АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Перша і друга сигнальні системи

Спільним для людини і тварин є аналіз і синтез безпосередніх сигналів зовнішнього світу, що утворюють першу сигнальну систему. Тварини мають тільки одну (першу) сигнальну систему, завдяки якій вони можуть реагувати на предме­ти дійсності за допомогою органів чуття. Перша сигнальна система - це система рефлекторних реакцій на конкретні подразники.

На відміну від тварин, у людини в процесі праці і соціального розвитку сформувалась друга сигнальна система, що пов'язана з мовою, тобто словесною сигналізацією про зміни зовнішнього середовища. Таким чином, у людини є дві системи подразників: успадкована від тварин перша сигнальна система (безпосередні зміни зовнішнього середовища) і друга сигнальна система, що складається зі слів, якими позначені відповідні зміни зовнішнього середовища.

До другої сигнальної системи належить насамперед мова і, створені за допомогою слів, певні позначення (лічба, ноти, математичні символи). Тому можна вважати, що друга сигнальна система - це система абстрактно-символічних подразників.

Але найголовнішим компонентом другої сигнальної системи є членорозді­льна мова, за допомогою якої людина називає предмети і явища, може розмірко­вувати про них, обмінюватись думками і спілкуватись.

У тваринному світі існують інші способи спілкування - за допомогою мімі­ки, жестів, звуків, пахощів. Усі вони є природженими.

Мову людини характеризують дві важливі особливості. Перша - це величе­зна кількість мовних форм, коли один і той самий предмет або явище називають різними словами, які записують різними способами (сьогодні нараховують близь­ко 5650фізних мов людини). Друга - це відсутність успадкування конкретної мо­вної форми. Всі люди мають генетичну здатність до спілкування словами, але якою буде мовна форма, залежить від виховання. Теоретично дитина може опану­вати будь-яку мову.

Наявність двох сигнальних систем значно розширює можливості пристосу­вання людини до середовища і водночас надає вищій нервовій діяльності людини нових, специфічних рис. Словесними сигналами людина позначила все те, що сприймає за допомогою рецепторів. Це дає їй змогу оперувати не самими предметами зовнішнього світу, а словами, якими позначено ці предмети. Тому слово ви­ступає у ролі сигналу сигналів. На основі слів людина може скласти більш-менш правильне уявлення про зовнішній світ і давноминулі події, передбачити майбут­нє.

Завдяки наявності другої сигнальної системи людина може абстрактно мислити. Для вищих тварин характерне предметне мислення. Абстрактне мислення дає змогу людині виробити відповідні системи цілеспрямованих поведінкових реакцій без прямого контакту з реальною дійсністю. Абстрагування від дійсності надає людині низку переваг, проте іноді призводить до формування невідповідних пристосовних реакцій.

Друга сигнальна система нерозривно пов'язана з суспільним життям люди­ни. Словесна сигналізація розвинулась у людини завдяки спілкуванню в процесі праці. Поза суспільством, без спілкування між людьми, друга сигнальна система не розвивається. Про це свідчать випадки, коли діти виростали поза межами люд­ського суспільства і не могли розмовляти та розуміти мову.

Другосигнальна, або мовна, форма відображення дійсності властива тільки людині і виконує три найважливіші функції: комунікативну, понятійну і регуляторну.

Комунікативна функція мови полягає у її використанні як засобу спілку­вання. Ця функція проявляється у двох формах - експресивній і імпресивній. Експресивна форма полягає у формулюванні певною людиною мовного вислов­лювання. Імпресивна форма - це процес сприймання і розуміння людиною мов­них висловлювань іншої людини.

Понятійна функція мови зводиться до її використання як засобу абстракт­ного мислення. За допомогою мови здійснюється аналіз і узагальнення інформа­ції, формулювання суджень і висновків. Ось чому мова стає механізмом інтелектуальної діяльності.

