АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості періоду новонародженості

Згідно із сучасною схемою періодізації розрізняють два етапи дитинства: внутрішньоутробний та позаутробний.

Внутрішньоутробний етап включає фазу ембріонального розвитку (до 2 міс. вагітності) і фазу плацентарного розвитку (з 3-го до 10-го міс.).

Позаутробний етап охоплює такі періоди: 1) період новонародженості (до 4 тиж.); 2) грудний період, або період немовляти (від 4 тиж. до 1 року); 3) період молочних зубів (1рік-7рок.: а/переддошкільний (1-3 роки); б/дошкільний (4 роки-7 років); 4)молодший шкільний (7-12 років); 5)період статевого дозрівання, або старший шкільний вік (13-17 років).

Внутрішньоутробний етап складає 270-280 днів або 10 акушер­ських місяців, починаючи з 1 дня останнього менструального циклу. Пологи у строк - від 37 повних до менш, ніж 42 тижні вагітності, дострокові - до 37 тижнів та пізні - починаючи з 42 тижнів вагітності.

Дві фази внутрішньоутробного етапу мають суттєві відмінності.

У фазі ембріонального розвитку відбувається закладка органів та систем, формуються зовнішні частини тіла та внутрішні органи, тоді як у фазі плацентарного розвитку проходить тканинна диференціація органів плода. Внутрішньоутробний етап індивідуального розвитку характеризується бурхливим розвитком та інтенсивним зростанням маси плода. Підраховано, що за цей період довжина плода збільшується приблизно у 5000 разів, а маса зростає приблизно в 600 разів. Харчування дитячого організму відбувається за рахунок материнського організму. Тому розвиток ембріона і плода залежить від характеру харчування, способу життя і стану здоров'я матері. Будь-які несприятливі чинники зовнішнього середовища, що діють у період вагітності, можуть спричиняти ембріо- та фетопатії новонародженого.

ІНТРАНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД - від часу з'явлення регулярних пологових переймів до перев'язки пуповини (від 2-4 до 15-18 год.). Період новонародженості починається від моменту народження дитини і продовжується до 4 тижнів. Його тривалість залежить від ступеня зрілості новонародженого. У цей, перший період позаутробного життя відбувається процес пристосування дитини до нових умов зовнішнього середовища, що визначає своєрідність даного періоду. В організмі новонародженого йде інтенсивний процес перебудови різних систем органів. Для багатьох систем органів дитини в період новонародженості характерна морфологічна незакінченість будови і функціональна незрілість. Усі системи організму перебувають у стані “нестійкої рівноваги”, і навіть незначні зміни умов життя новонародженого можуть викликати значні зміни стану його здоров'я. З моменту народження починає функціонувати мале коло кровообігу і відбувається перехід на легеневе дихання. Новонароджений переходить на ентеральний тип харчування. У корі великого мозку переважають процеси гальмування над процесами збудження, що проявляється значною тривалістю сну (20-22 години впродовж доби).

НЕОНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД:

1. Ранній неонатальний (від народження до 7 доби - 168 год.) У цьому періоді відзначаються: фізіологічний катар шкіри, фізіологічна жовтяниця, фізіологічна втрата маси тіла, сечокислий інфаркт, статевий криз; аномалії розвитку, фетопатії, спадкові захворювання, гемолітична хвороба за антигенної несумісності крові матері та плоду, клінічні прояви пологової травми, асфіксії, наслідки внутрішньоутробного інфікування або інфікування під час пологів, прояви аспіраційного синдрому; гнійно-септичні захворювання, вірусні ураження кишківника та дихальних шляхів; СДР внаслідок незрілості легеневої тканини та гіпертензії малого кола кровообігу.

2. Пізній неонатальний (від 7 до 28 діб життя - 21 день). Період відновлення після перенесених дезадаптаційних синдромів та захворювань.

ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД:

З 22 повного тижня вагітності до 7 діб життя. Включає пізній фетальний, інтранатальний та ранній неонатальний періоди.

ФАКТОРИ АНТЕ- ТА ПЕРИНАТАЛЬНОГО РИЗИКУ:

1. Антенатальні фактори ризику: мертвонародження, народження дітей із вродженими вадами розвитку, смерть попередніх дітей у неонатальному віці, невиношування, народження дітей із хромосомною патологією в анамнезі матері, спадкова патологія в родині, вік матері понад 35 років.

