АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Анальгетичні засоби

Предмет: «Фармакологія з рецептурою»

Спеціальність: «Акушерська справа»

Тема: ПСИХОТРОПНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ.

План

1. Характеристика психотропних засобів, їх класифікація.

2. Нейролептики: основні фармакологічні ефекти, застосування, побічні ефекти та заходи запобігання їм.

3. Транквілізатори: характеристика групи, транквілізуючі та проти судомні ефекти препаратів; практичне застосування; лікарська залежність; побічна дія та проти покази, взаємодія з іншими препаратами.

4. Аналептичні засоби6 механізм дії, фармакологічні ефекти, вплив на дихання та кровообіг. Застосування препаратів для надання невідкладної допомоги. Протипокази.

Література:

1) Западнюк В.Г., Гарбарець М.О. Фармакологія з рецептурою. – К.: Вища шк., 1989.

2) Скакун М.П., Посохова К.А. Основи фармакології з рецептурою. –Тернопіль:

Укрмедкнига, 1999.

3) Майский В.В., Муратова В.К. Фармакология с рецептурой. – М.: Медицина, 1986.

Психотропні засоби – це група лікарських засобів, які здатні впливати та змінювати психічний та емоційний стан людини. Призначені для застосування при порушеннях психічних функцій, зокрема при граничних станах. Ці засоби широко призначаються також хворим терапевтичного, хірургічного, онкологічного та ін. профілів.

Класифікація психотропних засобів:

І. Психотропні засоби, що пригнічують ЦНС:

1. Нейролептики (аміназин, етаперазин, галоперідол,дроперідол).

2. Транквілізатори (хлозепід, сибазон).

3. Седативні (натрію бромід, препарати валеріани, кропиви собачої, корвалдин).

ІІ. Психотропні засоби, що стимулююь ЦНС:

1. Антидепресанти (імізин, ніаламід).

2. Психостимулятори (кофеїн, сиднокарб, меридил).

3. Ноотропні засоби (пірацетам, аміналон).

4. Адаптогени (настойка женьшеню, лимонника, левзеї, пантокрин).

5. Аналептики (кордіамін, бемегрид, етимізол, камфора, сульфокамфокаїн).

Нейролептики

- психотропні засоби, які здатні усувати марення і галюцинації (антипсихотична дія), почуття страху, дратівливість, агресивність (транквілізуюча, анксіолітична дія), мають протиблювотні властивості і посилюють дію засобів, що пригнічують ЦНС.

Початок 50 – х років ХХ ст.. був відзначений найбільшим відкриттям у психофармакології – впровадженням в медичну практику психотропних лікарських засобів, з якими, за образним висловлюваням психіатрів, поріг психіаричнох клініки переступила тиша та спокій. Першим таким препаратом був аміназин, психотропні властивості якого були винайдені анестезіологами. З їх легкої руки це стало початком синтезу нових препаратів та широкого застосування їх не тільки в психіатричній практиці. Термін «нейролептичні засоби», «нейролептики» було запропоновано у 1967 р., коли розробляли першу класифікацію психотропних засобів. Проте останнім часом у деяких країнах вважають за потрібне замінити цю назву на «антипсихотичні засоби», оскільки саме нейролептичний синдром (розлад екстра пірамідної системи – явища паркінсонізму) є тяжким порушенням, небажаним елементом дії цих засобів.Сьогодні в багатьох лабораторіях світу працюють над створенням антипсихотичних засобів, які б не мали б згаданої побічної дії.

Механізм дії нейролептиків: пригнічують дофамінові рецептори ЦНС, перешкоджають виділенню нейромедіаторів, впливають на ретикулярну формацію головного мозку.

Застосовують нейролептики:

- для лікування шизофренії, психозів, маніакальних станів (психічних захворювань, що супроводжуються мареннями і галюцинаціями);

- як проти блювотні засоби під час хіміотерапії при око захворюваннях, при важких токсикозах вагітних, променевій хворобі, пухлинах мозку;

- для нейролептанальгезії (один з методів загального знеболення)

- для усунення лікарської залежності від наркотичних анальгетиків та етилового спирту;

- в анестезіології.

