АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТЕМА: ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОСНОВНОГО ОБМІНУ

Обмін речовин і енергії — основна функція організму, що забезпечує надходження в організм різних речовин із зовнішнього середовища, зміну, засвоєння і виділення продуктів їх розпаду. В організмі всі процеси обміну речовин супроводжуються перетворенням хімічної енергії харчових речовин (білків, жирів і вуглеводів) в інші види енергії — теплову, механічну, електричну, використовувані організмом в процесі життєдіяльності.

Обмін речовин і перетворення енергії протікають одночасно. Кількісним виразом енергетичних витрат організму і показником інтенсивності обміну речовин може служити кількість тепловій енергії, що утворюється в процесі життєдіяльності організму.

Енергетичні витрати, що йдуть на підтримку життя організму при найбільшому спокої, називають основним обміном, а енергетичні витрати при його життєдіяльності (пересування в просторі, виконання роботи і т. д.) — загальним обміном.

Основний обмін визначають в стані спокою при кімнатній температурі (18—20°С). Енергія організму в умовах основного обміну витрачається на підтримку життєвих процесів в клітинах, тканинах і органах, на скорочення дихальної мускулатури, серця, діяльність внутрішніх органів, на підтримку м'язового тонусу, а у дітей і на зростання. Величина основного обміну залежить від інтенсивності окислювальних процесів в тканинах і від маси тіла. У дітей з віком змінюється як інтенсивність окислювальних процесів, так і маса тіла. У людей середнього віку інтенсивність окислювальних процесів і маса тіла відносно постійні, а отже, постійний і основний обмін. У літніх людей знову з'являються зміни інтенсивності окислювальних процесів, а часто і маси тіла.

Для кожної людини основний обмін є відносно постійною величиною і залежить від функціонального стану нервової системи, віку, статі, росту, маси тіла і фізіологічного стану організму. Величина основного обміну виражається кількістю тепла в кілоджоулях на 1кг маси або 1м² поверхні тіла за 1 годину або за 1 добу.

Мета роботи: вивчити вікові особливості основного обміну у осіб різної статі та віку.

Для виконання роботи необхідні дані про зріст, масу і вік дівчаток 7—8, 11 —12, 15—16 років і жінок у віці 20—30 і 50—60 років. Аналогічні дані потрібно мати для хлопчиків і чоловіків відповідних вікових груп.

Хід роботи. Користуючись таблицями 10, 11 і 12, визначте основний обмін за добу для всіх 10 обстежуваних. Зміряти зріст і масу школярів і дорослих людей можна в кабінеті шкільного лікаря, або в лабораторії вікової фізіології ВНЗ.

Приклад розрахунку. Хлопець 17 років, зріст 156 см, маса 53 кг. По таблиці 10 знайдіть перше число основного обміну — 3108 кДж. По таблиці 12 — друге число основного обміну — 3339 кДж. Сума знайдених чисел дає основний обмін хлопці за добу: 3108 кДж + 3339 кДж = 6447 кДж.

Розділивши величину основного обміну за добу на масу обстежуваного, одержите інтенсивність основного обміну на 1 кг маси тіла за добу — 122 кДж.

Оформлення роботи. Внесіть дані, одержані при обстеженні всіх 10 чоловік, в таблицю 13.

Зобразіть графічно залежність основного обміну від віку і статі. По вертикальній осі відкладайте значення основного обміну на 1 кг маси тіла в кілоджоулях, а по горизонтальній — вік в роках. Для жінок криву намалюйте червоним кольором, а для чоловіків — синім. Зробіть відповідні висновки.

Контрольні питання

1. Що таке обмін речовин і енергії?

2. Що таке основний обмін?

3. Що таке загальний обмін?

4. Які чинники впливають на величину основного обміну?

5. Як змінюється основний обмін у людини з віком?

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА №4

ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ОСВІТЛЕНОСТІ КЛАСНОЇ КІМНАТИ

Учбові заняття школярів пов'язані із значною зоровою напругою, що в поєднанні з недостатньою освітленістю робочих місць є однією з основних причин розвитку у них короткозорості.

