АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дітей.

Ротова порожнина новонародженого пристосована до акту смоктання:

· Мала за об’ємом

· Містить великий потужний язик

· Добре розвинені м’язи, розташовані у товщі губ

· На поверхні слизової губ є ворсинки які допомагають утримувати сосок

· Грудочки Біша у товщі щік

Перелічені особливості будови ротової порожнини зберігаються протягом усього грудного віку, при штучному вигодовування вони зникають швидше.

У ротовій порожнині починається процес травлення. Тут проходить аналіз якості їжі (її смак, температура, консистенція), утворення харчової грудки. Окрім цього, у роті їжа обробляється слиною. Слина містить ензими (амілазу, мальтазу, незначну кількість протеолітичних ферментів). Отже, вуглеводи починають розщеплюватись ще у ротовій порожнині. Рівень амілази у слині новонародженої дитини дуже малий, і досягає рівня дорослих лише до кінця першого року життя. У зв’язку зі значним вмістом лізоциму, слина має виражені бактерицидні властивості.

Стравохід у новонароджених практично сформований. При закладці просвіт стравоходу заповнений. Формування просвіту відбувається на 3 – 4-ому місяці і пов’язане з активним секретуванням залоз слизової оболонки. При порушенні цього процесу можливі вроджені вади розвитку – атрезія стравоходу або його звуження стеноз. Функція – проведення їжі з ротової порожнини до шлунка. Стравохідна фаза ковтання пов’язана з перистальтикою.

Шлунок у вигляді веретеноподібного розширення передньої можна знайти у 3-тижневого ембріона. На 10-ому тижні спостерігається закладка залоз. У новонароджених шлунок розміщений горизонтально, вхід у нього широкий, тому у дітей часто буває зригування. Дно шлунка розвинене слабо, тоді як воротар має відносно більшу довжину. Топографічно шлунок у новонароджених розташований високо і практично не стикається з передньою черевною стінкою. У дітей 2 – 3 років шлунок розташований більш вертикально, у віці 7 – 8 років шлунок займає положення таке саме, як у дорослих.

У новонароджених слизова містить значно менше шлункових залоз – 200 тисяч, тоді як у дорослого їх число сягає 5 млн. М’язова оболонка переважно представлена циркулярними м’язами. Особливо виражені м’язи у ділянці воротаря. У новонароджених спостерігається іноді судомне скорочення – пілороспазм. При тривалому спазмі воротар гіпертрофується – виникає пілоростеноз, що приводить до частого блювання, виснаження дитини.

Перетравлювання їжі у шлунку здійснюється під впливом шлункового соку, який містить соляну кислоту, протеолітичні ферменти (пепсиновий комплекс), желатиназу, химозин, ліпазу, лізоцим і муцин. Тут продовжується розщеплення вуглеводів під дією амілази слини (розщеплюється більша частина крохмалю), доки її не інактивує соляна кислота шлункового соку. У новонароджених дітей рівень рН у шлунку високий, майже нейтральний - 6,5 – 8,0, на протязі 4-5 годин після народження кислотність швидко наростає до 2-3,5 (імовірно під впливом гастрину материнської крові, що переходить до дитини трансплацентарно), і знову знижується до рН 3-5. Пепсин виділяється у неактивній формі (пепсиноген) і активується соляною кислотою. У дітей раннього віку виділяється велика кількість катепсину - ферменту, який поряд з гастриксином, здійснює згортання молока. Жири під впливом ліпази розщеплюються до гліцеролу і жирних кислот. У дорослих шлункова ліпаза не має особливого значення, оскільки вона діє на емульговані жири, однак у дітей вона розщеплює до 25% молочного жиру, який вже знаходиться в емульгованому стані. У немовлят, які знаходяться на природному вигодовуванні, перетравлювання жирів відбувається і під впливом молочної ліпази, якої достатньо у грудному молоці.

Всмоктування у шлунку проходить у незначній кількості - у невеликих кількостях всмоктуються речовини, розчинені у воді (цукор, сіль, кофеїн). Шлунковий сік має виражені бактерицидні властивості, зумовлені наявністю соляної кислоти і лізоциму.

