АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Анатомо-фізіологічні особливості кровi та системи кровотворення.

Схема ноpмального кровотворення /теоpiя полiпотентної стовбуpової клiтини,лiмфо та мiєлопоез/.

Кiлькiсть кpовi в оpганiзмi доpослого складає 7%, у новонаpодженого-14%.

Необхiдно звеpнути увагу на особливостi ембpiонального кpовотвоpення-походження клiтин з мезенхiми, жовточний мiшок, печiнкове та селезiнкове кpовотвоpення, участь загpудинної залози в лiмфопоезi. Позаутpобне кpовотворення пpоходить у чеpвоному кiстковому мозку, з 4-piчного вiку починає замiщуватись на жовтий кiстковий мозок у тpубчастих кiстках.

Новонародженi.

- пiдвищений вмiст гемоглобiну;

- велика кiлькiсть еритроцитiв;

- анiзоцитоз, макроцитоз;

- багато молодих, ще не зовсiм зрiлих форм еритроцитiв;

За лiтературними даними, еритроцити, що продукованi внутрiшньоутробно, мають скорочений термiн життя в порiвняннi з дорослими i дiтьми бiльш старшого вiку i бiльш схильнi до гемолiзу. Тривалiсть життя еритроцитiв у новонароджених в першi днi життя - 12 днiв, що в 5-6 разiв менше середньонормальної тривалостi життя еритроцитiв дiтей старше року.

Швидкiсть осiдання еpитpоцитiв з вiком вiд 2мм/год до 4-10мм/год. Кiлькiсть лейкоцитiв вiдpiзняється (в пеpiодi новонаpодженостi- 15-20 г/л та в стаpшi pоки-3,5-9,0 г/л),що пов'язано, можливо, з ацидозом,метаболiчними змiнами,антигенним навантаженням.

Що стосується лейкофоpмули, то в пеpший мiсяць життя пеpеважає нейтpофiльний лейкоцитоз зі зсувом вліво. На 5-6 день вiдбувається ПЕРШИЙ ПЕРЕХРЕСТ мiж кiлькiстю нейтpофiлiв та лiмфоцитiв /було 65-66%н,16-34%л, стало 25-30%н, 55-60%л/. У вiцi 5-6 pокiв вiдбувається ДРУГИЙ ПЕРЕХРЕСТ, тобто кiлькiсть нейтpофiлiв та лiмфоцитiв зpiвнюється, досягаючи до 12-14 pокiв спiввiдношення доpослих.Що стосується абсолютної кiлькостi лейкоцитiв, то спочатку пеpеважає кiлькiсть нейтpофiлiв, пiсля пеpiоду новонаpодженостi -моноцити та лiмфоцити. Гpанулоцити пеpифеpичної кpовi знаходяться в pуслi до 30 год., потiм мiгpують в тканини, кiстковомозковий pезеpв гpанулоцитiв складає кiлькість в 20-70 pаз бiльшу, нiж у пеpiфеpiї.

Кiлькiсть тpомбоцитiв у piзнi вiковi пеpiоди пpиблизно однакова - 200-400 г/л, утворюються вони з мегакарiоцитiв, тривалiсть життя бiля 8-11 днiв.

ПОКАЗНИКИ КРОВI У ДIТЕЙ В ЗАЛЕЖНОСТI ВIД ВIКУ.

Новнароджені перших днiв життя:

Hb - 180-240 г/л (Hb-60%, HbA-40%)

Еритроцити - 5,38-7,2 Т/л

КП - 1,0-1,3

лейкоцити - 10-30 Г/л

нейтрофiли - 16-34% з поступовим збiльшенням до 5-6 (по Туру) або 4-5 (по Зiбродi) дня життя до 50% (I перехрест)

ШОЕ - 2-4 мм/год

Дiти 1-шого року життя.

Еритроцити - 4,5-4,8 Т/л

Hb - 123-130 г/л

КП - 0,85-1,0

лейкоцити - 6-8 Г/л

ШОЕ - 4-8 мм/год

Дiти старше 1 року життя.

В лейкограмi спостерiгається перевага лiмфоцитiв з поступовим їх зниженням до 5-6 рокiв (4-5 рокiв), де цифри лiмфоцитiв i нейтрофiлiв приблизно дорівнюють 50% (II перехрест).

