Генетично детерміновані форми поведінки, що відображають нагромаджений у генофонді видовий досвід попередніх поколінь, є недостатніми для підтримання існування окремих особин у мінливому середовищі. Коли середовище не дуже мінливе, то поведінка тварин може ґрунтуватися на природжених формах. Якщо середовище дуже мінливе, виникає необхідність у набутих окремими особинами формах поведінки, або їх індивідуальному досвіді.
Індивідуальний досвід поведінки набувається завдяки здатності людини і тварин до навчання. Навчання дає змогу розвивати пристосувальні реакції з урахуванням минулого досвіду, видозмінювати ті з них, які стали непридатними у нових умовах. Поведінка тоді стає більш гнучкою і адаптивною.
Розрізняють неасоціативні і асоціативні форми навчання. До неасоціативних форм навчання належать сумація, звикання, наслідування (імітація) та імпринтинг. Під час цих форм навчання у мозку залишаються сліди пам'яті (епіграми), але асоціативні зв'язки не утворюються. Умовно-рефлекторне навчання основане на формуванні у мозку зв'язків, які можуть змінюватися або руйнуватися. Навчання, що має умовно-рефлекторний характер, називається асоціативним.
В основі сумації лежать явища сенсибілізації і фасцилітації. Сенсибілізація -це підвищення чутливості організму до певних подразнюючих агентів. Фасцилітація - полегшення запуску якої-небудь реакції-відповіді. Такі поведінкові навики описані в одноклітинних і безхребетних. На них ґрунтується засвоєння маршрутів переміщення, скупчення організмів у певних місцях простору, розпізнавання їстівних і неїстівних продуктів. Ці навики не є довготривалими і самостійно не відновлюються.
Звикання - це форма навчання, що полягає у відносно стабільному послабленні реакції унаслідок багаторазової дії подразника.
Існує думка, що процеси сумації і звикання — це єдині механізми, за допомогою яких набувається індивідуальний досвід у низькоорганізованих тварин.
Звикання, як одна з форм навчання, вдосконалювалось у ході еволюції і зберегло за собою роль у адаптивній поведінці і вищих тварин. Однією з поширених
форм звикання у вищих тварин є згасання орієнтувального рефлексу при повторенні подразника, що його викликав. У орієнтувальній поведінці вищих тварин виділяють два етапи: 1) початкова реакція тривоги і здивування, що супроводжується підвищенням тонусу м'язів і фіксуванням пози (затаювання); 2) дослідницька реакція уваги - повертання голови, очей і вух до джерела подразнення. Водночас відбувається порівняння нового стимулу зі слідами попередніх подразників. Якщо новий стимул і сліди попередніх збігаються, орієнтувальна реакція не виникає. Якщо ж інформація про стимул і сліди у пам'яті не збігаються, виникає орієнтувальна реакція.
Особливою формою навчання є імпринтинг (imprint - залишати слід), який проявляється в тварин у ранньому періоді постембріонального розвитку і називається критичним, або чутливим. Прикладом може бути слідування новонароджених тварин за будь-яким об'єктом, який переміщується (пташенят за макетом птаха). Імпринтинг незворотний, виникнувши в критичний період, він не ліквідовується подальшим життєвим досвідом.
Наслідування (імітація) характерне для молодих тварин, які повторюють поведінку батьків, навчаючись різних її проявів. На наслідуванні ґрунтується заучування пташенятами пісень, вироблення навиків пастися у травоїдних тощо.
Отже, неасоціативне навчання забезпечує життєдіяльність особин вищих тварин на перших етапах їхнього самостійного існування.
Асоціативне навчання набуває значення на пізніших етапах онтогенезу. Воно характеризується збігом у часі якого-небудь індиферентного подразника з певною діяльністю організму. Біологічний сенс такого збігу полягає у тому, що індиферентний подразник стає попереджувальним фактором.
Розрізняють класичні павловські умовні рефлекси, або умовні рефлекси І типу, й інструментальні (оперантні) умовні рефлекси, або умовні рефлекси II типу. Прикладом умовного рефлексу І типу може служити слиновиділення у собаки у відповідь на загоряння лампочки. У цьому випадку реакція тварини на умовний подразник відтворює безумовний рефлекс. Тварина виступає у ролі пасивного учасника подій.
Прикладом інструментального умовного рефлексу може бути харчодобувна поведінка щура в експериментальній камері. Він спочатку випадково натискає на педаль і отримує їжу. Якщо перед натисканням на педаль вмикати світло, встановлюється такий зв'язок: світло → натискання на педаль → їжа. Активний характер такого навчання побудований на середній ланці - натисканні на педаль, від виконання якого залежить харчодобувний поведінковий акт. В основі дресирування тварин лежать саме такі рефлекси. Інструментальне навчання за складністю відрізняється, мабуть, від виховання класичного умовного рефлексу, який по суті є копією безумовного.
Вищі форми навчання властиві насамперед дорослим тваринам з розвиненою нервовою системою. Вони ґрунтуються на двох попередніх формах навчання, і суть їхня полягає у використанні закономірних зв'язків між окремими компонентами середовища. Проявляється це у елементарній розсудливій діяльності тварин. До проявів розсудливої діяльності відноситься інсайт навчання, для нікого характерне розуміння. Така форма поведінки властива для найбільш органіізованих ссавців - приматів. Вона проявляється у планомірній послідовності, наприклад, у виготовленні і використанні предметів.