АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Антигіпертензивні засоби.

Артеріальна гіпертензія залишається однією з головних причин летальності та інвалідизації населення у зв'язку з високою її поширеністю. Артеріальна гіпертензія діагностується у 10 — ЗО % дорослого населення багатьох промислово розвинутих країн, а серед людей похилого і старечого віку — більш ніж у 40 % населення. Артеріальна гіпертензія — це один з основних чинників розвитку мозкового інсульту, інфаркту міокарда, недостатності серця, нирок. Медикаментозне лікування хворих починають, коли артеріальний тиск (AT) перевищує 140/90 мм рт. ст.; у випадках недостатності серця, цукрового діабету - при AT 130 - 135/85 - 89 мм рт. ст.

Антигіпертензивні засоби викликають зниження системного AT. Препарати призначають хворим на гіпертензивну (гіпертонічну) хворобу, зокрема при підвищенні AT. Рівень AT залежить від динамічної роботи серця, тобто від систолічного та хвилинного об'єму крові, периферичного опору судин і в'язкості крові, електролітного балансу й еластичності стінки артерій, а систолічний об'єм — від сили скорочень серця, венозного притоку, периферичний опір — від просвіту капілярів та артеріол.

Значну роль у регуляції AT відіграють неврогуморальні чинники, що мають судинорозширювальний (азоту оксид — ендо-теліальний чинник релаксації, простацик-лін — чинник гіперполяризації) та судинозвужувальний вплив (ендотелій І, простаноїди, ангіотензин II). Установлено зв'язок між рівнем артеріального тиску і віком, статтю, расовими та етнічними особливостями, спадковістю, генетичними аспектами, особливостями неонатального періоду, метаболічного синдрому, аліментарних та психосоціальних чинників, соціально-економічного статусу, ожирінням, палінням, фізичною активністю.

Дія антигіпертензивних засобів може бути спрямована на різні ланки фізіологічної та біохімічної регуляції AT (мал. ЗО). Важливу роль відіграють невротропні речовини, які зменшують судинозвужувальний вплив. Вони можуть діяти на судинорухові центри й периферичні структури, що беруть участь у судинній іннервації.

Крім того, під впливом засобів міотропної дії (судинорозширювачів) зменшується опір периферичних судин. Зниження об'єму циркулюючої крові, а також зміни електролітного балансу можуть відбуватися при змінах впливу неврогуморальних механізмів, які регулюють AT.

Вибираючи препарат, віддають перевагу лікарським засобам, що суттєво не погіршують якість життя, мають достатню тривалість ефекту, стабільність впливу, мінімальну побічну дію.

Класифікація. Відповідно до національних програм профілактики артеріальної гіпертензії і лікування хворих та рекомендацій ВООЗ виділяють:

І. Антигіпертензивні засоби основної групи:

1. Сечогінні.

1) похідні тіазиду (дихлотіазид, цикло-тіазид та ін.);

2) тіазидоподібні (клопамід, індапамід, хлорталідон та ін.);

3) «петльові» (фуросемід, кислота ета-кринова та ін.);

4) калійзберігаючі (спіронолактон та ін.).

2. Р-Адреноблокатори.

1) кардіоселективні;

а) без внутрішньої симпатоміметичної активності (атенолол, метопролол, бісопро-

лол, бетаксолол, небіволол);

б) з внутрішньою симпатоміметичною активністю (ацебутолол, целіпролол, талінолол);

2) некардіоселективні;

а) без внутрішньої симпатоміметичної активності (анаприлін — пропранолол, надолол,тимолол);

б) з внутрішньою симпатоміметичною активністю (піндолол, окспренолол та ін.);

в) з а-(3-адреноблокуючою здатністю (карведілол, лабеталол).

II. Інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл, лізиноприл, фозиноприл та ін.).

III. Антагоністи кальцію (верапаміл, ніфедипін — фенігідин, дилтіаземта ін.).

IV. сц-Адреноблокатори (празозин, доксазозин, теразозин).

V. Б локатори рецепторів ангіотензину II (лозартан, ібезартан, епросартан та ін.).

До препаратів додаткової групи належать:

1. Агоністи центральних ос2-адренорецепторів (клофелін, метилдофа).

2. Симпатолітики:

1) препарати раувольфії зміїної (резерпін, раунатин);

2) препарати периферичної дії (октадин).

3. Судинорозширювальні (пентоксифілін — агапурин, апресин — гідралазин, діазоксид, натрію нітропрусид, магнію сульфат, дибазол, папаверину гідрохлорид, но-шпа та ін.).

4. Агоністи імідазолінових (І,) рецепторів (моксонідин — фізіотенс, рилменідин).

За переважним впливом на основні ланки регуляції артеріального тиску існує фармакологічна класифікація антигіпертензивних засобів:

І. Невротропні засоби (антигіпертензив-ні засоби центральної дії).

1. Засоби заспокійливої дії (седативні, І транквілізатори,снодійні).

2. Стимулятори центральних а2-адреноре-! цепторів (клофелін — клонідин, метилдофа).

3. Стимулятори імідазолінових (І,) рецепторів (моксонідин — фізіотенс, рилмепідин).

4. Гангліоблокуючі засоби (бензогексоній, пентамін, гігроній).

5. Симпатолітичні засоби (раунатин, резерпін, октадин).

6. ос-Адреноблокатори:

1) а,- а2-адреноблокатори (фентоламін, піроксан);

2) оц-адреноблокатори (празозин, док-сазозин);

3) а,-адреноблокатори і блокатори се-ротонінових рецепторів (урапідил).

7. З-Адреноблокатори.

1) РгР2-адреноблокатори (пропранолол, окспренолол, тимолол);

2) Р,-адреноблокатори (атенолол, бета-ксолол, бісопролол, метопролол, ацебуто-лол, небіволол та ін.);

3) сс-Р-адреноблокатори (лабеталол, кар-ведилол, проксодолол).

II. Периферичні судинорозширювальні засоби.

1. Артеріальні (апресин, діазоксид, міноксидил, пінацидил).

2. Венозні (нітрогліцерин, ізосорбід динітрат та ін.).

3. Артеріальні та венозні (натрію ніт-ропрусид, дибазол, папаверину гідрохло-рид, но-шпа, магнію сульфат).

III. Антагоністи кальцію (верапаміл, ніфедипін, амлодипін, дилтіазем та ін.).

IV. Активатори калієвих каналів (ні-корандил, пінацидил, міноксидил).

V. Засоби, що впливають на водно-сольовий обмін (спіронолактон, фуросемід, дихлотіазид, індапамид — арифон).

VI. Засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему.

1. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (каптоприл, еналаприл, лізиноприл, фозиноприл — моноприлта ін.).

2. Блокатори рецепторів ангіотензину II (лозартан, ірбезартан, епрозартан та ін.).

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 609 | Нарушение авторских прав