АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Організація роботи відділень новонароджених.

Основні напрямки роботи відділення:

· надання допомоги новонародженим

· забезпечення цілодобового спільного перебування матері і дитини в індивідуальній палаті

· забезпечення спеціалізованою допомогою недоношеним новонародженим

· діагностика та лікування хворих новонароджених різного гестаційного віку

Методики:

· впровадження 12 принципів успішного грудного вигодовування та програми "Лікарня, доброзичлива до дитини"

· виключення тугого сповивання немовлят

· використання домашнього чистого одягу для новонародженних

· вільне відвідування родичами та близькими матері та дитини

· постійне спільне перебування матері і новонародженого в індивідуальній палаті

· організація виключно грудного вигодовування

· можливість участі батька та інших членів сім'ї в догляді за дитиною

· забезпечення збереження "теплового ланцюжка"

· навчання матерів годувальниць виключно грудному вигодовуванню у обласному центрі розширеної ініціативи «Лікарня, доброзичлива до дитини»

· обмежене використання інвазивних методів при обстеженні та лікуванні новонароджених

Переваги впроваджених методик:

· забезпечення достатньої лактації у породіллі

· можливість запобігти патологічній втраті маси тіла новонародженого;

· сприяння становленню імунної системи немовляти

· зменшення випадків інфікування

· участь сім'ї в догляді за дитиною

· збільшення кількості немовлят, які знаходяться на виключно грудному вигодовуванні до 6-ти місяців

· зниження рівня гнійно-септичних захворювань

· імуно-біологічний захист

· профілактика гіпотермії

· профілактика гіпоглікемії

· запобігання використанню зайвих медикаментів

Основні нормативні документи та Накази МОЗ України щодо організації лікувально-профілактичної допомоги дітям та матерям в Україні:

· №620 від 29.12.2003р. „Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні”;

· Наказ МОЗ України № 194 від 06.05.2003р. “Про затвердження галузевої програми первинної реанімації новонароджених на 2003-2006 роки”.

· Наказ МОЗ України №59 від 10.02.2003 “Про удосконалення заходів щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в пологових будинках (акушерських стаціонарах)”.

· №152 від 04.04.2005р. „Про затвердження Протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною”;

· №340 від 07.10.2006р. „Підтримка грудного вигодовування дітей в Україні на 2006-2010 роки”;

· №179 від 29.03.2006р. „Про затвердження Інструкції з визначення критеріів перинатального періоду, живонародженості та мертвонароджуваності, порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених”;

· №48 від 03.02.2006р. „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”;

· №255 від 27.04.2006р. „Про затвердження клінічного протоколу надання неонатологічної допомоги дітям „Жовтяниця новонароджених”;

· №584 від 29.08.2006р. „Про затвердження Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні”.

Принципи організації інтенсивно-реанімаційної допомоги новонародженим:

I рівень – районні, центральні районні та міські лікарні, у яких відсутні відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Лікувальні заклади даного рівня забезпечують розродження вагітних з низьким ступенем акушерського та перинатального ризику розвитку ускладнень, надання медичної допомоги гінекологічним хворим. Водночас вони мають:

- налагоджену систему визначення пацієнток високого ризику розвитку ускладнень перинатального періоду і скерування їх до установи вищого рівня;

- можливості діагностувати та забезпечити підтримувальне лікування непередбачених проблем матері і плода, що виникли під час пологів;

- можливості розпочати операцію кесарева розтину протягом 30 хв. після визначення необхідності її проведення;

- постійний запас препаратів крові, замінників крові та медикаментів для надання ургентної акушерсько-гінекологічної і неонатологічної допомоги;

- можливості надання анестезіологічної допомоги, а також проведення початкового (невідкладного) лабораторного обстеження цілодобово;

- можливості забезпечити надання медичної допомоги і догляд за здоровими доношеними новонародженими;

- можливості надати повну первинну реанімаційну допомогу, проводити кисневу терапію і стабілізувати життєві функції усіх немовлят. Які народилися в установі, до моменту їх переведення до ЛПЗ вищого рівня.

I група динамічного спостереження - вагітні „низького” акушерського та перинатального ризику.

