АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сутність травматизму на виробництві

Вступ

В жодній країні світу не існує абсолютно небезпечних та нешкідливих умов праці. Реальним виробничим умовам притаманна, як правило, наявність деяких шкідливостей і небезпеки, наслідком яких може виникнути травматизм. Залежно від галузі, ризик травматизму має різний ступінь. Ті галузі, які пов’язані з паливними та металургійними, хімічними і деревообробними галузями мають найвищий ризик травмування.

Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він не тільки завдає багато горя і страждань конкретним людям, їх рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.

Законодавством України всановлені та чітко визначені розміри компенсації про травмуванні, проте головною проблемою постає не їх вирішення, а уникнення. Завданням держави є мінімізація ризиків на виробництві, безпечність праці та сприятливі умову для трудової діяльності людини.

Сутність травматизму на виробництві

На підприємствах під час експлуатації обладнання та виконання технологічних процесів робітники можуть перебувати в небезпечних зонах.

Слід звернути увагу на те, що виробничі фактори (рухомі машини та механізми, рухомі частини виробничого обладнання та ін.) можуть сприяти заподіянню травм.

Небезпечним виробничим чинником називають такий виробничий фактор, діяння якого на працівника за певних умов призводить до травми чи різкого погіршення здоров’я.

Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного чи іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини в зв’язку з виконанням професійної праці, будь-якого виробничого завдання та громадського доручення.

Сукупність виробничих травм називають виробничим травматизмом.

З метою об'єднання зусиль найманих працівників, учених,
спеціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліпшення
охорони праці, захисту працівників від виробничого травматизму і
професійних захворювань можуть створюватись асоціації, товариства,
фонди та інші добровільні об'єднання громадян, що діють відповідно
до закону [1].

До 30 відсотків українських робітників працюють у небезпечних умовах. Україна за кількістю нещасних випадків на виробництві є одним із лідерів в Європі.

Серед основних причин нещасних випадків – брак сучасних засобів механізації, великий обсяг ручної праці, а також застаріле рятувальне устаткування. Передусім це стосується підприємств вугільної промисловості. Але при цьому небезпечні умови виробництва є і в інших галузях.

У 2010 році внаслідок травм, отриманих на роботі загинуло 645 українців, що на 37 осіб менше, в порівнянні з 2009 роком.

Кожен рік на 13% загальний травматизм зменшується. Зі смертельними наслідками – приблизно на 6%.

Однак офіційні цифри статистики травматизму на виробництві є заниженими, оскільки підприємства оформлюють не кожен випадок виробничої травми (табл. 1).

Близько 17 тисяч українських робітників щороку стають на роботі інвалідами. П’ята частина працівників, що отримали в Україні групу інвалідності, мають працездатний вік 45 – 50 років. Наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їхнього попередження.

За даними Міжнародної Організації Праці (МОП), щороку в світі фіксується близько 125 млн нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками.

Як свідчать статистичні дані, на підприємствах, в установах, організаціях України всіх форм власності щоденно травмується в середньому понад 200 працівників, з них близько 30 стають інвалідами і 5 – 6 осіб одержують травми зі смертельними наслідками. Випадки загибелі людей, зайнятих у суспільному виробництві, в Україні трапляються частіше, ніж у Великобританії в 6 разів, і частіше ніж у Японії – в 5.

Загальна сума відшкодування шкоди працівникам, які постраждали від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, сягає 350 – 400 млн грн. на рік, що за складних економічних умов сьогодення призводить до накопичення заборгованості з цих виплат і зростання соціальної напруженості в окремих реґіонах.

Згідно з Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах та організаціях розлідуванню підлягають травми, в тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та інші, що призвели до втрати працівником працездатності на один день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менше як на один день, а також випадки смерті на підприємстві.

Основними причинами аварій та травмування є:

- незадовільна організація робочих місць і безпечного виконання робіт,

- порушення технологічної та трудової дисципліни,

- безвідповідальність керівників виробництва і безпосередніх виконавців в питаннях дотримання вимог безпеки з охорони праці [6].

Існує й інша класифікація причин виробничого травматизму (рис. 1).

Рис. 1. Основні причини виробничого травматизму

За результатами розслідування складається акт і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженнях.

Про кожен нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосередньому керівнику робіт чи іншій посадовій особі та вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Керівник (посадова особа) у свою чергу зобов’язаний:

терміново організувати медичну допомогу потерпілому, в разі необхідності доставити його до лікувально-прфілактичного закладу. Повідомити про те, що сталося, вищому керівництву. Якщо потерпілий є працівником іншого підприємства – повідомити власникові цього підприємства, в разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, – місцевим органам пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) – санепідстанції; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, в якому вони були на момент події, а також вжити заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.

Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією, до складу якої включається: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, а у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст санепідстанції.

На підприємствах, де немає спеціалістів з охорони праці, головою комісії з розслідування призначається посадова особа (спеціаліст), на яку наказом керівництва покладені функції з питань охорони праці в порядку сумісництва.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 307 | Нарушение авторских прав