АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА №1

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОБІТ

Завдання слід робити в тій школі, в якій студент вчився, працює, або в найближчій за місцем проживання школі.

Перш ніж приступити до роботи, студент повинен осмислити її значення і мету, уважно прочитати і з'ясувати, що йому потрібно зробити, як її оформити, потім — вивчити теоретичний матеріал, винесений на самостійну роботу по рекомендованій літературі. На кожну виконану роботу в зошиті пишеться протокол, а в кінці його приводяться відповіді на контрольні питання.

Усну консультацію студент може одержати в зазначений деканатом час на кафедрі. Письмова консультація у викладача, що читав курс дається у будь-який час.

Протоколи виконаних робіт здаються викладачу для перевірки в період проведення модульних контрольних робіт або екзаменаційної сесії перед заліком.

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА №1

ТЕМА: ОЦІНКА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Ріст та розвиток дитини не завжди співпадають. Періоди посиленого росту змінюються періодами його уповільнення, коли спостерігається посилення процесів диференціювання і формоутворення. Іншими словами, ріст і розвиток школяра протікають як би хвилеподібно. Про нормальне зростання школяра можна судити по його фізичному розвитку, який оцінюють по ряду кількісних і якісних показників.

Під фізичним розвитком розуміють комплекс морфологічних і функціональних властивостей організму, який визначає запас його фізичних сил. Разом з цим необхідно враховувати акселерацію дітей і підлітків, що почалася з середини минулого століття.

Серед показників, що визначають фізичний розвиток, найбільше значення мають антропометричні показники (антропос — людина, метріо — вимірюю): соматоскопічні, соматометрічні і фізіометрічні.

Соматоскопія (зовнішній огляд) дозволяє дати оцінку описовим ознакам фізичного розвитку: зовнішнього покриву тіла, жировідкладення, мускулатури, кісткового скелета, форми ніг і стопи, форми грудної клітки та інших частин тіла.

Соматометрія оцінює фізичний розвиток за допомогою вимірювання зросту (стоячи і сидячи), маси тіла, обводу грудної клітки та інших частин тіла.

Фізіометрія дозволяє оцінити рівень функціонального стану організму вимірюванням життєвої місткості легенів, сили різних груп м'язів і т.д.

Оцінку фізичного розвитку проводять по сукупності антропометричних показників і порівняння одержаних даних з таблицями антропометричних стандартів — середніх величин антропометричних показників, обчислених на підставі вимірювань великої кількості людей одного віку і статі в даній місцевості. У таблицях наводяться середні дані (зріст, маса, обвід грудної клітки і т. д.), що позначаються буквою М (середня арифметична) і середнє квадратичне відхилення — s (сигма), яке характеризує величину коливання (відхилення) даного показника від середньої арифметичної. Порівнюючи одержаний результат з середньою арифметичною, знайденою по відповідній таблиці, знаходять різницю. Вона може бути позитивною або негативною, і ділять її на величину середнього квадратичного відхилення s. Приватне від ділення показує, на скільки більше або менше даний показник в порівнянні з середньою арифметичною. Це відхилення в межах ± 1 сигми оцінюється як середній розвиток, в межах ±2 сигми — вище або нижче середнього і в межах ± 3 сигми як високе або низьке.

У школах на кожного учня заводять індивідуальну медичну карту, яка впродовж всіх років навчання знаходиться в кабінеті шкільного лікаря (медсестри). В медичну карту школяра заносять його паспортні дані, щеплення, антропометричні показники, стан його систем і органів, висновок про його фізичний розвиток і стан здоров'я, призначення і рекомендації лікарів.

На початку кожного навчального року в школах проводять поглиблений медичний огляд учнів, і результати його заносять в індивідуальну медичну карту.

Мета роботи: засвоїти методику визначення основних антропометричних показників і навчитися давати оцінку фізичного розвитку школяра по сукупності одержаних даних.

