АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розриви промежини і вульви

Розриви промежини виникають у 10% породіль. Виникненню розривів промежини сприяють такіобставини:

– втрата еластичності тканин у старих першороділь, рубці після попередніх пологів;

– висока промежина;

– прорізування голівки несприятливим розміром, що спостерігається при розгинальних передлежаннях,надмірно великій голівці;

– оперативні пологи;

– вузький таз;

– неправильне ведення пологів.

Ушкодження промежини настає не раптом, йому передують зміни, які вказують на розрив, щоготується. Ознаки загрожуючого розриву промежини – промежина куполоподібно випинається, стаєціанотичною і набряклою. Надалі шкіра промежини блідне, стає блискучою, на ній з’являються дрібні тріщини.

Розрізняють три ступеня розриву промежини.

Розрив І ступеню – пошкоджується шкіра промежини, м’язи промежини лишаються непошкодженими.

Розрив ІІ ступеню – пошкоджується шкіра промежини, стінка піхви і м’язи промежини, крім

зовнішнього сфінктера прямої кишки.

Розрив ІІІ ступеню не повний – порушуються вже названі тканини і зовнішній сфінктер прямої кишки,

а при повному і стінка прямої кишки.

Центральний розрив промежини характеризується тим, що ушкоджується центр промежини призбереженні цілості задньої спайки. Плід народжується не через статеву щілину, а через отвір, який утворюється в центрі промежини.

Зашивання розривів промежини

Накладання швів на промежину проводиться після народження посліду. Зашивання розривівпромежини проводять при дотриманні всіх правил асептики. При розриві першого і другого ступеню швинакладають під місцевою анестезією новокаїном, при розриві третього ступеню шви накладають під наркозом.

Під час накладання швів породілля лежить так, щоб ділянка тазу була на краю стола, ноги зігнуті в колінних ітазоклубових суглобах, притягнуті до живота і розсунуті.

При розриві першого ступеню спочатку накладають кетгутові шви на слизову піхви, а потім шовкові –на шкіру промежини. Шви накладають на відстані 1 см один від одного. Голку проводять під дном рани. Призав’язуванні краї рани повинні щільно прилягати один до одного.При розриві промежини другого ступеню спочатку накладають шов на верхній кут рани, потімкількома заглибленими кетгутовими швами з’єднують розірвані м’язи промежини (ці шви не повиннізахоплювати ні шкіри, ні слизової). Після цього накладають кетгутові шви на слизову оболонку піхви дозадньої спайки. Кінці лігатур зрізають, крім шва, накладеного на спайку. Останній шов підтягують вгору, що

створює зручність при зашиванні шкіри промежини. На шкіру промежини накладають шовкові шви, кінці яких зрізають. Зашиту рану змазують настойкою йоду.

При розриві третього ступеню спочатку зашивають порушену стінку прямої кишки, потім відшукують кінці розірваного сфінктера, які розійшлися, і з’єднують їх швами. Після цього шви накладають в тому ж порядку, як при розриві промежини другого ступеню.Післяопераційний догляд при розривах промежини зводиться до тримання в чистоті поверхні швів.

При туалеті породіллі ділянку швів не обмивають, її тільки обережно обсушують стерильним тампоном тазмазують дезінфікуючим розчином. Після сечовипускання і дефекації проводять додатковий туалет зовнішнихстатевих органів і обсушування ділянки швів. При розриві третього ступеня, крім того, дають настойку опію по8-10 крапель двічі на день до шостого дня, щоб затримати випорожнення кишечнику. Дієта – стіл №1, як післяоперації: солодкий чай, киселі, бульйон та інші страви, що легко засвоюються. На шостий день призначаютькасторову олію. Шовкові шви з шкіри промежини знімають на 5-6 добу. Вставати породіллі дозволяютьнаступного дня після зняття швів

Розрив матки

Розривом матки називається порушення цілості її стінок. Якщо порушуються всі шари матки, то розрив називають повним. Якщо розрив захоплює слизову і м’язову оболонки без очеревини, розрив матки вважають неповним. Повний (проникаючий) розрив матки трапляється частіше, ніж неповний.

Розрив найчастіше буває в нижньому сегменті матки, однак трапляються розриви в ділянці верхнього відділу і навіть у дні матки. Буває розрив матки, який іде по лінії прикріплення шийки до склепіння піхви – це є відрив матки від склепіння (colpopеrexis).