Регуляторна функція мови полягає у тому, що за допомогою усної або внутрішньої мови людина керує власними діями і рухами, а також поведінкою інших людей.

З точки зору фізіології слово - це подразник, який через відповідні афе­рентні системи діє на клітини кори головного мозку. Слово, яке ми чуємо, сприй­мається слуховим аналізатором; яке читаємо - зоровим; яке вимовляємо - кінестезичним. Проте слово не тільки звуковий, оптичний та кінестезичний подраз­ник. Слово, як подразник, діє своєю суттю, яка пов'язана з конкретними предме­тами зовнішнього світу. Слово викликає збудження не тільки в клітинах слухово­го, зорового чи кінестезичного аналізаторів, а й у тих клітинах кори, в яких зафік­сований образ безпосереднього сигналу, що позначається певним словом. Ця вла­стивість характерна тільки для людини. У багатьох тварин можна виробити низку умовнорефлекторних реакцій на словесні сигнали, хоча на тварин слово діє тільки як звуковий подразник, який сприймається слуховим аналізатором.

Для людини слово виступає у ролі умовного подразника. Наприклад, у лю­дини можна виробити умовний рефлекс на загоряння червоної лампочки. Якщо не запалювати червону лампочку, то словесний сигнал «червоне світло» викличе цей же умовний рефлекс. Можна й навпаки, виробити умовний рефлекс на словесний сигнал «червоне світло», а потім увімкнути червону лампочку: виникне такий же умовний рефлекс.

Під час вироблення умовних рефлексів, людиною сприймається слово не як окремий звук або сума звуків, а як поняття. Про це свідчить той факт, що слова-синоніми виступають умовними подразниками.

У відношенні до людини словесні сигнали використовують і для підкріп­лення якого-небудь умовного подразника. Наприклад, звучання дзвінка (умовний подразник) підкріплюється словесними інструкціями на зразок «встаньте», «забе­ріть руку» і т.д. У результаті кількох таких поєднань дзвінка і інструкції людина буде вставати або забирати руку, реагуючи тільки на дзвінок. З використанням слова, як фактора підкріплення, у людини виробляється багато умовних рефлек­сів.

Усі ці факти вказують на те, що під час вироблення умовних рефлексів у людини відбувається явище елективної (вибіркової) іррадіації збудження з дру­гої сигнальної системи у першу і, навпаки, з першої у другу.

Ще однією особливістю функціонування двох сигнальних систем є вибір­кове узагальнення у другій сигнальній системі. Якщо виробити у дітей умовний рефлекс на зображення горобця, ластівки або ворони, такий же умовний рефлекс буде викликати і узагальнююче слово «птах».

Взаємодія між сигнальними системами відбувається і за рахунок взаємоіндукційних відносин, що виявляється у пригніченні діяльності однієї із систем під час виникнення збудження в іншій. Про це свідчить експеримент, під час якого виробляли у різних людей умовний мигальний рефлекс, коли вони розв'язували арифметичні завдання. У багатьох людей умовний мигальний рефлекс не вироб­лявся, тоді як арифметичні операції вони виконували правильно. Навпаки, якщо умовний мигальний рефлекс вироблявся, виконання арифметичних операцій хи-бувало. Лише у декого спостерігалося одночасне вироблення умовного мигально­го рефлексу і виконання арифметичних операцій.

Наявність взаємоіндукційних відносин між сигнальними системами має ве­лике значення для абстрактного мислення. Завдяки пригніченню діяльності пер­шої сигнальної системи у людини з'являється можливість до самостійної діяльно­сті другої сигнальної системи.

Хоча Існує твердження (Г.М.Чайченко, 1993), що відмежування другої сигнальної системи від першої не можна вважати абсолютним. Взаємоіндукційні відносини, елективна іррадіація збудження та вибіркове узагальнення у другій сигнальній системі є єдиним процесом вищої нервової діяльності людини.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 888 | Нарушение авторских прав