Для виконання роботи необхідні: медичні ваги, ростомір, сантиметрова стрічка, спірометр, ручний динамометр. Всі необхідні прилади є в кабінеті шкільного лікаря. При їх відсутності дані про масу, зріст, окружність грудної клітки, життєву місткість легенів і м'язову силу кисті рук можна взяти з індивідуальної медичної карти школяра.

Хід роботи. Користуючись нижче приведеною схемою, визначте соматоскопічні, соматометрічні і фізіометрічні показники будь-якого школяра.

СОМАТОСКОПІЯ

1. Зовнішні покриви тіла. Стан зовнішнього покриву визначається шляхом огляду шкіри, слизистих і волос. Еластичність шкіри встановлюється по швидкості розпрямлення шкірної складки на тильній стороні кисті. Для цього великим і вказівним пальцями беруть складку шкіри на тильній стороні кисті обстежуваного, підводять її і відпускають.

2. Жировідкладення. Жировідкладення оцінюють як слабке, якщо рельєф кісток плечового поясу виступає різко; як середнє, якщо він вимальовується нечітко; як велике, якщо контурів кісток майже не видно. Про ступінь жировідкладення можна судити і по величині складки шкіри з підшкірною клітковиною, узятою великим і вказівним пальцями на животі обстежуваного.

3. Мускулатура. При огляді і пальпації різних м'язових груп в стані спокою або напруги оцінюють розвиток мускулатури як слабке, середнє або добре. Встановлюють рівномірність або нерівномірність її розвитку.

4. Кістковий скелет. Кістковий скелет шляхом огляду і пальпації оцінюють як масивний, середній або тонкий. Відзначають знайдені відхилення від норм.

5. Форма ніг. Форму ніг оцінюють як нормальну, О- і Х-подібну. При нормальній формі в положенні стійки «струнко» відбувається торкання стегон, колін, гомілок і п'ят. При О-подібній формі при зімкнутих п'ятах коліна не сходяться. При Х-подібній формі при зімкнутих колінах п'яти не сходяться.

6. Форма стопи. Розрізняють нормальну, сплощену і плоску стопу. Нормальна стопа характеризується вузьким перешийком, що сполучає п'яту з передньою частиною стопи, добре вираженими подовжніми і поперечними зведеннями. При вільній стійці носки стоп направлені прямо вперед, внутрішнє зведення не опускається. При сплощеній стопі перешийок широкий, лінія його зовнішнього краю дещо опукла. При вільній стійці носки стоп направлені декілька убік, внутрішнє зведення декілька опущене. При плоскій стопі (плоскостопість) перешийок займає майже всю її ширину, стопа відведена убік, зовнішній край її підведений, носки стоп сильно розходяться в сторони. Під час ходьби спостерігається швидка стомлюваність, а іноді і поява болю.

7. Форма грудної клітки. Прийнято розрізняти три форми грудної клітки: конічну, циліндрову і плоску. Конічна грудна клітка буває у людей з розвиненою мускулатурою, особливо плечового поясу, і добре розвиненими легенями. Ребра направлені горизонтально, надчеревний кут тупий. Така грудна клітка перебуває, як би в стані вдиху.

Плоска грудна клітка буває у людей із слабо розвиненою мускулатурою. Вона сильне сплощена в передньо-задньому діаметрі, вузька і довга. Ребра сильно нахилені, надчеревний кут гострий. Така грудна клітка перебуває, як би в стані видиху.

Циліндрична грудна клітка займає проміжне положення між конічною і плоскою. Ребра розташовані горизонтально, надчеревний кут прямої.

8. Форма хребта. Нормальний хребет має чотири фізіологічні вигини в передньо-задньому напрямі (в сагітальній площині): у шийному і поперековому - вперед (фізіологічні лордози); у грудному і крижовому - назад (фізіологічні кіфози). При збільшенні фізіологічних вигинів хребта його форма визначається як лордотична (збільшення шийного або поперекового лордозу) або як кіфотична (збільшення грудного або крижового кіфозу). Зменшення фізіологічних вигинів визначається як плоска спина. Бічне викривлення хребта визначається як сколіоз.