З шлунка їжа потрапляє до 12-палої. Поступлення окремих порцій химусу до цибулини 12-палої здійснюється за рахунок сильних скорочень антральної області (систола антрального відділу). При цьому антрум майже повністю відділяється від тіла шлунка, за рахунок цього не відбувається постійне і повне олужнення вмісту шлунка і навпаки – закислення вмісту 12-палої. У пустому шлунку часто виникають скорочення з періодом, характерним для шлункової перистальтики (приблизна 20 сек.). Такі скорочення називають “голодними”, вони можуть бути болючими.

У 12-палій кишці під впливом жовчі, соку підшлункової залози і, швидко міняється її рН і продовжується гідроліз за участі протеолітичних, амілолітичних і ліполітичних ферментів. Гідролітичні процеси завершуються мембранним травленням, що створює умови до всмоктування продуктів гідролізу, вітамінів, мінеральних речовин, води.

Подальше травлення і всмоктування його продуктів проходить у тонкій кишці.

Тонка кишка у дітей першого року життя суттєво довша у перерахунку на 1 кг маси тіла ніж у дорослих. Це пристосування до лактоформного харчування. Крім перистальтични рухів часто виникають антиперистальтичні, які повертають химус назад, викликаючи маятникоподібні рухи. Це так зване “функціональне продовження” тонкої кишки, що забезпечує більш тісний контакт химусу зі слизовою оболонкою. Поряд з вищою проникністю слизової оболонки це забезпечує найбільш повне засвоєння поживних речовин з малоконцентрованої їжі – молока.

У тонкій кишці химус перетравлюється в основному під впливом ферментів панкреатичного і кишкового соку та за участю жовчі.

Перетравлювання і всмоктування емульгованих дією жовчі жирів відбувається в основному в тонкій кишці під впливом, причому найбільш інтенсивно - у голодній кишці (95%). Гідроліз жирів здійснюється ліпазами соку підшлункової залози і слизової.

Перетравлювання вуглеводів проходить теж в основному у тонкій кишці під впливом панкреатичного ферменту амілази - до ди- і моноцукрів. Гідроліз дицукрів здійснюється за допомогою специфічних кишкових ферментів - дисахаридаз, - які локалізовані на поверхні ентероцитів і не секретуються у просвіт кишківника. Серед дисахаридаз найбільше значення мають сахараза (розщеплює сахарозу на фруктозу і глюкозу), лактаза (лактозу на галактозу і глюкозу) і мальтаза (розщеплює мальтозу на 2 молекули глюкози). Таким чином, у результаті розщеплення дицукрів утворюються 3 моноцукри - глюкоза, фруктоза і галактоза, які поступають у кров портальної системи. У здорової дитини лише невелика кількість цукрів не всмоктується у тонкій кишці, і у товстій кишці вони розкладаються бактеріальною флорою до молочної кислоти.

Гідроліз білків до вільних амінокислот здійснюється у тонкій кишці під дією протеолітичних ферментів підшлункової залози - трипсину, і кишкових пептидаз. Всмоктування амінокислот і дипептидів - активний процес.

При потраплянні химусу у товсту кишку процеси травлення і всмоктування практично вже завершені. Основна функція товстої кишки - резервуарна. Тут завершується всмоктування води, формування щільного вмісту і виведення його з організму. Розщеплення харчових інгредієнтів можливе тут лише за рахунок ферментів, що поступили з тонкої кишки, і за рахунок кишкової флори. Якщо розщеплення і всмоктування не завершене у тонкій кишці, нерезорбовані рештки можуть бути середовищем для росту патогенної флори - наприклад, під впливом гнилісної флори з амінокислот і пептидів утворюються токсичні для організму сполуки - індол, скатол, фенол, які всмоктуються і знешкоджуються у печінці.

У процесі травлення їжа розщеплюється до простих її елементів, які всмоктуються, і які організм використовує для покриття своїх енергетичних і пластичних потреб. Під час проходження по травному каналу, розчинені речовини можуть рухатись у двох напрямках:

Ü з просвіту кишківника перетравлені речовини переходять у кров і розносяться по всьому організму

Ü одночасно з цим в просвіт кишківника виділяються солі, ензими, продукти розпаду (наприклад, азотисті сполуки).

Існує тісний взаємозв’язок між видільною функцією нирок і травної системи - при нирковій недостатності може суттєво зростати виділення сечовини з травними соками (елімінаційний гастрит). Травна система відіграє важливу роль у підтримці гомеостазу - склад травних соків впливає на кислотно-основний стан, водно-сольовий обмін.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 921 | Нарушение авторских прав