|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЦЕНТРАЛЬНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ
(Ц.Н.С.)
|
| ЗАСОБИ, ЩО ПРИГНІЧУЮТЬ Ц.Н.С. (ДЕПРИМУЮЧОЇ ДІЇ).
| | 1.
| Засоби для наркозу. В результаті їх введення в організм виникає стан наркозу
(narcosis - оніміння). Це - один із методів загального знеболення. Усі препарати порушують синаптичну передачу в ЦНС. За послідовністю пригнічення ЦНС виділяють чотирі стадії наркозу:
1) Стадія анальгезії; 2) Стадія збудження; 3) Стадія хірургічної анестезії;
4) Стадія відновлення функцій ЦНС.
Класифікація препаратів для наркозу:
· Засоби для інгаляційного наркозу:
— Леткі рідини: ефір, фторотан (галотан), метоксифлуран, десфлуран тощо;
— Гази: азоту закис, циклопропан тощо.
· Засоби для неінгаляційного наркозу:
— Порошки у флаконах: тіопентал-натрій, кеталар (кетамін, каліпсол);
— Розчини в ампулах: натрію оксибутират, пропанідид (сомбревін).
Ускладнення під час ефірного наркозу, їх профілактика та усунення:
1. Кашель і блювота. Опустити головний кінець операційного столу, голову пацієнта повернути у бік, відсмоктати слиз з ротової порожнини (для запобігання аспіраційної асфіксії).
2. Бронхоспазм, гіперсекреція бронхіальних залоз і, як наслідок,- ателектатична пневмонія. Для запобігання - атропін або метацин під час премедикації (медикаментозної підготовки до операції).
3. Пригнічення дихання. Припинити наркоз, зробити штучне дихання, ввести стимулятори дихального центру (бемегрид, етимізол, кордіамін).
4. Колапс. Негайно - пресорні засоби центральної дії (кордіамін, камфора) і адреноміметики (мезатон, адреналін, норадреналін).
P.S.: В післянаркозному періоді може розвинутися пневмонія внаслідок охолоджуючої дії ефіру на дихальні шляхі. Для профілактики - антибіотики; в оперблоці має бути тепло (не менш 24 С.).
| 
| Увага: Під час фторотанового наркозу може виникнути аритмія серця, гостра гіпотонія. Для усунення аритмії можна використати анаприлін, а в разі колапсу - мезатон або пітуїтрин, але протипоказано застосування адреналіну та норадреналіну, які посилюють аритмію!!!
Ускладненя під час неінгаляційного наркозу, профілактика, усунення:
1. Тіопентал-натрію - Пригнічення дихання, зниження А.Т., тому вводити треба повільно, спостерігаючи за глибиною дихання і А.Т. При попаданні у тканини - запалення та некроз!!
2. Натрію оксибутират - міастенія, гіпокаліемія (аритмії серця при тривалому застосуванні), судоми, блювота, зупинка дихання. Тому перед операцією і псля неї призначаються препарати калію (аспаркам), транквілізатори (сибазон), внутрішньовенно препарат вводиться повільно (!).
3. Пропанідид - часте дихання (тахіпноє) з наступною його зупинкою (апноє)
протягом 25-40 сек. Іноді-алергічна реакція подібно гістаміновому шоку із
серцево-судинним колапсом. Тому має бути все для повноцінної реанімації!!
| — 2 —
| 2.
| Спирт етиловий. Має місцеву дію і резорбтивну дію.
Місцева дія:
· Місцевоподразнююча. У зігріваючих компресах (60-70%) при ангінах, бронхітах, артритах тощо.
· Антисептична. Для обробки рук хірурга, операційного полю - 70%, бо не згортає білків шкіри і тому проникає у пори, де також знищує мікроби. 90-95% спирт має в”яжучу дію, утворюючи на поверхні тканини захісну плівку, тому застосовується при лікуванні опіків 1-2-го ступеню, але не можна застосовувати 70% спирт, бо, проникаючи глибоко у тканини, він буде посилювати біль!!
Резорбтивна дія:
1. Наркотична дія на ЦНС .3 стадії: збудження, наркоз, стадія паралічів (агональна). Стадія збудження пояснюється пригніченням процесів гальмування у корі мозку і проявляється емоційним збудженням, зниженням критичного ставлення до власних вчинків (небезпека злочинів!!), порушенням мислення і пам”яті. Стадія наркозу (втрата свідомості, пригнічення больової чутливості) дуже швидко змінюється стадією паралічів, бо спирт має дуже малу широту наркотичної дії (тому для наркозу мало придатний) і характеризується пригніченням дихання, серцевої діяльності, зниженням А.Т., глибокою (алкогольною) комою. Смерть настає від паралічу дихального центру і зупинки серця. Стадії наркозу та паралічів характеризують гостре отруєння спиртом і алкогольними напоями.