Освітленість учбових кімнат повинна бути нормальною по інтенсивності, рівномірною, не надавати сліпучої дії на очі і не створювати відблисків. Мінімальна природна освітленість, що забезпечує нормальні умови для занять, дорівнює 200 люкс (lx або лк). Інтенсивність природної освітленості залежить від розмірів, розташування і орієнтації вікон в класі, їх чистота, від затемнення вікон сусідніми будівлями, деревами, завісками, шторами, кольорами і т.п.

Світловий коефіцієнт (СК), який дорівнює відношенню заскленої площі вікон до площі підлоги, характеризує природну освітленість залежно від величини вікон. СК в класах і учбових кабінетах повинен дорівнювати 1: 4, в коридорах 1: 5, в спортивному залі 1: 6.

Більш повно характеризує природну освітленість коефіцієнт природної освітленості (КПО), який не залежить від пори року і часу доби і визначається по формулі:

де Е внутрішнє — освітленість на робочому місці в лк; Е зовнішнє — зовнішня освітленість, в лк. Природна освітленість вважається достатньою, коли КПО в найвіддаленішому від вікна місці рівний не менше 1,5%. КПО визначається за допомогою люксметра.

Приміщення школи повинні бути обладнані, штучним освітленням, яке включається при недостатній природній освітленості. Рівень штучної освітленості приміщень повинен відповідати діючим в Україні гігієнічним нормам освітленості (табл. 14).

Для забезпечення на робочих місцях (столи, парти, класні дошки, верстаки) освітленості в 150 лк в класній кімнаті площею 50 м² повинні бути 8 світильників відображеного або розсіяного розподілення світла СК — 300 (світильник кільцевий), КМО — 300 (кільцевий металевий), ПРК (поліетиленовий розсіяного світла кільцевої) з лампами розжарювання потужністю 300 Вт (загальна потужність 2400 Вт, питома потужність 48—50 Вт на 1 м²).

При освітленні люмінесцентними лампами, що дають світло близьке до природного, підвищується загальна працездатність, менше втомлюються очі школярів. Спеціально для шкіл випускаються люмінесцентні світильники типа ШОД (шкільний, загального освітлення, дифузний) і ШЛД (шкільний, люмінесцентний, дифузний) з лампами «білого» світла.

Світильники ШОД-2-40 і ШЛД-2-40 мають дві люмінесцентні лампи по 40 Вт, встановлюються в дві лінії по шість світильників в кожній (дванадцять на стелі і два над класною дошкою). Вони забезпечують освітленість на робочому місці в 300— 350 лк.

У світильниках ШОД-2-80 і ШЛД-2-80 дві лампи по 80 Вт. Встановлюються також в дві лінії по чотири світильники в кожній (вісім на стелі і один над класною дошкою). Вони забезпечують освітленість в 330—430 лк. Загальна потужність люмінесцентних ламп повинна бути не менше 1200 Вт, а питома потужність 25 Вт на 1 м².

Мета роботи: освоїти методику гігієнічної оцінки освітленості класної кімнати.

Устаткування: сантиметрова стрічка або рулетка, книга з шрифтом «петит», класна кімната (учбовий кабінет).

Хід роботи. Зверніть увагу на орієнтацію вікон в класній кімнаті, чистоту їх стекол, затемнення сусідніми будівлями, деревами. Відзначте, чи є на підвіконнях квіти, а на вікнах завіски і штори, чи правильно вони розташовані. Знайдіть СК. Для цього потрібно зміряти ширину і висоту вікна і, перемноживши одержані дані, визначити його площу. Цю величин помножте на кількість вікон в класі і відніміть 10% одержаної загальної площі вікон (рами вікон). Цифру (засклену площу вікон), що залишилася, розділите на площу класу (50 м²), обчисливши тим самим їх відношення (повинно бути 1:4, або 0,25).

У найтемнішому місці класної кімнати визначите, чи достатня природна освітленість. Для цього треба людині з нормальним зором прочитати в книзі шрифт «петит» на відстані витягнутої руки. Якщо шрифт читається вільно, без напруги зору, то природна освітленість достатня, якщо з напругою, то необхідно включити штучне освітлення.

Визначте штучну освітленість в люксах розрахунковим методом. Для цього обчисліть питому потужність світильників (число ватів на 1 м²) і помножте її на коефіцієнт 3 для ламп розжарювання і коефіцієнт 12 для люмінесцентних ламп. Одержане число відповідатиме освітленості в люксах.

