АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

АНТИГІПЕРТЕНЗИВНІ ( ГІПОТЕНЗИВНІ ) ЗАСОБИ

Знижують артеріальний тиск за рахунок впливу на:

· тонус периферийних кровоносних судин, який залежить від нервової регуляції, гуморальних факторів,наприклад ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РАА-системи), симпато-адреналової системи;

· серцеве викидання (об”єм крові, який викидається в аорту за 1 хв.);

· об”єм та електролітний склад крові.

Тому за локалізацією дії антигіпертензивні засоби діляться на такі групи:

1. Нейротропні засоби центральної дії:

A. Стимулятори центральних адренорецепторів: клофелін (гемітон, катапресан, клонідин), метилдопа (допегіт, альдомет).

B. Засоби, що пригнічують ЦНС: седативні, снодійні, транквілізатори, нейролептики.

2. Нейротропні засоби периферийної дії:

A. а- адреноблокатори: празозин, фентоламіну гідрохлорид, тропафен.

B. в- адреноблокатори: анаприлін, метопролол тощо.

C. Симпатолітики: резерпін (зменшує також синтез реніну), октадин.

3. Блокатори ангіотензинових рецепторів кровоносних судин: лозартан тощо.

4. Інгібітори ангіотензин-перетворюючогого (ангіотензинконвертуючого)

ферменту (АПФ, АКФ): каптоприл, еналаприл тощо.

5. Периферийні судинорозширювальні засоби (спазмолітики міотропної дії, або

міотропні вазоділататори): апресин (гідралазин), діазоксид (гіперстат), натрію

нітропрусид (наніпрус), молсидомін (корватон), магнію сульфат, но-шпа,

папаверину гідрохлорид, дибазол, папазол (комплекс дибазолу з папаверином)

6. Антагоністи кальцію: верапаміл, ніфедипін.

7. Діуретик и (сечогінні, тобто які впливають на водно-сольовий баланс):

1) Які діють на функції епітелію ниркових канальців (пригнічують зворотне всмоктування води та електролітів): дихлотіазид (гіпотіазид), фуросемід (розчинна форма -” лазикс”), клопамід (бринальдикс), т риамтерен (не блокує реабсорбцію калію, такі препарати наз. калійзберігаючими(комплекс тріамтерен + гіпотіазид = “Тріампур-композитум”).

Увага: 1) Дихлотіазид і фуросемід, (менш клопамід) блокують реабсорбцію калію, тому викликають гіпокаліемію, яка призводить до аритмії серця. Тому при лікуванні ними пацієнту треба призначати препарати калію, а в їжу - продукти, багаті на калій (печена картопля в кожурі, абрикоси, курага, виноград, морква, мед); 2)Збільшують рівень цукру в крові (увага діабетикам!!); 3) Затримують виведення сечової кислоти та її солів (уратів), які відкладаються в суглобах, що може викликати явища подагри, а у хворого на цю патологію призвести до загострення її(!), тому одночасно треба призначати засоби, які затримують синтез уратів і стимулюють їх виведення (алопуринол, уродан).

2) Антагоністи альдостерону (діють в дистальних канальцях - блокують дію альдостерону, тому затримується реабсорбція води і натрію): спіронолактон (верошпірон, альдактон - калійзберігаючий).

3) Осмотичні діуретики: маніт (готовий розчин- маніто л), сечовина для ін”єкцій. Застосовуються у 15-30% р-нах для дегідратуючої терапії при набряку легень, мозку, глаукомі. Вводяться в/венно, розрахунок дози - на масу тіла.

4) Фітопрепарати сечогінної дії: настої та відвари листя берези, березових

бруньок, листя брусниці, ягод суниці, квітів василька, трави споришу (розчи-

няє сечові конкременти,тому корисно призначати при сечо- камн”яній

хворобі!), хвощу польового, листя мучниці (ведмежі вушка).

P.S.: Оскільки гіпертонічна хвороба поліетіологічна, то стійкий і тривалий

лікувальний ефект дає лише комбінована фармакотерапія!!

	Особливості роботи з деякими препаратами: — Після приймання клофеліну, бензогексонію, октадину,натрію нітропрусиду хворий повинен лежати протягом 1,5-2 год. для запобігання ортостатичному колапсу. Для усунення цього ускладнення застосовуються стабілізатори А.Т.- мезатон, пітуїтрин. (в/м або в\в крапельно), в/м ін”єкція мезатону при необхідності повторюється через 45-60 хв.. — Під час лікування клофеліном заборонено вживати спиртні напої!!! — Клофелін в/венно вводиться обережно: вміст ампули розчиняють в 10-20 мл ізотонічного розчину, вводять протягом 3-5 хв. (у результаті швидкого введення можливе підвищення артеріального тиску).
	— Клофелін і метилдопу відміняють, поступово зменшуючи дозу - для профілактики “синдрому відміни”.
	— В/м”язові ін”єкції магнію сульфату болючі, на місці введення можуть утворитися болючі інфільтрати. — В/венно манезію вводять повільно, обережно (3% р-н протягом години крапельно), швидке введення призводить до зупинки дихання!!!. — Інгібітори АПФ протипоказані вагітним (тератогенез!). — Діуретики несумісні з сульфаніламідами. — Сечогінні препарати приймають у першій половині дня. — Фуросемід несумісний в одному шприці з іншими препаратами. — Фуросемід у таблетках приймають перед їдою. Його не можна призначати разом з препаратами, що виявляють ототоксичну та нефротоксичну дію (стрептоміцин, гентаміцин, тощо).
	— Комплекс апресин + резерпін + дихлотіазид наз. “Адельфан” (“Трірезид”) і призначається в табл. 2-3 рази на день за схемою, після їди (резерпін!). — Діазоксид вводиться тільки в/венно, швидко, через голку великого діаметру (т.з. “болюсна ін”єкція”), бо має дуже коротку дію (до 10 хв.) за рахунок швидкого зв”язування білками плазми крові, але незважаючи на це він є одним з кращих засобів для виведення з гіпертонічної кризи.

Завдання для самостійної роботи:

¨ Принципи лікування гіпертонічної кризи. Алгоритм надання невідкладної допомоги при виведенні з кризи.

¨ Симптоматика передозування натрію нітропрусиду і невідкладна допомога.

¨ Правила готування р-ну маніту і роботи з ним.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 705 | Нарушение авторских прав