2. Перинатальні фактори ризику: загроза переривання вагітності; гострі та хронічні урогенітальні інфекції (хламідійна, мікоплазмена, уреаплазмена тощо); персистенція збудників перинатальних TORCH-інфекцій у матері (герпес, цитомегаловірус, токсоплазма, вірус гепатиту В тощо); екстрагенітальна патологія матері (серцево-судинні захворювання, патологія нирок, ендокринопатії, анемія, коагулопатія); гестоз; кровотеча під час вагітності; ізосенсибілізація за резус-антигеном, за системою АВО; багатовіддя, маловіддя; хронічна фетоплацентарна недостатність; затримка внутрішньоутробного розвитку плода; неправильне положення плоду; передчасне відходження навколоплідних вод; відшарування плаценти; гостра інтранатальна гіпоксія; патологічні пологи; важка перинатальна асфіксія.

ВиЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ЖИВОНАРОДЖуваності:

ЖИВОНАРОДЖЕННЯ - є повне вигнання або витягнення продукту зачаття з організму матері незалежно від тривалості вагітності, який після вилучення дихає або виявляє інші ознаки життя, такі як: серцебиття, пульсація пуповини або рухи довільної мускулатури незалежно від того, перерізана пуповина чи ні, чи відшарувалася плацента. Кожен продукт такого народження вважається живонародженим.

СМЕРТЬ ПЛОДУ (МЕРТВОНАРОДЖЕНИЙ ПЛІД) - є смерть продукту зачаття до його повного зганяння або вилучення із організму матері незалежно від тривалості вагітності: на смерть вказує той факт, що після такого відокремлення плід не дихає чи не виявляє інших будь-яких ознак життя, таких як: серцебиття, пульсація пуповини або визначені рухи довільної мускулатури.

ДОНОШЕНИЙ НОВОНАРОДЖЕНИЙ - дитина, що народилася при терміні гестації від 37 тижнів до 42 тижнів з середніми показниками маси тіла. У доношеного новонародженого голова складає 1/4 частину тіла. Важливе значення має визначення форми голови та обвіду черепа при народженні. Впродовж перших 2-3 днів життя у дитини зберігається конфігурація черепа, що обумовлена проходженням голівки через пологові шляхи матері. До варіантів норми відносяться такі форми черепа, як доліхоцефалічний, брахіцефалічний, череп у вигляді башти. Обвід голови у доношених дітей 33-36 см, може перевищувати обвід грудної клітини на 1-2 см. Переднє тім'ячко відкрите, його розміри у нормі не перевищують 2,5-3 см. Заднє - мале тім'ячко - діаметром не більше 0,5 см.

НЕДОНОШЕНИЙ НОВОНАРОДЖЕНИЙ - дитина, що народилася у терміні від 22 до 37 повних тижнів гестації.

ПЕРЕНОШЕНИЙ НОВОНАРОДЖЕНИЙ - дитина, що народилася від 42 та більше повних тижнів гестації.

При співставленні показників фізичного розвитку дитини та терміну гестації (гестаційного віку), виділяють наступні групи дітей:

1. Новонароджені з великою масою тіла.

2. Новонароджені з нормальним фізичним розвитком для визначеного гестаційного віку.

3. Новонароджені з низькою масою тіла за відношенням до гестаційного віку або новонароджені із затримкою внутрішньоутробного розвитку.

4. Новонароджені з внутрішньоутробною (вродженою) гіпотрофією.

ПЕРИНАТАЛЬНА СМЕРТНІСТЬ- включає внутрішньоутробну смерть і ранню неонатальну смерть. Пізня внутрішньоутробна смерть - це смерть до або під час пологів плоду з масою тіла не менше 1000г. Якщо дані про масу тіла відсутні, для визначення пізньої внутріш­ньоутробної смерті слід враховувати відповідний термін гестації (28 тижнів і більше) або довжину тіла (35 см і більше).

РАННЯ НЕОНАТАЛЬНА СМЕРТЬ- це смерть у перший тиждень життя.

