АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТИПИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Під типом вищої нервової діяльності слід розуміти сукупність властивостей нервових процесів, обумовлених спадковими особливостями даного організму і придбаних в процесі індивідуального життя.

У основу ділення нервової системи на типів І. П. Павлов поклав три властивості нервових процесів: силу, врівноваженість і рухливість (збудження і гальмування).

Під силою нервових процесів розуміють здатність кліток кори великого мозку зберігати адекватні реакції на сильні і надсильні подразники. Під врівноваженістю слід розуміти однакову вираженість по силі процесів збудження і гальмування. Рухливість нервових процесів характеризує прудкість переходу процесу збудження в гальмування і навпаки.

На підставі вивчення особливостей нервових процесів І. П. Павлов виділив наступних основних типів нервової системи: два крайніх і один центральний тип. Крайніми типами є сильний неврівноважений і слабкий гальмівний.

Сильний неврівноважений тип. Характеризується сильними неврівноваженими і рухливими нервовими процесами. У таких тварин процес збудження переважає над гальмуванням, їх поведінка агресивна (нестримний тип).

Слабкий гальмівний тип. Характеризується слабкими неврівноваженими нервовими процесами. У цих тварин переважає процес гальмування, вони боязкі, потрапляючи в незнайому обстановку; підтискають хвіст, забиваються в кут.

Центральному типові властиві сильні і урівноважені нервові процеси, але залежно від їх рухливості його ділять на дві групи: сильний урівноважений рухливий і сильний урівноважений інертний типи.

Сильний урівноважений рухливий тип. Нервові процеси у таких тварин сильні, урівноважені і рухливі. Збудження легко змінялося гальмуванням і навпаки. Це ласкаві, допитливі, всім тварини, що цікавляться (живий тип).

Сильний урівноважений інертний тип. Цей тип тварин відрізняється сильними урівноваженими, але малорухливими нервовими процесами (спокійний тип). Процеси збудження і особливо гальмування змінялися повільно. Це інертні, малорухливі тварини. Між цими основними типами нервової системи є перехідні, проміжні типи.

Основні властивості нервових процесів успадковуються. Сукупність всіх генів, властивих даній особині, отримали назву генотипу. В процесі індивідуального життя під впливом довкілля генотип зазнає певні зміни, в результаті якого формується фенотип — сукупність всіх властивостей і ознак особини на певній стадії розвитку. Отже, поведінка тварин і людини в довкіллі визначається не лише успадкованими властивостями нервової системи, але і впливами зовнішнього середовища (виховання, вчення і т. д.). При визначенні типів вищої нервової діяльності у людини треба враховувати взаємини першою і другою сигнальною систем. Грунтуючись на цих положеннях, І. П. Павлов виділив чотирьох основних типів, використавши для їх позначення термінологію Гіппократа: меланхолік, холерик, сангвінік, флегматик.

Холерик — сильний, неврівноважений тип. Процеси гальмування і збудження в корі великого мозку у таких людей характеризуються силоміць, рухливістю і неврівноваженістю, переважає збудження. Це дуже енергійні люди, але легковозбудімиє і запальні.

Меланхолік — слабкий тип. Нервові процеси неврівноважені, малорухливі, переважає процес гальмування. Меланхолік у всьому бачить і чекає лише погане, небезпечне.

Сангвінік — сильний, урівноважений і рухливий тип. Нервові процеси в корі великого мозку характеризуються великою силою, врівноваженістю і рухливістю. Такі люди життєрадісні і працездатні.

Флегматик — сильний і урівноважений інертний тип. Нервові процеси сильні, урівноважені, але малорухливі. Такі люди рівні, спокійні, наполегливі і наполегливі трудівники.

Враховуючи особливості взаємодії першою і другою сигнальних систем, І. П. Павлов додатково виділив три достеменних дійсних людських типа.

Художній тип. У людей цієї групи по мірі розвитку перша сигнальна система переважає над другою, вони в процесі мислення широко користуються плотськими образами навколишньої дійсності. Дуже часто це художники, письменники, музиканти.

Розумовий тип. В осіб, що відносяться до цієї групи, друга сигнальна система значно переважає над першою, вони схильні до відвернутого, абстрактного мислення і незрідка по професії є математиками, філософами.

Середній тип. Характеризується однаковим значенням першої і другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності людини. До цієї групи відносяться більшість людей.

СВІДОМІСТЬ.

Свідомість — це суб'єктивний світ людини від простих елементарних відчуттів до абстрактного мислення. Суть свідомості полягає у віддзеркаленні об'єктивно існуючого матеріального світу. Властивість віддзеркалення властиво всієї матерії (органічною і неорганічною). Свідомість же виникає лише на вищих етапах її розвитку у людини. Для свідомості характерне активне віддзеркалення навколишньої дійсності. Відбивною функцією володіють і спинний мозок, і інші відділи центральної нервової системи, але вона не має ще якості психічного віддзеркалення.

Лише кора великого мозку здійснює вищу відбивну функцію — психічну діяльність. Вмістом свідомості є навколишній нас світ. Для виникнення свідомості необхідна дія подразників зовнішнього світу на рецептори організму.

Свідомість допомагає людині пізнати властивості, якості предметів, явищ, зрозуміти їх внутрішні закономірності, відокремити істотне від неістотного.

Вперше в 1878 р. в своїй роботі «Елементи думки» І. М. Сеченов підкреслював, що свідомість людини є функцією головного мозку. І. П. Павлов розкрив фізіологічні механізми, за рахунок яких здійснюється відбивна діяльність головного мозку. До них відносяться: 1) ланцюги складних безумовних рефлексів (інстинкти, афекти, потяги), що є базою психічної діяльності; 2) ланцюги умовних рефлексів (за винятком мовних умовних рефлексів), за рахунок яких здійснюється широке пристосування організму до довкілля, виникають відчуття, сприйняття, вистави. Вони складають єдину сигнальну систему у тварин і першу сигнальну систему у людини, що обумовлює конкретне мислення; 3) ланцюги мовних умовних рефлексів, лежачих в основі другої сигнальної системи, яка є лише у людини і є базою абстрактного мислення. У виникненні свідомості велика роль належить ретикулярній формації, яка регулює активність кліток кори головного мозку.

Дата добавления: 2015-10-19 | Просмотры: 744 | Нарушение авторских прав