АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лейкоцити

Прочитайте:
  1. Лейкоцити _______________________________
  2. Лейкоцити, їх функції. Регуляція лейкопоезу. Фізіологічні лейкоцитози.
  3. Лейкоцити.

 

План.

1) Лейкоцити, кількість, види.

2) Характеристика окремих видів лейкоцитів. Лейкоцитарна формула.

3) Поняття про імунітет, види.

Лейкоцити, кількість, види

Лейкоцити, або білі кров’яні тільця, – це клітини з ядрами, непостійної форми, різних розмірів, здатні самостійно пересуватись за допомогою псевдоніжок. Лейкоцити грають важливу роль в захисті організму від мікробів, вірусів, патогенних найпростіших, тобто забезпечують імунітет.

У дорослих в крові міститься 4 – 9 х 109/л (4000 – 9000 в 1мкл.) лейкоцитів, тобто їх в 500 – 1000 разів менше, ніж еритроцитів. Але, на відміну від еритроцитів, чисельність яких в крові здорової людини відносно постійна, чисельність лейкоцитів значно коливаються залежно від часу доби та функціонального стану організму.

Лейкоцитоз – стан, при якому вміст білих кров’яних тілець перевищує 10 000 в 1мкл крові, якщо ж їх менше 4000 в 1мкл крові, то цей стан називається лейкопенією.

Розрізняють фізіологічний та реактивний лейкоцитози:

а) фізіологічний лейкоцитоз по своїй природі є перерозподільним, тобто обумовлений перерозподілом лейкоцитів між судинами різних органів та тканин. Він характеризується невеликим підвищенням числа лейкоцитів, відсутністю змін в лейкоформулі та короткотривалістю.

Розрізняють такі види фізіологічних лейкоцитозів:

- травний – виникає після вживання їжі;

- міогенний – після важкої фізичної праці;

- емоційний;

- больовий.

б) реактивні лейкоцитози розвиваються при запальних та інфекційних захворюваннях.

На відміну від еритроцитів, які виконують свої функції безпосередньо в крові, лейкоцити виконують різні функції в сполучній тканині різних органів.

Тобто вони циркулюють в крові декілька годин (4-72), а потім виходять через стінки капілярів і розселяються по тканинах. Таким чином, кров для лейкоцитів – це проміжний етап існування.

Лейкоцити здатні до самостійного амебоподібного руху.

Лейкоцити є повноцінними клітинами, бо мають ядро і всі органоїди. В залежності від наявності в цитоплазмі включень, лейкоцити поділяються на 2 групи:

- гранулоцити (зернисті);

- агранулоцити (незернисті).

В залежності від фарбування гранул (кислі чи лужні фарби) гранулоцити поділяються на групи: нейтрофіли, еозинофіли, базофіли. Агранулоцити бувають двох видів; лімфоцити і моноцити.

 
 

 


       
 
   
- лімфоцити - моноцити
 


Відсоткове співвідношення різних видів лейкоцитів називається лейкоцитарною формулою. При деяких захворюваннях відбуваються зміни лейкоцитарної формули:

- зсув лейкоцитарної формули вліво;

- зсув лейкоцитарної формули в право – це збільшення кількості агранулоцитів, особливо моноцитів.

 

Ґранулоцити. Аґранулоцити.
Нейтрофіли. Еозинофіли. Базофіли. Лімфо-цити. Моно- цити.
Юні Паличкоядерні Сегментоядерні
0-1 1-5 45-70 1-5 0-1 20-40 2-10

 

Характеристика окремих видів лейкоцитів:

1. Нейтрофіли сама чисельна група білих кров’яних тілець (вони складають 50-75% всіх лейкоцитів. Основна функція нейтрофілів – захист організму від мікробної інфекції та токсинів мікроорганізмів. Вони першими прибувають на місце пошкодження тканин. Контактуючи з живими чи мертвими мікроорганізмами, з зруйнованими клітинами власного організму або чужорідними частинками, нейтрофіли фагоцитують, перетравлюють та знищують їх за рахунок власних ферментів та бактерицидних речовин (мікрофаги).