КОЕФІЦІЄНТ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ СМЕРТНОСТІ- це показник пізньої внутрішньоутробної і ранньої неонатальної смертності дітей з масою тіла не менш 1000г при народженні на 1000 живих та мертвих новонароджених з масою тіла не менш як 1000г.

КОЕФІЦІЄНТ НЕОНАТАЛЬНОЇ СМЕРТНОСТІ- показник смертності дітей, що народилися живими та померли до досягнення віку 4 тижнів з дня народження, розрахований на 1000 живих новонароджених.

ПОСТНЕОНАТАЛЬНА СМЕРТНІСТЬ- смертність дітей, що померли після закінчення неонатального періоду, не досягнувши віку 1 рік.

МАЛЮКОВА СМЕРТНІСТЬ- смертність дітей у віці до 1 року.

КОЕФІЦІЄНТ МАЛЮКОВОЇ СМЕРТНОСТІ- відношення кількості дітей, що померли впродовж 1 року життя у даному році, до числа живих, що народилися у цьому ж році, виражене як показник на 1000 живих новонароджених.

ПРИЧИНИ НЕОНАТАЛЬНОЇ І ПЕРИНАТАЛЬНОЇ СМЕРТ­НОСТІ:

Неонатальна та перинатальна смертність пов'язані у першу чергу із середовищем, у якому плід знаходився внутрішньоутробно (яке безпосередньо пов'язано із станом здоров'я матері під час вагітності), із особливостями перебігу інтранатального та постнатального періодів.

П е р и н а т а л ь н а с м е р т н і с т ь: Причини перинатальної смерті (смерті плоду від 22-го тижня вагітності до кінця першого тижня життя новонародженого): внутрішньоутробна гіпоксія та асфіксія новонароджених, вроджені вади розвитку, пологова травма, внутрішньоутробні інфекції та інфекції неонатального періоду. Діти з низькою масою тіла при народженні мають схильність до переохолодження, і гіпотермія є головною причиною неонатальної смерті таких дітей. Низька маса тіла при народженні пов'язана із недостатністю харчування у матері, важкими умовами праці, материнською захворюваністю, токсикозом вагітних, внутріш­ньоутробними інфекціями тощо.

Н е о н а т а л ь н а с м е р т н і с т ь: Причини неонатальної смерті в основному такі ж самі, що і перинатальної, вони включають низьку масу тіла при народженні, інфекції та наслідки пологової травми. Інфекції неонатального періоду часто пов'язані з негігієнічним веденням пологів або можуть бути викликані інфекціями амніотичної рідини внаслідок затяжних пологів. Такі інфекції можуть викликати у дитини пневмонію або генералізований сепсис. Смерть, що визвана пологовою травмою, часто є наслідком затяжних пологів внаслідок недостатнього та неефективного скорочення матки, невідповідності розмірів плоду і таза жінки, неправильним положенням плоду у матці та іншими причинами.

Основними напрямками профілактики перинатальної та неонатальної смертності є:

1. Профілактика внутрішньоутробних та неонатальних інфекцій: підготовка медичного персоналу та вагітних жінок з питань гігієнічних методів пологової допомоги, імунізація всіх вагітних жінок, санація вогнищ хронічної інфекції.

2. Для зниження перинатальної смертності, що викликана пологовою травмою: підвищення кваліфікації медичного персоналу, інструктивний матеріал, ідентіфікація, покращення та розповсюдження адекватних методів перинатальної допомоги, розробка системи направлення вагітних жінок до спеціалістів, організація бригад санітарної авіації для надання невідкладної акушерської допомоги, покращення системи інформації та епідеміологічного спостереження.

3. Покращення стану матері, що впливає на стан здоров'я дитини в перинатальний період: профілактика, виявлення та лікування недостатності харчування і анемії у матері, профілактика та лікування інфекційних захворювань, скорочення фізичних навантажень, забезпечення жінок службами планування сім'ї, які б надавали допомогу у плануванні часу та числа вагітностей, інтервалів між ними, для того, щоби забезпечити кращі умови для життя матері та новонародженого.

4. Для зниження перинатальної смертності від вроджених вад розвитку: покращення пренатальної діагностики, преконцепційна профілактика вагітності, медико-генетичне консультування, лікування хронічної внутрішньоутробної гіпоксії, фетоплацентарної недостатності.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 903 | Нарушение авторских прав