АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

М86 Остеомієліт

Макет клінічного діагнозу: (Х_ХІ {Е_х} остеомієліт {кісток Ц},{Р_Х}, {ускладнений О_х} Характер перебігу:

Х₁ - Гострий

Х₂ - Підгострий

Х₃ - Первинно хронічний

Х₄ - Вторинно хронічний

Х₅ - Хронічний рецидивний

Етіологія остеомієліту:

Е₁ - гематогенний

Е₂- післятравматичний

Ускладнення:

• гострого остеомієліту:

0₁ - сепсис

0₂ - метастатичні абсцеси

0₃ - пневмонія

• хронічного остеомієліту:

0₄ - деформація довгих трубчастих кісток

0₅ - анкілоз

0₆ - патологічний перелом

0₇ - несправжній суглоб

0₈ - амілоїдоз внутрішніх органів

0₉ - малігнізація остеомієлітичних нориць

12. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Гострий гематогенний остеомієліт правого стегна, місцева форма, фаза піднадкісничного

абсцесу. Б) Хронічний гематогенний остеомієліт лівого плеча, норицева фаза, ускладнений патологічним

переломом.

13. Принципи лікування остеомієліту:

A) Вплив на збудника - повноцінна антибактеріальна терапія.

Б) Вплив на макроорганізм - дезінтоксикаційна терапія, імунокорекція, симптоматична терапія.

B) Вплив на вогнище ураження в кістці (залежно від характеру і фази процесу).
Г) Відновна і реабілітаційна терапія.

14. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:

А) При остеомієліті хвороба триває місяці, а іноді й роки, тому вирішення питання експертизи працездатності є найчастіше прерогативою МСЕК.

Б) Для повноцінної реабілітаційної терапії використовується лікувальна фізкультура, фізіоте­рапевтичне, санаторно-курортне лікування.

Гематогенний остеомієліт

1. Визначення: Гематогенний остеомієліт - це запалення кісткового мозку, компактної та губчастої
частини кістки, окістя і навколишніх м'яких тканин.

2. Актуальність проблеми:

A) Гематогенний остеомієліт переважно вражає у грудному, дитячому і ранньому юнацькому віці.
Б) Хворі на гематогенний остеомієліт становлять від 3 до 10% усіх пацієнтів дитячих хірургічних

відділень.

B) Захворювання нерідко переходить у хронічну форму, приводить до повної або часткової втрати
працездатності та інвалідності.

3. Причини розвитку остеомієліту:

А) Фактори, що сприяють розвитку остеомієліту:

- вік (найчастіше хворіють діти у віці 7-15 років);

- стать (хлопчики хворіють у 2-3 рази частіше, ніж дівчатка);

- наявність джерела ендогенної інфекції (гостре або хронічне гнійне вогнище: садно, фурункул і
ангіна, хронічний тонзиліт і т.п.);

- стан сенсибілізації;

- переохолодження, травми.

Б) Фактори, що викликають розвиток остеомієліту:

- мікробний фактор (стрептококи, стафілококи та інші інфекції).

4. Переважна локалізація остеомієліту:

- головним чином уражаються довгі трубчасті кістки (великогомілкова, стегнова, плечова,
малогомілкова);

- найчастіше уражаються метафізи довгих трубчастих кісток;

- діафізарні ураження спостерігаються втроє рідше, ніж метафізарні.

5. Механізм розвитку остеомієліту (рис. 4.17):

A) Мікроорганізми гематогенним шляхом проникають у капіляри метафізу і фіксуються там,
викликаючи початок гнійного процесу.

Б) Невеликий гнійник, що утворився в метафізі, викликає тромбоз судин і змертвіння прилеглих кісткових балок.

B) Процес поширюється в напрямі діафізу (епіфізарний хрящ стійкий до нагноєння).

Г) Виникає запалення кісткового мозку, який через деякий час мертвіє і піддається гнійному

розплавлюванню. Д) Через систему гаверсових каналів гній поширюється під окістя, відшаровує його від кістки та

утворює субперіостальний гнійник.

Е) У процес може бути втягнений прилеглий суглоб з розвитком гнійного остеоартриту. Є) Кістка на певній ділянці втрачає живлення зсередини і збоку окістя та починає мертвіти з -

утворенням ділянки остеонекрозу. Ж) Гній, розплавляючи окістя, проривається у м'які тканини, викликаючи розвиток міжм'язової¹

флегмони. 3) У подальшому гній може прорватися назовні з утворенням нориці.

6. Клінічна картина гострого гематогенного остеомієліту (залежить від клінічної форми захворювання).

При місцевій (вогнищевій) формі гострого гематогенного остеомієліту: А) Скарги:

а) загальні симптоми:

- раптове підвищення температури до 39-40°С, озноб;

- головний біль, іноді марення;

- у дітей молодшого віку нерідко спостерігаються нудота, багаторазове блювання;

б) місцеві симптоми:

- постійний сильний біль у певному фрагменті кінцівки;

- біль посилюється при рухах, перекладанні хворого.
Б) Анамнез захворювання:

- наявність ендогенного вогнища інфекції;

- травма, переохолодження за кілька днів до захворювання.
В) Об'єктивні дані:

а) загальні симптоми:

- остеомієліт зазвичай починається як тяжке загальне інфекційне захворювання;

- у перші дні загальні симптоми превалюють над місцевими;

- постійна висока пропасниця;

- тахікардія, тахіпное;

- схильність до гіпотонії;

- можливе порушення свідомості, особливо у дітей молодшого віку;

б) місцеві симптоми (з'являються з другого-третього дня хвороби):

- гіперемія і набряк фрагмента кінцівки (епіфізо-метафізарна зона);

- болючість при пальпації, навантаженні на кінцівку;

- окружність ураженого сегмента кінцівки помітно збільшується;

- через 7-10 днів, коли розвивається піднадкісничний абсцес, посилюється локальна болючість
і припухлість;

- потім розвивається клінічна картина глибокої міжм'язової флегмони;

- при прориві гною назовні та утворенні нориці гострі явища вщухають.
При генералізованій формі (септико-піємічна і токсична):