АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікарська форма.

Лікарська форма — це наданий лікарському засобові чи лікарській рослинній сировині придатний до застосування стан для забезпечення належного лікувального ефекту.

Лікарські форми, залежно від їх консистенції, поділяють на тверді (порошки, таблетки, драже, супозиторії тощо), рідкі (розчини, краплі, мікстури, настойки, рідкі екстракти, настої, відвари, емульсії тощо) та м'які (мазі, пасти, рідкі мазі, пластирі). Лікарська форма має велике значення для лікувальної дії лікарського засобу, що залежить також не тільки від його фармакологічних властивостей, а й від здатності цієї лікарської речовини проникати до місця дії — до специфічного рецептора або до ураженого органа, тобто залежить від його біологічної доступності.

Надходження лікарської речовини у велике коло кровообігу після її прийому всередину відбувається послідовно:

1) вивільнення лікарської речовини з лікарської форми в рідке середовище;

2) проходження розчиненої лікарської речовини крізь біологічні мембрани, тобто її абсорбція (транспорт, всмоктування)у травному каналі і через печінку. Процес вивільнення розчиненої лікарської речовини з лікарської форми досить часто сповільнює її транспорт, особливо коли речовина застосовується у твердих формах. Вивільнення лікарської речовини з таблеток здійснюється шляхом їх розпаду і розчинення фармакологічно активної лікарської речовини. Тому добору оптимальної лікарської форми слід надавати особливої уваги.

3.5.1. ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ (Formae medicamentorum durae).

3.5.1.1. ПОРОШКИ (Pulveres, -um).

Порошок (pulvis, -eris; powder, -i: poudre, -s; polvo, -s)* — це тверда лікарська форма для внутрішнього або зовнішнього застосування, що складається з однієї або кількох подрібнених речовин і має властивості сипучості. Стерильний порошок застосовують також для парентерального введення після попереднього розчинення у певному стерильному розчиннику.

Порошок має деякі переваги порівняно з іншими лікарськими формами. Його досить легко виготовляти, транспортувати і точно дозувати. Порошок відносно дешевий, здебільшого може зберігатись досить тривалий час. У вигляді порошку не слід виписувати речовини гігроскопічні, а також ті, які швидко руйнуються під впливом світла тощо.

Порошки прості (pulveres simplices) виготовляють з однієї речовини, складні (pulveres compositi) — з двох речовин і більше. За ступенем подрібнення розрізняють крупний порошок (pulvis grossus), дрібний (pulvis subtilis) і найдрібніший (pulvis subtilissimus).

Дрібний порошок, порошок звичайного ступеня подрібнення, призначають для за-

Іншомовні назви лікарських форм в однині наведено в такому порядку: латинська, англійська, французька, іспанська.

Найдрібніший порошок використовують для нанесення на рани, слизові оболонки. При місцевому використанні він не викликає механічного подразнення і має велику адсорбційну поверхню. Порошок, який використовують зовнішньо, називають присипкою (aspersiones).

Порошки приписують і видають або неподіленими, тобто недозованими (pulveres indivisi), або поділеними для окремих приймань, тобто дозованими (pulveres divisi).

Неподілений порошок приписують масою 5— 100 г, а хворий дозує його відповідно до вказівки лікаря. У вигляді неподіленого порошку виписують несильнодіючі речовини, тобто ті, що не потребують точного дозування. Неподілений порошок частіше використовують для зовнішнього застосування — на шкіру, слизові оболонки, рідше його приймають усередину.

Виписуючи простий неподілений порошок, (Anaesthesinum) після Recipe зазначають назву лікарської речовини (в родовому відмінку однини), її загальну кількість. Далі пишуть: Da. Signa. — D. S. (Видай. Познач) і зазначають спосіб вживання мовою, зрозумілою для хворого.

Приклади. Виписати 25 г анестезину для присипання рани.

Rp.: Anaesthesini subtilissimi 25,0 D. S. Для присипання рани

Виписати 50 г магнію оксиду (Magnesii oxy-dum). Призначити всередину по 1/2 чайної ложки тричі на день після їди.

Rp.: Magnesii oxydi 50,0

D. S. Приймати всередину по 1/2 чайної ложки тричі на день після їди

Виготовляючи поділені порошки, в

кожну окрему упаковку (паперову, желатинову капсулу) вміщують точну дозу на одне приймання. Поділені порошки виписують майже виключно для застосування всередину в кількості 3; 6; 10; 12 штук або більше. Правильно виготовлена, ця форма вважається найкращою за точністю дозування і зручністю приймання.

Маса дозованого порошку має бути не менше 0,1 і не більше 1 г. Для рослинних порошків допускається найменша маса —0,05 г. Виписуючи прості поділені порошки, після «Recipe» зазначають назву лікарської речовини (в родовому відмінку однини) і дозу на одне приймання. У вказівці фармацевтові (Subscriptio) обов'язково пишемо: Dentur tales doses N. — D. t. d. N. (Видай таких доз кількістю...), тобто вказують, яку кількість порошків потрібно видати хворому. Далі — сигнатура, тобто спосіб приймання лікарського препарату.

Приклад. Виписати 12 порошків панкреатину (Pancreatinum) по 0,5 г. Призначити по 1 порошку тричі на день до їди.

Rp.: Pancreatini 0,5 D. t. d. N. 12

S. Приймати по 1 порошку всередину тричі на день до їди

Виписуючи прості порошки, слово Pul-vis пишуть у рецепті тоді, коли лікарська речовина є рослинного походження (наприклад, Pulvis foliorum Digitalis, pulvis radicis Rhei). У такому разі після Recipe пишуть: Pulveris — Pulv. (Порошку), далі — назву лікарської речовини (у родовому відмінку однини) і дозу на одне приймання. Зазначають, скільки потрібно видати порошків (D. t. d. N...) і спосіб їх приймання.

