АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лейкоцити

План.

1) Лейкоцити, кількість, види.

2) Характеристика окремих видів лейкоцитів. Лейкоцитарна формула.

3) Поняття про імунітет, види.

Лейкоцити, кількість, види

Лейкоцити, або білі кров’яні тільця, – це клітини з ядрами, непостійної форми, різних розмірів, здатні самостійно пересуватись за допомогою псевдоніжок. Лейкоцити грають важливу роль в захисті організму від мікробів, вірусів, патогенних найпростіших, тобто забезпечують імунітет.

У дорослих в крові міститься 4 – 9 х 10⁹/л (4000 – 9000 в 1мкл.) лейкоцитів, тобто їх в 500 – 1000 разів менше, ніж еритроцитів. Але, на відміну від еритроцитів, чисельність яких в крові здорової людини відносно постійна, чисельність лейкоцитів значно коливаються залежно від часу доби та функціонального стану організму.

Лейкоцитоз – стан, при якому вміст білих кров’яних тілець перевищує 10 000 в 1мкл крові, якщо ж їх менше 4000 в 1мкл крові, то цей стан називається лейкопенією.

Розрізняють фізіологічний та реактивний лейкоцитози:

а) фізіологічний лейкоцитоз по своїй природі є перерозподільним, тобто обумовлений перерозподілом лейкоцитів між судинами різних органів та тканин. Він характеризується невеликим підвищенням числа лейкоцитів, відсутністю змін в лейкоформулі та короткотривалістю.

Розрізняють такі види фізіологічних лейкоцитозів:

- травний – виникає після вживання їжі;

- міогенний – після важкої фізичної праці;

- емоційний;

- больовий.

б) реактивні лейкоцитози розвиваються при запальних та інфекційних захворюваннях.

На відміну від еритроцитів, які виконують свої функції безпосередньо в крові, лейкоцити виконують різні функції в сполучній тканині різних органів.

Тобто вони циркулюють в крові декілька годин (4-72), а потім виходять через стінки капілярів і розселяються по тканинах. Таким чином, кров для лейкоцитів – це проміжний етап існування.

Лейкоцити здатні до самостійного амебоподібного руху.

Лейкоцити є повноцінними клітинами, бо мають ядро і всі органоїди. В залежності від наявності в цитоплазмі включень, лейкоцити поділяються на 2 групи:

- гранулоцити (зернисті);

- агранулоцити (незернисті).

В залежності від фарбування гранул (кислі чи лужні фарби) гранулоцити поділяються на групи: нейтрофіли, еозинофіли, базофіли. Агранулоцити бувають двох видів; лімфоцити і моноцити.

		- лімфоцити - моноцити

Відсоткове співвідношення різних видів лейкоцитів називається лейкоцитарною формулою. При деяких захворюваннях відбуваються зміни лейкоцитарної формули:

- зсув лейкоцитарної формули вліво;

- зсув лейкоцитарної формули в право – це збільшення кількості агранулоцитів, особливо моноцитів.

Характеристика окремих видів лейкоцитів:

1. Нейтрофіли – сама чисельна група білих кров’яних тілець (вони складають 50-75% всіх лейкоцитів. Основна функція нейтрофілів – захист організму від мікробної інфекції та токсинів мікроорганізмів. Вони першими прибувають на місце пошкодження тканин. Контактуючи з живими чи мертвими мікроорганізмами, з зруйнованими клітинами власного організму або чужорідними частинками, нейтрофіли фагоцитують, перетравлюють та знищують їх за рахунок власних ферментів та бактерицидних речовин (мікрофаги).

Окрім фагоцитозу, нейтрофіли здійснюють і інші протимікробні реакції. Вони секретують лізоцим. Противірусну дію нейтрофіли здійснюють шляхом продукції інтерферону.

По формі ядра нейтрофіли діляться на сегментоядерні, паличкоядерні і юні.

Збільшення в крові молодих форм лейкоцитів називається зсув лейкоцитної формули вліво, це буває при запальному процесі в організмі. Гній – це скупчення загиблих нейтрофілів.

2. Еозинофіли складають 1-5% всіх лейкоцитів, належать до мікрофагів. Основна функція еозинофілів полягає в знешкодженні та руйнуванні токсинів білкового походження, чужорідних білків, комплексів антиген-антитіло.

В місці реакції «антиген – антитіло» еозинофіли утворюють захисний вал у вигляді місцевого некроза. В великих гранулах еозинофілів є основний білок, який має цитотоксичний вплив на гельмінти. Еозинофілія (збільшення еозинофілів) може бути внаслідок алергії (бурхливої реакції на антиген) або глистяної інвазії.

3. Базофіли складають саму малочисельну групу лейкоцитів (0,5-1% всіх лейкоцитів). Функції базофілів обумовлені наявністю в них біологічно активних речовин. Вони, як і тучні клітини сполучної тканини, продукують гістамін та гепарин. Кількість базофілів збільшується під час регенеративної (заключної) фази гострого запалення. Гепарин базофілів перешкоджає згортанню крові (антикоагулянт) в вогнищі запалення, а гістамін розширює капіляри (вазодилятатор), що сприяє розсмоктуванню та загоєнню.

4. Моноцити складають 2-10% всіх лейкоцитів. Вони здатні до амебоїдного руху, проявляють виражену фагоцитарну та бактерицидну активність. Після того як моноцити мігрують в тканини, вони перетворюються на макрофаги, які окрім фагоцитозу беруть участь у формуванні специфічного імунітету, захисту від пухлинних клітин, відторгненні трансплантата.

Це найбільші за розмірами клітини крові (d 16-20 мкм), ядро крупне, бобоподібної форми.

5. Лімфоцити складають 20-40% білих кров’яних тілець. На відміну від всіх інших лейкоцитів, лімфоцити здатні не тільки проникати в тканини, але і повертатися назад в кров. Лімфоцити відповідають за формування специфічного імунітету та здійснюють функцію імунного нагляду (“цензури”) в організмі, забезпечуючи захист від всього чужорідного та зберігаючи генетичну постійність внутрішнього середовища

Утворюються в червоному кістковому мозку, потім лімфоцити виходять в кровоток і більшість з них повторно дозріває в лімфоїдних органах:

- Первинні лімфоїдні органи – вилочкова залоза, кістковий мозок.

- Вторинні лімфоідні органи – лімфатичні вузли, селезінка, лімфоїдні утворення різних систем (травна, дихальна,…)

В залежності від місця дозрівання лімфоцити поділяються на Т-лімфоцити (тимусзалежні) та В-лімфоцити (бурсазалежні).

Т-лімфоцити відіграють важливу роль в імунному нагляді. При послабленні їх функцій підвищується небезпека розвитку пухлин, аутоімунних захворювань, підвищується схильність до різних інфекцій. Т – лімфоцити відповідальні за клітинну імунну відповідь.

В-лімфоцити утворюються в кістковому мозку, але у ссавців проходять диференціювання в лімфоїдній тканині кишківника, апендикса, піднебінних та глоткових мигдаликах. Основна функція В-лімфоцитів – створення гуморального імунітету шляхом вироблення антитіл. Після зустрічі з антигеном В-лімфоцити мігрують в кістковий мозок, селезінку та лімфатичні вузли, де вони розмножуються та перетворюються у плазматичні клітини, які виробляють (імуноглобуліни).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 649 | Нарушение авторских прав