Лейкоцити
План.
1) Лейкоцити, кількість, види.
2) Характеристика окремих видів лейкоцитів. Лейкоцитарна формула.
3) Поняття про імунітет, види.
Лейкоцити, кількість, види
Лейкоцити, або білі кров’яні тільця, – це клітини з ядрами, непостійної форми, різних розмірів, здатні самостійно пересуватись за допомогою псевдоніжок. Лейкоцити грають важливу роль в захисті організму від мікробів, вірусів, патогенних найпростіших, тобто забезпечують імунітет.
У дорослих в крові міститься 4 – 9 х 109/л (4000 – 9000 в 1мкл.) лейкоцитів, тобто їх в 500 – 1000 разів менше, ніж еритроцитів. Але, на відміну від еритроцитів, чисельність яких в крові здорової людини відносно постійна, чисельність лейкоцитів значно коливаються залежно від часу доби та функціонального стану організму.
Лейкоцитоз – стан, при якому вміст білих кров’яних тілець перевищує 10 000 в 1мкл крові, якщо ж їх менше 4000 в 1мкл крові, то цей стан називається лейкопенією.
Розрізняють фізіологічний та реактивний лейкоцитози:
а) фізіологічний лейкоцитоз по своїй природі є перерозподільним, тобто обумовлений перерозподілом лейкоцитів між судинами різних органів та тканин. Він характеризується невеликим підвищенням числа лейкоцитів, відсутністю змін в лейкоформулі та короткотривалістю.
Розрізняють такі види фізіологічних лейкоцитозів:
- травний – виникає після вживання їжі;
- міогенний – після важкої фізичної праці;
- емоційний;
- больовий.
б) реактивні лейкоцитози розвиваються при запальних та інфекційних захворюваннях.
На відміну від еритроцитів, які виконують свої функції безпосередньо в крові, лейкоцити виконують різні функції в сполучній тканині різних органів.
Тобто вони циркулюють в крові декілька годин (4-72), а потім виходять через стінки капілярів і розселяються по тканинах. Таким чином, кров для лейкоцитів – це проміжний етап існування.
Лейкоцити здатні до самостійного амебоподібного руху.
Лейкоцити є повноцінними клітинами, бо мають ядро і всі органоїди. В залежності від наявності в цитоплазмі включень, лейкоцити поділяються на 2 групи:
- гранулоцити (зернисті);
- агранулоцити (незернисті).
В залежності від фарбування гранул (кислі чи лужні фарби) гранулоцити поділяються на групи: нейтрофіли, еозинофіли, базофіли. Агранулоцити бувають двох видів; лімфоцити і моноцити.
Відсоткове співвідношення різних видів лейкоцитів називається лейкоцитарною формулою. При деяких захворюваннях відбуваються зміни лейкоцитарної формули:
- зсув лейкоцитарної формули вліво;
- зсув лейкоцитарної формули в право – це збільшення кількості агранулоцитів, особливо моноцитів.
Ґранулоцити.
| Аґранулоцити.
| Нейтрофіли.
| Еозинофіли.
| Базофіли.
| Лімфо-цити.
| Моно-
цити.
| Юні
| Паличкоядерні
| Сегментоядерні
| 0-1
| 1-5
| 45-70
| 1-5
| 0-1
| 20-40
| 2-10
|
Характеристика окремих видів лейкоцитів:
1. Нейтрофіли – сама чисельна група білих кров’яних тілець (вони складають 50-75% всіх лейкоцитів. Основна функція нейтрофілів – захист організму від мікробної інфекції та токсинів мікроорганізмів. Вони першими прибувають на місце пошкодження тканин. Контактуючи з живими чи мертвими мікроорганізмами, з зруйнованими клітинами власного організму або чужорідними частинками, нейтрофіли фагоцитують, перетравлюють та знищують їх за рахунок власних ферментів та бактерицидних речовин (мікрофаги).