Приклад. Виписати 20 порошків листя наперстянки (Folium Digitalis) по 0,05 г. Призначити по 1 порошку всередину тричі на день. Rp. Pulv. fol. Digitalis 0,05 D. t. d. N. 20

S. Приймати по 1 порошку всередину тричі на день

Складні поділені порошки виписують розгорнутим способом. Після назви кожної лікарської речовини (у родовому відмінку однини) вказують дозу на одне приймання. В Subscriptio зазначають лікарську форму, спосіб виготовлення (М. f. pulv.) і кількість порошків, яку потрібно видати хворому: D. t. d. N... (Видати таких доз кількістю...). Далі сигнатура — спосіб застосування.

Приклад. Виписати 12 порошків папаверину гідрохлориду (Papaverini hydrochloridum) по 0,02 г з анестезином (Anaesthesinum) по 0,3 г. Призначати по одному порошку тричі на день після їди.

Rp.: Papaverini hydrochloridi 0,02 Anaesthesini 0,3 M. f. pulv. D. t. d. N. 12

S. Приймати всередину по 1 порошку тричі на день після їди

Виписуючи в поділених порошках сильнодіючу речовину, коли її маса становить менше 0,1 г, потрібно додати формоутворювальну речовину (Constituens) масою 0,3 — 0,5 г. Формоутворювальними речовинами для поділених порошків для приймання всередину можуть бути: тростинний або буряковий цукор (Saccharum), молочний цукор (Saccharum lactis), глюкоза (Clucosum, -і або Clucosa, -ae), порошок кореня солодки (Pulvis radicis Glycyrrhi-zae). Цукор і глюкоза відіграють водночас роль виправляючої неприємний смак речовини (Corrigens).

Приклад. Виписати 50 порошків кислоти фолієвої (Acidum folicum) по 0,001 г. Призначати по 1 порошку всередину тричі на день.

Rp.: Ac. folici 0,001 Sacchari 0,3 М. f. pulv. D. t. d. N. 50 S. Приймати всередину по 1 порошку тричі на день

Поділені порошки упаковують і видають з аптеки у звичайному папері. Якщо порошки містять леткі, пахучі чи гігроскопічні речовини, їх видають у воскованому (Charta cerata) або парафінованому (Char-ta paraffinata) папері.

Приклад. Виписати 20 порошків камфори (Camphora) по 0,25 г. Видати у воскованому папері. Призначати всередину по 1 порошку тричі на день.

Rp.: Camphorae 0,25

D. t. d. N. 20 in charta cerata S. Приймати всередину

по 1 порошку тричі на день

Складні порошки (pulveres compositi) виготовляють з двох або більше окремих речовин. Виписуючи складний неподі-лений порошок, після Recipe слід писати назви лікарських речовин із зазначенням маси кожної. В Subscriptio належить зазначити лікарську форму і спосіб її виготовлення словами Misce fiat pulvis — М. f. pulv. (Змішати, щоб зробити порошок). Далі, з нового рядка, пишуть сигнатуру — спосіб приймання.

Приклад. Виписати складний порошок натрію хлориду — 15 г і натрію гідрогенкарбона-ту — 20 г. Призначити по 1 чайній ложці на склянку теплої води для полоскання горла.

Rp.: Natrii chloridi 15,0

Natrii hydrogencarbonatis 20,0 M. f. pulv.

D. S. По чайній ложці на склянку теплої перевареної води для полоскання горла

Якщо до складного порошку входять дві чи більше речовин з однаковою масою, то її зазначають після назв усіх речовин, вказавши: ana aa (порівну).

Приклад. Виписати порошок магнію оксиду (Magnesii oxydum) і натрію гідрогенкарбо-нату (Natrii hydrogencarbonas) порівну, no 20 г. Призначити всередину по 1/2 чайної ложки тричі на день після їди.

Rp.: Magnesii oxydi

Natrii hydrogencarbonatis aa 20,0

M. f. pulv.

D. S. Приймати по 1/2 чайної ложки всередину тричі на день після їди

Виписуючи у вигляді неподіленого порошку речовини, які не можуть застосовуватись у чистому вигляді (Per se), а тільки в певній концентрації, потрібно додати формоутворювальну речовину (Remedium constituens). Для недозованого (для зовнішнього застосування) порошку — присипки формоутворювальними речовинами можуть бути індиферентні речовини: крохмаль пшеничний (Amylum Tritici), кукурудзяний (Amylum Maydis), картопляний (Amylum Solani), рисовий (Amylum Огу-zae), тальк (Talcum), магнієва сіль силіцієвої (кремнієвої) кислоти, біла глина (Bolus alba) — каолін, лікоподій, або спори плауна (Lycopodium).

3.5.1.2. ПРИСИПКИ (Aspersiones).

Найдрібніший порошок (aspersio, -onis; dusting powder, -s; poussiere, -s; epitema, -s) — це суміш лікарських та індиферентних (формоутворювальних) речовин (наприклад, тальк, крохмаль). Його застосовують місцево як присипки (дуети). Присипки мають антисептичну та протизапальну дію, підсушують шкіру.

Приклад. Виписати 50 г присипки, яка містить 2 % кислоти борної (Acidum boricum). Призначити для присипання уражених ділянок шкіри.

Загальна маса присипки 50 г, що становить 100 %. Вираховуємо 2 % цієї маси: X = 50 • • 2/100= 1,0

Отже, маса борної кислоти становить 1 г, а решта, до (ad) 50 г — формоутворювальна речовина (Constituens).

Rp.: Ac. borici 1,0 Talci ad 50,0 M. f. pulv.

