Підтримання вертикального положення тіла у людини та її модифікації під час рухової активності
Здатність людини до прямоходіння з опорою на відносно невелику площа ступней прямо доводить надзвичайно високий рівень регуляції враховуючи що дихання і активні рухи руками і тулубом призводять до безперервного зміщення центру ваги тіла, що в свою чергу потребує активної компенсації. Кожний вдих дійсно запускає рухові реакції мязів тулуба та кінцівок – позиційні синергії. При клінічних обстеженнях неврологічних хворих такий метод (постурографія) ефективно використовується для кількісного анлізу порушення позних функцій. Електроміографічні вимірювання активності мязів нижніх кінцівок і тулуба у відповідь на рухи платформи мають рефлекторний характер. Найбільш високоамплітудні компоненти кривих повторяються з латентним періодом 100-150 с., такий великий час рефлексу свідчить про складний шлях обробки сигналів в ЦНС, який відбувається за допомогою супраспінальних структур. Ефект синергічної реакції завжди стабілізуючий, він завжди попереджає падіння людини вперед чи назад.
Величина кожної окремої рефлекторної відповіді при повторенні декілька разів одного і того ж теста змінюється в сторону поступової оптимізації стабілізуючого ефекта. Така”залежна” від ситуації адаптація неможлива без участі вищих рухових центрів і зокрема мозочка – в її основі лежить комплексна обробка інформації, яка передається пропріорецептивними, вестибулярними і зоровими аферентами.
Необхідно підкреслти система підтримання положення тіла ієрархічно організована: тобто місцеві рефлекторні механізми зназодяться під контролем довгих функціональних петель (включаючих супаспінальні центри).
На прикладі дихання можна побачити, що позиційної компенсація необхідна не лише для руху грудної клітки але і для рухів власного тіла. Постугорфічний аналіз компенсації цілеспрямованих рухів виявив, що вона відбувається не з характерною для рефлексів затримкоб а навпаки з випередженням спланованого руху. Наприклад, піддосліддного просять закрити очі і підтримувати вантаж рукою. Коли експериментатор раптово неочікувано забирає вантаж, рука піддослідного самочинного починає рухатись вверх. На електроміогпмі реєструється зниження активності двоголового мяза через 60 мс. В цьому випадку зовнішнє збудження викликало реалізацію класичного “рефлексу розвантаження”. Оскільки для рефлекторного зниження активності двоглового мяза необхідний деякий час, відбувається короткотривала дестабілізація положення передпліччя.
Такі випереджуючі позиційні синергії свідчать про те, що компенсаторні позиційні механізми можуть бути як рефлекторними так і запрграмованими.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 468 | Нарушение авторских прав
|