АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Анатомо-фізіологічні основи мови

Фізіологія вивчає не тільки функції слів як сигналів, а й механізми їх вимо­ви, написання та сприймання.

Мова функціонує у трьох формах: акустичній, оптичній і кінестезичній.

Акустична (усна) форма мови представлена у вигляді звукових сигналів. У процесі мовлення мовний потік роздрібнюється на ділянки, кожна з яких утримується в пам'яті приблизно 100 мс. Таке дроблення забезпечує сприймання фонем. Отже, основний елемент мови - фонема. Фонеми можуть включати кілька звуків. Набір фонем у різних мовах різний. Акустична форма мови є основою для забез­печення комунікаційної функції мови.

Оптична (письмова) форма мови забезпечує написання та розрізнення букв і слів. Завдяки письмовій мові досвід окремих індивідуумів (письменників, поетів, вчених, мислителів) стає доступним для наступних поколінь і перетворюється у досвід усього людства. Отже, письмова мова уможливлює закріплення і збере­ження знань, які постійно нагромаджуються.

Кінестезична форма мови проявляється у роботі артикуляційної мускула­тури, за допомогою якої реалізується акустична мова. Проте м'язове напруження органів артикуляції спостерігається і без звукового вираження мови, тобто коли людина думає, але слів не вимовляє (внутрішня мова).

Підрахунки показали, що значна частина нашого часу (приблизно 70 %, без урахування сну) пов'язана з мовою. На прослуховування мови припадає 45 % нашого часу, на усну мову - ЗО %, на читання - 16 % і на писання - 9 %. Середня швидкість мови становить 125 слів/хв, а середня швидкість словесного мислення - 400 слів/хв (П.Д.Харченко, Г.М.Чайченко, 1977).

Діяльність мовної, або другої сигнальної системи забезпечує робота мовно-рухового, мовнослухового і мовнозорового аналізаторів, а також лобові відділи кори.

Мовноруховий аналізатор відповідає за сприймання та аналіз інформації від органів артикуляції (губи, язик, зуби, м'яке піднебіння, гортань) і дихальної мускулатури, а також за мовлення.

Корковий відділ мовнорухового аналізатора знаходиться в ділянці другої і третьої лобових закруток (мовноруховий центр Брока, поля 44, 45 і 46). Руховий центр мови описав у 1860 р. француз П.Брока, який встановив, що пошкодження цієї ділянки кори внаслідок крововиливів супроводжується втратою усної мови. Хворий розуміє мову, може спілкуватись письмово, але не може говорити (мото­рна афазія). У переважної більшості людей (приблизно 95 %) центр Брока знахо­диться у лівій півкулі.

У 1874 р. німецький дослідник К.Вернике описав чутливий (слуховий) центр мови, що відповідає за розуміння мови. Руйнування або видалення цього центру супроводжується сенсорною афазією - втратою розуміння мови зі збере­женням сприймання слів як звуків. Центр Вернике розміщений у задніх відділах першої скроневої закрутки (поле 42), неподалік від слухової кори. У більшості людей (приблизно 95 %) чутливий центр мови локалізований також у лівій півку­лі. Центр Вернике є корковим відділом мовнослухового аналізатора.

Обидва мовні центри мають зв'язки між собою, слуховою та зоровою ко­рою. І по сьогоднішній день є правильним уявлення К.Вернике про функціону­вання центрів мови. Розуміння мови, а також відповідь на неї забезпечує центр Вернике. Від нього інформація передається у центр Брока, де виробляється де­тальна і координована програма формування звуків голосу. Реалізується ця про­грама моторними зонами кори, що управляють мовною мускулатурою і дихаль­ними м'язами через рухові нейрони довгастого і спинного мозку.

Складна координація рухів м'язів гортані, голосових зв'язок, м'якого підне­біння, губ, язика, нижньої щелепи, а також дихальних м'язів, які забезпечують усну мову, називається артикуляцією. Вона здійснюється завдяки складній сис­темі умовних і безумовних рефлексів цих м'язів.

Згідно нинішніх уявлень, схема коркових механізмів мови має такий вигляд (Й.Хамори, 1985): інформація про почуте слово надходить у первинну слухову кору, але слово стає зрозумілим тільки після її надходження у центр Вернике. Зві­дси інформація надходить у центр Брока, який разом з моторною корою видає на­каз для вимови певного слова.

Аналогічно здійснюється процес називання написаного слова. При цьому зорова інформація надходить у первинну зорову зону (поле 17), обробляється у полях 18 і 19. Звідси вона надходить у кутову закрутку (поле 22), де зоровий характер слова перетворюється у слуховий, набуваючи форми, що придатна для використання центром Вернике. Звідси інформація проходить такий же шлях, як і у випадку почутого слова.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 858 | Нарушение авторских прав