Огляд хребта проводять в положенні стоячи і в нахиленому до переду положенні. В останньому випадку обстежуючий повинен знаходитися з боку голови обстежуваного.

9. Постава. Під поставою розуміють невимушене звичне положення тіла при стоянні або ходьбі. Постава залежить від положення голови, плечового поясу, форми грудної клітки, хребта, живота, тазу, нижніх кінцівок, стану м'язової і нервової системи.

При нормальній поставі голова розташована прямо, плечі розгорнені назад; хребет з нормально вираженими фізіологічними вигинами; грудна клітка конічної або циліндрової форми; дихальні рухи ритмічні, достатньої глибини. Прийнято розрізняти наступні види нормальної постави: дуже добра, добра, середня і погана.

Порушення постави можуть з'являтися при неправильному фізичному розвитку школяра. Розрізняють наступні види порушень постави: кіфотична постава (сутулість, кругла спина, горб), лордотична постава (сідлоподібна спина), випрямлена постава (плоска спина), сколіотична постава (бічне викривлення хребта.

Кіфотична постава характеризується посиленням фізіологічного грудного кіфозу. При незначному посиленні кіфозу у верхній частині грудного відділу хребта з деяким нахилом голови вперед формується сутулувата постава (сутулість). Подальше посилення грудного кіфозу приводить до формування круглої спини. При круглій спині грудної кіфоз посилений рівномірно по всьому грудному відділу хребта; голова значно нахилена вперед; грудна клітка запала, живіт випнутий. Відмічається загальна слабкість м'язів грудної клітки і спини. При подальшому посиленні грудного кіфозу з'являється деформація грудних хребців і формується горб, що супроводжується не тільки деформацією хребта, але і грудної клітки із зміщенням її органів.

Лордотична постава характеризується посиленням поперекового, лордозу. При значному посиленні поперекового лордозу формується сідлоподібна спина; талія укорочена і сплощена; сідниці і живіт випнуті; м'язи живота розтягнуті, внутрішні органи живота декілька опущені; голова як би висунута вперед.

Випрямлена постава характеризується зменшенням фізіологічних вигинів хребта. При значному зменшенні фізіологічних вигинів хребта формується плоска спина. При цьому груди сплощені, живіт втягнутий, лопатки «крилом», таз - декілька нахилений наперед. Спостерігається зниження витривалості при статичному навантаженні.

Сколіотична постава характеризується, бічним викривленням хребта. У положенні стоячи визначається викривлення лінії остистих відростків хребців, асиметрія надпліч, лопаток. У положенні лежачи бічне викривлення хребта зникає. При подальшому викривленні хребта розвивається сколіоз, при якому спостерігається деформація хребців і міжхребцевих дисків. Асиметрія частин корпусу (надплічя, лопаток) збільшується. На опуклій стороні викривлення хребта з'являється м'язовий вал. У положенні лежачи бічне викривлення хребта не зникає. Подальше збільшення сколіозу може привести до різкої деформації хребта і грудної клітки, зміни положення внутрішніх органів і різних ускладнень з боку дихання, серцево-судинної і нервової діяльності.

10. Типи статури. На підставі всіх соматоскопічних даних визначають тип статури: нормостенічний, астенічний, гиперстенічний.

Нормостенічний (атлетичний) тип статури характеризується пропорційним розвитком подовжніх і поперечних розмірів, середнім жировідкладенням, добре розвиненою мускулатурою, середнім кістяком, добре розвиненою грудною кліткою конічної або циліндричної форми, нормальною поставою.

Астенічний тип статури характеризується переважанням подовжніх розмірів над поперечними, блідою шкірою, слабким жировідкладенням і мускулатурою, тонким кістяком, довгими тонкими кінцівками, вузьким плечовим поясом, довгою плоскою грудною кліткою, гострим надчеревним кутом. Нерідко спостерігається порушення постави.

Гиперстенічний тип статури характеризується переважанням поперечних розмірів над подовжніми, великим жировідкладенням, добре розвиненою мускулатурою, масивним кістяком, короткими кінцівками, великим тулубом і широкою грудною кліткою. Іноді у дітей цього типу статури спостерігається ожиріння і плоскостопість.

