АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи у дітей раннього віку. Медсестринське обстеження даної системи.

Надниркові залози у новонароджених відносно більші, ніж у дорослих. Мозковий шар надниркових залоз погано розвинутий, перебудова і диференціювання елементів закінчується до 2 років. Маса надниркових залоз у місячної дитини становить 2,22 г, у 5 років - 4,6 г, у 11-15 років - 8,63 г, у дорослої людини - 10-13 г. Під час народження дитина отримує від матері надмірну кількість кортикостероїдів, що веде до пригнічення активності аденогіпофізу і інволюції фетальної зони. З 4-го дня життя продукція і екскреція стероїдів досить різко знижуються, що відтворює картину гіпофункції надниркових залоз. Функціональна активність кори надниркових залоз підвищується до 10 дня життя і після цього поступово зростає. Гіпофункція надниркових залоз характеризується ознаками гострої (низький артеріальний тиск, тахікардія, явища колапсу, тяжкий стан дитини) або хронічної (пігментація, в’ялість, адинамія, біль у животі, проноси, кризи) надниркової недостатності. Функціональна недостатність надниркових залоз у дітей раннього віку призводить до розвитку токсикозів і синдрому раптової смерті.

Щитоподібна залоза у новонародженого має не закінчену будову. В наступні місяці і роки проходить її формування і диференціювання паренхіми. На початку статевого дозрівання з’являється чітка гіперплазія залозистої тканини, відмічається деяке збільшення залози. У новонародженої дитини відмічається транзиторний гіпотиреоз. У періоді пубертатного розвитку відмічається гіперфункція щитоподібної залози, особливо це виражено у дівчаток. Гіперфункція щитоподібної залози характеризується пітливістю, тахікардією, підвищеним артеріальним тиском, підвищеною нервовою збудливістю. Гі-пофункція викликає гіпотонію, млявість, адинамію, пригнічення розумових здібностей.

Паращитоподібна залоза у дітей раннього віку має свої особливості: відсутні оксифільні клітини, сполучнотканинні перетинки витончені, не містять жирової тканини, за розміром вона дещо менша, ніж у дорослих. Повне дозрівання паращитоподібної залози відбувається до пубертатного періоду. У новонароджених дітей відмічається недостатність навколо щитоподібних залоз, що супроводжуються транзиторною гіпокальціємією і гіпомагніємією з неврологічними порушеннями (тремор, судоми). Гіперпаратиреоз викликає гіперкальціємію і порушення кальцієвого обміну.

Гіпофіз – найбільш розвинена залоза при народженні дитини. Його гістологічною особливістю є відсутність базофільних клітин, функціональна особливість – різнобічність дій. У постнатальний період соматотропний гормон є основним метаболічним контрінсулярним гормоном. Функціональні порушення серйозно впливають на ріст дитини. Гіпофункція викликає гіпофізарний нанізм, гіперфункція – адипозогенітальну дистрофію.

Статеві залози мають вплив на ріст мускулатури, тонус ЦНС, артеріальний тиск, обмін речовин. З діяльністю статевих залоз пов’язана поява вторинних статевих ознак: розвиток грудних залоз, ріст вусів і бороди, волосся на лобку та під пахвами. Гіпофункція статевих залоз призводить до розвитку євнухоїдизму, крипторхізму, а гіперфункція – до передчасного статевого розвитку.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 3248 | Нарушение авторских прав