АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Буферні системи

Прочитайте:
  1. E Аномалії розвитку нервової системи
  2. VІІ. ОБ’ЄКТИВНЕ ОБСТЕЖЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
  3. А) Характеристика методів візуалізації сечової системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  4. Аглютиногени і аглютиніни системи АВ0.
  5. Анатомія вегетативної нервової системи
  6. Анатомія дихальної системи (верхні дихальні шляхи)
  7. Анатомія та фізіологія дихальної системи
  8. Анатомія, вікова фізіологія і гігієна серцево-судинної системи
  9. Анатомо- фізіологічна характеристика ендокринної системи. Гормони як біологічно-активні речовини.
  10. Анатомо-фізіологічна характеристика вегетативної нервної системи.

Буферні системи – є першими рубежами оборони, які підтримують рН, поки речовини, під впливом яких відбувається зсув рН, не будуть виділені із організму або використані організмом.

В крові є 4 буферні системи:

- гемоглобінова;

- карбонатна;

- фосфатна;

- білкова.

Всі буферні системи, крім білкової, складаються із двох сполук: слабкої кислоти і солі цієї кислоти з сильними основами. Утворюються буферні пари «кислота – основа». Буферний ефект зумовлений зв’язуванням і нейтралізацією. В зв’язку з тим, що в природних умовах в кров поступає більше недокислених продуктів обміну, то в буферній парі «кислотно – основна» ємність лугів більше, тому змінити рН крові у кислий бік важче, ніж у лужний.

1. Гемоглобінова буферна система рахуться найбільшою – до 75 % від усієї буферної ємності крові. Ця система складється з відновленого гемоглобіна (ННb) та його калієвої солі.

2. Карбонатна буферна система за силою займає друге місце, а за швидкістю реагування – перше. Складається з вугільної кислоти та бікарбонату натрію (плазма крові) або бікарбонату калію (цитоплазма клітин).

Вона забезпечує швидку нейтралізацію кислот та лугів, що утворюються в ході метаболізму.

Має досить велику ємність – від 15 до 40% від загальної буферної ємності крові.

Швидко відновлюється за рахунок діяльності легень і нирок.

3. Фосфатна буферна система утворена неорганічними фосфатами крові; Ця буферна система забезпечує підтримку

рН на рівні 7,4.

4. Білкова буферна система. Білки плазми крові завдяки своїм амфотерним властивостям відіграють певну роль в кислотно-основній рівновазі. В кислому середовищі білки реагують як основи, а в основному як кислоти.

Ємність білкової буферної системи приблизно 7%.

 

Еритроцити, будова, кількість, функції. Життєвий цикл

 

Червоні кровяні тільця (еритроцити) - без'ядерні високоспеціалізовані клітини організму, що забезпечують важливі функції:

Транспортна функція:

- транспорт кисню, що зв'язується з гемоглобіном;

- транспорт вуглекислого газу, що зв'язується з гемоглобіном,

- транспорт багатьох інших речовин, які адсорбуються на поверхні еритроцитів (наприклад, поживні речовини).

Захисна:

Приймають участь в імунітеті, в судинно - тромбоцитарному гемостазі, згортанні крові, фібринолізі.

Регуляторна функція:

Регулюють рН крові, водний баланс, завдяки еритроцитам зберігається постійний склад плазми.

Кількість еритроцитів в одиниці об'єму крові складає:

- у чоловіків: 3,9 - 5,5 х 10і /л;

- ужінок:3,7-4,9х 1012/л

Єритропенія — зменшення кількості еритроцитів. Еритроцитоз - збільшення к ількості еритроцитів.

Форма еритроцитів (двояковігнуті диски) забезпечують максимальну площу поверхні кожної клітини в порівнянні з шаром; діаметр еритроцитів - 7,5 мкм, але вони здатні до проходження через капіляри навіть меншого діаметру в два рази, завдяки своїй здатності до деформації, (еластичність мембрани і відсутність ядра). Важливе значення для життєдіяльності еритроцитів має властивості його мембрани:

- товщина приблизно 10 нм. в 1 млн разів більш проникна для аніонів, ніж катіонів;

- дуже еластична; мембрана має білок, який приймає участь в утворенні цитоскелету який сприяє зберіганню форми і надає еластичності;

- мембрана несе інформацію про групи крові, має тканинні антигени.

Еритроцити не мають ядра та мітохондрій, їх енергетичний обмін проходить анаеробним шляхом (без використання кисню) - всі ці пристосування спрямовані на забезпечення транспортування кисню.

Життєвий цикл еритроцитів

Утворюється еритроцити в червоному кістковому мозку, щоденно обновлюється 1 % еритроцитів. На стадії ретикулоцита вони надходять із кісткового мозку в кровотік. Ретикулоцити, зберігаються в крові приблизно 35-45 год. Депо еритроцитів в організмі немає, тому для ліквідування анемії після кровотечі потрібно стимулювати еритропоез. В крові еритроцити циркулюють, виконуючи функції, приблизно 110-120 діб, після цього гинуть. Руйнація старих еритроцитів відбувається гемолізом в селезінці, печінці.

При старінні еритроциту змінюється еластичність мембрани, тому вони можуть затримуватись в судинах. В селезінці, відстань між трабекулами 2мкм, еритроцити затримуються в цих вузьких місцях судин і руйнуються. Гемоглобін гемолізованих еритроцитів поступає в печінку по системі ворітної вени і перетворюється в білірубін.

 

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 768 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)