СОМАТОМЕТРІЯ

Для достовірності і точності антропометричних вимірювань їх необхідно проводити вранці (в кінці дня може спостерігатися збільшення маси, зменшення довжини тіла на 1—1,5 см) на оголеному тілі стандартним інструментарієм. Якщо є можливість проводити дослідження у кожного учня щорічно, то їх роблять в один і той же місяць.

1. Зріст (у см). Зріст стоячи і сидячи вимірюють ростоміром з точністю до 0,5 см. Обстежуваний стає до стійки ростоміра спиною. При цьому потрібно торкатися стійки трьома найбільш виступаючими назад місцями по задній серединній лінії: грудним відділом хребта в міжлопатковій ділянці, крижовим відділом хребта в області між сідницями і п'ятами. Голова повинна знаходитися в такому положенні, щоб трагоорбітальна лінія, що сполучає нижній край очної ямки і козелок вуха, була паралельна підлозі (горизонтальною). Планшетка ростоміра повинна торкатися верхівки голови. Зріст стоячи визначають за першою (лівої) шкалою ростоміра. При вимірюванні зросту сидячи обстежуваний сідає на лавку ростоміра так, щоб торкатися стійки міжлопатковою і міжсідничною ділянками спини. Положення голови і планшетки такі ж, як і при вимірюванні зросту стоячи. Зріст сидячи визначають за другою (правою) шкалою ростоміра.

2. Окружність грудної клітки (у см). Обвід грудної клітки (ОГК) вимірюють в трьох її положеннях: при максимальному видиху, максимальному вдиху і під час паузи (середнє положення між вдихом і видихом).

Обстежуваний розводить руки в сторони, а коли сантиметрова стрічка накладена на грудну клітку, опускає їх вниз. Сантиметрову стрічку накладають: ззаду - під нижніми кутами лопаток; спереду - у чоловіків по нижньому краю навколососкових кружків, у жінок - на рівні прикріплення четвертих ребер до грудини, тобто над молочними залозами. Вимірюючий утримує обидва кінці стрічки трьома пальцями лівої руки, а правою рукою натягує стрічку, щоб вона щільно прилягала до грудної клітки. Обстежуваного просять зробити глибокий видих, натягують стрічку і вимірюють коло грудної клітки при максимальному видиху. Потім обстежуваний робить глибокий вдих. Сантиметрова стрічка при цьому повинна вільно ковзати в пальцях вимірюючого. В кінці вдиху вимірюють обвід грудної клітки при максимальному вдиху. Обвід грудної клітки під час паузи краще всього заміряти при розмові з обстежуваним.

Різниця в сантиметрах між колом грудної клітки під час максимального вдиху і видиху називається екскурсією грудної клітки. У дорослих молодих людей ця величина в середньому рівна 6—8 см, а у спортсменів може досягати 12—16 см. Екскурсія грудної клітки у молодших школярів рівна 3—5 см, а у старших школярів 5—7 см.

3. Маса (у кг). Масу вимірюють за допомогою медичних десяткових вагів. Зважування проводять без одягу і взуття з точністю до 50 р.

Для оцінки соматометричних показників за антропометричними стандартами в таблицю 1, в графу «Фактичні дані», вносять показники зросту стоячи, окружності грудної клітки під час паузи і масу. У графи «Середня вікова норма» і «Квадратичне відхилення (сигма) вносять відповідні дані з таблиці 2. Потім проводять оцінку кожного показника окремо і загального фізичного розвитку по сукупності цих трьох показників.

ФІЗІОМЕТРІЯ

1. Спірометрія. Життєва місткість легенів (ЖМЛ) — це кількість повітря (у мл), яку людина може видихнути після максимального вдиху. Цю величину визначають спірометром. ЖМЛ характеризує функціональні можливості органів зовнішнього дихання.

