АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

В12 – дефіцитна анемія.

Прочитайте:
  1. Залізодефіцитна анемія
  2. Залізодефіцитна анемія.
  3. Залізодефіцитна анемія.
  4. Постгеморагічна анемія.
  5. Серповидно – клітинна анемія.
  6. Фолієво – дефіцитна анемія.
  7. Фолієво-дефіцитна анемія

Добова потреба: 3 – 7 мкг;Всмоктується: 6 – 9мкг за добу в нижній і середній частинах клубової кишки;Депонується в печінці;Втрата: 2 – 5 мкг за добу з сечею та калом.

 

Етіологія:

1.Порушення синтезу внутрішнього фактору Кастла;

1)Атрофічний аутоімунний гастрит з продукцією антитіл до парієнтальних клітин шлунка та до гастромукопротеїна;

2)Тотальна гастректомія;

3)Рак, поліпоз шлунку;

4)Токсичний вплив великих доз алкоголя.

2. Порушення надходження вітаміна В12 з їжею (строге вегетаріанство);

3.Порушене всмоктування вітаміну В12:

1)Резекція клубової кишки

2)Синдром мальабсорбції;

3)Рак, лімфома кишечника;

4)Хронічний панкреатит;

5)Застосування ліків (неоміцин, ПАСК, бігуаніди, циметидин)

4.Вроджена відсутність рецепторів до комплексу вітаміна В12 з гастромукопротеїном;

5.Конкурентне витрачання вітаміну В12:

1)Інвазія гельмінтами;

2)Дивертикульоз, операції з утворенням сліпих петель;

6.Збільшена потреба в вітаміні:

1)Багатоплідна вагітність;

2)Хронічна гемолітична анемія;

3)Множинна мієлома;

4)Мієлопроліферативні захворювання;

5)Тиреотоксикоз.

7.Зниження запасів вітаміну (цироз печінки);

8.Порушення транспортування вітаміна В12 (дефіцит транскобаламіну).

 

Патогенез:

1.Недостатність коферменту вітаміну В12 – метилкобаламіну, приводить до порушення синтезу тимідину, а отже і порушення синтезу ДНК. Внаслідок цього порушується мітоз, насамперед, швидкоростучих клітин організму - кісткового мозку та епітелію ШКТ. Розвивається мегалобластне кровотворення, яке характеризується сповільненням дозрівання ядра в порівнянні зі ступенем гемоглобінізації цитоплазми, та вкороченням тривалості життя мегалобластів, що приводить до неефективності гемопоезу. Одночасно відмічається неефективність тромбоцитопоезу та гранулоцитопоезу. Наряду з цим виникає атрофія слизової ШКТ.

2.Недостатність іншого коферменту вітаміну В12 – дезоксиаденозилкобаламіну, приводить до порушення обміну токсичних для нервової системи жирних кислот, пропіонової та метилмалонової. При відсутності дезоксиаденозилкобаламіну метилмалонова кислота не перетворюється в янтарну. В результаті цього виникає пошкодженя аксонів нейроныв та порушення синтезу мієліну задніх та бокових стовпів спинного мозку.

 

Клінічна картина:

1.Анемічний синдром.

2.Враження шлунково – кишкового тракту:

1)Запально – атрофічні зміни слизової ротової порожнини:

- афтозний стоматит;

- Гунтеровський глосит (червоний, гладенький, «лакований», потрісканий, з атрофованими сосочками язик, іноді з вираз куванням, відчуття печіння, болю, поколювання та розпирання в ньому);

2) атрофічний гастрит;

3) атрофічний ентерит;

4) гепатоспленомегалія.

3.Враження нервової системи (обумовлене дегенеративними змінами та демієлінізацією нервових волокон спинного мозку та нервів):

- враження задніх стовпів спинного мозку (сенсорна атаксія – оніміння ніг, відчуття повзання мурашок, «ватні ноги», у зв’язку з відсутністю пропріоцептивної чутливості; утруднення ходіння, зниження сухожильних рефлексів, атрофія м’язів ніг, порушення функції тазових органів (нетримання сечі, калу);

- враження бокових стовпів спинного мозку (центральний параліч нижніх кінцівок з підвищенням сухожильних рефлексів, появою патологічних рефлексів; можливий периферичний параліч нижніх кінцівок; порушенням функції тазових органів по центральному чи периферичному типу. Рідко спостерігається порушення функції верхніх кінцівок, нюху, слуха.

- психічні розлади(психози, депресії, галюцинації, марення).

 

План обстеження:

1.ЗАК;

2. Мієлограма;

3. Біохімічне дослідження крові:

- вміст вітаміну В12;

- вміст білірубіну;

- вміст ЛДГ1, ЛДГ2;

- вміст метилмалонової кислоти.

3.ЗАС (підвищений вміст уробіліну), загальний аналіз калу (підвищений вміст стеркобіліну).