D. S. Присипати уражені ділянки шкіри

Складний неподілений порошок (присипку) з двох або більше компонентів можна виписати не тільки розгорнутим, а й скороченим способом. У такому разі, після Recipe пишуть: Aspersionis або Aspers. (Присипки), назву лікарської речовини (у родовому відмінку однини), зазначають її концентрацію у відсотках і загальну кількість. Рецепт, зазначений вище, може мати такий вигляд:

Rp.: Aspers. Ac. borici 2 % 50,0 D. S. Присипати уражені ділянки шкіри

У педіатричній практиці неподілений порошок застосовують головним чином у вигляді присипки. Склад присипки визначається показаннями до її застосування. Дитяча присипка повинна бути у вигляді найдріб-нішого порошку (Pulvis subtilissimus). Виписуючи дитячу присипку, лікар має ретельно дібрати концентрацію лікарської речовини, враховуючи високу чутливість і абсорбційну здатність дитячої шкіри.

Приклад. Для дитини 5 років виписати 50 г присипки, яка містить 1 % кислоти саліцилової (Acidum salicylicum). Призначити для нанесення на уражені ділянки шкіри.

Rp.: Ac. salicylici 0,5

Amyli Tritici ad 50,0 M. f. pulv.

D. S. Присипати уражені ділянки шкіри

3.5.1.3. КАПСУЛИ (Capsulae, -arum).

Капсула (capsula, -ae; capsule, -s; capsule, -s; capsule, -s) — це оболонка для дозованих порошків, гранульованих, пастоподібних, напіврідких або рідких лікарських речовин для приймання всередину. Застосування капсул дає змогу уникнути відчуття неприємних властивостей (смак, запах) або подразнювальної дії речовин на слизові оболонки.

Капсули виготовляють з желатину, води і гліцерину (Capsulae gelatinosaea). Желатинові капсули можуть бути твердими, з покришкою і м'якими, або еластичними, закритими. Вміст капсул від 0,1 до 1,5 г лікарської речовини.

Виписуючи лікарську речовину в капсулах, після Recipe пишуть її назву (у родовому відмінку однини), дозу на одне приймання. В Subscriptio зазначають: — D. t. d. N... in caps. (Дай таких доз кількістю... в капсулах).

Приклади. Виписати 50 капсул прокар-базину (Procarbazinum) по 0,05 г. Призначити всередину по 2 капсули тричі на день.

Rp.: Procarbazini 0,05

D. t. d. N. 50 in caps. S. Приймати всередину

no 2 капсули тричі

на день

Виписати 15 капсул рицинової олії (Oleum Ricini) по 1 г. Призначити всі капсули протягом 15 хв.

Rp.: ОІ. Ricini 1,0

D. t. d. N. 15 in caps. S. Прийняти всередину всі капсули протягом 15 хвилин

Не слід застосовувати лікарські речовини в капсулах для дітей, тяжкохворих і хворих у непритомному стані.

1.5.1.4. КАХЕТИ (Cacheta, -arum)

Кахета (cachetum, -і; cachet, -s; cachet, -s; sello, -s.), або облатка. Отримують шляхом спресовування суміші з пшеничної муки, крохмалю і води поміж нагрітими металевими пластинками. Використовують для порошків. Кахети мають масу (до 1 г порошку, легко проковтуються (після попереднього зволоження водою) і швидко розчиняються у шлунку.

Приклад.

Rp.: Cachetarum Natrii aminosalicylatis et Isoniasidi N. 50

D. S. Приймати всередину по 2 кахети 4 рази на добу

3.5.1.5. ТАБЛЕТКИ (Tabulettae, -arum).

Таблетка (tabuletta, -ae; tablet, -s; comprime, -s; tableta, -s) — тверда дозована лікарська форма, що виготовляється шляхом пресування лікарських речовин або суміші лікарських і допоміжних (цукор, молочний цукор, глюкоза тощо) речовин. Таблетки приймають усередину (Tabulettae ad usum internum), під язик (Tabulettae sublinguals), зовнішньо (Tabulettae ad usum externum), для підшкірної імплантації (Tabulettae implantatae). Таблетки виготовляють промисловим способом. Вони можуть бути вкриті оболонкою, для чого використовують пшеничне борошно, крохмаль, цукор, порошок какао, барвники, харчові лаки.

У таблетках випускають різні за агрегатним станом речовини. Таблетки — зручна лікарська форма: мають приємний вигляд, зберігаються тривалий час, маскують неприємний смак багатьох лікарських засобів, портативні. Таблетки дають змогу досить точно дозувати лікарські речовини (помилка ± 5 %).При застосуванні багатошарових таблеток досягають послідовної абсорбції (всмоктування) кількох лікарських речовин, а також подовження їх дії. Сучасна промислова технологія виготовлення таблеток гарантує високу якість і швидкість їх випуску. Проте таблетки мають і деякі недоліки: іноді відбуваються хімічні перетворення їх складових частин, змінюється колір, у разі тривалого зберігання вони можуть втрачати розчинність і проходити через систему травлення у незміненому вигляді. Маса таблетки — від 0,1 до 1 г. Виписуючи лікарську речовину в таблетках, потрібно зазначити назву лікарської речовини та її дозу на один прийом. У Subs-criptio пишуть,скільки таблеток потрібно видати — Dentur tales doses N... in tabulettis, або D. t. d. N... in tab. Обов'язково слід зазначити виписувану форму — таблетки. У сигнатурі зазначають спосіб приймання. При оформленні рецепта на таблетки ніколи не зазначають формоутворювальні речовини, оскільки їх виготовляють виключно промисловим способом, і до аптеки вони надходять у вигляді готової лікарської форми. Магістральних таблеток немає.