Окрім фагоцитозу, нейтрофіли здійснюють і інші протимікробні реакції. Вони секретують лізоцим. Противірусну дію нейтрофіли здійснюють шляхом продукції інтерферону.

По формі ядра нейтрофіли діляться на сегментоядерні, паличкоядерні і юні.

Збільшення в крові молодих форм лейкоцитів називається зсув лейкоцитної формули вліво, це буває при запальному процесі в організмі. Гній – це скупчення загиблих нейтрофілів.

2. Еозинофіли складають 1-5% всіх лейкоцитів, належать до мікрофагів. Основна функція еозинофілів полягає в знешкодженні та руйнуванні токсинів білкового походження, чужорідних білків, комплексів антиген-антитіло.

В місці реакції «антиген – антитіло» еозинофіли утворюють захисний вал у вигляді місцевого некроза. В великих гранулах еозинофілів є основний білок, який має цитотоксичний вплив на гельмінти. Еозинофілія (збільшення еозинофілів) може бути внаслідок алергії (бурхливої реакції на антиген) або глистяної інвазії.

3. Базофіли складають саму малочисельну групу лейкоцитів (0,5-1% всіх лейкоцитів). Функції базофілів обумовлені наявністю в них біологічно активних речовин. Вони, як і тучні клітини сполучної тканини, продукують гістамін та гепарин. Кількість базофілів збільшується під час регенеративної (заключної) фази гострого запалення. Гепарин базофілів перешкоджає згортанню крові (антикоагулянт) в вогнищі запалення, а гістамін розширює капіляри (вазодилятатор), що сприяє розсмоктуванню та загоєнню.

4. Моноцити складають 2-10% всіх лейкоцитів. Вони здатні до амебоїдного руху, проявляють виражену фагоцитарну та бактерицидну активність. Після того як моноцити мігрують в тканини, вони перетворюються на макрофаги, які окрім фагоцитозу беруть участь у формуванні специфічного імунітету, захисту від пухлинних клітин, відторгненні трансплантата.

Це найбільші за розмірами клітини крові (d 16-20 мкм), ядро крупне, бобоподібної форми.

5. Лімфоцити складають 20-40% білих кров’яних тілець. На відміну від всіх інших лейкоцитів, лімфоцити здатні не тільки проникати в тканини, але і повертатися назад в кров. Лімфоцити відповідають за формування специфічного імунітету та здійснюють функцію імунного нагляду (“цензури”) в організмі, забезпечуючи захист від всього чужорідного та зберігаючи генетичну постійність внутрішнього середовища

Утворюються в червоному кістковому мозку, потім лімфоцити виходять в кровоток і більшість з них повторно дозріває в лімфоїдних органах:

- Первинні лімфоїдні органи – вилочкова залоза, кістковий мозок.

- Вторинні лімфоідні органи – лімфатичні вузли, селезінка, лімфоїдні утворення різних систем (травна, дихальна,…)

В залежності від місця дозрівання лімфоцити поділяються на Т-лімфоцити (тимусзалежні) та В-лімфоцити (бурсазалежні).

Т-лімфоцити відіграють важливу роль в імунному нагляді. При послабленні їх функцій підвищується небезпека розвитку пухлин, аутоімунних захворювань, підвищується схильність до різних інфекцій. Т – лімфоцити відповідальні за клітинну імунну відповідь.

В-лімфоцити утворюються в кістковому мозку, але у ссавців проходять диференціювання в лімфоїдній тканині кишківника, апендикса, піднебінних та глоткових мигдаликах. Основна функція В-лімфоцитів – створення гуморального імунітету шляхом вироблення антитіл. Після зустрічі з антигеном В-лімфоцити мігрують в кістковий мозок, селезінку та лімфатичні вузли, де вони розмножуються та перетворюються у плазматичні клітини, які виробляють (імуноглобуліни).


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 653 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)