Обстежуваний після глибокого попереднього вдиху і видиху робить максимальний вдих і рівномірно видихає в трубку спірометра все повітря. Вимірювання проводять 3 рази і реєструють найбільший результат. Точність вимірювання - 100 мл. Наконечник трубки спірометра обробляють спиртом або розчином марганцевокислого калію перед вимірюванням ЖМЛ у кожного обстежуваного.

Оцінку величини ЖМЛ дають по відношенню до належної життєвої місткості легенів (НЖМЛ) — індивідуальної, тобто що відноситься до конкретної обстежуваної людини, норми, яка розраховується теоретично.

Приклад. М. Гена, 12 років, має зріст 143 см, обвід грудної клітки 65 см, масу 32 кг. Вікові норми: 140 см, 67,5 см, 33,4 кг (табл. 2). Різниця: 3 см, —2,5 см, —1,4 кг. Сигма: 6,2; 3,7; 4,4. Відношення різниці до сигми: 0,5; —0,7; —0,3. Розвиток всіх трьох показників середній. Загальний фізичний розвиток школяра середній.

2. Динамометрія. М'язова сила стиснення кистю правої і лівої руки (у кг) вимірюється ручним динамометром, який береться в руку стрілкою до долоні, рука витягується убік, пружина стискається з максимальною силою. Вимірювання виробляють 3 рази і реєструють найбільший результат. Точність вимірювання 2 кг. М'язова сила оцінюється по відношенню до середніх нормативів (табл. 3).

Оформлення роботи. У протокол запишіть всі соматоскопічні, соматометричні і фізіометричні показники, визначені у даного школяра. За даними соматометрії побудуйте графік-профіль фізичного розвитку дітей обраних класів (дивись додаток), і по їх сукупності зробіть висновок про їх фізичний розвиток.

Контрольні питання

1. Які три взаємозв'язані чинники виділяють в розвитку дитини?

2. Що таке постава і як вона оцінюється?

3. Які є види порушень постави?

4. Які типи статури спостерігаються?

5. Що таке фізичний розвиток і як він оцінюється?

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА №2

ТЕМА—1: ВІКОВІ ЗМІНИ АКТИВНОЇ УВАГИ У ШКОЛЯРІВ

Фізіологічний механізм активної уваги полягає у виникненні в корі великих півкуль вогнища оптимальної збудливості з індукованим гальмуванням по периферії. Вогнище оптимальної збудливості І. П. Павлов називав творчим відділом великих півкуль, де йде інтенсивне вироблення нових умовних рефлексів, на відміну від інших ділянок, в яких в цей час можуть лише стереотипно здійснюватися раніше вироблені умовні рефлекси. Чим вище збудливість в творчому відділі великих півкуль, тим швидше виробляються в ньому нові умовні рефлекси, тим швидше і точніше виконується розумова робота. Сконцентрованість і тривалість активної уваги залежить від віку школярів. Чим молодше дитина, тим слабкіші у нього процеси гальмування і тим легше збудження розповсюджується по великих півкулях (іррадіація).

Тривалість активної уваги у школярів 7—8 років складає 15 хв, 9—10 років — 20 хв, 11 —12 років — 25 хв, 13—14 років —30 хв, 15—16 років — 40 хв, у дорослих — 55—60 хв. Якщо розумова робота продовжується більше часу активної уваги, то спочатку слабшає індуковане гальмування («розгальмовуються гальма»), що приводить до появи рухового занепокоєння у школярів і зниженню точності розумової роботи, а потім знижується збудливість в творчому відділі великих півкуль, що веде до уповільнення швидкості вироблення нових умовних рефлексів, тобто до зниження швидкості розумової роботи. Отже, протягом уроку необхідно декілька разів змінювати види розумової роботи, щоб їх тривалість не перевищувала часу активної уваги у школяра даного віку.

Чим концентрована активна увага, тим швидше і точніше виконується розумова робота. Про концентрацію активної уваги можна судити за часом, витраченому на відшукування чисел в таблиці. Так, при знаходженні чисел від 1 до 25 в таблиці (у якій числа розташовані у випадковому порядку) за 30—45с концентрація активної уваги вважається хорошою, за 45— 60с — задовільної і зверху 1мин — незадовільної.

