АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

М86 Остеомієліт

Прочитайте:
  1. Діагностика післятравматичного остеомієліту.

Макет клінічного діагнозу: ХІ {Ех} остеомієліт {кісток Ц},{РХ}, {ускладнений Ох} Характер перебігу:

Х1 - Гострий

Х2 - Підгострий

Х3 - Первинно хронічний

Х4 - Вторинно хронічний

Х5 - Хронічний рецидивний

Етіологія остеомієліту:

Е1 - гематогенний

Е2- післятравматичний

Ускладнення:

• гострого остеомієліту:

01 - сепсис

02 - метастатичні абсцеси

03 - пневмонія

хронічного остеомієліту:

04 - деформація довгих трубчастих кісток

05 - анкілоз

06 - патологічний перелом

07 - несправжній суглоб

08 - амілоїдоз внутрішніх органів

09 - малігнізація остеомієлітичних нориць

12. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Гострий гематогенний остеомієліт правого стегна, місцева форма, фаза піднадкісничного

абсцесу. Б) Хронічний гематогенний остеомієліт лівого плеча, норицева фаза, ускладнений патологічним

переломом.

13. Принципи лікування остеомієліту:

A) Вплив на збудника - повноцінна антибактеріальна терапія.

Б) Вплив на макроорганізм - дезінтоксикаційна терапія, імунокорекція, симптоматична терапія.

B) Вплив на вогнище ураження в кістці (залежно від характеру і фази процесу).
Г) Відновна і реабілітаційна терапія.

14. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:

А) При остеомієліті хвороба триває місяці, а іноді й роки, тому вирішення питання експертизи працездатності є найчастіше прерогативою МСЕК.

Б) Для повноцінної реабілітаційної терапії використовується лікувальна фізкультура, фізіоте­рапевтичне, санаторно-курортне лікування.

Гематогенний остеомієліт

1. Визначення: Гематогенний остеомієліт - це запалення кісткового мозку, компактної та губчастої
частини кістки, окістя і навколишніх м'яких тканин.

2. Актуальність проблеми:

A) Гематогенний остеомієліт переважно вражає у грудному, дитячому і ранньому юнацькому віці.
Б) Хворі на гематогенний остеомієліт становлять від 3 до 10% усіх пацієнтів дитячих хірургічних

відділень.

B) Захворювання нерідко переходить у хронічну форму, приводить до повної або часткової втрати
працездатності та інвалідності.

3. Причини розвитку остеомієліту:

А) Фактори, що сприяють розвитку остеомієліту:

- вік (найчастіше хворіють діти у віці 7-15 років);

- стать (хлопчики хворіють у 2-3 рази частіше, ніж дівчатка);

- наявність джерела ендогенної інфекції (гостре або хронічне гнійне вогнище: садно, фурункул і
ангіна, хронічний тонзиліт і т.п.);

- стан сенсибілізації;

- переохолодження, травми.

Б) Фактори, що викликають розвиток остеомієліту:

- мікробний фактор (стрептококи, стафілококи та інші інфекції).

4. Переважна локалізація остеомієліту:

- головним чином уражаються довгі трубчасті кістки (великогомілкова, стегнова, плечова,
малогомілкова);

- найчастіше уражаються метафізи довгих трубчастих кісток;

- діафізарні ураження спостерігаються втроє рідше, ніж метафізарні.

5. Механізм розвитку остеомієліту (рис. 4.17):

A) Мікроорганізми гематогенним шляхом проникають у капіляри метафізу і фіксуються там,
викликаючи початок гнійного процесу.

Б) Невеликий гнійник, що утворився в метафізі, викликає тромбоз судин і змертвіння прилеглих кісткових балок.

B) Процес поширюється в напрямі діафізу (епіфізарний хрящ стійкий до нагноєння).

Г) Виникає запалення кісткового мозку, який через деякий час мертвіє і піддається гнійному

розплавлюванню. Д) Через систему гаверсових каналів гній поширюється під окістя, відшаровує його від кістки та

утворює субперіостальний гнійник.

Е) У процес може бути втягнений прилеглий суглоб з розвитком гнійного остеоартриту. Є) Кістка на певній ділянці втрачає живлення зсередини і збоку окістя та починає мертвіти з -

утворенням ділянки остеонекрозу. Ж) Гній, розплавляючи окістя, проривається у м'які тканини, викликаючи розвиток міжм'язової1

флегмони. 3) У подальшому гній може прорватися назовні з утворенням нориці.

6. Клінічна картина гострого гематогенного остеомієліту (залежить від клінічної форми захворювання).

При місцевій (вогнищевій) формі гострого гематогенного остеомієліту: А) Скарги:

а) загальні симптоми:

- раптове підвищення температури до 39-40°С, озноб;

- головний біль, іноді марення;

- у дітей молодшого віку нерідко спостерігаються нудота, багаторазове блювання;

б) місцеві симптоми:

- постійний сильний біль у певному фрагменті кінцівки;

- біль посилюється при рухах, перекладанні хворого.
Б) Анамнез захворювання:

 

- наявність ендогенного вогнища інфекції;

- травма, переохолодження за кілька днів до захворювання.
В) Об'єктивні дані:

а) загальні симптоми:

- остеомієліт зазвичай починається як тяжке загальне інфекційне захворювання;

- у перші дні загальні симптоми превалюють над місцевими;

- постійна висока пропасниця;

- тахікардія, тахіпное;

- схильність до гіпотонії;

- можливе порушення свідомості, особливо у дітей молодшого віку;

б) місцеві симптоми (з'являються з другого-третього дня хвороби):

