Буферні системи
Буферні системи – є першими рубежами оборони, які підтримують рН, поки речовини, під впливом яких відбувається зсув рН, не будуть виділені із організму або використані організмом.
В крові є 4 буферні системи:
- гемоглобінова;
- карбонатна;
- фосфатна;
- білкова.
Всі буферні системи, крім білкової, складаються із двох сполук: слабкої кислоти і солі цієї кислоти з сильними основами. Утворюються буферні пари «кислота – основа». Буферний ефект зумовлений зв’язуванням і нейтралізацією. В зв’язку з тим, що в природних умовах в кров поступає більше недокислених продуктів обміну, то в буферній парі «кислотно – основна» ємність лугів більше, тому змінити рН крові у кислий бік важче, ніж у лужний.
1. Гемоглобінова буферна система рахуться найбільшою – до 75 % від усієї буферної ємності крові. Ця система складється з відновленого гемоглобіна (ННb) та його калієвої солі.
2. Карбонатна буферна система за силою займає друге місце, а за швидкістю реагування – перше. Складається з вугільної кислоти та бікарбонату натрію (плазма крові) або бікарбонату калію (цитоплазма клітин).
Вона забезпечує швидку нейтралізацію кислот та лугів, що утворюються в ході метаболізму.
Має досить велику ємність – від 15 до 40% від загальної буферної ємності крові.
Швидко відновлюється за рахунок діяльності легень і нирок.
3. Фосфатна буферна система утворена неорганічними фосфатами крові; Ця буферна система забезпечує підтримку
рН на рівні 7,4.
4. Білкова буферна система. Білки плазми крові завдяки своїм амфотерним властивостям відіграють певну роль в кислотно-основній рівновазі. В кислому середовищі білки реагують як основи, а в основному як кислоти.
Ємність білкової буферної системи приблизно 7%.
Еритроцити, будова, кількість, функції. Життєвий цикл
Червоні кровяні тільця (еритроцити) - без'ядерні високоспеціалізовані клітини організму, що забезпечують важливі функції:
Транспортна функція:
- транспорт кисню, що зв'язується з гемоглобіном;
- транспорт вуглекислого газу, що зв'язується з гемоглобіном,
- транспорт багатьох інших речовин, які адсорбуються на поверхні еритроцитів (наприклад, поживні речовини).
Захисна:
Приймають участь в імунітеті, в судинно - тромбоцитарному гемостазі, згортанні крові, фібринолізі.
Регуляторна функція:
Регулюють рН крові, водний баланс, завдяки еритроцитам зберігається постійний склад плазми.
Кількість еритроцитів в одиниці об'єму крові складає:
- у чоловіків: 3,9 - 5,5 х 10і /л;
- ужінок:3,7-4,9х 1012/л
Єритропенія — зменшення кількості еритроцитів. Еритроцитоз - збільшення к ількості еритроцитів.
Форма еритроцитів (двояковігнуті диски) забезпечують максимальну площу поверхні кожної клітини в порівнянні з шаром; діаметр еритроцитів - 7,5 мкм, але вони здатні до проходження через капіляри навіть меншого діаметру в два рази, завдяки своїй здатності до деформації, (еластичність мембрани і відсутність ядра). Важливе значення для життєдіяльності еритроцитів має властивості його мембрани:
- товщина приблизно 10 нм. в 1 млн разів більш проникна для аніонів, ніж катіонів;
- дуже еластична; мембрана має білок, який приймає участь в утворенні цитоскелету який сприяє зберіганню форми і надає еластичності;
- мембрана несе інформацію про групи крові, має тканинні антигени.
Еритроцити не мають ядра та мітохондрій, їх енергетичний обмін проходить анаеробним шляхом (без використання кисню) - всі ці пристосування спрямовані на забезпечення транспортування кисню.
Життєвий цикл еритроцитів
Утворюється еритроцити в червоному кістковому мозку, щоденно обновлюється 1 % еритроцитів. На стадії ретикулоцита вони надходять із кісткового мозку в кровотік. Ретикулоцити, зберігаються в крові приблизно 35-45 год. Депо еритроцитів в організмі немає, тому для ліквідування анемії після кровотечі потрібно стимулювати еритропоез. В крові еритроцити циркулюють, виконуючи функції, приблизно 110-120 діб, після цього гинуть. Руйнація старих еритроцитів відбувається гемолізом в селезінці, печінці.
При старінні еритроциту змінюється еластичність мембрани, тому вони можуть затримуватись в судинах. В селезінці, відстань між трабекулами 2мкм, еритроцити затримуються в цих вузьких місцях судин і руйнуються. Гемоглобін гемолізованих еритроцитів поступає в печінку по системі ворітної вени і перетворюється в білірубін.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 768 | Нарушение авторских прав
|