Оформлення роботи. У протокол запишіть всі одержані дані і зробіть висновок про відповідність або невідповідність природної і штучної освітленості гігієнічним нормам.

Контрольні питання

1.Що таке світловий коефіцієнт, метод його обчислення, гігієнічні норми?

2.Яка норма штучної освітленості в люксах для ламп розжарювання і люмінесцентних ламп в класі?

3.Яка норма загальної потужності у ватах для ламп розжарювання і люмінесцентних ламп в класі?

4.Яка норма питомої потужності у ватах на 1м² для ламп розжарювання і люмінесцентних ламп в класі?

5.Яка норма штучної освітленості в люксах для ламп розжарювання і люмінесцентних ламп в кабінетах креслення, малювання і машинопису?

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА №5

ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПАРТ, СТОЛІВ, СТІЛЬЦІВ І ПОСАДКИ УЧНІВ

Основним устаткуванням класних кімнат і учбових кабінетів є парти, столи і стільці. Шкільні меблі повинні відповідати зросту і пропорціям тіла школяра і забезпечувати правильну робочу позу під час занять.

Правильна робоча поза характеризується наступним. Учень сидить злегка нахиливши тулуб і голову вперед; відстань від очей до зошита 35 см; спина школяра спирається на спинку стільця; відстань між грудною кліткою і заднім краєм столу 5 см (ширина долоні учня); передпліччя вільно лежать на столі, а плечовий пояс горизонтальний і паралель краю столу; ноги школяра повинні бути зігнуті в колінному і тазостегновому суглобах під прямим або злегка тупим кутом.

Правильне положення тіла за столом під час занять зменшує навантаження на опорно-руховий апарат, попереджає порушення постави і сприяє збереженню працездатності.

До 1971 р. виготовлялися парти семи номерів: від № 6 до № 12 (ростова шкала з інтервалом 10 см). Після 1971 року (по нових ГОСТах) випускаються парти, столи і стільці п'яти груп (номерів): А. Б, В, Г, Д (ростова шкала з інтервалом 15 см).

Шкільні меблі повинні мати фабричну маркіровку, марка парти ГОСТу 1964 р. проставляється збоку. В чисельнику ставиться номер, а в знаменнику зріст учнів, для яких призначається ця парта. Наприклад:

Меблі ГОСТу 1971 р. маркіруються буквами і різноколірними фарбами. На нижній поверхні столу і стільця пишеться в чисельнику буква, що позначає групу меблів, а в знаменнику зріст школярів, для яких вона призначена. Наприклад:

Кольорова маркіровка (кружок діаметром 25 мм або смужка шириною 20 мм) наноситься на бічну поверхню меблів так, щоб вона була добре видна з боку проходу між столами. Основні розміри парт, столів і стільців, а також ростові групи школярів, для яких вони призначені, приведені в таблицях 15 і 16.

Номера парт, столів і стільців, якщо на них стерлася маркіровка, встановлюються по таблицях або спеціально розроблених формулах. Так, для визначення номера парти ГОСТу 1964 р. користуються наступними формулами (А. Ф. Листів):

№ парти = ;

Де h₁ – висота заднього краю кришки стола парти над підлогою (см).

№ парти = ;

Де h₂ – висота сидіння лавки над підлогою (см).

* Ділення проводити до цілого числа.

Наприклад: Висота стола 62 см, висота сидіння 36 см. 62:5 – 4 = 8; 36:3 – 4 = 8.

Для визначення номера стола і стільця за ГОСТ 1971р. користуються формулою М.М. Карташова:

№ парти = ;

Де h₁ – висота заднього краю кришки стола парти над підлогою (см).

№ стільця = ;

Де h₂ – висота сидіння стільця над підлогою (см).

* Ділення проводити до цілого числа.

Наприклад: Висота стола 62 см, висота сидіння36 см.

62:5 – 10 = 2, тобто група “Б”; 36:3 – 10 = 2, тобто група “Б”.

Є також формули, по яких можна дізнатися, які парти, стіл і стілець відповідатимуть зросту даного учня. Так, для визначення номера парти ГОСТу 1964 р., за якою повинен сидіти даний школяр, користуються формулою (А. Ф. Листов): номер парти = число десятків см зросту — 5.