Приклади. 1. Виписати 50 таблеток резерпіну (Reserpinum) по 0,00025 г. Призначити всередину по і таблетці двічі на день.

Rp.: Reserpini 0,00025 D. t. d. N. 50 in tab. S. Приймати всередину

по 1 таблетці двічі

на день

2. Виписати 50 таблеток кислоти фолієвої (Acidum folicum) по 0,0008 г і кислоти аскорбінової (Acidum ascorbinicum) по 0,1 г. Призначити всередину по 1 таблетці тричі на день.

Rp.: Ac. folici 0,0008 Ac. ascorbinici 0,1 D. t. d. N. 50 in tab. S. Приймати всередину

по 1 таблетці 3 рази

на день

При скороченій формі виписування після Rp. пишуть назву лікарської форми — Tabulettarum (у родовому відмінку множини), назву лікарської речовини,її дозу на один прийом і загальну кількість таблеток. Припис закінчують сигнатурою.

Приклад. Виписати 100 таблеток преднізолону (Prednizolonum) по 0,005 г. Призначити всередину по 2 таблетки 3 рази на день.

Rp.: Tabulettarum Prednizoloni

а 0,005 N. 100

D. S. Приймати всередину

по 2 таблетки 3 рази

на день

Деякі таблетки, до складу яких входить кіль'ка лікарських речовин, мають спеціальні (офіцинальні) назви, наприклад «Алохол», «Аспаркам», «Вікалін» та ін. Виписуючи рецепт на офіцинальні таблетки, після Rp. зазначають назву лікарської форми — Tabulettas (у знахідному відмінку множини), далі назву таблеток (у лапках), їх кількість, вказівку фармацевтові — Da. Signa. (Видай. Познач) і спосіб приймання.

Приклад. Виписати 50 таблеток «Алохол» (Allocholum). Призначити всередину по 1 таблетці тричі на день до їди.

Rp.: Tabulettas «Allocholum» N. 50 D. S. Приймати по 1 таблетці З рази на день до їди

Не слід призначати таблетки всередину малим дітям, хворим з розладами ковтання, тяжкохворим, психічно хворим і хворим у непритомному стані.

У педіатричній практиці, особливо дітям старшого віку, таблетки призначають досить часто. Не всі лікарські речовини в таблетках випускають у дозах для дітей. У таких випадках виписують таблетки, призначені для дорослих, а в сигнатурі зазначають, яку частину таблетки належить дати дитині відповідно до її віку і маси тіла. Дітям молодшого віку таблетку (або її частину) розтирають на порошок і дають з водою. Дітям молодшого віку лікарські речовини краще виписувати в порошках.

Виписуючи рецепт на таблетки дітям, в Inscriptio зазначають вік дитини і роблять позначення «Дитячий».

Приклад. Для однорічної дитини виписати 10 таблеток сульфадимезину (Sulfadimezinum) по 0,5 г. Призначити всередину по 1/2 таблетки через кожні 4 години.

Rp.: Sulfadimezini 0,5

D. t. d. N. 10 in tab. S. Приймати всередину

по 1/2 таблетки через

кожні 4 години

3.5.1.6. ГЛОСЕТИ (Glossettae, -arum)

Глосета (glossetta -ae; glossette, -s; glossette, -s; glossett, -s), або лінгвета — невелика таблетка, призначена для сублінг-вального (під язик) застосування. Вони легко розчиняються, а звільнена активна речовина швидко абсорбується (всмоктується) крізь слизову оболонку. Глосети виписують як звичайні таблетки.

Приклад.

Rp.: Glossettarum Nitroglycerins 0,0005 N. 10

D. S. Приймати по 1 глосеті під язик під час болю в ділянці серця

3.5.1.7. ПАСТИЛКИ (Trochisci, -arum)

Пастилка (trochisci, -orum; lorenge, -s; pastilla, -s; pastila, -s) — це тверда маса звичайно плоскої форми, яку отримують шляхом змішування лікарських речовин з цукром і слизом (пастилки — коржики), їх застосовують у стоматології для лікування хворих з патологією слизової оболонки рота. Пастилки повільно розчиняються у слині і діють на слизову оболонку протягом тривалого часу. Призначають також усередину при захворюваннях травного каналу.

Приклад.

Rp.: Trochiscorum Bronchici N. 10 D. S. По 1 настилці тримати в роті до повного розчинення

3.5.1.8. КАРАМЕЛІ (Carameles, -turn).

Карамель (caramel, -і; caramel, -s; cara-melo, -s) — тверда дозована лікарська форма, виготовлена у вигляді цукерок змішуванням лікарських речовин з цукром, патокою і з додаванням смакових ароматичних речовин, барвників. Карамелі призначені для лікування хворих із запальним процесом слизової оболонки порожнини рота та ясен. їх затримують у роті до повного розчинення. Карамелі виписують, як таблетки.

Приклад.

Rp.: Caramelum Decaraini a 0.00015 N. 20 D. S. По І карамелі під язик 4 рази на день

3.5.1.9. ДРАЖЕ (Dragee, -ее).

Драже (dragee, -ее; sugar coated pill, -s; dragee, -s; gragea, -s) — тверда дозована лікарська форма для приймання всередину. Отримують промисловим способом шляхом нашаровування (дражування) лікарських і додаткових речовин на гранули.

Допоміжними речовинами є цукор, крохмаль, пшеничне борошно, тальк, порошок какао, харчові лаки, барвники тощо.

Для захисту лікарських речовин від впливу шлункового соку драже вкриті оболонкою, яка розчиняється лише в тонкій кишці. Драже мають приємний вигляд, зручні для приймання.

Маса одного драже від 0,1 до 1 г.