Окрім фагоцитозу, нейтрофіли здійснюють і інші протимікробні реакції. Вони секретують лізоцим. Противірусну дію нейтрофіли здійснюють шляхом продукції інтерферону.
По формі ядра нейтрофіли діляться на сегментоядерні, паличкоядерні і юні.
Збільшення в крові молодих форм лейкоцитів називається зсув лейкоцитної формули вліво, це буває при запальному процесі в організмі. Гній – це скупчення загиблих нейтрофілів.
2. Еозинофіли складають 1-5% всіх лейкоцитів, належать до мікрофагів. Основна функція еозинофілів полягає в знешкодженні та руйнуванні токсинів білкового походження, чужорідних білків, комплексів антиген-антитіло.
В місці реакції «антиген – антитіло» еозинофіли утворюють захисний вал у вигляді місцевого некроза. В великих гранулах еозинофілів є основний білок, який має цитотоксичний вплив на гельмінти. Еозинофілія (збільшення еозинофілів) може бути внаслідок алергії (бурхливої реакції на антиген) або глистяної інвазії.
3. Базофіли складають саму малочисельну групу лейкоцитів (0,5-1% всіх лейкоцитів). Функції базофілів обумовлені наявністю в них біологічно активних речовин. Вони, як і тучні клітини сполучної тканини, продукують гістамін та гепарин. Кількість базофілів збільшується під час регенеративної (заключної) фази гострого запалення. Гепарин базофілів перешкоджає згортанню крові (антикоагулянт) в вогнищі запалення, а гістамін розширює капіляри (вазодилятатор), що сприяє розсмоктуванню та загоєнню.
4. Моноцити складають 2-10% всіх лейкоцитів. Вони здатні до амебоїдного руху, проявляють виражену фагоцитарну та бактерицидну активність. Після того як моноцити мігрують в тканини, вони перетворюються на макрофаги, які окрім фагоцитозу беруть участь у формуванні специфічного імунітету, захисту від пухлинних клітин, відторгненні трансплантата.
Це найбільші за розмірами клітини крові (d 16-20 мкм), ядро крупне, бобоподібної форми.
5. Лімфоцити складають 20-40% білих кров’яних тілець. На відміну від всіх інших лейкоцитів, лімфоцити здатні не тільки проникати в тканини, але і повертатися назад в кров. Лімфоцити відповідають за формування специфічного імунітету та здійснюють функцію імунного нагляду (“цензури”) в організмі, забезпечуючи захист від всього чужорідного та зберігаючи генетичну постійність внутрішнього середовища
Утворюються в червоному кістковому мозку, потім лімфоцити виходять в кровоток і більшість з них повторно дозріває в лімфоїдних органах:
- Первинні лімфоїдні органи – вилочкова залоза, кістковий мозок.
- Вторинні лімфоідні органи – лімфатичні вузли, селезінка, лімфоїдні утворення різних систем (травна, дихальна,…)
В залежності від місця дозрівання лімфоцити поділяються на Т-лімфоцити (тимусзалежні) та В-лімфоцити (бурсазалежні).
Т-лімфоцити відіграють важливу роль в імунному нагляді. При послабленні їх функцій підвищується небезпека розвитку пухлин, аутоімунних захворювань, підвищується схильність до різних інфекцій. Т – лімфоцити відповідальні за клітинну імунну відповідь.
В-лімфоцити утворюються в кістковому мозку, але у ссавців проходять диференціювання в лімфоїдній тканині кишківника, апендикса, піднебінних та глоткових мигдаликах. Основна функція В-лімфоцитів – створення гуморального імунітету шляхом вироблення антитіл. Після зустрічі з антигеном В-лімфоцити мігрують в кістковий мозок, селезінку та лімфатичні вузли, де вони розмножуються та перетворюються у плазматичні клітини, які виробляють (імуноглобуліни).
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 653 | Нарушение авторских прав
|