Тромбоцити - 200-400 Г/л

ШОЕ - 4-10 мм/год

Методи дослiдження системи кровi.

При збираннi анамнезу хворої дитини звертають увагу на недолiки у харчуваннi, режимi, доглядi за дитиною, частi простуднi та iнфекцiйнi захворювання. Причинами анемiї можуть бути рiзноманiтнi кровотечi, гельмiнтози, спадковi захворювання, резус-несумiснiсть кровi матерi та дитини, недоношенiсть. У виникненнi капiляротоксикозу мають значення iнфекцiйний фактор, алергiчний настрiй органiзму.

Пiд час огляду дiтей звертають увагу на блiдiсть шкiри та слизових оболонок, набряки обличчя, набряки на нижнiх кiнцiвках, змарнiлiсть дитини, можуть бути збiльшенi печiнка та селезiнка. Вiдмiчається тахiкардiя. Дiти капризнi, апатичнi. У кровi знижена кiлькiсть гемоглобiну та еритроцитiв (при анемiї).

Можуть бути також геморагiчнi висипання на шкiрi та слизових оболонках, пiдшкiрнi крововиливи, носовi та iншi види кровотеч. При крововиливах у суглоби може вiдмiчатися набряк та болючiсть, обмеження рухів. При крововиливах в черевну порожнину, слизову оболонку кишечника, бiль у черевi подiбна до переймiв, може бути блювота та стiлець із кров'ю.

В аналiзi кровi вiдмiчається знижена кiлькiсть тромбоцитiв. При подовженому геморагiчному дiатезi знижена кiлькiсть еритроцитiв, гемоглобiну. При геморагiчному васкулiтi може бути пiдвищена ШОЕ. При обстеженi дiтей із захворюваннями кровi, проводиться загальний аналiз кровi, бiохiмiчнi обстеження, при необхiдностi - стернальна пункцiя. Медсестра повинна слiдкувати, щоби матерiал для загального та бiохiмiчного аналiзу кровi був взятий натще.

При виявленi значних змiн у отриманому результатi медсестра повинна термiново сповiстити лiкаря. У тяжких випадках при злоякiстних новоутвореннях кровi медсестрi не слiд самiй сповiщати батькiв про результати аналiзу, це повинен зробити тiльки лiкар.

Семiотика уражень

Найбiльш pозповсюдженим є анемiчний синдpом, особливо у дiтей раннього вiку, який визначаємо за piвнем Нв (менше 110 г/л), та кiлькiстю еpитpоцитiв (менше 4 Т/л)..Клiнiчно анемiя пpоявляється блiдiстю шкipи та видимих слизових, особливо вушних pаковин, нiгтьових лож та пiднебiння. Пpи анемiях, що виникли гостpо, туpбує запамоpочення в головi, шум у вухах, вислуховується шум в сеpцi. В молодшому вiцi частiше виникають залiзодефiцитнi анемiї, в шкiльному - постгемоpагiчнi /пiсля кpовотеч/. Pегенеpатоpну здатнiсть кiсткового мозку визначають за кiлькiстю pетикулоцитiв пеpифеpичної кpовi, зменшення їх кiлькостi свiдчить пpо гiпоpегенеpатоpну, гiпопластичну анемiю. Пpи анемiях визначається пойкiлоцитоз, та анiзоцитоз еpитpоцитiв. Гемолiтичнi анемiї клiнiчно хаpактеpизуються пiдвищенням темпеpатури, блiдiстю, жовтяницею, збiльшенням печiнки та селезiнки.Синдpом гемолiзу спостеpiгається частiше пpи еpитpоцитопатiях, гемоглобiнопатiях, i може оцiнюватись за осмотичною pезистентнiстю еpитpоцитiв. Гемолiтична хвpоба новонаpоджених є особливим видом, обумовленим iмунологiчним конфлiктом по системi pезус- або гpуповiй несумiсности.

Синдpом лейкоцитозу, чи лейкопенiї: Piвень лейкоцитiв менше 3,4 г/л називають лейкопенiєю, а більше 10,0 г/л - лейкоцитозом. Частiше змiни за pахунок нетpофiлiв, piдше -еозинофiлiв, моноцитiв. Абсолютний нейтpофiльоз характерний для інфекцiйних пpоцесiв (сепсис, пневмонiя, гнiйнi менiнгити).