Виписуючи рецепт, після Rp. зазначають назву лікарської форми (Dragee), далі назву лікарської речовини (у родовому відмінку однини), дозу на одне приймання, загальну кількість драже та сигнатуру — спосіб вживання.

Приклад. Виписати 20 драже діазоліну (Diazolinum) по 0,1 г. Призначити всередину по 1 драже двічі на день

Rp.: Dragee Diazolini 0,1 D. t. d. N. 20 S. Приймати всередину

по 1 драже 2 рази

на день після їди

Цей рецепт можна виписати так:

Rp.: Dragee Diazolini а 0,1 N. 20 D. S. Приймати всередину

по 1 драже 2 рази

на день після їди

3.5.1.10. МІКРОДРАЖЕ (Microdragee, ее).

Мікродраже (microdragee, -ее; micro-sugar-coated pill, -s; microdragee, -s: micro-gragea, -s) утворюються нанесенням лікарської речовини і цукрового сиропу (склеювальна речовина) на зернятка цукру або утворенням суспензії порошкоподібної лікарської речовини в розтопленій суміші покривних речовин (віск, кислота стеаринова тощо).

Мікродраже мають діаметр 30 — 50 мкм, можуть бути з оболонкою або без неї. Залежно від співвідношення лікарської та покривної речовини, отримують препарат з різною тривалістю вивільнення діючих речовин. Додання емульгаторів (лецитин, твін) дає змогу значно змінити швидкість вивільнення лікарської речовини.

3.5.1.11. СПАНСУЛИ (Spansulae, -arum).

Спансули — це капсули для приймання всередину, які містять у собі мікро-драже лікарських речовин з різною тривалістю дії. У спансулі може бути три, чотири і навіть більше п'яти типів мікро-драже з різною тривалістю вивільнення і абсорбування (всмоктування) діючих речовин.

Спансула може вмістити від 50 до 400 мік-родраже, а також суміші лікарських речовин і рідин.

Приклад.

Rp.: Spansularum (Spansulas) Feosfani N. 100 D. S. Приймати всередину

по 1 спансулі 3 рази

на день

3.5.1.12. ГРАНУЛИ (Granula, -arum).

Гранула (granula, -ae; granule, -s; granule, -s; granulo, -s) — тверда лікарська форма у вигляді однорідних частинок округлої, циліндричної або неправильної форми для застосування всередину.

До складу гранул входять лікарські й допоміжні речовини. Як допоміжні використовують тростинний, буряковий або молочний цукор, натрію гідрогенкарбонат, кислоту виннокам'яну, крохмаль, декстрин, глюкозу, тальк, цукровий сироп, спирт, воду, харчові барвники тощо.

При зберіганні гігроскопічних речовин у гранулах зростає їх стійкість, поліпшується смак, розчинність.

Розмір гранул 0,2 —3 мм. Вони повинні бути однорідно забарвлені. Гранули -~, це офіцинальна лікарська форма. їх виготовляють промисловим способом.

Виписуючи рецепт,після Recipe зазначають назву лікарської форми (у родовому відмінку множини): гранул (Granu-larum), назву лікарської речовини (у родовому відмінку однини) і загальну масу. Далі: Da. Singa. (Видай. Познач.) і спосіб приймання.

Приклад. Виписати 100 г гранул уродану (Urodanum). Призначити всередину по 1 чайній ложці в 1/2 склянки води тричі на день.

Rp.: Granularum Urodani 100,0 D. S. Приймати всередину по 1 чайній ложці на 1/2 склянки води З рази на день

3.5.1.13. СУПОЗИТОРІЇ (Suppositoria, -um).

Супозиторій (suppositorium, -і; suppository, -ries; suppositoire, -s; suppositorio, -s), (мильця) — дозована лікарська форма, при кімнатній температурі твердий, при температурі тіла розплавляється або розчиняється. Призначають для введення в порожнини тіла. Розрізняють три види супозиторіїв: супозиторії прямокишкові (ректальні), піхвові (вагінальні) і палички.

Прямокишкові (ректальні) супозиторії (suppositoria rectalia) мають циліндричну або конусоподібну форму. Маса ректального супозиторія — від 1,1 до 4 г. Якщо лікар не зазначає цього параметру, то їх виготовляють масою близько 3 г.

Піхвові (вагінальні) супозиторії (suppositoria vaginalia) мають сферичну, яйцеподібну або плоску форму із заокругленим кінцем. Маса піхвового супозиторія 1,5— б г. Якщо лікар не зазначає маси, їх виготовляють масою близько 4 г.

Палички (bacilli) мають вигляд циліндрів із загостреним кінцем, від 2 до 5 мм завтовшки і до 10 см завдовжки. Палички використовують для введення у сечівник, норицеві ходи.

Супозиторії складаються з лікарської речовини та основи. Як основу використовують масло какао (oleum Cacao), бутирол (Butyrolum), желатино-гліцеринову суміш (massa gelatinosa), синтетичну масу — поліетиленоксид (polyaethylenoxydum) та ін.

Ректальні супозиторії мають широке застосування. З прямої кишки лікарські речовини абсорбуються у кров швидше, ніж при їх введенні через рот. При цьому на них не впливають ферменти системи травлення, неприємний смак та інші подібні властивості не мають суттєвого значення.

Супозиторії виписують розгорнутим способом. Після Rp. зазначають назву кожної речовини — основної, формоутворювальної (родовий відмінок однини) і дозу на один супозиторій. В Subscriptio зазначають: Misce fiat suppositorium recta-le (vaginale) — m. fiat supp. rectale.

Слід також написати, скільки супозиторіїв потрібно видати хворому — D. t. d. N.... Далі сигнатура — спосіб вживання.

Приклад. Виписати 10 ректальних супозиторіїв но 0,015 г екстракту беладонни (Ext-ractum Belladonnae). Призначити по 1 супозиторію у пряму кишку тричі на день.

