АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Глава 6. ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА АДРЕНЕРГІЧНІ СИНАПСИ

Адренергічні засоби – це лікарські речовини, які діють у ділянці адренергічних синапсів.
Структура адренергічного синапсу, на відміну від холінергічного, вивчена недостатньо. Вважають, що постгангліонарні симпатичні нерви, підходячи до органів, утворюють розгалуження, які закінчуються варикозними потовщеннями і діють як нервові закінчення. У них містяться везикули, в яких депонується медіатор норадреналін (рис. 23). Синтез норадреналіну в адренергічному нейроні відбува­ється з амінокислоти фенілаланіну і проходить декілька стадій за участю певних ферментів (рис. 24). Спочатку фенілаланін за участю фенілаланін-гідроксилази перетворюється на тирозин, з якого під впливом тирозин-гідроксилази синтезується 3,4-діоксифенілаланін (ДОФА). ДОФА декарбоксилюється з утворенням дофаміну (фермент, що каталізує цей процес, – ДОФА-декарбоксилаза). Вказані стадії синтезу наявні в аксоплазмі нейрона. Дофамін надходить усередину синаптичних пухирців, де за участю дофамін-b-оксидази перетворюється на норадреналін. У хромафінних клітинах надниркових залоз є фермент N-метилтрансфераза, який відсутній в адренергічних нейронах і перетворює норадреналін на гормон адреналін. Синтезований в адренергічних синапсах нарадреналін депонується у синаптичних пухирцях та позавезикуляр­но. Останній є стабільним (резервним) депо медіатора і слугує джерелом поповнення запасів норадреналіну у везикулах.
Під впливом нервового імпульсу (потенціалу дії) відбувається відкривання потенціалзалежних кальцієвих каналів із збільшенням внутрішньоклітинної концентрації іонів Са2+. При цьому депонований у везикулах норадреналін виділяється у синаптичну щілину і взаємодіє з адренорецепторами, розміщеними на мембрані клітин ефекторних органів. У результаті виникає каскад певних біохімічних реакцій, які супроводжуються зміною фізіологічних ефектів. Дія норадреналіну є короткочасною. Більша частина медіатора повертається у закінчення адренер­гічних волокон (нейрональне захоплення). Тут він частково метаболізується ферментом моноаміноксидазою (МАО). Норадреналін, який залишився у синаптичній щілині, метаболізується ферментом катехол-орто-метил-трансферазою (КОМТ). Невелика кількість медіатора захоплюється ефекторними клітинами, в яких швидко втрачає актив­ність під впливом КОМТ і МАО.
Адренорецептори адренергічних синапсів істотно відрізняються за своєю спорідненістю до різних речовин. Ще у 1948 р. Алквіст висунув гіпотезу про існування щонайменше двох типів адренорецепторів – a і b. Подальшими дослідженнями було доведено існування багатьох їх підтипів, знайдено специфічні дофамінові рецептори. На сьогодні відомі a1- і a2-адренорецептори, які, в свою чергу, поділяються на a1А-, a1В-, a2А-, a2В- і a2С-адренорецептори. До підтипів b-адренорецепторів належать b1, b2 і b3. Серед дофамінових Д1- і Д2-рецепторів методом молекулярного клонування ідентифіковано Д1-, Д2-, Д4- і Д5-, або Д1А-, Д2А-, Д2С- і Д1В-рецептори.
Молекулярні механізми активації адрено- і дофамінових рецепторів також відрізняються. Найбільш типовий ефект стимуляції a1-рецепторів – збільшення концентрації іонів кальцію у цитоплазмі клітин, що супроводжується активацією кальційзалежних протеїнкіназ. Стимуляція a2-рецепторів супроводжується пригніченням активності аденілатциклази із зменшенням внутрішньоклітинного рівня цАМФ. Активація b1-, b2- і b3- адренорецепторів призводить до підвищення активності аденілатциклази із стимуляцією утворення цАМФ, що стимулює каскад біохімічних процесів, кінцевий результат яких залежить від органа, що іннервується. Зокрема, активація b-рецепторів у серці призводить до накопичення у клітинах іонів Са2+. У печінці при цьому активується глікогенфосфорилаза. При стимуляції дофамінових рецепторів спостерігається пригнічення активності аденілатциклази, зменшення надходження іонів Са2+ всередину клітин, збільшення калієвої провідності.
Якщо розглядати зміни функції ефекторних органів при збудженні a- і b-адренорецепторів, то можна відмітити, що найбільш типовим результатом активації a-адренорецепторів є посилення функції, b-рецепторів – її послаблення. З цього правила є деякі винятки. Стимуляція b-адренорецепторів печін­ки, адипоцитів, підшлункової залози супроводжується відповідно активацією глікогенолізу, ліполізу та секреції інсуліну. Стимуляція b-адренорецепторів серця проявляється активацією його функцій. Типова локалізація адренорецепторів у різних органах і ефекти, які виникають при їх стимуляції, показані у таблиці 10.

Таблиця 10

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 827 | Нарушение авторских прав