Мета роботи: навчитися за допомогою методу відшукування чисел визначати сконцентрованість активної уваги у школярів різного віку.

Для виконання роботи необхідні: 4 таблиці розміром 40´40 см з числами від 1 до 25 (їх потрібно виготовити за зразком таблиць 4, 5, 6, 7 додатків), секундомір або годинник з секундною стрілкою, указка. Робота проводиться зі школярами у віці 7—8,. 11—12 і 15—16 років (необхідно взяти по три людини кожної вікової групи).

Хід роботи. Обстежуваному повідомляють, що йому будуть показані таблиці (в цей час на 1—2с демонструють їх), в яких він повинен по порядку показати указкою цифри від 1 до 25. При цьому кожну цифру, що показується, він повинен голосно називати. Поясніть, що обстежуваний повинен зробити це щонайшвидше.

Після перевірки (чи правильно зрозумів завдання учень) починають дослід. На відстані 70—100см від очей обстежуваного покажіть першу таблицю і дайте команду «Почали!». Одночасно з цим пускають секундомір або помічають час по годиннику з секундною стрілкою. Необхідно весь час стежити за правильністю показу чисел. Якщо обстежуваний помиляється, то попросите його знову знайти потрібну цифру. Якщо дитина, заявляє, що якого-небудь числа немає, то експериментатор говорить, що всі числа є. Коли буде показано число 25, секундомір зупиняють і записують час, витрачений на відшукування першої таблиці. Потім обстежуваному запропонуєте другу таблицю. При цьому скажіть: «Ще одна таблиця. Завдання теж». Потім демонструють 3 і 4 таблиці.

Обчисліть середній час, витрачене на проглядання однієї таблиці. Для цього потрібно скласти одержані дані і розділити суму на 4.

Аналогічно обстежують всю решту школярів і обчислюють середній віковий час для школярів трьох вікових груп (7—8, 11—12, 15—16 років).

Оформлення роботи. У протокол запишіть середній індивідуальний час, витрачене на проглядання однієї таблиці для кожного з 9 школярів, середній віковий час для 7—8, 11 — 12 і 15—16 років, що вчаться. Накресліть графік; на якому по вертикалі покажіть середній віковий час, а по горизонталі — вік учнів. Зробіть висновок про вікові зміни активної уваги.

Контрольні питання

1. Який фізіологічний механізм активної уваги?

2. Яка тривалість активної уваги в різному віці?

3. Які зміни відбуваються з фізіологічними механізмами активності уваги при розвитку стомлення?

4. Від чого залежить час прочитання таблиці школярем?

5. Який час прочитання таблиці вважається хорошим?

ТЕМА—2: ВІКОВІ ЗМІНИ ШВИДКОСТІ ДОВІЛЬНИХ РУХІВ

Швидкість і точність довільних рухів залежить від ступеня розвитку нервової і м'язової систем дитини, від досконалості механізму координації. У молодших школярів діаметр м'язових волокон менше, ніж у дорослих, витривалість м'язів складає 70%, а їх стомлюваність в 2,5 рази більше, ніж у дорослих. Координація рухів ще недостатня, оскільки не повністю мієлінізовані провідні шляхи в центральній нервовій системі. До 11—12 років закінчується якісне диференціювання м'язової тканини і мієлінізація провідних шляхів.

Швидко удосконалюється координація рухів, особливо при заняттях спортом. Рухи стають точними, швидкими, плавними і гармонійними. У 12—13 років з'являються статеві відмінності в силі, тонусі і витривалості м'язів. У 14—15 років у зв'язку з початком статевого дозрівання і зміною гормонального балансу в організмі виникає підвищена реактивність центральної нервової системи, порушується координація рухів, вони стають незграбними, скутими. Порушується спритність рухів, яка була досягнута в попередні роки. Проте до 16— 17 років встановлюється новий гормональний баланс в організмі, реактивність центральної нервової системи знижується. Знов поліпшується координація рухів, з'являється спритність, різко зростає сила і витривалість м'язів. У 18—19 років всі показники довільних рухів досягають найбільшої величини.