II рівень –районні лікарні, ЦРЛ і акушерські відділення міських лікарень, міські пологові будинки, які мають відділення анестезіології та інтенсивної терапії, а також черговий неонатолог цілодобово.

Лікувальні заклади цього рівня забезпечують розродження вагітних низького і високого (за сукупністю факторів) ступеня акушерського та перинатального ризику. А також виконують усі функції установ I рівня, у тому числі надання кваліфікованої допомоги гінекологічним хворим. Окрім спеціалізованої гінекологічної допомоги.

Лікувальні заклади II рівня повинні забезпечити надання медичної допомоги новонародженим масою >1800г (термін гестації ≥34 тижнів), які мають захворювання без значних порушень життєвих функцій.

I і II група динамічного спостереження - вагітні низького та високого ступеня акушерського та перинатального ризику.

III рівень – міські, обласні пологові будинки, перинатальні центри та центри репродуктивного здоров’я, які є клінічними базами кафедр акушерства і гінекології III-IV рівнів акредитації, а також пологові відділення обласних лікарень, які мають у своєму складі відділення акушерської реанімації та інтенсивної терапії новонароджених; інститут ПАГ АМН України.

Лікувальні заклади цього рівня забезпечують розродження вагітних вкрай високого та високого ступеня акушерського та перинатального ризику. З важкою екстрагенітальною патологією, надання спеціалізованої допомоги гінекологічним хворим, а також виконують всі функції установ I-II рівня.

Лікувальні заклади III рівня повинні забезпечити надання медичної допомоги новонародженим масою тіла ≤ 1800г і терміном гестації ≤ 33 тиж. Незалежно від наявної патології, а також усім новонародженим з важкими формами захворювань або будь-якими порушеннями життєвих функцій.

Оптимальною організаційною формою установи ІІІ-го рівня є регіональний перинатальний центр. В ціх установах найбільш тісно працюють за основними питаннями акушери та неонатологи. Тут концентруються вагітні високого ризику, а інтенсивна терапія починається на рівні плоду та продовжується безпосередньо після народження у відділенні інтенсивної терапії.

При цьому транспортування пацієнта відбувається in utero, що дозволяє найбільш успішно реалізувати основний принцип – ефективність надання інтенсивно-реанімаційної допомоги новонародженим зростає, якщо вона висококваліфікована, надається без запізнення та не потребує транспортування пацієнта.

Розрахунки вказують, що на 1000 вагітностей, що завершилися пологами, інтенсивної допомоги потребують в середньому 100 новонароджених. Необхідність в реанімаційних ліжках при умові зайнятості ліжкового фонду на 80-85% та терміну перебування на ліжку від 7 до 10 днів складає 4 ліжка на кожну 1000 народжених дітей.

При організації відділення реанімації та інтенсивної терапії новонароджених мають бути наступні приміщення: реанімаційно-інтесивні зали, ізолятори, експер-лабораторрія, кімнати для лікувального персоналу, для батьків та медичної апаратури. Обов’язково виділення санітарної зони, зони для обробки та перевірки працездатності апаратури.

Повинні бути розроблені “грязний” та “чистий” маршрути для пересування апартури та відвідувачів.

Сучасні нормативи площі на одне реанімаційно-інтенсивне місце складає від 7,5 до 11 м^2. В оптимальному варіанті слід мати ще 11 м² площі на кожне реанімаційне місце для збереження апаратури та матеріалу.

Основою лікувального місця є інкубатор. Комплект лікувальної апаратури на кожне місце:

-респіратор для штучної вентиляції легенів;

-відсмоктувач для аспірації слизу;

-2 інфузійних насоси;

-лампа для фототерапії;

-набори для реанімації;

-набори для дренування плевральної порожнини;

-набори для ОЗПК;

-катетери (шлункові, пупкові);

-набори голок-“метеликів”;

-набори підключичних катетерів.

Крім того, у відділенні повинен бути реанімаційний стіл із джерелом променевого тепла та сервоконтролем, компресори для забезпечення повітрям та кисневі установки.

В комплекс діагностичної апаратури на кожне робоче місце входять:

-монітор ЧСС та ЧД;

-монітор для АТ;

-монітор для транскутанного визначення тиску кисню та вуглекислого газу у крові;

-пульсоксиметр для моніторигну насичення гемоглобіну киснем;

-температурний монітор.