Важкiсть пpоцесу визначається також зсувом влiво фоpмули до юних. Лейкоцитоз характерний також для лейкозiв гостpих та хpонiчних, але з наявнiстю незpiлих клiтин-бластiв. Лiмфоцитаpний лейкоцитоз частiше зустpiчається пpи кашлюцi, мононуклеозi, лiмфобластних лейкозах, вiдносний - пpи вipусних iнфекцiях. Еозинофiльнi pеакцiї зустpiчаються пpи алеpгiчних захвоpюваннях, глистних та пpотозойних iнвазiях. Лейкопенiї (частiше за pахунок зниження нейтpофiлiв),можуть бути вpодженими та набутими. Частiше виникають в pезультатi дiї медикаментiв /амiдопiрин, антиметаболiти,сульфанiламiди/, пpи деяких хворобах /кip, кpаснуха,маляpiя/. Лiмфопенiя може бути ознакою iмунодефiциту.

Гемоpагiчний синдpом - це пiдвищена кpовоточивiсть, яка може бути piзної пpиpоди:

- гематомний тип з обшиpними кpововиливами, що виникають спонтанно або пiсля тpавми, характерний для гемофiлiї;

- петехiально плямистий, чи мiкpоциpкулятоpний тип з екхiмозами на шкipi та слизових, опіpно-pуховий апаpат не стpаждає, гематоми утвоюються piдко./тpомбоцитопатiї,дефiцит Х,У,П- фактоpiв/;

- змiшаний тип- пpи ДВЗ-синдpомi, пеpедозуваннi антикоагулянтiв;

- васкулiтно-пуpпуpний тип зумовлений запально- ексудативними змiнами в судинах, зустpiчається пpи васкулiтах piзноманiтної етіології -висипання симетpичнi, чітко обмеженi вiд здоpової шкipи, частiше бiля великих суглобiв,часто супpоводжуються блювотою, гематурією;

- ангiоматозний тип характерний для piзного типу телеангiектазiй, спонтанних кpовотеч не виникає.

Синдpом збiльшення лiмфатичних вузлiв /лiмфоаденопатiя/:

- гостpе збiльшення однiєї гpупи pегiонаpних лiмфовузлiв може бути пpи iнфекцiях шкipи та слизових /гiнгiвiт, екзема, пiодеpмiя/, дитячих інфекціях (кip, скаpлатина, iнф.мононуклеоз);

- пpи гостpих iнфекцiях лiмфаденiт швидко зникає, пpи хpонiчних /тубеpкульоз, бруцельоз,токсоплазмоз/ вiн тpимається довго;

- лiмфовузли збiльшуються пpи деяких вipусних iнфекцiях- кpаснуха, кip, мононуклеоз,синдpом "подpяпини кiшки";

- iнфекцiйно-алеpгiчна пpиpода збiльшених лiмфовузлiв пpи колагенозах /субсепсис Фанконi, сиpоваткова хвоpоба/;

- захвоpювання кpовi- ще одна велика гpупа причин збiльшення лiмфовузлiв, лейкози та лiмфогpануломатоз найбiльш пошиpенi сеpед дітей;

- лiмфовузли часто є об'єктом метастазування пухлин, що є ознакою пpогpесування хвоpоби;

- pетикулогiстiоцитоз теж може пpотiкати із збiльшенням лiмфовузлiв. Вpаховуючи те, що печiнка та селезiнка пpиймають участь у тpанспоpтуваннi та pуйнуваннi клiтин кpовi та iмуногенезi, гепатолiєнальний синдpом є також ознакою хвоpоб кpовi.

ДОГЛЯД ЗА ДIТЬМИ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ КРОВI

В дитячому вiцi нерiдко зустрiчаються захворювання, якi протiкають з пiдвищеною кровоточивiстю, а також хвороби кроветворного апарату. Незалежно вiд причин кровоточивостi хворi дiти повиннi знаходитись на суворому лiжковому режимi i бути пiд постiйним контролем медичної сестри. Харчування дiтей вiдбувається тiльки в палатi. Вiльне перебування хворих у вiддiленнi або самостiйне вiдвiдування туалету можливе тiльки з дозволу лiкаря. Транспортувати дiтей для обстеження, наприклад в кабiнет функцiональної дiагностики, потрiбно тiльки на каталцi. У дiтей не повинно бути гострих, рiжучих або предметiв якi коляться. При прибираннi в палатах, коридорi пiдлогу необхiдно не тiльки мити, але i насухо витирати.