- гіперемія і набряк фрагмента кінцівки (епіфізо-метафізарна зона);

- болючість при пальпації, навантаженні на кінцівку;

- окружність ураженого сегмента кінцівки помітно збільшується;

 

- через 7-10 днів, коли розвивається піднадкісничний абсцес, посилюється локальна болючість
і припухлість;

- потім розвивається клінічна картина глибокої міжм'язової флегмони;

- при прориві гною назовні та утворенні нориці гострі явища вщухають.
При генералізованій формі (септико-піємічна і токсична):

- швидко виникають ознаки тяжкої загальної інтоксикації;

- через кілька днів з'являються гнійні вогнища в інших кістках або органах;

- на шкірі нерідко з'являється токсичне висипання;

- часто розвивається клініка септичного шоку;

- уже з перших годин з'являються симптоми серцевої і дихальної недостатності;

- місцеві симптоми хвороби можуть бути невиражені.

7 Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу та об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

Для підтвердження або уточнення діагнозу формують діагностичну програму, включаючи в неї методи дослідження, що впливають на уточнення діагнозу. При виборі методів обстеження використовують їх послідовне застосування - від менш до більш інвазивного.

8. Діагностична програма при остеомієліті:

A) Клінічні дані:

- скарги;

- анамнез захворювання;

- об'єктивні дані.
Б) Лабораторні дані:

- клінічний аналіз крові (лейкоцитоз зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво);

- клінічний аналіз сечі (можливо, наявність білка, лейкоцитів, циліндрів).

B) Рентгенологічні дані:

- у перші півтора-два тижні патологічні зміни на рентгенограмі відсутні;

- надалі з'являються ознаки періоститу, відшарування окістя;

 

- пізніше з'являються зони розрідження і ознаки змін структури губчастої кістки в ділянці
метафізу;

- утворення секвестрів і секвестральної порожнини з'являються на 2-3 місяці;

- при наявності нориці в діагностиці допомагає фістулографія.

9. Лікування гематогенного остеомієліту: А) Гострий остеомієліт:

а) вплив на макроорганізм:

- боротьба з інтоксикацією;

- корекція порушень гомеостазу;

- симптоматична терапія;

- підтримка енергетичного балансу;

- підвищення імунорезистентності;

б) вплив на мікробного збудника:

- адекватна антибіотикотерапія;

- введення гаммаглобуліну (антистафілококового);

в) вплив на вогнище інфекції:

- іммобілізація;

- антибіотики внутрішньокістково;

- фізіотерапевтичне лікування.

• У фазі флегмони кісткового мозку:

- перфоративна трепанація медулярного канапу;

- дренаж за Роденом.

• У фазі субперіостального абсцесу:

- періостотомія;

- дренування гнійника.

• У фазі флегмони м'яких тканин:

- розкриття і дренування флегмони.

• У фазі гнійного остеоартриту:

- пункція суглоба, евакуація гною;

- постійний промивний дренаж.
Б) Хронічний остеомієліт:

При переході процесу в хронічну стадію і формуванні секвестральної порожнини усім хворим показане оперативне лікування:

- висічення всіх нориць після попереднього фарбування їх метиленовою синькою;

- трепанація кістки з розкриттям остеомієлітичної порожнини на всьому протязі;

- секвестректомія;

- видалення з порожнини гною, інфікованих грануляцій, а також внутрішніх стінок порожнини
до нормальної кісткової тканини;

- санація порожнини (промивання антисептиками, обробка лазером);

- пластика кісткової порожнини.

Післятравматичний остеомієліт

1. Визначення: Післятравматичний остеомієліт є екзогенною формою остеомієліту, що виникає
після травм (переломи) або нагноєння м'яких тканин, прилеглих до кістки.

2. Причини розвитку післятравматичного остеомієліту:

 

A) Мікробне забруднення рани високовірулентною інфекцією.
Б) Неадекватність оперативного втручання.

B) Неадекватність наступного лікування.
Г) Дефекти іммобілізації.

Д) Застосування місцевого остеосинтезу при відкритих переломах.

3. Механізм розвитку післятравматичного остеомієліту:

A) Процес починається як інфіковане поранення кістки і навколишніх м'яких тканин.
Б) Запальний процес переходить на кістку в зоні ушкодження.

B)Гнійний остит, що розвивається, є вторинним.
Г) Запалення переходить у хронічну стадію.

Д) Втягнення кістковомозкового каналу в процес є вторинним.

Е) Секвестри найчастіше є псевдосеквестрами (осколки кістки), справжні секвестри утворюються рідко.

4. Клінічна картина (розрізняють гостру і хронічну фази):
А) Гостра фаза:

- триває перші 2-3 тижні після травми кістки;

- починається як тяжка гнійна інфекція м'яких тканин і кістки;

- спостерігається висока температура, озноб;

- прогресуюча інтоксикація, гіпопротеїнемія;

- швидко розвивається вторинна анемія;

- часто розвивається флегмона м'яких тканин з утворенням гнійних запливів;

- нерідко спостерігаються тромбофлебіти.
Б) Хронічна фаза:

- температура стає інтермітуючою;

- місцеві ознаки запалення поступово вщухають;

- рани очищаються від некротичних тканин, виповнюються грануляціями;

- при загоєнні рани утворюються нориці.

5. Ускладнення післятравматичного остеомієліту:

- ураження сусіднього суглоба (частіше при внутрішньосуглобових переломах);

- псевдоартрози;

- контрактури;

- деформації;

- атрофія м'язів;

- вкорочення і деформація кінцівки.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 577 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.011 сек.)