2. Вплив на терморегуляцію. Внаслідок розширення судин шкіри посилюється пепловіддача і знижується температура тіла. Тому в холодну пору року (особливо взимку!) люди, які знаходяться у стані алкогольного сп”яніння, змерзають швидче, ніж тверезі, і тому спирт як зігріваючий засіб може застосовуватись лише за умовою знаходження людини у теплому приміщенні
3. Анальгетична (знеболююча) дія. Внаслідок пригнічення больових рецепторів, що іноді використовується для профілактики больового шоку (переломи кісток тощо).
4. Енергетична дія. Зменшується розпад білків, що використовується при лікуванні гангрени, абсцесу легень, сепсисі (20-33% спирт в ізотонічному розчині натрію хлориду або 5% розчині глюкози в/венно, крапельно).
5. Вплив на травлення.. В концентраціях до 1-2% покращує травлення, тому у вигляді спеціальних лікувальних вин (енотерапія), чорного пива і молочно-кислих продуктів (кефір, тощо) призначається виснадженим хворим, при лихоманці, туберкульозі. Але в 20% і більших концентраціях спирт пригнічує травлення, тому “рюмочка для апетиту”- це велика дурниця!!!
|
Завдання для самостійної роботи:
· Характеристика стадій наркозу. Особливості закисного і фторотанового наркоз
· Особливості дії та застосування неінгаляційних засобів для наркозу. Поняття про мононаркоз і полінаркоз.
· Невідкладна допомога при гострому отруєнні спиртом етиловим.
· Принципи лікування алкоголізму. Дія та застосування тетураму (еспералю).
— 3 —
  3.
| Снодійні засоби. Сприяють засинанню і забезпечують необхідну тривалість та глибину сну.
Класифікація снодійних засобів:
1. Агоністи бензодіазепінових рецепторів:
· Похідні бензодіазепіну: нітразепам (еуноктин), діазепам (седуксен, реланіум, сибазон), феназепам, нозепам, хлордіазепоксид (еленіум).
· Препарати різної хімічної будови: зопіклон (імован), донорміл.
2. Снодійні засоби з наркотичним типом дії:
· Похідні барбітурової кислоти: етамінал-натрій (нембутал), барбаміл, фенобарбітал (люмінал), барбітал (веронал), барбітал-натрій (мединал).
· Аліфатичні сполуки: хлоралгідрат.
Бензодіазепінові сполуки дають анксіолітичний (усунення психічного напруження), снодійний, седативний (заспокійливий), протисудомний і м”язоворозслаблювальний ефекти. Усувають відчуття страху (антифобічна дія) і покращують настрій (атарактична дія). Механізм дії: внаслідок взаємодії з бензодіазепіновими рецепторами мозку посилюється ГАМК (аміномасляна кислота) — міметичний, тобто гальмівний вплив на ЦНС. Снодійний ефект - до 8 год. Особливо ефективні при безсонні внаслідок нервово-психічного збудження. Практично не впливають на фазність сну. Діазепам усуває м”язові судоми будь-якого походження. Але при тривалому застосуванні можуть викликати лікарську залежність, тому видаються лише за рецептами лікарів. Мають гепатотоксичну дію, тому бажано призначати гепатопротектори.
Увага: Протипоказані (в амбулаторних умовах) водіям транспорту та іншим особам, діяльність яких потребує швидкої психічної та фізичної реакції - небезпека аварій з важкими наслідками!! Протипоказані також при міастенії, вагітним (тератогенний ефект!)
Препарати з наркотичним типом дії мають суттєві недоліки: значно токсічніше, порушують фазність сну, викликають лікарську залежність (фенобарбітал, етамінал), в організмі кумулюють (фенобарбітал), мають гепатотоксичну дію. Тому як снодійні застосовуються обмежено. При отруєннях барбітуратами характерним є зростаючий ацидоз (за лабораторними даними).
Приміткі: 1) фенобарбітал дуже повільно всмоктується в ШКТ, тому його треба приймати за 1-1,5 години перед відходом до сну; 2) Після прийому снодійних не слід приймати теплу ванну, бо тепло розслаблює нервову систему і прискорює всмоктування препаратів, тому можна заснути у ванні і втопитись!!!
| | 4.
| Деякі відомості про засоби для лікування епілепсії та гіперкінезів (хвороба Паркінсона, синдром паркінсонізму).