Rp.: Extr. Belladonnae 0,015

Olei Cacao 3,0

M. f. suppositorium rectale

D. t. d. N. 10

S. По І супозиторію у пряму кишку 3 рази на день (попередньо зняти обгортку)

Виписати 10 вагінальних супозиторіїв по 0,05 г трихомонациду (Trichoraonacidum). Призначати по 1 супозиторію в піхву двічі на день.

Rp.: Trichomonacidi 0,05 Olei Cacao 4,0 M. f. suppositorium vaginale D. t. d. N. 10

S. По І супозиторію в піхву 2 рази на день (попередньо • зняти обгортку)

Більшість супозиторіїв виготовляють на підприємствах фармацевтичної промисловості. При виписуванні рецепта можна користуватись також скороченою формою. При цьому після Rp. зазначають назву лікарської форми — Suppositorium (знахідний відмінок однини). Далі, після прийменника з (cum) пишуть назву лікарської речовини (орудний відмінок однини) та її дозу на одне приймання. Зазначають, скільки супозиторіїв потрібно видати — D. t. d. N... Далі — сигнатура.

Приклад. Виписати 10 ректальних супозиторіїв по 0,2 г іхтіолу (Ichthyolum). Призначити по 1 супозиторію у пряму кишку.

Rp.: Suppositorium cum Ichthyolo 0,2 D. t. d. N. 10

S. По І супозиторію у пряму кишку (попередньо зняти обгортку) Цей рецепт можна написати інакше. Після Rp. назву лікарської форми пишуть у родовому відмінку множини (Suppositorium), прийменник (cum), назву лікарської речовини (орудний відмінок однини), дозу на одне приймання і кількість. Після того пишуть D. S. і спосіб застосування.

Rp.: Suppositorium cum Ichthyolo 0,2 N. 10 D. S. По І супозиторію у пряму

кишку (попередньо зняти

обгортку)

Деякі офіцинальні супозиторії мають спеціальні назви. їх виписують без зазначення окремих речовин і їх доз. Після Rp. пишуть назву лікарської форми в родовому відмінку множини (Suppositorium), далі назву супозиторію в називному відмінку в лапках і зазначають кількість. Після того пишуть D. S. і спосіб застосування.

Приклад. Виписати 10 супозиторіїв «Анузолу».

Rp.: Suppositorium

«Anusolum» N. 10

D. S. По 1 супозиторію у пряму

кишку (попередньо зняти

обгортку)

3.5.2. М'ЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ (Formae medicamentorum molles).

3.5.2.1. МАЗІ (Unguenta, -urn).

Мазь (unguentum, -і; ointment, -s; pom-made, -s; pomada, -s) — м'яка недозована лікарська форма в'язкої консистенції для зовнішнього застосування. Це одна з найдавніших лікарських форм; призначена для місцевого або резорбтивного ефекту.

Мазь є нестійкою лікарською формою. Вона складається з основи (Constituens) і рівномірно розподіленої в ній лікарської речовини. Як основу для мазей використовують: вазелін (Vaselinum), ланолін (Lanolinum), який може бути водним (La-nolinum hydricum) і безводним (Lanolinum anhydricum), або свинячий очищений смалець (Adeps suillus depuratus seu Axungia porcina depurata). Крім того, як формоутворювальні речовини використовують вуглеводи, жирові, емульсійні, безводні, силіконові, поліетиленгліколеві та інші синтетичні основи.

Якщо лікар не зазначає назву основи, то мазь виготовляють на вазеліні. Мазі, виготовлені на свинячому смальці, мають обмежений термін зберігання — не більше 2 тижнів (свинячий смалець окиснюється — гіркне).

Для очних мазей як основу використовують суміш із 10 частин безводного ланоліну і 90 частин вазеліну для очних мазей. Ці суміші сплавляють, фільтрують і в розтопленому стані стерилізують.

Мазь виписують загальною масою 20 — 100 г, а очні мазі — від 5 до 10 г. Найра-ціональнішою формою випуску мазі є тюбики, які забезпечують зберігання максимальної їх стерильності.

Розрізняють просту і складну мазь. Проста мазь складається з двох речовин: лікарської і формоутворювальної. Мазь, яка містить більше двох речовин, називається складною.

Рецепт на мазь можна оформити двома способами — скороченим і розгорнутим. Скороченим способом виписують прості мазі, виготовлені на вазеліні. Після Rp. пишуть назву лікарської форми в родовому відмінку однини (Unguenti), назву лікарської речовини (родовий відмінок однини), її концентрацію (у відсотках або співвідношенні мас) і загальну масу.

Приклад. Виписати ЗО г 2,5 % мазі гідрокортизону (Hydrocortisonum).

Rp.: Ung. Hydrocortisoni 2,5 % 30,0 D. S. Змазувати уражені ділянки шкіри

Розгорнутий спосіб виписування: після Rp. зазначають назву (родовий відмінок однини) і масу лікарської речовини й наповнювача в грамах, після чого пишуть: «Misce, fiat unguentum (M. f. ung.)» і сигнатуру — спосіб вживання.

Приклад. Виписати 50 г мазі з 5 % метил-урацилу (Methyluracilum) та 0,2 % фурациліиу (Furacilinum).

Rp.: Methyluracili 2,5

Furacilini 0,1 Vaselini ad 50,0 M. f. ung.

D. S. Змазувати уражені ділянки шкіри

Існують офіцинальні мазі, склад яких зазначено у Фармакопеї. До них належать: цинкова Ma3b(unguentum Zinci), нафталанова мазь (unguentum Naphtha-lani) та ін.

