АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рухові функції тварин при перерізанні головного мозку на різних рівнях.

Прочитайте:
  1. D. У нижніх горбиках покрівлі середнього мозку
  2. E. - Бічний ріг сірої речовини спинного мозку на рівні СVIII – ThI.
  3. E. - Зарощення водопроводу головного мозку.
  4. E. - Кутова закрутка тім’яної частки великого мозку.
  5. E. - Рухові.
  6. I. У нижніх горбиках покрівлі середнього мозку
  7. II. Завдання і функції спеціального будинку-інтернату
  8. II. Завдання та функції відділення і порядок надання соціальних послуг
  9. N. У нижніх горбиках покрівлі середнього мозку
  10. Анатомія головного мозку

Рухові системи стовбура мозку

План

1. Загальна характеристика рухових центрів центральної нервової системи

2. Морфо-функціональна організація рухових центрів центральної нервової системи

3. Рухові функції тварин при перерізанні головного мозку на різних рівнях

4. Механізми підтримання вертикального положення тіла у людини та її модифікації під час рухової активності

 

Нервова регуляція роботи скелетних мязів здійснюється руховими центрами центральної нервової системи. Рухові центри центральної нервової системи координують активність мотонейронів (адекватний рівень збудження та гальмування мотонейронів), які інервують мязи, в результаті чого виникає скорочення тільки тих мязів, які потрібні для виконання певного чітко визначеного руху.

Всі рухові центри ЦНС розташовані у корі великих півкуль та стовбурі мозку. Вони забезпечують точний просторово-часовий розподіл активності мотонейронів завдяки чому адекватні рухи узгоджуються із необхідною корекцією положення тіла.

Нервова регуляція відповідності положення тіла запланованому до виконуваного руху і їх правильне поєднання є однією з основних функцій рухових центрів центральної нервової системи. Підтримання рівноваги та положення тіла - це позиційні рефлекси, які реалізуються під контролем ЦНС але без дії зовнішнього стимула.

Такі рефлекси в основному замикаються на рівні стовбура головного мозку, але важлива роль у руховому контролі належить корі півкуль великого мозку. Причому в ході еволюції відбувається поступова кортикалізація контролю рухової функції таким чином у у нижчих тварин стовбурові центри відносно незалежні а у приматів та людини головна роль у руховому контролі належить корі півкуль великого мозку.

Класичним методом вивчення функцій стовбурових центрів полягає в переізці головного мозку шляхом чого порушується зв’язок з вище розташованими відділами НС. Такий підхід дає змогу виявити роль та міру незалежності підкоркових центрів в регуляції тонічної рефлекторної активності.

Такі дослідження з перерізкою мозку лабораторних тварин проводяться давно і завдяки ним сьогодні відомо, про фундаментальну роль підкоркових центрів у підтриманні м’язового тонусу та положення тіла - проте у тварини без переднього мозку положення тіла вже не є інтегрованим з контролем цілеспрямованих рухів.

З фізіологічної точки зору до стовбура головного мозку належать довгастий мозок, міст і середній мозок. З каудального кінця до стовбура мозку прилягає спинний мозок, а з ростральног проміжний мозок.

Руховими центрами стовбура мозку називають такі структури, які безпосередньо впливають на рухові рефлекси спинного мозку і черепномозкових неовів, а також ті які входять до складу еферентних шляхів від вищерозташованих відділівю Виділяють три основних рухових центри:

1. червоне ядро (n. ruber)

2. вестибулярні ядра зокрема латеральне вестибулярне ядро Дейтерса

3. 3стовбурові відділи ретикулярної формації.

 

Червоне ядро розташоване в середньому мозку на рівні даху мозку (чотиригорбикового тіла). Головним еферентим шляхом від цього ядра є руброспінальний шлях. Вибіркове електричне подразнення руброспінального ракта супроводжується переважним збудженням a- і ¡-мотонейронів мязів згиначів. На мотонейрони розгиначів руброспінальний тракт створює гальмівний вплив.

Від латерального вестибулярного ядра Дейтерса починається неперехрещений вестибуло-спинальний провідний шлях який проходить в вентромедіальних відділах спинного мозку і закінчується в медіальних відділах переднього рогу на дость веикій відстані від розташування рухових ядер. Вестибулоспінальний шлях створює збуджуючий вплив на a- і ¡-мотонейрони розгиначів і гальмівний на мотонейрони згиначів.

В ретикулярній формації стовбура мозку можна виділити дві області, одна з яких розташована в районі моста мозку а інша в овгастому мозку. Від цих областей відходять два ретикулоспинальних тракта. Ці провідні шляхи закінчуються в сірій речовині спинного мозку достатньо далеко від рухових ядер, причому волокна від моста закінчуються приблизно там же де й вестибулярні а волокна від довгастого мозку - там же де руброспінальні і кортикоспінальні. Така анатоміна близькість відображає подібність функцій відповідних шляхів: волокна від довгастого мозку збуджують a- і ¡-мотонейрони згиначів і гальмують мотонейрони розгиначів, тоді як волокна від області моста – навпаки.

Таким чином, низхідні шляхи від супраспінальних відділів можна розділити на 2 класи, кожен з яких створює протилежний вплив на мотонейрони згиначів і розгиначів. Причому провідні шляхи, які належать кожного з класів проходять поряд в складі спинного мозку.

 

 

Рухові функції тварин при перерізанні головного мозку на різних рівнях.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 397 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)