Розрізняють мимовільний і насильний розриви матки. Мимовільним називається розрив, який виникає без всяких зовнішніх впливів. Насильними вважають такі розриви, які відбуваються в зв’язку з зовнішніми діями, найчастіше з неправильно застосованими оперативними втручаннями.

Клінічна картина розриву матки складається із симптомів обумовлених кровотечею і симптомів, обумовлених шоком. Кровотеча виникає із судин, які пошкоджуються при їх розриві, і судин плацентарної ділянки. Шок виникає на грунті надзвичайно сильного подразнення нервових елементів ушкодженої матки. На підставі відшарування плаценти при розриві матки виникає загибель плода.

Причини виникнення розриву матки різні. Бандль (1875) висунув механічну теорію розриву матки. Ця теорія виходить з того, що розрив матки виникає в результаті невідповідності між передлеглою частиною плода і тазом матері. Така невідповідність може виникнути при вузькому тазі, неправильних передлежаннях або вставленнях голівки, при великому плоді, гідроцефалії. При наявності перешкоди до зганяння розвивається бурхлива родова діяльність: верхній сегмент матки все більше скорочується, плід поступово переміщається в тонкостінний, розтягнутий нижній сегмент матки. Контракційне кільце піднімається все вище, досягає рівня

пупка і нерідко розміщується косо. При довготривалій родовій діяльност перерозтягнення і стоншення нижнього сегмента досягає найвищої межі і відбувається розрив його.

На початку цього століття (1911) Я.Ф.Вербов висунув іншу теорію походження розриву матки. На думку Я.Ф.Вербова здорова матка не розривається: розрив виникає на ґрунті патологічних змін в стінці матки, які викликають слабкість, неповноцінність міометрію. До таких змін, що сприяють розриву матки, належать

рубці після операцій (кесарський розтин, вилущення міоматозного вузла та ін.), ушкодження матки при аборті,дегенеративні і запальні процеси, перенесені до даної вагітності, інфантилізм та інші аномалії статевих органів,які характеризуються слабкістю міометрію.

Розрив матки буває головним чином у жінок, які повторно і багато народжували. Найчастіше розривматки відбувається в періоді зганяння. При патологічних змінах у стінці матки розрив може статися в періоді розкриття на початку пологів і навіть під час вагітності.

До цього часу існує найбільш розповсюджена класифікація розривів матки Л. С. Персианінова (1964).

І. По часу виникнення:

1. Розрив під час вагітності.

2. Розрив під час пологів.

ІІ. За патогенетичними ознаками:

1. Мимомовільні розриви матки:__

а) механічні (при механічному перешкоджанні для родорозрішення і здоровій стінці матки);

б) гістопатичні (при патологічних змінах стінки матки);

в) механічно-гістопатичні (при сполученні перешкоди для родорозрішення і патологічних змінстінки матки).

2. Насильні розриви матки:

а) травматичні (від грубого втручання під час пологів при відсутності перерозтягнення нижньогосегменту або під час вагітності і пологів від випадкової травми);

б) змішані (від зовнішнього впливу при наявності перерозтягання нижнього сегменту матки).

III. За клінічним перебігом:

1. Загрозливий розрив.

2. Розрив, що почався.

3. Розрив, що стався.

IV. За характером пошкоджень:

1. Тріщина (надрив).

2. Неповний розрив (не проникає в черевну порожнину).

3. Повний розрив (проникає в черевну порожнину).

V. За локалізацією:

1. Розрив у дні матки.

2. Розрив у тілі матки.

3. Розрив у нижньому сегменті.

4. Відрив матки від склепінь піхви.

Загрозливий розрив матки характеризується симптомами:

1. Родова діяльність дуже сильна, перейми болючі.

2. Нижній сегмент матки перерозтягнутий, стоншений, болючий при пальпації, безрезультатна потужнадіяльність при високо стоячій голівці.

3. Контракційне кільце піднімається високо, доходить до рівня пупка, розміщується косо.

4. Круглі зв’язки матки дуже напружені і болючі.

5. З’являється набряк країв шийки матки, який поширюється на піхву і промежину.

6. Утруднюється сечовипускання.

7. Погіршується стан плоду.

8. Роділля збуджена, неспокійна.

При загрозливому розриві на ґрунті змін в стінці матки при бурхливій родовій діяльності відсутнєпросування плоду по родовому каналу.

Розрив матки, який почався, характеризується симптомами як і при загрозливому розриві із’являються кров’яні виділення з піхви, та ще більше погіршується стан плода, родова діяльність стає слабкою

або припиняється.