Про ступінь розвитку нервової і м'язової систем дитини можна судити по швидкості довільних рухів кисті, яка характеризується числом крапок, поставлених з максимальною швидкістю олівцем в прямокутнику 6´10 см за 10 секунд.

Мета роботи: переконатися в різній швидкості довільних рухів кисті у школярів різних віків.

Для виконання роботи необхідні: 5 олівців, 15 листків паперу з викресленим на кожному листі прямокутником розміром 6´10 см², секундомір або годинник з секундною стрілкою.

Хід роботи. Робота проводиться з 15 школярами трьох вікових груп, по 5 чоловік в кожній групі (7—8, 11 — 12 і 15— 16 років). Дослідження можна вести в різні дні і в трьох різних класах. Чим більше буде обстежено школярів в кожному класі, тим точніше будуть результати.

Кожному учню, що бере участь в експерименті, видають олівець і листок паперу з прямокутником. Учні повинні, тримаючи в руці олівець, поставити руку на лікоть і чекати команди. При команді «Почали!» експериментатор пускає секундомір або помічає час по секундній стрілці годинника. Кожен школяр повинен постаратися поставити якомога більше крапок в полі прямокутника. Через 10с дається команда «Стоп!». Діти при цьому повинні припинити ставити крапки.

Підрахуйте кількість крапок (закреслюючи їх або відзначаючи олівцем іншого кольору), поставлених кожним учнем, і порівняєте одержаний результат з середніми даними (табл. 8). Далі визначите середню арифметичну для кожної вікової групи і обчислите помилку середньої арифметичної.

Після цього знайдіть достовірність відмінностей між середніми арифметичними різних вікових груп.

Приклад. У 5 школярів 8 років була наступна кількість крапок в прямокутниках: 42, 47, 46, 44, 49. Тоді середня арифметична буде:

.

Помилка середньої арифметичної визначається по формулі:

,

де s — квадратичне відхилення, n — число спостережень. Квадратичне відхилення визначається по формулі:

,

де å — знак суми, a² — квадрат різниці між кожним окремим показником і середньої арифметичної, n — число спостережень.

Результати арифметичних дій можна записати у вигляді таблиці 9, де x — кожне окреме вимірювання.

; .

Припустимо, що в іншій групі учнів М=59, а m = 1,72. У третій групі М=68, а m = 1,63. Показник істотності різниці (t) визначається по формулі:

Показник істотності різниці між першою і другою групою учнів буде дорівнювати:

Показник істотності різниці між другою і третьою групою учнів буде рівний:

Достовірність можна визначити по таблицях Стьюдента, але якщо показник t більше 3, то відмінності вважаються суттєвими, а якщо менше 3, то несуттєвими.

Оформлення роботи. У протокол запишіть індивідуальні дані проби на швидкість довільних рухів кисті та їх оцінку за середніми даними (табл. 8). Відхилення індивідуальних даних від середніх в межах ±15% слід вважати нормальними.

Приклад. Школяр 8 років за 10 с поставив 42 крапки. Середня величина — 45 крапок. Тоді:

,

тобто швидкість довільних рухів у нього в межах віковій нормі.

Для кожної вікової групи запишіть наступні показники: середня арифметична, квадратичне відхилення, помилка середньої арифметичної, потім — показники істотності різниці між першою і другою, другою і третьою, першою і третьою групами учнів.

Зробіть висновок про вікові зміни швидкості довільних рухів кисті школярів.

Контрольні питання

1. Чим відрізняються м'язи молодших школярів від дорослих?

2. Якими параметрами характеризується спритність довільних рухів?

3. Як змінюються довільні рухи в період статевого дозрівання школярів?

4. У якому віці всі параметри довільних рухів досягають найбільшої величини?

5.Як можна оцінити швидкість довільних рухів кисті?

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА №3

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 976 | Нарушение авторских прав