4.Фіброгастродуоденоскопія;

5.рН – метрія;

6. Визначення титру антитіл до внутрішнього фактору Кастла;

6.УЗД органів черевної порожнини;

7.Аналіз калу на виявлення широкого ціп’яка;

8.Тест Шелінга (для визначення патогенетичного варіанту анемії: дефіцит гастромукопроеїну чи порушення всмоктування).

 

Діагностичні критерії:

Основні критерії:

1.ЗАК:

-гіперхромна (КП > 1,1), макроцитарна (МСV > 95мкм3), гіпорегенераторна (ретикулоцити можуть бути в нормі) анемія;

-тільця Жолі, кільця Кебота (залишки ядра), базофільна пунктуація в еритроцитах;

-лейкопенія (нейтропенія, еозинопенія, відносний лімфоцитоз)гіперсегментація ядер нейтрофілів.

-тромбоцитопенія;

- ШОЕ (підвищене при важкій анемії).

2.Мієлограма:

- гіперплазія червоного паростку;

-«синій» кістковий мозок (збільшена кількість базофільних та поліхроматофільних мегалобластів, зменшена кількість оксифільних);

-мегалобластне кровотворення;

3.Клінічні прояви фунікулярного мієлозу (враження задніх та бокових канатиків спинного мозку).

4.Зниження вмісту вітаміну В12 в крові.

Додаткові критерії:

1.Атрофічний гастрит; рак шлунку;

2.Операція на шлунку;

2. Зниження вмісту соляної кислоти, пепсину та гастромукопротеїну;

3.Виявлення антитіл до гастромукопротеїну;

4.Хронічний панкреатит;

5.Хронічний гепатит, цироз печінки;

6.Захворювання клубової кишки (запалення, рак, операції)

6.Дизбактеріоз, інвазія широким ціп`яком;

7.Збільшений вміст метилмалонової кислоти;

8. Похилий вік.

9.Позитивний ефект від лікування вітаміном В12.

 

Диференційний діагноз:

Повинен проводитись з анеміями, для яких характерне мегалобластний тип кровотворення.

1)фолієво – дефіцитна анемія – за клінікою та даними ЗАК і мієлограми майже не відрізняється від В12 дефіцитної анемії, однак характерна відсутність гастроентерологічної та неврологічної симптоматики в клінічній картині, підвищення в крові вмісту гомоцистеїну та нормальний вміст метилмалонової кислоти. При забарвленні алізариновим червоним кістковий мозок не забарвлюється.

2)мієлодиспластичний синдром – в клінічній картині відсутні прояви неврологічної симптоматики та ознаки враження ШКТ; відсутня гіперсегментація ядер нейтрофілів в ЗАК, в кістковому мозку присутні ознаки дизгемопоезу. Вміст вітаміну В12 в крові нормальний чи підвищений.

3)хвороба ди Гульєльмо(еритролейкоз) – варіант гострого лейкозу. У зв’язку з цим клінічні ознаки будуть характерні для лейкозу (інтоксикаційний, геморагічний та імунодефіцитний синдроми, оссалгії, часто – гемолітичний синдром, гепатоспленомегалія), можлива ревматологічна симптоматика. В загальному аналізі крові – мегалобластоподібні клітини; не характерна гіперсегментація ядер нейтрофілів. В мієлограмі – гіперплазія червоного паростку, збільшена кількість мегалобластоподібних клітин, а іноді і мієлобластів. Вміст вітаміну В12 нормальний.

4)гемолітична анемія – характерний анемічний, жовтяничний синдром, гепатоспленомегалія. Анемія нормоцитарна, нормохромна, гіперрегенераторна. Підвищений вміст загального білірубіну за рахунок непрямого, ЛДГ1, ЛДГ2.

 

Приклади формулювання діагнозів:

1.В12 – дефіцитна анемія гатрогенного походження на фоні аутоімунного гастриту, середнього ступеню важкості.

2. Полідефіцитна анемія (залізодефіцитна, В9 та В12 – дефіцитна) ентерогенного походження на фоні синдрому мальабсорції, зумовленого амілоїдозом кишківника, тяжкого ступеню.

3. В9 та В12 – дефіцитна анемія гепатогенного ґенезу на фоні цирозу печінки, тяжкого ступеню.

4. В12 – дефіцитна анемія підвищеної потреби на фоні багатоплідної вагітності, легкого ступеню.

5. В12 – дефіцитна анемія на фоні дефіциту транскобаламіну.

 

Лікування:

1.За відсутності неврологічної симптоматики призначається препарат вітаміну В12 – ціанкобаламін чи оксикобаламін в дозі 500 мкг (1 ампула)в/м протягом 7 - 10 діб, далі дозу зменшують вдвічі і вводять через день протягом 4 – 6 тижнів. Закріплююча терапія: 1 раз на тиждень - 2 місяці, далі - двічі на місяць постійно (при збереженні причини, що викликала анемію).

2. При наявності ознак неврологічного синдрому вітамін В12 призначається в дозі 1000 мкг протягом 10 – 14 діб, а далі - по приведеній схемі.

 

 


Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 832 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)