Виписуючи рецепт на офіцинальну мазь, після Rp. зазначають лікарську форму (Unguenti), назву лікарської речовини (родовий відмінок однини) і загальну масу. Далі пишуть сигнатуру — спосіб вживання.

Приклад. Виписати ЗО г цинкової мазі.

Rp.: Ung. Zinci 30,0

D. S. Змазувати уражені ділянки шкіри

Деякі офіцинальні мазі (спермацетова — unguentum Cetacei, нафталанова — unguentum Naphthalan!, гліцеринова — unguentum Glycerini) використовують як формоутворювальні (Constituens) для інших мазей.

Приклад. Виписати 20 г 10 % мазі дерматолу (Dermatolum) на основі нафталанової мазі (ung. Nahthalani).

Rp.: Dermatoli 2,0

Ung. Naphthalani ad 20,0 M. f. ung.

D. S. Змазувати уражені ділянки шкіри

Призначаючи мазь малим дітям, слід пам'ятати про досить високу абсорбційну здатність дитячої шкіри, що значно збільшує можливість резорбтивної дії лікарських речовин.

3.5.2.1.1. ОЧНІ МАЗІ (oculenta, -orum).

Очну мазь (oculentum, 4; eye ointment, -s; pommade, -s; ophtalmique, -s; pomada, -s; oftalmica, -s) найчастіше виписують скороченим способом.

Приклад. Виписати 5 г 1 % очної мазі атропіну сульфату (Atropini sulfas).

Rp.: Uiig. Atropini sulfatis 1 % 5,0' D. S. Очна мазь.

Закладати під повіку правого ока на ніч

3.5.2.2. ПАСТИ (Pastae, -arum).

Паста (paste, -ae; paste, -s; paste, -s; pasta, -s) — це різновид мазі тістоподібної консистенції з вмістом 25 — 65 % порошкоподібних речовин.

Паста довше, ніж мазь, утримується на місці прикладання.

Завдяки більшому вмістові порошкоподібних речовин паста має значні адсорбуючі і підсушувальні властивості.

Жирові основи для паст такі самі, як для мазей: Vaselinum, Lanolinum, Adeps suillus depuratus, unguentum Naphtalani, unguentum Glycerini, unguentum Cetacei.

Якщо порошкоподібних речовин у складі пасти менше 25 %, потрібно додавати індиферентні наповнювачі. Ними можуть бути: тальк (Talcum), б ла глина (Bolus alba), пшеничний крох іаль (Amylum Tri-tici), рисовий крохмаш (Amylum Oryzae), лікоподій, або спори плауна (Lycopodium).

Пасту виписують у розгорнутому вигляді, зазначаючи назви всіх речовин та їх кількість, після чого вказують: Misce, fiat pasta (M. f. pasta).

Приклад. Виписати 50 г пасти, яка містить 5 % анестезину (Anaesthesinum).

Rp.: Anaesthesini 2,5 Talci 10,0 Vaselini ad 50,0 M. f. pasta D. S. Прикладати до уражених ділянок шкіри

Виписуючи пасту скороченим способом, після Rp. зазначають лікарську форму (Pastae), назву лікарської речовини, її вміст у відсотках і загальну масу пасти. Далі пишуть: D. S. і спосіб застосування. Написаний вище рецепт можна виписати скороченим способом:

Rp.: Pastae Anaesthesini 5 % 50,0 D. S. Прикладати до уражених ділянок шкіри

Для введення у порожнину зуба застосовують стоматологічну пасту. Стоматологічна паста повинна бути густішої консистенції (порошкоподібних речовин не менше 75 %), щоб нею можна було щільно заповнювати вузькі зубні канали. Як основу в стоматологічних пастах використовують гліцерин (Glycerinum). Його додають краплями, кількість яких у рецепті зазначають словами: quantum satis (q. s.) — скільки потрібно.

Приклад. Виписати стоматологічну пасту з трикрезолом (Tricresolum) та формаліном (Formalinum).

Rp.: Tricresoli 4,0 Formalini 1,0 Boli albae 8,0 Glycerini q. s. Ut. f. pasta D. S. Закладати

в порожнину зуба

3.5.2.3. ЛІНІМЕНТИ (Linimenta, -orum).

Лінімент, або рідка мазь (linimentum, -і; liniment, -s; liniment, -s; linimento, -s) — м'яка лікарська недозована форма для зовнішнього застосування. Це драглиста маса або густа рідина, що розріджується при температурі тіла. Лініменти можуть мати вигляд:

1) прозорих сумішей взаєморозчин-них речовин (наприклад, жирних олій з ефірними оліями, хлороформом, метилса-ліцилатом);

2) драглистих сумішей (розчин мила у спирті з додаванням лікарських речовин);

3) емульсій;

4) суспензій.

Основою для лініментів можуть бути рідкі олії: вазелінова (oleum Vaselini), лляна (oleum Lini), соняшникова (oleum Helianthi), рицинова (oleum Ricini) та ін.

Лініменти використовують при опіках шкіри, у випадках обморожень, тріщин, а також як косметичні засоби. Недоліками лініментів є їх низька стійкість; вони погано зберігаються, тому їх виготовляють на короткий термін.

Лінімент у вигляді емульсії або суспензії перед вживанням потрібно збовтувати.

Лінімент як недозовану лікарську форму виписують розгорнутим способом, зазначаючи назви лікарських речовин (родовий відмінок однини), їх масу. Після цього пишуть: Misce, fiat linimentum — М. f. lin. і сигнатуру — спосіб вживання.

Приклади. 1. Виписати 100 г рідкої мазі з вмістом ксероформу (Xeroformium) і дьогтю

(Pix liquida, Picis liquidae) по 3 г на рициновій олії.

Rp.: Xeroformii

Picis liquidae aa 3,0 Olei Ricini ad 100,0 M. f. lin.