При появi у дитини кровотечi любої локалiзацiї медична сестра повинна викликати лiкаря i надати долiкарську допомогу.

Догляд за дiтьми з анемiєю:

До уваги приймають вiк та ступiнь анемiї. При недостатностi залiза в кровi

хворi повиннi багато часу проводити на свiжому повiтрi, отримувати повноцiнну їжу, багату мiкроелементами: свiжi фрукти, овочi, м'ясо, печiнка та iн. Хворi отримують також препарати залiза. Медсестра повинна знати, що їх дають за 30 хв.до приймання їжi або через 3-4 год. пiсля.

Догляд за дiтьми, хворими на лейкоз.

Цим дiтям повинна бути надана максимальна турбота, уважнiсть та ласка. Їх слiд забезпечити самим квалiфiкованим наглядом. У станi хворого на лейкоз можуть бути рiзкi погiршення. Крiм того, застосування антилейкозних засобiв може супроводжуватися побiчними явищами - диспептичнi симптоми, зниження АТ та iн. Хворому на лейкоз доцiльно бувати на свiжому повiтрi. Однак, його треба берегти вiд перебування на сонцi, так як це може привести до загострення лейкемiчного процесу. Небезпечнi також фiзiотерапевтичнi процедури. У разi тяжкого стану дитина повина знаходитися на суворому постiльному режимi. Необхiдний догляд проводиться з урахуванням важкостi стану.

Лабоpатоpнi обстеження пpи захвоpюваннях кpовi.

- Загальний аналiз кровi: визначають склад еpитpоцитiв та лейкоцитiв пеpифеpичної кpовi з лейкогpамою, визначають кiлькiсть тpомбоцитiв, гемоглобiн, кольоpовий показник,швидкiсть осiдання еpитpоцитiв.

- Аналiз мiєлогpами пpи необхiдностi оцiнки кpовотвоpення /пункцiя голкою Кассipського гpудини в ділянцi pукоятки чи виростка великої гомiлкової кiстки/, оцiнюють клiтинний склад / мiєлоеpитpобластичний коефiцiєнт М/Е=3:1/ та відсоток бластiв /не >5%/. Застосовують тpепанобiопсiю тpубчастих кiсток.

Для дiагностики специфiчних хвоpоб кpовi визначають:

- сеpеднiй об'єм еpитpоцита /спадковi еpитpоцитопатiї/, хаpактеpистика кpивої Пpайса-Джонса /еpитpоцитометpiя/, осмотичну pезистентнiсть еpитpoцитiв /гемолiтичнi анемiї,/, визначають гpупу кpовi та pезус-належнiсть /конфлiктнi гемолiтичнi анемiї/;

- визначають стан системи зсiдання кpовi /гемофiлiї/, у пеpiодi новонаpодженостi фiзiологiчно пеpеважає пpотизсiдання система. В якостi показникiв iмунного статусу визначають Т-лiмфоцити (55-60%), В-лiмфоцити (8-12%), та iмуноглoбулiни А,М,G,Е,D.

ДОПОМОГА ПРИ НЕВIДКЛАДНИХ СТАНАХ

- Допомога при носовiй кровотечi.

Причинами носової кровотечi можуть бути: травми, захворювання iнфекцiйного та неiнфекцiйного характеру, пiдвищення АТ та iн. Носова кровотеча може бути незначною у виглядi додаткiв кровi до слизових видiлень, або профузною, коли кров поступає не тiльки зовнi, а й всередину - у глотку та ротову порожнину. У дитини виникають кашель, блювота. У таких випадках слiд виключити легеневу та шлункову кровотечу. Дитину заспокоюють, надають напiвсидяче положення із закинутою, краще вбiк, головою. На дiлянку перенiсся кладуть лiд або марлю, змочену холодною водою. Тривалу носову кровотечу можна зупинити шляхом тиску крил носу до носової перегородки (2-3 хв. та бiльше). Дихання проходить через рот. Кров з ротової порожнини дитина повинна випльовувати. При вiдсутностi ефекту проводять тампонаду носового ходу: вставляють марлевi турунди бiля 50 см, ззмоченi перекисом водню, iншими лiкарськими засобами. На потилицю кладуть лiд. Якщо кровотеча продовжується, роблять задню тампонаду. Одночасно призначають пити 10% розчин хлориду кальцiю, рутин, вiт.С, К. Тампон може знаходитися у носових ходах не бiльше, нiж 2 доби. Перед тим, як вийняти тампон, його треба добре розмочити розчином перекису водню. Пiсля видалення тампону в нiс треба закрапати масло.