Приклад. Зріст учня 148 см. Йому потрібен номер парти: 14—5=9.

Для визначення номера парти, столу, стільця ГОСТу 1971 р., за якими повинен сидіти даний школяр, користуються наступною формулою (Н. Н. Карташев): номер парти, столу, стільця = зріст (у см) — 100.

Приклад. Зріст учня 148 см. 3, тобто для школяра із зростом 148 см потрібні стіл і стілець групи В.

Мета роботи: навчитися визначати номери парт, столів, стільців, підбирати їх відповідно зросту учнів і оцінювати по сажалці школярів в одному якому-небудь класі.

Для виконання роботи необхідні: парти, столи, стільці, за якими сидять школярі під час учбових занять, сантиметрова стрічка.

Хід роботи. Визначте, за яким номером парти (столу, стільця) повинен сидіти кожен учень даного класу, користуючись відповідною таблицею і формулою. Для цього в кабінеті шкільного лікаря можна узяти індивідуальні медичні карти школярів, що вчаться з даними зросту. Якщо є можливість виміряти зріст учнів безпосередньо в класі, то можна поступити таким чином. На дошці від підлоги відзначте 110 см (якщо в класі парти ГОСТу 1964 р.) або 130 см (якщо столи і стільці ГОСТу 1971 р.) і проведіть крейдою на цій висоті лінію. Потім від цієї межі відкладіть 10 або 15 см (у, залежності від старого або нового зразка меблів) і проведіть крейдою другу лінію. Далі через кожні 10 або 15 см креслять ще декілька ліній. Між ними пишуть номери або індекси парт (столів).

Приклад: 12

11 Д

10 Г

9 В

8 Б

7 А

6

Потім до дошки викличте по черзі учнів і поставте спиною до дошки. На рівні якої цифри або букви буде голова школяра, такий номер парти (столу, стільця) йому і потрібен. Підрахуйте, скільки і яких номерів парт (столів, стільців) потрібно для даного класу.

Під час занять (якщо не можна бути присутнім на уроці, то після уроків дайте учням невелике письмове завдання) виявите тих школярів, які неправильно сидять і з'ясуєте причину їх неправильної посадки.

Оформлення роботи. У протоколі запишіть розрахунки по формулах номерів парт (столів, стільців), що є в даному класі, і необхідних для учнів цього класу.

Якщо в класі були меблі ГОСТу 1964 р., то в протоколі приведіть приклади розрахунку по формулах номерів столів і стільців ГОСТу 1971 р. Це необхідне зробити тому, що введення в школах кабінетної системи і устаткування кабінетів столами і стільцями нових зразків привело до необхідності повсякденного контролю за правильністю розстановки стільців, оскільки вони можуть виявитися за столами інших номерів. Класний керівник і санітарний актив класу, які відповідальні за цей повсякденний контроль, не завжди мають під руками таблиці основних розмірів столів і стільців. У цих випадках їм можуть допомогти формули, приведені в даному керівництві.

Запишіть, скільки і яких парт (столів, стільців) необхідно для цього класу і які меблі в ньому зайва. Відзначте, скільки учнів в класі сидить неправильно, і вкажіть причину їх неправильної посадки.

Контрольні питання

1. Чим характеризується правильна посадка школяра?

2. Які існують номери (групи) столів і стільців?

3. Як визначити, за яким номером (групою) столу і стільця повинен сидіти учень відповідно до свого зросту?

4. Як маркіруються столи і стільці?

5. Як визначити номер (групу) столу і стільця?

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА № 6

ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА РОЗКЛАДУ УРОКІВ В КЛАСІ

Розклад уроків є одним з основних елементів шкільного режиму. Правильно складений розклад відсовує розумове стомлення на кінець робочого дня і навчального тижня, попереджає появу перевтоми.

До розкладу уроків пред'являється ряд гігієнічних вимог. Однією з основних є строга регламентація кількості уроків протягом учбового дня і навчального тижня залежно від віку учнів. Протягом учбового дня у молодших школярів повинне бути не більше 4 ч занять, у школярів 5—7 класів не більше 5 годин і у старших школярів допускається не більш два дні в тиждень по 6 ч занять (у решту днів — по 5). Тижневе навантаження учнів приведене в учбовому плані.