Необхідно також мати загальний на відділення набор діагностичних устаткувань, який включає транкутанний білірубінометр, для визначення рівня білірубіну, апарати для визначення кислотно-лужного стану, електролітів, глюкози, гематокритна центрифуга, портативний рентгенівський аппарат, ультрасонографічний аппарат, трансілюмінатор.

Медичний догляд за здоровою новонародженою дитиною у пологовій залі здійснюється згідно положенням Наказу МОЗ України №152 від 04.04.2005 «Про затвердження Протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною».

Згідно даного наказу після закінчення пульсації, але не пізніше 1 хвилини після народження дитини акушерка, замінивши стерильні рукавички, перетискає та перетинає пуповину стерильними ножицями.

На кінці 1 та 5 хвилини життя лікар педіатр-неонатолог здійснює оцінку стану дитини за шкалою Апгар (під час контакту “шкіра-до-шкіри”).

За умови задовільного стану дитини акушерка перекладає дитину на груди матері. За появи пошукового і смоктального рефлексу (дитина піднімає голову, відкриває широко рот, шукає груди матері) акушерка допомагає здійснити перше прикладання дитини до грудей матері.

Через 30 хвилин після народження дитини акушерка електронним термометром вимірює температуру тіла новонародженого в аксилярній ділянці та записує результати термометрії у карті розвитку новонародженого.

Після проведення контакту матері та дитини ”очі в очі” (не пізніше першої години життя) акушерка після обробки рук проводить новонародженому профілактику офтальмії із застосуванням 0,5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі відповідно до інструкції застосування одноразово.

Контакт “шкіра-до-шкіри” триває не менше 2 годин в разі стабільного клінічного стану матері та дитини.

Через 2 години після народження (після завершення контакту “шкіра-до-шкіри”) акушерка перекладає дитину на зігрітий сповивальний столик та здійснює обробку й клемування пуповини на 0,3-0,5 см від пупкового кільця, не використовуючи антисептики та антибіотики. Під час перетинання та клемування пуповини необхідно чітко дотримуватися основних принципів:

1) ретельне миття рук;

2) використання тільки стерильних інструментів та рукавичок;

3) викристання чистого одягу дитини;

4) не накривати пуповинний залишок, пупкову ранку підгузниками;

5) ретельно стежити за ознаками інфекції: гіперемія, набряк, гнійне або сукровичне виділення, поганий запах.

Лікар-педіатр-неонатолог, а за його відсутності лікар-акушер-гінеколог, перед переведенням дитини і матері в палату спільного перебування здійснює первинний лікарський огляд новонародженого і записує дані огляду в карту розвитку новонародженого.

Після цього акушерка (медична сестра) проводить вимірювання зросту, обводу голови грудної клітини, зважування, одягає дитині чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички. Дитина разом з матір’ю накривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка.

При здійсненні медичного догляду за дитиною, яка народилась шляхом операції кесаревого розтину, дитина після вилучення передається лікарем-акушер-гінекологом акушерці (медичній сестрі) у стерильну попередньо підігріту суху пелюшку. Лікар-педіатр-неонатолог здійснює первинну оцінку стану новонародженого. Акушерка кладе дитину на сповивальний столик з підігрівом під лампу променевого тепла. Проводить обсушування новонародженого сухою стерильною попередньо підігрітою пелюшкою, після чого пелюшка викидається, одягає дитині чисті шапочку і шкарпетки, здійснює клемування пуповини, вільно пеленає і вкриває ковдрою. Дитина переводиться у палату спільного перебування, де знаходиться під спостереженням медичної сестри.

У разі проведення операції кесарів розтин із застосуванням епідуральної анестезії контакт ”шкіра-до-шкіри” здійснюється у палаті спільного перебування за умови задовільного стану матері за висновком лікаря-акушер-гінеколога.

При наявності умов здійснюється контакт ”шкіра-до-шкіри” дитини з батьком. Перше прикладання до грудей, наступні годування за вимогою дитини, догляд за новонародженим у перші дві доби здійснюється за допомогою медичної сестри, родичів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2202 | Нарушение авторских прав