- Допомога при кровотечi пiсля видалення зуба.

На альвеолу видаленого зуба накладають тампон (сухий, або змочений перекисом водню чи хлоридом кальцiю) i просять хворого щiльно притиснути його зубами. Перед годуванням тампон виймають, дитина отримує їжу у рiдкому та протертому виглядi.

- Допомога при легеневiй кровотечi.

При появi домiшкiв кровi у мокротi дитину слiд заспокоїти, звiльнити вiд

одежi, стримуючої дихання. Положення - полусидячи, забороняють говорити, рухатися. Слiд забезпечити свiже повiтря, для чого широко вiдкривають вiкна. Видiлення значної кiлькостi чистої кровi з дихальних шляхiв свiдчить про легеневу кровотечу та потребує значної уваги з боку медичнного персоналу. Крiм льоду, показанi лiкарськи засоби, якi зменьшують кашель. Повинно проводитися лiкування основного захворювання.

- Допомога при шлунково-кишковiй кровотечі.

Поява кровi у стiльцi свiдчить про шлунково-кишкову кровотечу. Наявнiсть свiжої кровi дає можливiсть припустити, що джерело кровотечi знаходиться недалеко вiд анального отвору - у нижнiх вiддiлах товстої кишки. При кровотечах з шлунку або тонкої кишки стiлець буває чорний (мелена). Одночасно може бути блювота "кавовою гущею". У всiх випадках кровотечi з шлунково-кишкового тракту дитину необхiдно покласти у лiжко. Слiд забезпечити спокiй, дитина повинна лежати на спинi. На верхню частину черева кладуть лід. Обов'язково сповiщають лiкаря. У першi години пiсля кровотечi їсти не можна, деколи дають ковтати маленькi шматочки чистого льоду. У подальшому, з другої доби, хворий приймає їжу у холодному та рiдкому виглядi: молоко, сметана, яєчнi бiлки, масло, ретельно протерте овочеве п'юре з м'ясом або рибою, через 2-3 днi - призначають дiєту №1а. Всi засоби гiгiєнiчного догляду здiйснюються тiльки у лiжку.

- Допомога при мiсячних кровотечах.

При мiсячних кровотечах необхiдно суворо дотримуватися постiльного режиму. На нижню частину черева кладуть пухир з льодом, змiнюють прокладки. Для встановлення об'єму крововтрати пiдкладнi прокладки на протязi доби кiлька разiв зважують, щоби знати рiзницю мiж сухою та вогкою прокладкою. Дiвчину слiд пiдмивати 2-3 рази на день.

КОНТРОЛЬНI ПИТАННЯ:

1. Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи у дiтей.

2. Назвiть основнi правила санiтарно-гiгєнiчного режиму дiтей із захворюваннями серцево-судинної системи.

3. Якi лiкувально-охороннi режими призначають дiтям з серцево-судинними захворюваннями?

4. Основнi принципи дiєтотерапiї.

5. Семiотика уpажень ССС у дiтей piзного вiку.

6. Основнi методи лабораторної та функцiональної дiагностики ССЗ.

7. Правила вимiрювання пульсу, артерiального тиску у дiтей.

8. Анатомо-фізіологічні особливості та семiотика захворювань кровi та кровотворної системи у дiтей.

9. Основi моменти дiєтотерапiї при анемiї.

10. Як зупинити кровотечу з носа, технiка тампонади носових ходiв.

11. Що необхiдно зробити при кровотечi пiсля видалення зубу?

12. Що включає догляд та допомога при легеневiй кровотечi?

13. Що слiд робити при кровотечi з шлунково-кишкового тракту?

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. НЕРВОВО-ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ.

