам з цією ж групою крові, а також людям з IV групою крові, тому і людей з IV групою крові відносили до універсальних реципієнтів.

Тобто враховували лише групу крові, що переливається, а не реципієнта.

 

Клінічний ефект переливання крові супроводжується функціональни­ми змінами в організмі реципієнта. Посттрансфузійні прояви виникають унаслідок впливів на ЦНС і вищу психічну діяльність. У момент внутрішньосудинного змішування крові сформовані високомолекулярні білки можуть стати подразниками для рецепторів таламо-гіпоталамічної ділянки, спричинити розвиток гальмівного стану кори великого мозку.

Переливання крові не тільки механічно поповнює об'єм крові, але й по­силює компенсаторні механізми, що зумовлюють позитивний баланс між притоком лімфи до кровоносних судин і відтоком її від них.

 

Звичайно, не можна переливати також еритроцити резус-позитивного донора резус-негативному реципієнту. У такому разі під час першого пере­ливання крові серйозних ускладнень не буде, оскільки до моменту появи антитіл перелиті Rh+ еритроцити з крові зникнуть. Але небезпечним буде повторне переливання несумісної крові.

Таким чином, на даний час зас­таріло не тільки уявлення про універсального донора, але і про універсаль­ного реципієнта.

Насправді "універсальний" реципієнт IV групи крові є універсальним донором плазми, тому що в ній немає аглютинінів. Без­сумнівно, найкращим донором може бути тільки сам хворий, і якщо існує можливість заготувати аутокров перед операцією, то це варто зробити. Пе­реливання крові іншої людини, навіть за дотримання усіх зазначених ви­ще правил, обов'язково призведе до додаткової імунізації. Тому перед гемо трансфузією обов`язковим є проведення проби на індивідуальну сумісність.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1235 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)