АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Жовта геморагічна лихоманка

ГЕМОРАГІЧНІ ЛИХОМАНКИ

(FEBRES НАЕМОRRHAGIAE)

Це група гострих гарячкових природно-осередкових хвороб, які спричиняються арбо-, рабдо- та аренавірусами і характеризуються системним ураженням дрібних кровоносних судин з розвитком геморагічного синдрому.

Розрізняють

· Геморагічну лихоманку з нирковим синдромом

· Кримську геморагічну лихоманку

· Омську геморагічну лихоманку

· Геморагічну лихоманку Ласса

· Геморагічну лихоманку Ебола

· Геморагічну лихоманку Марбурга

· Жовту лихоманку.

Епідеміологія.

Геморагічна лихоманка з нирковим синдромом

Джерелом інфекції є мишовидні гризуни (близько 16 видів), які виділяють вірус з сечею, фекаліями і слиною. Зараження людини відбувається повітряно-пиловим, аліментарним і контактним шляхами. Серед гризунів можлива трансмісивна передача збудника.

Кримська геморагічна лихоманка

Природний резервуар вірусу — дикі (зайці, їжаки) і домашні (корови, вівці, кози) тварини, а також близько 20 видів кліщів з трансоваріальною передачею збудника. Механізм зараження трансмісивний — через укус інфікованого кліща. Можливе зараження при контакті з кров'ю хворих людей.

Омська геморагічна лихоманка

Джерелом зараження є ондатри, водяні щури та інші гризуни. Переносники — кліщі D. pіctus, D. margіnatus, а також гамазові кліщі та блохи. Зараження відбувається через укуси кліщів. Є випадки лабораторного зараження повітряно-пиловим шляхом.

Лихоманка Ласса

В природних осередках резервуаром інфекції є багатососковий щур, хворіють переважно приїжджі.

Лихоманки Ебола і Марбурга

Для лихоманок Ебола і Марбурга джерело зараження у природі поки невідоме, можливо, ним є примати.

Важливою особливістю контагіозних геморагічних гарячок Ласса, Ебола і Марбурга є можливість передачі інфекції від людини до людини. Це призводить до виникнення внутрішньолікарняних спалахів і вторинних захворювань у сім'ях.

Передача збудника від людини до людини відбувається:

· повітряно-крапельним шляхом

· при спільному користуванні предметами побуту

· при догляді за хворими

· використанні нестерильних медичних інструментів.

Жовта геморагічна лихоманка

В епідемічному відношенні зустрічаються дві форми жовтої гарячки:

· жовта лихоманка джунглів (природний резервуар — мавпи, опосуми, їжаки)

· міська жовта лихоманка (джерело інфекції — хвора людина).

Обидві розповсюджуються комарами Haemagogus і Aedes. Зараження їх при укусі хворої людини можливе в кінці інкубаційного періоду або в перші 3 дні хвороби. Сприйнятливість людей загальна.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 335 | Нарушение авторских прав