· Етосуксимід(суксилеп). Застосовується при малих припадках епілепії та психомоторних збудженнях. Великі припадки, навпаки, може провокувати. Призначається у середину в капсулах по 0,25 гр. Лікування - під постійним контролем аналізів крові та сечі, бо препарат пригнічує кровотворення і уражує нирки.
| — 4 —
|
| · Карбамазепін (фінлепсин, стазепін, тегретол). Ефективний при великих припадках і психомоторному збудженні. В табл. 0,2 гр. і 2% сиропі. Переноситься добре, але дуже важливо спостерігати за картиною крові, бо може пригнічувати кровотворення. Може комбінуватись з іншими протиепілептичними препаратами. Має також знеболюючу дію при запаленні трийчастого нерва.
· Ацедипрол. Натрієва сіль вальпроєвої кислоти. Високоефективний протиепілептичний засіб широкого спектру дії, але найбільш ефективний при малих припадках. Активує ГАМК- ергічні процеси у ЦНС.
Добова доза на початку лікування не повинна перевищувати 0,3 - 0,6 гр. (1-2
табл.), потім ії поступово збільшують до 3-5 табл.
| |
| · Леводопа (левопа). Один з найефективніших протипаркінсонічних засобів. В організмі перетворюється на дофамін. Лікувальний ефект розвивається поступово, лікування триває місяцями. Призначається в капсулах (0,25-0,5): Спочатку по 0,25 на добу, потім дозу поступово збільшують до 3 г/добу і більше.
· Мідантан (амантадину гідрохлорид). Ефективний протипаркінсонічний засіб, що стимулює виділення дофаміну і підвищує чутливість рецепторів чорної субстанції мозку до цього медіатора. Призначається в середину по 1 табл. (0,1) спочатку 2 рази на день, потім 3-4 рази на добу. (Застосовується також для профілактики вірусного грипу, викликаного вірусами типу А- 2).
· Циклодол і скополамін як протипаркінсонічні засоби можуть застосовуватьсь за умовою, якщо у пацієнта немає супутньої глаукоми, бо вони (особливо циклодол) півищують внутрішньоочний тиск!!!
· Наком. Комбінований препарат для лікування паркінсонізму:
леводопа + карбідопа - сполука, яка запобігає перетворенню леводопи в
дофамін у периферичних тканинах, у зв”язку з чим леводопа в більшій
кількості проникає в мозок, де використовується для синтезу дофаміну. Тому
доза леводопи в накомі може бути меншою за звичайну, що зменшує побічну
дію.
|
Завдання для самостійної роботи:
| * Симптоматика гострого отруєння снодійними засобами групи
барбітуратів. Алгоритм надання невідкладної допомоги.
* Особливості роботи зі снодійними препаратами.
* Чому аналептики ЦНС (бемегрид та ін.) застосовують лише при
легких отруєннях снодійними, особливо барбітуратами, але ні в
якому разі - при глибокому пригніченні дихання?
* Принципи фармакотерапії епілепсії.
* Негативні дії протиепілептичних препаратів і тактика середнього
медичного працівника у разі їх виникнення.
* Особливості надання невідкладної допомоги при епілептичному
статусі.
|
— 5 —
| 5.
| Анальгетики. Вибірково пригнічують больову чутливість.
Класифікація за особливостями дії:
1. Наркотичні анальгетики (опіоїди):
· Алкалоїди опію - морфін, кодеїн; омнопон - новогаленовий пр-т опію, суміш його алкалоїдів.
· Синтетичні замінники морфіну: промедол, фентаніл, дипідалор (піритрамід), пентазоцин, трамал (трамадол), бупренорфін.
2. Ненаркотичні анальгетики:
· Саліцилати - кислота ацетилсаліцилова (аспірин).
· Похідні піразолону: бутадіон (фенілбутазон), анальгин.
· Похідні параамінофенолу: парацетамол (панадол), фенацетин.
· Похідні індолоцтової кислоти: індометацин (метиндол).
· Похідні фенілоцтової кислоти: диклофенак-натрій (вольтарен, ортофен), ібупрофен (бруфен), фенікаберан.
· Іншої хімічної будови: амізон, піроксикам, мелоксикам (моваліс).
| |
| Наркотичні анальгетики усувають біль будь-якого походження і є насамперед засобами профілактики больового шоку при переломах кісток, важких травмах, масивних опіках, інфаркті міокарду, до і після операцій, а також при хронічних болях, пов”язаних з онкозахворюваннями. Але вони викликають лікарську залежність (наркоманія!), тому зберігаються (за списком А) і списуються за відповідними правилами, а застосовуються тільки за життєвими показаннями.
| |
| Деякі відомості про окремі препарати:
1. Морфіну гідрохлорид, Головний алкалоїд опію. Застосування його обмежене, бо він має виразну ваготропну дію (викликає брадікардію, спазми сфінктерів, особливо сечового міхура (антагоніст - атропін!), тому для усунення колік він недоцільний, краще - промедол і омнопон.
