Анатомо-фізіологічні особливості.
Кишки — найбільший відділ травної системи, у якому виділяють дванадцятипалу, порожню, клубову, ободову і пряму кишки.
Тонка кишка (intestinum tenue) — найдовший, вузький і найрухливіший відділ кишківника, який починається від дванадцятипало-порожньокишко-вого згину (flexura duodenojejunalis) біля зв'язки Трейтца і закінчується в ділянці клубово-сліпокишкового (ілеоцекального) кута. У місці з'єднання тонкої і товстої кишок утворюється клубово-сліпокишковий (ілеоцекальний) клапан (баугінієва заслінка), який виконує складну фізіологічну функцію забезпечення нормального пасажу вмісту кишківника і запобігання рефлюксу вмісту товстої кишки в тонку. Довжина тонкої кишки становить 5-7 м, діаметр — від 3 до 5 см.
Тонка кишка включає порожню (jejunum), яка становить приблизно 2/5 її довжини, і клубову (ileum), які розрізняють лише за морфологічними ознаками (анатомічне розмежування відсутнє).
Тонка кишка має численні петлі, які постійно міняють форму і положення, займаючи середню підчеревну ділянку живота і належать до нижнього поверху черевної порожнини. Від надчеревної ділянки тонка кишка відділяється брижею поперечної ободової кишки. Петлі тонкої кишки фіксовані до брижі, утвореної двома листками очеревини, в якій містяться кровоносні, лімфатичні судини і нерви, що забезпечують кровопостачання та іннервацію тонкоії кишки. Брижа тонкої кишки спрямована зверху і ліворуч вниз і праворуч, ізолюючи правий і лівий відділи черевної порожнини, що має важливе значення для прогнозування шляхів поширення запального, гнійного й інших процесів. Очеревина вкриває тонку кишку з усіх боків, за винятком місця фіксації брижі
Кровопостачання тонкої кишки здійснюється 16—22 кишковими артеріями, які відходять від правого півкола верхньої брижової артерії (a mesenterica superior). У товщі брижі гілки утворюють одна з одною артеріальні дуги І і II порядку, що забезпечує надійне кровопостачання тонкої кишки. Від них до стінки кишки відходять прямі короткі артерії. Зазначені особливості кровопостачання тонкої кишки дають змогу використовувати її ізольовані сегменти під час виконання пластичних оперативних втручань на стравоході, формування біліодигестивних та інших анастомозів. Венозна кров від тонкої кишки відтікає у верхню брижову, потім через ворітну вену надходить у печінку, де відбуваються основні метаболічні перетворення.
Як і інші органи черевної порожнини, тонка кишка має подвійну — симпатичну і парасимпатичну іннервацію.
У тонкій кишці відбувається складний процес хімічного і ферментного розщеплення білків, жирів і вуглеводів. Завдяки величезній площі слизової оболонки тонкої кишки (понад 10 м2) кінцеві продукти розщеплення всмоктуються у кровоносну систему і використовуються у подальшому як пластичний та енергетичний матеріал. Суттєву роль відіграє тонка кишка у всмоктуванні води й електролітів. Патологічні стани, які спричинюють порушення фізіологічних функцій кишки (запальні процеси, непрохідність кишок, кишкові нориці та ін.) неодмінно зумовлюють тяжкі розлади метаболізму і водно-електролітного балансу, порушення процесів травлення.
Кишківник — найбільший імунний орган людини; у його стінці містить ся значна кількість лімфоїдної тканини, що забезпечує його захисну функцію. Порушення цієї функції зумовлює активацію автоінфекції, що є одним з патогенетичних чинників розвитку хронічних неспецифічних дифузних за пальних захворювань кишківника та інших патологічних станів.
Причини кишкової непрохідності:
1) спайки черевної порожнини після травм, поранень, перенесених операцій і запальних захворювань органів черевної порожнини й таза;
2) довга брижа тонкої або товстої кишки, що зумовлює значну рухливість їх петель;
3) пухлини черевної порожнини й заочеревинного простору. Такі причини можуть призвести до порушення пасажу кишкового вмісту, розладу всмоктування з кишечника й втрати великої кількості електролітів як із блювотою, так і шляхом поступлення в просвіт кишечника внаслідок розладів кровообігу в його стінці.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 597 | Нарушение авторских прав
|