Побічна дія нейролептиків – екстрапірамідні порушення (симптоми лікарського паркінсонізму).

Аміназин (Aminazinum) – один з перших нейролептиків, який почали застосовувати в медицині. Проявляє наступні фармакологічні дії:

- антипсихотична (усуває марення та галюцинації);

- транквілізуюча (усуває почуття страху, агресивність, напруження і зумовлює відчуття спокою, рівноваги, байдужості);

- снодійна - при застосуванні великих доз препарату;

- розслаблення посмугованої мускулатури безпосередньо пов’язане з антипсихотичним ефектом та зумовлене не тільки зниженням рухової ініціативи, а й пригніченням функції низхідної активуючої системи сітчастого утвору стовбура мозку (цей ефект використовується в клініці для премедикації, в боротьбі з судомами та ригідністю м’язів під час інсультів);

- протиблювотна (пригнічує тригерну зону блювотного центру довгастого мозку);

- посилює дію препаратів, що пригнічують ЦНС (засобів для наркозу, анальгетиків, етилового спирту, снодійних);

- знижує температуру тіла(пригнічення терморегуляторного центру, що супроводжується збільшенням тепловіддачі та зменшенням теплопродукції);

- адреноблокуючий вплив на периферичні адренореактивні системи, наслідком чого є розширення судин та зниження артеріального тиску;

- слабкий антигістамінний впилв.

Застосовують аміназин, як і всі нейролептики. Як седативний засіб хворим з гіпертонічною хворобою, інфарктом міокарду з вираженим збудженням. Разом з антигістамінними та анальгетиками в складі ліричних сумішей при вираженому больовому синдромі. При безсонні з снодійними та транквілізаторами. Як проти блювотний при всіх станах, крім морської та повітряної хвороби. При шкірних захворюваннях, що супроводжуються вираженим свербежем. Для премедикації та потенційованого наркозу. Для штучної гіпотермії.

Побічна дія аміназину: екстра пірамідні порушення, зниженя АТ, ураження печінки, алергічні реакції. Найтяжчим наслідком тривалого застосування аміназину є психічне порушення у вигляді психофармакологічної енцефалопатії, зниження інтелекту, емоційно нестійкості, спалахів тривожного синдрому (нейролептичний синдром).

Протипоказаний: при захворюваннях печінки, нирок, органів кровотворення, ХСН, ревмокардиті, гіпотонії, підвищеній гемокоагуляції, виразковій хворобі шлунка та ДПК у фазі загострення.

Етаперазин (Aethaperazinum) – активний нейролептик. За антипсихотичною та проти блювотною дією переважає аміназин, в значній мірі розслаблює м’язи. Дещо в меншій мірі, ніж аміназин, потенціює дію снодійних, наркозних препаратів, пригнічує ЦНС, викликає гіпотермію.

Використовується для лікування психозів, неврозів, які супроводжуються страхом, напруженням тощо. Одним з важливих показань до застосування є невпинна блювота та гикавка, зокрема блювота вагітних, після оперативних втручань на органах черевної порожнини, при променевій терапії та хіміотерапії злоякісних пухлин тощо.

Призначають всередину після їди. Хворими переноситься краще, ніж аміназин. Проти покази до застосування, як у аміназину.

Галоперідол (Haloperidolum) – високоактивний нейролептик швидкої дії. Має швидкий та тривалий антипсихотичний, анксіолітичний, протиблювотний ефекти (в 50 разв більший, ніж у аміназину). На артеріальний тиск не впливає. Своєрідний препарат резерву при резистентності до інших нейролептиків.

Застосовують у випадку гострих психозів, безперервного блювання, для премедикації.

Побічна дія: екстрапірамідні розлади, пригнічення лейкопоезу, алергічні реакції.

Дроперідол (Droperidolum) – нейролептик, що справляє короткотривалу дію. Застосовують у комбінації з фентанілом для нейролептанальгезії (один з видів загального знеболення без втрати пацієнтом свідомості). Комбінований препарат фентанілуз дроперідолом – таламонал.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 637 | Нарушение авторских прав