Рівень нервово-психічного розвитку відображає дозрівання нервової системи (НС). Здорова дитина, яка знаходиться в оптимальних умовах догляду, виховання та інших факторів навколишнього середовища, повинна поряд з правильним фізичним розвитком мати відповідний до її віку розвиток моторики і психіки.

Ембріогенез та будова НС складні і відомі з курсів гістології та анатомії

Безумовно, складний процес формування головного мозку (ГМ) не закінчується до моменту народження. Тому ГМ дитини в різні вікові періоди має ряд анатомо-фізіологічних особливостей.

ГМ новонародженого має відносно більші розміри і масу. Маса його становить 10% від маси тіла (приблизно 300-400 г), тоді як у дорослих – 2,5% (1300-1400 г). маса ГМ дитини до 9 місяців збільшується в 2 рази, в 3 роки – в 3 рази. У 9-10 років маса мозку наближається до маси ГМ дорослого (1250-1300г) і подальше наростання іде до 15 років (1350-1400 г).

Розвиток окремих частин мозку відбувається нерівномірно. Лобні частини на момент народження відносно менші, розміри потиличної частки - відносно більші.

Мозочок розвинутий недостатньо, має довгасту форму і неглибокі борозни. Маса його – 5-6% маси ГМ, диференціювання клітин не завершено. Кора мозочка диференціюється тільки до 9-11 міс. життя і тому координація рухів оліпшується тільки в цьому віці.

Довгастий мозок є найбільш розвиненим на момент народження – саме тому у дитини добре виражені вегетативні реакції, які забезпечують функції дихання, кровообігу, травлення.

За зовнішнім виглядом ГМ дитини нагадує мозок дорослого, але мозкові звивини менш виражені і багатьох із них немає. По мірі розвитку борозни стають глибші, довші, гіллясті, ускладнюється рельєф всередині борозни. Розвиток борозд і звивин відмічається до 7 років.

Кора ГМ тонка, товщина її становить 20% по відношенню до остаточно сформованої. Сіра речовина майже не відмежовується від білої. Нервові клітини розміщені в основному в межах білої речовини. Ця особливість мікроскопічно зберігається до 8 років, а морфологічне удосконалення завершується в 22-25 років.

Клітини кори ГМ зберігають ембріональну будову у дітей перших місяців життя. Мають велике ядро, багато нуклеїнових речовин і не мають дендритів. В пірамідних клітинах і в чорній субстанції відсутній пігмент.

Консистенція мозку желеподібна. Мозок дитини має більше води, менше білків і ліпідів (при голоданні – відставання в нервово-психічному розвитку). З віком кількість води зменшується, кількість ліпідів і цереброзидів збільшується.

Важлива особливість – відсутність мієлінізації нервових волокон і нервових клітин. Процес мієлінізації в цілому завершується до 3-5 років постнатального розвитку. В зв’язку з неповною мієлінізацією швидкість проведення збудження по нервах у дітей перших років життя значно знижена. Швидкість проведення імпульсу в мієлінізованих волокнах становить від 10 до 35 м/сек, а в немієлінізованих волокнах – 0,6-2 м/сек.

У новонароджених і дітей раннього віку відмічається висока проникливість гемато-енцефалічного бар’єру, що зумовлює більшу чутливість тканин ГМ до дії токсичних речовин.

Спинний мозок (СМ) в процесі онтогенезу також міняється. Формування і розвиток його відбувається швидше, ніж ГМ. Тому він має більш закінчену будову і функціональну зрілість. Це зумовлює достатній розвиток спинно-мозкових рефлексів. У новонароджених маса СМ – 2-6 г, в 10 міс. збільшується у 2 рази, в 3-5 років – в 3 рази. У новонароджених маса СМ – 1% маси ГМ, у дорослих – 2%. СМ новонародженого відносно довший, ніж у дорослого, оскільки закінчується на рівні нижнього краю 2-3 поперекового хребця. При проведенні спинно-мозкової пункції її слід проводити на рівні 3-4 поперекового хребця. У товщину СМ росте повільніше. У дитини краще розвинуті передні роги СМ, в яких є значна кількість сірої речовини. Передні роги відповідальні за рухові навички, тому у дітей приорітетним є моторний розвиток дитини.

Склад спинно-мозкової рідини.

Спинно-мозкова рідина поновлюється за добу 6-8 раз.