D. S. Змазувати уражені ділянки шкіри

2. Виписати 20 г рідкої мазі, що містить розчин аміаку (Sol. Ammonii caustici) і соняшникову олію (oleum Helianthi) у співвідношенні 1: 3.

Rp.: Sol. Ammonii caustici 5 ml Ol. Helianthi 15 ml M. f. lin.

D. S. Розтирати в ділянці уражених суглобів

3.5.2.4. ПЛАСТИРІ (Emplastra, -orum).

Пластир (emplastrum, -і; plaster, -s; emplastre, -s; emplastro, -s) — лікарська форма у вигляді пластичної маси, що здатна розм'якшуватися при температурі тіла і щільно прилипати до шкіри. Цю масу можна наносити, наприклад, на тканину. Пластирі призначені для зовнішнього застосування. Розрізняють пластирі тверді при кімнатній температурі, які розм'якшуються при температурі тіла, та рідкі, або шкірні клеї — рідини, що здатні утворювати на шкірі еластичну плівку.

На відміну від інших м'яких лікарських форм, пластир досить щільно прилипає до шкіри, швидше мацерує її. Він зберігає тепло і сприяють глибшому проникненню і дії лікарських речовин. Щоб пластир прилипав, як основи використовують жири, віск, парафін та ін. Пластирі використовують для захисту ушкодженої шкіри від зовнішнього впливу, для фіксації пов'язок, стягання країв рани, для місцевої дії лікарських речовин на шкіру та ін.

Більшість пластирів виготовляє фармацевтична промисловість.

Пластир виписують скороченим способом.

Приклад. Виписати 50 г простого свинцевого пластиру для застосування на ураженій ділянці шкіри.

Rp.: Plumbi simplicis 50,0 D. S. Підігріти, нанести

на тканину і прикласти до ураженої ділянки шкіри „ми

3.5.2.5. АПЛІКАЦІЇ (Applicationes, -num).

Аплікація (applicatio, -onis; application, -s; application, -s; applicacion, -s) — це офіцинальна лікарська форма мазеподібної (або рідкої) консистенції. Призначена для нанесення на шкіру для лікування при ушкодженнях або для знищення паразитів.

П ри к л ад.

Rp.: Applicationis Dicophani 100,0 D. S. Втирати у шкіру голови no 1 столовій ложці. Протягом двох діб голову не мити

3.5.2.6. ПРИПАРКИ (Cataplasmata).

Припарка (cataplasmatum, -is; poultivhe, -s; cataplasme, -s; cataplasma, -s) — це напівтверда форма для нанесення на шкіру. Викликає поверхневу гіперемію, поліпшує кровообіг у ділянках застосування. Припарки застосовують для захисту шкіри від подразнення. Тривале їх використання може спричинити втрату еластичності шкіри.

П рик лад.

Rp.: Cataplasmatis Kaolini 100,0 D. S. Нанести на уражену ділянку шкіри

3.5.3. РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ (Formae medicamentorum fluidae)

Розчина (solutio, -onis; solution, -s; solution, -s; solution, -s) — універсальна рідка лікарська форма, що призначена для зовнішнього, внутрішнього або парентерального (ін'єкційного) застосування. їх отримують розчиненням однієї чи кількох лікарських речовин у воді, спирті, ефірі, олії тощо. Розчини є гомогенною системою з молекулярним або йонним ступенем дисперсності розчиненої речовини (розмір частинок < 1 ммк). Безсумнівною їх перевагою порівняно з іншими лікарськими формами є те, що дія лікарських речовин, введених в організм у рідкому стані, настає швидше, а фармакологічний ефект препарату є найбільш повним.

Розчин складається з основної, діючої, речовини (basis) і формоутворювальної —

розчинника (constituens). Простий розчин містить одну розчинену лікарську речовину, складний — кілька. Залежно від розчинника розчини можуть бути водні, спиртові, ефірні, олійні. Як розчинники найчастіше використовують дистильовану воду (aqua distillata), спирт етиловий (spiritus aethylicus), а також рідкі олії, наприклад мигдалеву (oleum Amygdalarum), персикову (oleum Persicorum), соняшникову (oleum Helianthi), вазелінову (oleum Vaselini) та ін. Інколи як розчинник використовують ефір медичний (Aether medi-cinalis), гліцерин (Glycerinum).

3.5.3.1. РОЗЧИНИ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

(Solutiones ad usum externum).

Розчини для зовнішнього застосування використовують: для промивання, полоскання, обмивання, спринцювання, змазування, для тампонів, компресів, пульверизації, інгаляції, клізм, примочок, а також у вигляді очних, вушних або носових крапель.

Особливістю рідких лікарських форм для зовнішнього застосування є широке використання для їх виготовлення крім води таких розчинників, як спирт етиловий, гліцерин, жирні олії.

Виписуючи розчини для зовнішнього застосування, слід знати потрібну концентрацію діючої речовини і загальну кількість розчину. Розчин для зовнішнього застосування виписують у кількості 10 — 20 мл, для лікувальних клізм — 50 — 100 мл, для примочок, полоскань, спринцювань — 50 — 500 мл, для промивання шлунка і дезінфекції — 3 —5 л.

Розчини можна виписувати двома способами — розгорнутим або скороченим. Виписуючи розгорнутим способом, зазначають назви всіх інгредієнтів і їх масу. Спочатку пишуть назви лікарських речовин, а потім — розчинника (родовий відмінок однини). Масу порошку — у грамах, об'єм рідини — в мілілітрах. Далі пишуть: Misce. Da. Signa. — М. D. S. і зазначають спосіб застосування.

Приклад. Виписати 500 мл 2 % розчину хлораміну (C

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 519 | Нарушение авторских прав