АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття імунітет

Органи, які беруть участь в імунітеті, поділяються на чотири групи.

1. Центральні – тимус, або вилочкова залоза і кістковий мозок.

2. Периферичні, чи вторинні, - лімфатичні вузли, селезінка, система лімфоепіталіальних утворень, розташованих у слизових оболонках різних органів.

3. Забар’єрні – ЦНС, сім’яники, очі, паренхіма тимуса і при вагітності - плід.

4. Внутрішньобар’єрні – шкіра.

Розрізняють клітинний і гуморальний імунітет.

Клітинний імунітет – направлений на знищення чужорідних клітин і тканин і обумовлений дією Т – кілерів. Типовим прикладом клітинного імунітету є реакція відторгнення чужорідних органів і тканин.

Гуморальний імунітет – забезпечується утворенням антитіл і обумовлений, в основному, функцією В – лімфоцитів.

У процесі еволюції сформувалися дві основні системи захисту організму:

- неспецифічна клітинна і гуморальна;

- специфічна клітинна і гуморальна.

Неспецифічний клітинний імунітет. До цього виду захисту належать неспецифічні клітинні механізми обумовлені, в основному, фагоцитарною активністю гранулоцитів і моноцитів, що містять велику кількість лізосомних ферментів, а також тромбоцитів і лімфоцитів. Класичні досліди по фагоцитозу були проведені І.І. Мечніковим.

Специфічний клітинний імунітет. Основну роль у цьому виді захисту відіграють імунокомпетентні Т – лімфоцити, утворені в кістковому мозку і диференційовані у вилочковій залозі і, потім вони надходять у кров.

Ці клітини, за рахунок вбудованого в їхню мембрану рецепторного білка й у присутності Т – хелперів, утворюють комплекс антиген – антитіло. Причому, одна частина дочірніх Т – лімфоцитів зв’язується з антигеном, руйнуючи його. Інша частина лімфоцитів, що належать до довгоживучих, утворює групу Т – клітин імунологічної пам’яті, що «запам’ятовують» антиген з першого разу і «визнають» його при повторному контакті, утворюючи при цьому велику кількість ефекторних Т – лімфоцитів – клітин – кілерів.

Неспецифічний гуморальний імунітет. Основними механізмами цього виду імунітету є захисні речовини плазми крові:

- лізоцим, являє собою білок, що має ферментативну і муколітичну активність, за рахунок чого пригнічує ріст і розвиток збудників і руйнує деякі мікроорганізми. У невеликих кількостях міститься в слизу кишечника і носової порожнини, слині і сльозовій рідині. Найбільша кількість цього білка зосереджена в гранулах поліморфноядерних лейкоцитів і в макрофагах, при руйнуванні яких лізоцим виходить у позаклітинну рідину

- інтерферон, який швидко синтезується і швидко вивільняється глобуліновою фракцією крові, що має широкий спектр дії і забезпечує противірусний захист організму ще до збільшення кількості специфічних антитіл.

Специфічний гуморальний імунітет. На відміну від клітинного, гуморальний імунітет утворюється В – лімфоцитами лімфоідної тканини (вузли, мигдалини, органи). Зустрічаючи антиген, імунокомпетентні В – лімфоцити починають ділитися, утворюючи два види дочірніх клітин:

- один з них перетворюється в клітини імунологічної памяті, що розосереджуються в організмі;

- інший вид дочірніх клітин складають клітини, що залишаються в лімфоїдній тканині і перетворюються в плазматичні, які виробляють і виділяють у плазму крові гуморальні антитіла. У цьому процесі беруть участь Т – лімфоцити – хелпери.

При повторній зустрічі плазматичних клітин з антигеном, розвивається швидка і потужна гуморальна відповідь, при якій значно зростає кількість імуноглобулінів у крові (алергійна реакція на пилок рослин, на лікарську речовину).

Пасивний набутий імунітет. Різновидом захисної реакції організму на проникнення сторонніх факторів є імунітет, що виникає в плоду за рахунок антитіл матері, що прийшли через плацену. Цей вид захисту може бути створений також шляхом штучного введення в організм активно імунізованих людей імуноглобулінів (антигенів убитих чи ослаблених бактерій і вірусів), що викликають первинну імунну відповідь вид захисту,.

Втрата чи зниження здатності організму до імунної відповіді на певні види антигенів, порушення функції імунокомпетентних органів створюють в організмі ситуацію повної втрати опірності організму впливу патогенних факторів.

Гемостаз

План

1. Тромбоцити, будова, функції;

2. Гемостаз, види:

а) судинно - тромбоцитарний;

б) коагуляційний;

3. Коагулянти та антикоагулянти;

4. Фібриноліз, значення.

Тромбоцити - це кров'яні пластинки, вони утворюються із гігантських клітин червоного кісткового мозку – мегакаріоцитів, які розпадаються ще в кістковому мозку на 3000 – 4000 невеликих осколків – кров’яних пластинок.

В крові тромбоцити мають овальну або круглу форму, дрібні, діаметр 2-3 мкм. Ядра тромбоцитів не мають, цікавим є наявність гранул (до 200) наповнених тромбоцитарними факторами. В нормі у здорової людини кількість тромбоцитів 180 - 320 *10⁹.

Збільшення числа тромбоцитів називається тромбоцитоз, а зменшення тромбоцитопенія.

Число тромбоцитів змінюється при стресі, фізичному навантаженні, після їжі, але рідко виходить за межі норми у здорової людини.

В крові тромбоцити знаходяться в неактивному стані, активація їх наступає в результаті контакту з ушкодженою поверхнею судин, при цьому у тромбоцита з'являються відростки, які перебільшують його діаметр в 5 - 10 разів, тромбоцит має скоротливий апарат.

Особливість тромбоцитів в тому, що вони здатні прилипати (адгезія) до чужорідної поверхні і злипатися між собою (агрегація). Активовані тромбоцити виділяють ряд речовин, які необхідні для гемостазу - це тромбоцитарні фактори згортання. В гранулах тромбоцитів є фактор росту, який виконує трофічну функцію, внаслідок чого стінки капілярів стають більш міцними.

Значення тромбоцитів:

1. участь у згортанні крові;

2. захист організму від чужорідних агентів: здатність до фагоцитозу, тромбоцити є джерелом лізоциму, що руйнує мембрану бактерій;

3. ангіотрофічна функція.

Система гемостазу забезпечує:

1. збереження рідкого стану крові;

2. підтримує цілісність стінок судин;

3. при пошкодженні судин зупиняє кровотечу.

Гемостаз здійснюється завдяки взаємодії:

-стінок пошкоджених судин:

-формених елементів (тромбоцитів, еритроцитів, лейкоцитів);

-факторів плазми.Всі речовини системи гемостазу можна розділити на 2 групи:

- коагулянти;

- антикоагулянти.

Зупинка кровотечі проходить в 3 етапи:

1. судинно - тромбоцитарний гемостаз;

2. коагуляційний гемостаз;

3. фібриноліз.

За сучасними уявленнями, згортання крові – це ланцюгова ферментативна реакція. Фактори згортання знайденні в плазмі, форменних елементах крові, тканинах і клітинах організму.

У здоровому організмі фактори згортання крові знаходиться в неактивному стані. Для включення іх у процес згортання необхідна їхня активація.

Плазмова ферментативна система включає 13 факторів.

Ці фактори позначаються римськими цифрами І-ХІІІ.