2. Промедол. Має спазмолітичну дію, стимулює ритмічні скорочення матки, одночасно розслаблюючи ії шійковий відділ, тому може використовуватись для знеболення пологів в останньому періоді пологової діяльності (враховуючи те, що він пагано проникає через плцентарний бар”єр і тому може не викликати небезпечного пригнічення дихального центру плоду).
3. Омнопон. Містить усі алкалоїди опію, в т.ч. папаверин, який не є наркотиком і має міотропну спазмолітичну дію на гладенькі м”язи кишечника, сфінктерів. Тому омнопон доцільніше зпстосовувати при кишкових, печінкових, ниркових коліках і перед операціями на кишечнику, ніж морфін.
4. Фентаніл. Найпотужніший за анальгезуючою дією, але швидко пригнічує
дихальний центр. Тому використовується переважно для нейролептанальгезії
в комбінації з нейролептиком дроперідолом (препарат називається
“таламонал” або “іновар”) для зняття гострого болю при інфаркті міокарда,
стенокардії, нирковій і печінковій коліці.
Побічні ефекти наркотичних анальгетиків та заходи їх усунення:
— пригнічення дихання (для усунення - аналептики);
— нудота, блювання (протиблювотні - метоклопрамід);
— брадикардія, артеріальна гіпотензія (атропін);
— закрепи (проносне - листя сени)
| — 6 —
|
| Ненаркотичні анальгетики (анальгетики - антипіретики) усувають біль при запальних процесах і дають жарознижувальний та протизапальний ефекти.
Деякі відомості про окремі препарати:
* Аспірин (кислота ацетилсаліцилова ). Один з найкращих протиревматичних засобів. Розчинна форма - ацелізин - в/м та в/в як знеболювальний засіб після операції, при ревматичному болю, онкозахворюваннях. Але підвищує тонус бронхіальної мускулатури, (може спровокувати напад у хворого на бр. астму - “аспіринова астма”). Має ульцерогенну дію на слизові оболонки шлунка, тому для запобігання явищ гастриту і навіть виразки шлунка препарат треба приймати під час або після їди, запивати великою кількістю води або молоком, а при систематичному застосуванні - краще киселем.
* Анальгин. Має виразну анальгезивну та жарознижувальну дію. Але в багатьох країнах світу заборонений: уражує нирки (“анальгинова нирка”); викликає зміни складу крові, які не піддаються медикаментозному лікуванню; пригнічує діяльність серця (ін”єкційне введення іноді закінчується раптовою смертю!).
* Бутадіон. Сильний протиартритний засіб. Але пригнічує кровотворення (лейкопенія, агранулоцитоз), тому лікування - під контролем аналізів крові. У комплексі з амідопірином (пірамідоном) має назву “Реопірин”, який застосовується при лікуванні артритів, подагри як у середину, так й в/м”язово по 5 мл. (глибоко!).
* Парацетамол (ефералган, панадол, тайленол) - метаболіт фенацетину, але менш токсичний. В різних лікарських формах для дітей і дорослих, в складі комплексних препаратів (“Колдрекс”, “Солпадеїн” тощо).
* Індометацин. Для лікування ревматизму, поліартриту, подагри. Але токсичний: ульцерогенна дія, психічні розлади (депресія), розлади зору, пригнічення кровотворення, тератогенна дія, бронхоспазми. Не можна водіям (сонливість).
* Діклофенак-натрій. Найефективніший протиартритний засіб з цієї групи ліків, але протипоказаний у 1-й триместр вагітності (тератогенез!), а також при захворюваннях печінки, підшлункової залози, виразці шлунка.
* Фенікаберан. Вітчизняний препарат. Сильна знеболююча дія. Мало токсичний. В табл. 0,02 і в/м 0,25% розч. 2 мл. при болю в шлунку, суглобах, стенокардії, коліках.
* Амізон. Вітчизняний препарат. Має унікальну інтерфероногенну дію - сприяє створенню “імунного блоку”, стимулюючи утворення ендогенного інтерферону. Протизапальна дія сильніша за саліцилати, а знеболююча - триваліше. Приизначається по 1-2 табл. тричі на день після їди.
| 
Завдання для самостійної роботи:
1. Симптоматика отруєння наркотичними анальгетиками, алгоритм надання невідкладної допомоги.
2. Медико-соціальні аспекти морфінізму.
3. Механізм протизапальної та жарознижувальної дії ненаркотичних анальгетиків.
4. Шо таке “Синдром Рея”, його ознаки, Ваша тактика у такому випадку?
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 864 | Нарушение авторских прав
|