Особливості вегвтативної нервової системи. В різні вікові періоди переважають або симпатичний, або парасимпатичний відділи щодо різних функцій. В перші 2-3 місяці життя функціональний вплив парасимпатичної нервової системи знижений і до 7 років переважає функція симпатичної нервової системи. Перевага симпатичного відділу проявляється: дихальною і серцевою аритмією, підвищеною пітливістю. З віком відбувається перехід від генералізованих вегетативних реакцій до локально спеціалізованих.

В залежності від того, який відділ мозку переважає в регуляції психомоторного розвитку дітей першого року життя, виділяють 3 періоди:

1. Таламо-паллідарний – до 4-6 міс.

2. Стріо-паллідарний – до 10-11 міс.- включення антигравітаційних механізмів (сидіння, стояння), зниження м”язевого тонусу, розвиток рухів на базі природжених рефлексів.

3. Корковий (дозрівання коркових функцій) – розвиток складних умовних рефлексів, формування другої сигнальної системи, розвиток мовлення, активація психічної діяльності.

Новонароджена дитина – безпорадна і фізично безпомічна. М‘язи ригідні, тонус згиначів підвищений, рухи атетозоподібні, носять хаотичний характер. Для новонароджених є характерним цілий ряд безумовних рефлексів.

Перша група – це стійкі автоматизми. Це: рогівковий, кон‘юнктивальний, сухожильний, орбікулопальпебральний.

Друга група – транзиторні рудиментарні рефлекси, які відображають умови рівня розвитку рухових аналізаторів і згодом зникають.

- оральні сегментарні автоматизми – смоктальний, пошуковий, хоботковий, долонно-ротовий (рефлекс Бабкіна).

- спінальні сегментарні автоматизми – хватальний, рефлекс Моро, спонтанної опори, автоматичної ходи, повзання, рефлекс Галанта, рефлекс Переса.

- мієлоенцефальні, позотонічні – лабіринтний тонічний рефлекс, асиметричний шийний тонічний рефлекс, симетричний шийний тонічний рефлекс.

Третя група – мезенцефальні установчі автоматизми, які формуються не відразу після народження. Лабіринтний установчий рефлекс (підтримка голови) – розвивається на 2 місяці життя. Прості шийні і тулубові установчі рефлекси – поворот голови викликає поворот тулуба в той же бік (спочатку грудний відділ, потім тазовий).

При оцінці результатів дослідження безумовних рефлексів потрібно врахувати

Ø Їх наявність або відсутність;

Ø При наявності – симетричність;

Ø Час появи та зникнення;

Ø Відповідність вираженості рефлексу віку дитини.

При нормальному НПР безумовні рефлекси повинні своєчасно виникнути і своєчасно зникнути.

Відсутність рефлексів у необхідному віці є ознакою затримки нервово-психічного розвитку; рефлекси вважаються патологічними, якщо вони мають місце у дитини в тому віці, в якому повинні бути відсутні;

Крім вищеназваних безумовних рефлексів у новонароджених є рефлекс Бабінського та Керніга.

З віком безумовні рефлекси зникають, на їх основі виникають умовні. В 1 тиждень появляється перший умовний рефлекс при годуванні, оснований на вестибулярному аналізаторі.

Критеріями оцінки нервово-психічного розвитку дитини є:

- моторика;

- статика;

- умовно-рефлекторна діяльність (1сигнальна система);

- мова (11 сигнальна система);

- вища нервова діяльність.

МОТОРИКА (рух) – це цілеспрямована маніпулятивна діяльність.

У новонароджених є фізіологічний гіпертонус, згинальна поза, великі пальці приведені до долоні. Рухи новонароджених обмежені, хаотичні, безладні, атетозоподібні. Тремор і гіпертонус згасають після першого місяця життя. Подальші зміни моторики проходять в наступному порядку:

Спочатку координованим стає рух м”язів очей (2-3 тижд. життя).

Розвиток шийних м”язів – поворот голови вслід за іграшкою (1-2 міс.).

Діяльність рук розвивається на 4 міс. життя: наближає руки до очей, розглядає їх. Рухи цілеспрямовані, дитина бере іграшку в руки. Після 6 міс. віку дитина сама бере пляшку з їдою.

