АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Групи крові. Система АВО

Вчення про групи крові виникло у зв’язку з потребами клінічної медицини. Переливання крові від тварин, від людини людині часто ускладнювались.

В 1901р. К. Ланштейнер відкрив групи крові, довів, що плазма (сироватка) здатна склеювати еритроцити інших людей. Це явище називається аглютинація.

На мембрані еритроцитів, фіксовані антигени які називають аглютиногени їх відомо >400, але найчастіше зустрічаються А, В, Н, є різновидності А1і А2.

В плазмі крові до англютиногену А і В є природні антитіла, які називають аглютиніни і позначають β і α, до Н антигену немає аглютиніну.

В крові однієї людини не може бути однойменних аглютиногенів і аглютинінів, бо відбудиться аглютинація еритроцитів, з послідуючим гемолізом їх.

Явище аглютинації пояснюється так: між аглютиногенам і аглютиніном утворюється реакція «антиген - антитіло», одна молекула аглютиніну має здатність утворити місток між двома еритроцитами. При цьому кожен еритроцит може зв’язатись із сусіднім, так утворюється конгломерат еритроцитів.

Можливі тільки 4 комбінації, при яких не зустрічаються однойменні аглютиногени і аглютиніни: І – αβ, ІІ – Аβ, ІІІ – Вα, ІV – АВ.

Виділяють біля 20 групових систем крові. З них дві системи є основними (система АВ0 та резус), інші системи не основні.

В крові виділяють групові системи за наявністю (або відстністю):

1) аглютиногенів в оболонці еритроцитів;

- аглютиногени – це речовини мукополісахаридної природи;

- мають антигенні властивості,

2) аглютиніни в плазмі крові;

- аглютиніни – антитіла до відповідних аглютиногенів еритроцитів;

- нормальні (природні, вроджені) аглютиніни є в системі АВ0.

3а поваги до першовідкривача аглютиногенів Ланштейнера, в сучасній назві системи залишили “О” – антиген замість “Н”, називають систему АВО або АВН.

О(І) – 33,5%

А(ІІ) – 27,5%

В(ІІІ) – 21%

АВ(ІV) – 8%

Фізіологічна характеристика резус – системи крові. Значення резус – системпри переливанні крові та при вагітності

К. Ланштейнер і А. Віннер (1940) знайшли в крові мавп макаки – резус аглютиноген, який назвали резус-фактор.

Резус-фактор – це складна система, яка включає приблизно 40 антигенів, але до багатьох з них у природних умовах немає антитіл.

Резус система, як і система АВ0, є основною груповою системою крові. Вона має аглютигени, які містяться в оболонках еритроцитів. Позначаються ці аглютиногени як Д, С, Е (класифікація Фішера) чи Rh°, rh', rh'' (класифікація Вінера). Найбільш важливим (сильним) та поширеним аглютиногеном системи резус є Д (Rh°). Якщо в оболонках еритроцитів є ці аглютиногени, кров називається резус-позитивною, якщо їх немає, кров називається резус-негативною. 85% людей є резус-позитивними, 15% – резус-негативними.

Таким чином, в резус-системі відсутні природні аглютиніни, але при попаданні в організм резус-негативних людей резус-позитивної крові (може бути при вагітності резус-негативної жінки резус-позитивним плодом; при переливанні резус-негативним людям резус-позитивної крові) відбувається вироблення імунних антитіл до резус-фактора. Ці антитіла зумовлюють аглютинацію еритроцитів (плоду – при вагітності, донора – при переливанні крові).

Перше переливання резус-позитивної крові резус-негативному рецепієнту не зумовлює розвиток гемотрансфузійного шоку: антитіла утворюються повільно, їхня концентрація (титр) в плазмі крові для аглютинації стане достатньою лише через 2 тижні, коли еритроцити донора вже будуть зруйновані. Але друге переливання резус-позитивної крові резус-негативній людині миттєво зумовить розвиток шоку (організм реципієнта сенсибілізований – містить достатню кількість антитіл в плазмі крові до резус-фактора).

Тому при переливанні крові обов’язково визначають резус-належність крові донора і рецепієнта та переливають лише одногрупну кров.

Принцип визначення резус-належності крові такий самий, як і групової належності за системою АВ0. Але використовують імунні анти-резус сироватки (містять імунні антитіла до резус-фактора). Якщо сироватка під час змішування з дослідною кров’ю зумовлює реакцію аглютинації еритроцитів, значить вони (еритроцити) містять резус-фактор (кров резус-позитивна). Якщо сироватка не зумовлює реакцію аглютинації, значить, в оболонці еритроцитів немає резус-фактора й кров резус-негативна.

При вагітності небезпека резус-конфлікта є, якщо резус-негативна породілля та резус-позитивний плід.

В цих умовах організм матері виробляє імунні антитіла до резус-фактора еритроцитів плода. Як правило, перша вагітність закінчується успішно. Причина цього: плацента при нормальному протіканні вагітності не пропускає еритоцити. Тому імунізація матері під час вагітності неможлива.Під час пологів плацентарний бар’єр порушується, еритроцити плода попадають в організм матері, відбувається імунізація матері: вироблення антитіл до резус-фактора, які будуть перебувати в крові до кінця життя матері.

Під час другої вагітності антитіла до резус-фактора будуть з організму матері попадати в організм плода (ці антитіла відносяться до імуноглобулінів класу G та легко проходять через плаценту). Попавши в організм плоду, антитіла, зумовлюють аглютинацію та гемоліз його еритроцитів. При других пологах резус-позитивна кров плода знову попадає в організм матері тому імунізація підсилюється, погіршується прогноз наступної вагітності.

Таким чином, кожна наступна вагітність резус-негативної жінки резус-позитивним плодом погіршує прогноз наступної вагітності.

Визначення груп крові. Сумісність крові

Визначення груп крові в системі АВО за цоліклональними антитілами

Цоліклони - чисті антитіла до аглютиногенів А (цоліклон анти-А) чи В (цоліклон анти-В). На чистій сухій поверхні змішують цоліклони з кров’ю (у співвідношені 10:1) та дивляться чи зумовлює цоліклон аглютинацію еритроцитів. Якщо певний цоліклон зумовлює реакцію аглютинації, то в еритроцитах крові є відповідний аглютиноген, якщо ж не зумовлює, то це означає, що відповідного аглютиногена в еритроцитах немає. Так взнають, які аглютиногени є в еритроцитах, а яких немає та роблять висновок про групову належність крові.

“-” – немає аглютинації еритроцитів;

“+” – є аглютинація еритроцитів.

Визначення групововї належності крові необхідне перед переливанням крові.

Аналіз результатів:

- якщо аглютинації немає ні з цоліклоном анти – А, ні з цілоклоном анти – В, то кров належить до першої групи крові;

- якщо аглютинація відбулася лише з цоліклоном анти – А, кров належить до другої групи крові;

- якщо аглютинація відбулася лише з цоліклоном анти – В, то кров належить до третьої групи крові;

- при аглютинації еритроцитів з цоліклоном анти – А і анти – В (тобто в обох краплях), то це кров четвертої групи.

Визначення груп крові в системі АВО за стандартними сироватками.

На чисту білу площину нанести стандартні сироватки першої, другої, третьої груп двох серій. У кожну краплю сироватки внести у десять разів меншу кількість крові, змішати. За появою аглютинацій спостерігають протягом 5 хвилин.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1795 | Нарушение авторских прав