Розрив матки, що стався, характеризується такими ознаками:

1. В момент розриву виникає надзвичайно гострий біль у животі.

2. Родова діяльність припиняється.

3. Виявляються симптоми шоку і крововтрати.

4. В черевній порожнині під час пальпації при повному розриву матки легк визначаються частини плода.

5. Серцебиття плода не вислуховується.

6. Зовнішня кровотеча може бути невеликою.

Кровотеча при розриві матки може бути зовнішньою, внутрішньою або комбінованою.

Розрив матки може відбутися наприкінці пологів, але ознаки його при цьому не різко виражені. Тому, якщо під час пологів спостерігається кровотеча невідомого походження, порушується серцебиття плоду,погіршується стан роділлі, особливо одразу після народження дитини, слід подумати про можливий розрив матки і провести ретельне ручне обстеження її. Ручне обстеження матки необхідно проводити також і після

плодоруйнівних операцій, комбінованого акушерського повороту плода, накладання щипців.

Клініка розриву матки по рубцю відбувається на тлі вже існуючих симптомів загрозливого розриву (біль, болючість рубця, його потоншення, неефективність родової діяльності та ін.). При поступово

прогресуючому розриві відбувається посилення болю, з’являються кров’яні виділення з піхви. Приєднується біль, відчуття важкості в епігастральній ділянці, нудота, блювота, парез кишечнику, можуть з’явитися симптоми подразнення очеревини. При розривах матки, прикритих підпаяним до рубця сальником, кишечником, сечовим міхурем, очеревиною, – симптоми стерті, і лише відмічаються незначні болі внизу

живота.До ознак неповноцінності рубця відносяться болі в його ділянці, потоншення його. Між незміненою стінкою матки і тонким неповноцінним рубцем визначається межа у вигляді валика або гребінця.

Іноді симптоми розриву матки по рубцю бувають настільки стертими, що на них не звертають увагу і діагноз встановлюється надто пізно. Зовсім безсимптомних розривів матки немає. Уважний аналіз скарг вагітної, ретельна оцінка анамнезу і всіх особливостей перебігу пологів, повинні сприяти правильній і своєчасній постановці діагнозу. При розриві матки необхідно негайно провести оперативне втручання.

Одночасно проводиться відновлення крововтрати і весь комплекс протишокових заходів.

Неповноцінність рубця можна передбачити виходячи з даних анамнезу і порушення загоєння рани і довготривалої лихоманки в післяопераційному періоді. Велику допомогу у визначенні спроможності рубця дає ультразвукове дослідження.

Профілактика розривів матки полягає в правильній організації допомоги в пологах. Вирішальне значення має облік усіх вагітних і ретельний нагляд за ними в консультації. В консультації виявляють і беруть на спеціальний облік усіх вагітних, в яких можливий розрив матки в пологах. До цієї групи належать вагітні з вузьким тазом, неправильним положенням плода, переношеною вагітністю (великий плід), жінки з в’ялою

черевною стінкою і в’ялою маткою, які багато народжували, мають обтяжений акушерський анамнез (патологічні пологи, ускладнені аборти, запальні захворювання після абортів), які перенесли кесарський розтин та інші операції на матці. Всіх цих вагітних за 2-3 тижні до пологів, а з рубцем на матці за 4-5 тижнів,

направляють в пологовий будинок для попереднього обстеження і складання плану ведення пологів. Під час пологів встановлюють уважне спостереження, щоб н пропустити ознак загрозливого розриву матки.

Лікування розриву матки

При виникненні симптомів загрозливого розриву матки або розриву, який почався необхідно:

1. Припинити родову діяльність.

2. Негайно закінчити пологи оперативним шляхом.

Для припинення родової діяльності дають ефірний наркоз. Родорозрішення проводиться шляхом кесарського розтину. При розриві матки, який уже стався, необхідний негайний череворозтин. З черевної порожнини видаляють плід, послід і кров, яка вилилась, а потім проводять надпіхвову ампутацію або екстирпацію матки.

Екстирпація матки виконується: при розриві нижнього сегменту з утворенням великої гематоми в параметральній клітковині; при розривах, які розповсюджуються на шийку матки або піхвове склепіння; при відриві матки від піхвового склепіння; при інфікуванні.

Якщо розрив матки невеликий і життєздатність матки не порушена, в разі відсутності інфекції можна обмежитись зашиванням розриву. Під час операції і після її закінчення проводять боротьбу з шоком і анемією.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 432 | Нарушение авторских прав