Координація рухів м”язів спини – 4-5 міс. дитина спочатку повертається зі спини на живіт, на 5-6 міс. – з живота на спину, координований цілеспрямований рух всіх м”язів – ходьба за цікавим предметом.

Поступово удосконалюється моторика – розвиток пальців (від хватання олівця до малювання, ліплення, гри на музичних інструментах).

СТАТИКА – це фіксація та утримання окремих частин тулуба у необхідному положенні.

Перша ознака статики – утримання голови – появляється в 2-3 міс.

3 міс. - добре утримує голівку у вертикальному положенні.

4 міс. – впирається ніжками у тверду поверхню.

5 міс. – сидить при підтримці.

6 міс. – самостійно сидить.

8 міс. – стоїть при підтримці.

9-10 міс. – дитина стоїть.

11-12 міс. – самостійно ходить.

УМОВНО-РЕФЛЕКТОРНА ДІЯЛЬНІСТЬ – це адекватна реакція дитини на подразники навколишнього середовища. Більшість рефлексів базуються на харчовій домінанті.

МОВА в своєму розвитку проходить декілька етапів.

З 4-6 тижня – гуління.

З 6 міс. – лепетання (лепет, белькотіння).

12 міс. – 10-12 слів.

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ є ознакою дозрівання розумової здібності, інтелекту.

Після оцінки вираженості всіх 5 критеріїв, проявів безумовних рефлексів необхідно співставити отримані дані з віком дитини.

Для точної оцінки своєчасності становлення НПР умовно виділено 6 етапів:

Допустиме відставання на 1 етап. Тоді відставання трактується як функціональне (тривале захворювання, дефекти харчування, догляду, виховання).

Психо-моторний розвиток дітей на першому році життя.

В 1 міс. зникає фізіологічний ністагм, появляється слухове і зорове зосередження, затримує погляд на блискучих предметах, появляється перша посмішка. Лежачи на животі, дитина намагається утримати голову. В 1,5 міс. тримає голову. Сон триває близько 20 год на добу.

2 місяці – накопичуються умовні рефлекси. Дитина довго дивиться на предмет або обличчя. Емоційні реакції стають різноманітними, всміхається при розмові з нею. Починає гулити. Повертає голівку на звук.

3 місяці – зорове зосередження у вертикальному положенні. Стійкий зоровий умовний рефлекс на годування. Впізнає матір, гулить. Зникає гіпертонус верхніх кінцівок. Перевертається на бік, добре тримає голову, сидячи на руках у дорослого. Лежачи на животі, підіймає голову і верхню частину тулуба.

4 місяці – рухи вільні, тягнеться до іграшки, захоплює її, повертається зі спини на бік і живіт. Голосно сміється і гулить. Капризує. При підтримці під пахви – впирається ніжками.

5 місяців – впізнає близьких, відрізняє їх від чужих. Розрізняє сурові і ласкаві нотки в голосі. Намагається сидіти. Може їсти з ложечки напівгусту їжу.

6 місяців – активні голосові, мімічні, емоційні реакції. Початок лепету. Вільно бере іграшки, реагує на ім”я. Сидить, намагається повзати, п”є з чашки.

7 місяців – самостійно тягне до рота пляшечку, довго повторює склади (губні звуки). Грає з іграшками, стукає, перекладає. Добре повзає. Може знайти річ, яку часто повторюють.

8 місяців – цікавиться відображенням у дзеркалі, посміхається йому, шукає потрібний їй предмет, емоції і міміка розвиваються. Самостійно встає, сідає, лягає. Знає ім”я, оглядається, коли кличуть, стукає в долоні. Добре п”є з чашки.

9 місяців – шукає іграшку, старається звернути увагу дорослих на себе. Робить танцювальні рухи. Виконує прості прохання. Формуються навички охайності.

10 місяців – орієнтується в назвах предметів, знає імена близьких їй людей, повторює склади, звуки, пов”язані з тваринами. Говорить окремі слова. Ходить при підтримці. Протягує знайомі предмети на прохання.

11 місяців – самостійно грається, складає пірамідку, ходить або починає ходити, виконує словесні інструкції.

12 місяців – говорить 10-12 слів, показує частини тіла, ходить самостійно. Впізнає на фотографіях знайомих, виконує розучені дії.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 902 | Нарушение авторских прав