Іншою основною гігієнічною вимогою до складання розкладу уроків є облік динаміки розумової працездатності школярів протягом учбового дня і учбового тижня.

Протягом учбового дня розумова працездатність школярів збільшується від першого до другого-третього уроку (період впрацювання і оптимум працездатності). З третього уроку у молодших школярів і з четвертого у старших працездатність починає знижуватися. Якщо вводиться п'ятий урок у молодших школярів, а шостий у старших, то на них працездатність знижується на 50% в порівнянні з першим уроком. Аналогічна динаміка розумової працездатності спостерігається і протягом навчального тижня. Якщо прийняти нормальну працездатність за 100%, то у понеділок вона дорівнює 98% (період впрацювання), у вівторок (106%), в середу (109%) - спостерігається найбільша працездатність (оптимум), у четвер працездатність починає знижуватися (96%), у п'ятницю вона ще менше (95%) і у суботу найнижча (94%).

Відповідно до динаміки розумової працездатності необхідно важкі уроки (математика, фізика, хімія, іноземна та російська мова) ставити другим або третім уроком. Уроки праці, фізичної культури, допризовної військової підготовки, музики, образотворчого мистецтва треба ставити у молодших школярів третім уроком, а у старших школярів четвертим. У понеділок і суботу розклад повинен бути полегшено за рахунок зменшення кількості годин і включення в нього легших уроків. Заборонено здвоювати уроки. Як виняток дозволено проводити здвоєні уроки праці. Проте і їх корисніше проводити двічі в тиждень по 1 ч. Необхідно стежити, щоб в який-небудь день не скопилися уроки, що вимагають багато часу для виконання домашніх завдань.

Мета роботи: Засвоїти методику гігієнічної оцінки розкладу уроків і навчитися складати його відповідно до гігієнічних вимог.

Для виконання роботи необхідні: діючий розклад якого-небудь класу і учбовий план на поточний навчальний рік (з навчальним планом можна ознайомитися у завідувача учбовою частиною школи).

Хід роботи. Перепишіть діючий навчальний план, розклад уроків будь-якого класу і дайте гігієнічну оцінку кожному дню тижня і всьому тижневому розкладу уроків в цілому, виходячи з тих вимог, які викладені вище. Потім складіть для цього класу такий розклад уроків, який відповідав би всім гігієнічним вимогам.

Оформлення роботи. В протокол запишіть діючий розклад одного класу, вказавши, що в ньому не відповідає гігієнічним вимогам, а також розклад уроків для цього класу, що відповідає всім гігієнічним вимогам.

Контрольні питання

1. Яка динаміка розумової працездатності школярів протягом учбового дня і учбового тижня?

2. Яка кількість уроків протягом учбового дня повинна бути у молодших і старших школярів?

3. Які уроки повинні стояти другими і третіми по рахунку?

4. Які уроки повинні стояти третіми у молодших школярів і четвертими у старших?

5. Які дні тижня повинні бути з полегшеним розкладом?

Додатки до індивідуальних робіт

Таблиця 1.

Оцінка фізичного розвитку учня

Додаток 1

Графік-профіль фізичного розвитку

-3s -2s -1s М +1s +2s +3s

Зріст

ОГК

Маса

Таблиця 3

М’язова сила згиначів пальців рук дітей та підлітків

за даними динамометрії

Таблиця 2.

Середні показники фізичного розвитку дітей шкільного віку

зріст, окружність грудної клітки та вага (за Д.Д.Лебедєвим)

Таблиця 4

Таблиця 5

Таблиця 6

Таблиця 7

Таблиця 8.

Вікові зміни швидкості заданих рухів кисті

(середні показники)

Таблиця 9.

Обчислювання суми квадратів різниці між окремими вимірюваннями та середньою арифметичною

Таблиця 13.

Залежність основного обміну від віку та статі

Таблиця 10.

Визначення основного обміну за зростом та віком у чоловіків (1 число)

Таблиця 11.

Визначення основного обміну за зростом та віком у жінок (1 число)

Таблиця 12.

Визначення основного обміну за масою (2 число)

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 594 | Нарушение авторских прав