АНТИГІПЕРТЕНЗИВНІ ( ГІПОТЕНЗИВНІ ) ЗАСОБИ
Знижують артеріальний тиск за рахунок впливу на:
· тонус периферийних кровоносних судин, який залежить від нервової регуляції, гуморальних факторів,наприклад ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РАА-системи), симпато-адреналової системи;
· серцеве викидання (об”єм крові, який викидається в аорту за 1 хв.);
· об”єм та електролітний склад крові.
Тому за локалізацією дії антигіпертензивні засоби діляться на такі групи:
1. Нейротропні засоби центральної дії:
A. Стимулятори центральних адренорецепторів: клофелін (гемітон, катапресан, клонідин), метилдопа (допегіт, альдомет).
B. Засоби, що пригнічують ЦНС: седативні, снодійні, транквілізатори, нейролептики.
2. Нейротропні засоби периферийної дії:
A. а- адреноблокатори: празозин, фентоламіну гідрохлорид, тропафен.
B. в- адреноблокатори: анаприлін, метопролол тощо.
C. Симпатолітики: резерпін (зменшує також синтез реніну), октадин.
3. Блокатори ангіотензинових рецепторів кровоносних судин: лозартан тощо.
4. Інгібітори ангіотензин-перетворюючогого (ангіотензинконвертуючого)
ферменту (АПФ, АКФ): каптоприл, еналаприл тощо.
5. Периферийні судинорозширювальні засоби (спазмолітики міотропної дії, або
міотропні вазоділататори): апресин (гідралазин), діазоксид (гіперстат), натрію
нітропрусид (наніпрус), молсидомін (корватон), магнію сульфат, но-шпа,
папаверину гідрохлорид, дибазол, папазол (комплекс дибазолу з папаверином)
6. Антагоністи кальцію: верапаміл, ніфедипін.
7. Діуретик и (сечогінні, тобто які впливають на водно-сольовий баланс):
1) Які діють на функції епітелію ниркових канальців (пригнічують зворотне всмоктування води та електролітів): дихлотіазид (гіпотіазид), фуросемід (розчинна форма -” лазикс”), клопамід (бринальдикс), т риамтерен (не блокує реабсорбцію калію, такі препарати наз. калійзберігаючими(комплекс тріамтерен + гіпотіазид = “Тріампур-композитум”).
Увага: 1) Дихлотіазид і фуросемід, (менш клопамід) блокують реабсорбцію калію, тому викликають гіпокаліемію, яка призводить до аритмії серця. Тому при лікуванні ними пацієнту треба призначати препарати калію, а в їжу - продукти, багаті на калій (печена картопля в кожурі, абрикоси, курага, виноград, морква, мед); 2)Збільшують рівень цукру в крові (увага діабетикам!!); 3) Затримують виведення сечової кислоти та її солів (уратів), які відкладаються в суглобах, що може викликати явища подагри, а у хворого на цю патологію призвести до загострення її(!), тому одночасно треба призначати засоби, які затримують синтез уратів і стимулюють їх виведення (алопуринол, уродан).
2) Антагоністи альдостерону (діють в дистальних канальцях - блокують дію альдостерону, тому затримується реабсорбція води і натрію): спіронолактон (верошпірон, альдактон - калійзберігаючий).
3) Осмотичні діуретики: маніт (готовий розчин- маніто л), сечовина для ін”єкцій. Застосовуються у 15-30% р-нах для дегідратуючої терапії при набряку легень, мозку, глаукомі. Вводяться в/венно, розрахунок дози - на масу тіла.
4) Фітопрепарати сечогінної дії: настої та відвари листя берези, березових
бруньок, листя брусниці, ягод суниці, квітів василька, трави споришу (розчи-
няє сечові конкременти,тому корисно призначати при сечо- камн”яній
хворобі!), хвощу польового, листя мучниці (ведмежі вушка).
P.S.: Оскільки гіпертонічна хвороба поліетіологічна, то стійкий і тривалий
лікувальний ефект дає лише комбінована фармакотерапія!!
| Особливості роботи з деякими препаратами:
— Після приймання клофеліну, бензогексонію, октадину,натрію нітропрусиду
хворий повинен лежати протягом 1,5-2 год. для запобігання ортостатичному
колапсу. Для усунення цього ускладнення застосовуються стабілізатори
А.Т.- мезатон, пітуїтрин. (в/м або в\в крапельно), в/м ін”єкція мезатону при
необхідності повторюється через 45-60 хв..
— Під час лікування клофеліном заборонено вживати спиртні напої!!!
— Клофелін в/венно вводиться обережно: вміст ампули розчиняють в 10-20 мл
ізотонічного розчину, вводять протягом 3-5 хв. (у результаті швидкого
введення можливе підвищення артеріального тиску).
|
| — Клофелін і метилдопу відміняють, поступово зменшуючи дозу - для
профілактики “синдрому відміни”.
|
| — В/м”язові ін”єкції магнію сульфату болючі, на місці введення можуть
утворитися болючі інфільтрати.
— В/венно манезію вводять повільно, обережно (3% р-н протягом години
крапельно), швидке введення призводить до зупинки дихання!!!.
— Інгібітори АПФ протипоказані вагітним (тератогенез!).
— Діуретики несумісні з сульфаніламідами.
— Сечогінні препарати приймають у першій половині дня.
— Фуросемід несумісний в одному шприці з іншими препаратами.
— Фуросемід у таблетках приймають перед їдою. Його не можна призначати
разом з препаратами, що виявляють ототоксичну та нефротоксичну дію
(стрептоміцин, гентаміцин, тощо).
|
| — Комплекс апресин + резерпін + дихлотіазид наз. “Адельфан” (“Трірезид”)
і призначається в табл. 2-3 рази на день за схемою, після їди (резерпін!).
— Діазоксид вводиться тільки в/венно, швидко, через голку великого діаметру
(т.з. “болюсна ін”єкція”), бо має дуже коротку дію (до 10 хв.) за рахунок
швидкого зв”язування білками плазми крові, але незважаючи на це він
є одним з кращих засобів для виведення з гіпертонічної кризи.
| Завдання для самостійної роботи:
¨ Принципи лікування гіпертонічної кризи. Алгоритм надання невідкладної допомоги при виведенні з кризи.
¨ Симптоматика передозування натрію нітропрусиду і невідкладна допомога.
¨ Правила готування р-ну маніту і роботи з ним.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 694 | Нарушение авторских прав
|