М86 Остеомієліт
Макет клінічного діагнозу: (ХХІ {Ех} остеомієліт {кісток Ц},{РХ}, {ускладнений Ох} Характер перебігу:
Х1 - Гострий
Х2 - Підгострий
Х3 - Первинно хронічний
Х4 - Вторинно хронічний
Х5 - Хронічний рецидивний
Етіологія остеомієліту:
Е1 - гематогенний
Е2- післятравматичний
Ускладнення:
• гострого остеомієліту:
01 - сепсис
02 - метастатичні абсцеси
03 - пневмонія
• хронічного остеомієліту:
04 - деформація довгих трубчастих кісток
05 - анкілоз
06 - патологічний перелом
07 - несправжній суглоб
08 - амілоїдоз внутрішніх органів
09 - малігнізація остеомієлітичних нориць
12. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
А) Гострий гематогенний остеомієліт правого стегна, місцева форма, фаза піднадкісничного
абсцесу. Б) Хронічний гематогенний остеомієліт лівого плеча, норицева фаза, ускладнений патологічним
переломом.
13. Принципи лікування остеомієліту:
A) Вплив на збудника - повноцінна антибактеріальна терапія.
Б) Вплив на макроорганізм - дезінтоксикаційна терапія, імунокорекція, симптоматична терапія.
B) Вплив на вогнище ураження в кістці (залежно від характеру і фази процесу). Г) Відновна і реабілітаційна терапія.
14. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
А) При остеомієліті хвороба триває місяці, а іноді й роки, тому вирішення питання експертизи працездатності є найчастіше прерогативою МСЕК.
Б) Для повноцінної реабілітаційної терапії використовується лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичне, санаторно-курортне лікування.
Гематогенний остеомієліт
1. Визначення: Гематогенний остеомієліт - це запалення кісткового мозку, компактної та губчастої частини кістки, окістя і навколишніх м'яких тканин.
2. Актуальність проблеми:
A) Гематогенний остеомієліт переважно вражає у грудному, дитячому і ранньому юнацькому віці. Б) Хворі на гематогенний остеомієліт становлять від 3 до 10% усіх пацієнтів дитячих хірургічних
відділень.
B) Захворювання нерідко переходить у хронічну форму, приводить до повної або часткової втрати працездатності та інвалідності.
3. Причини розвитку остеомієліту:
А) Фактори, що сприяють розвитку остеомієліту:
- вік (найчастіше хворіють діти у віці 7-15 років);
- стать (хлопчики хворіють у 2-3 рази частіше, ніж дівчатка);
- наявність джерела ендогенної інфекції (гостре або хронічне гнійне вогнище: садно, фурункул і ангіна, хронічний тонзиліт і т.п.);
- стан сенсибілізації;
- переохолодження, травми.
Б) Фактори, що викликають розвиток остеомієліту:
- мікробний фактор (стрептококи, стафілококи та інші інфекції).
4. Переважна локалізація остеомієліту:
- головним чином уражаються довгі трубчасті кістки (великогомілкова, стегнова, плечова, малогомілкова);
- найчастіше уражаються метафізи довгих трубчастих кісток;
- діафізарні ураження спостерігаються втроє рідше, ніж метафізарні.
5. Механізм розвитку остеомієліту (рис. 4.17):
A) Мікроорганізми гематогенним шляхом проникають у капіляри метафізу і фіксуються там, викликаючи початок гнійного процесу.
Б) Невеликий гнійник, що утворився в метафізі, викликає тромбоз судин і змертвіння прилеглих кісткових балок.
B) Процес поширюється в напрямі діафізу (епіфізарний хрящ стійкий до нагноєння).
Г) Виникає запалення кісткового мозку, який через деякий час мертвіє і піддається гнійному
розплавлюванню. Д) Через систему гаверсових каналів гній поширюється під окістя, відшаровує його від кістки та
утворює субперіостальний гнійник.
Е) У процес може бути втягнений прилеглий суглоб з розвитком гнійного остеоартриту. Є) Кістка на певній ділянці втрачає живлення зсередини і збоку окістя та починає мертвіти з -
утворенням ділянки остеонекрозу. Ж) Гній, розплавляючи окістя, проривається у м'які тканини, викликаючи розвиток міжм'язової1
флегмони. 3) У подальшому гній може прорватися назовні з утворенням нориці.
6. Клінічна картина гострого гематогенного остеомієліту (залежить від клінічної форми захворювання).
При місцевій (вогнищевій) формі гострого гематогенного остеомієліту: А) Скарги:
а) загальні симптоми:
- раптове підвищення температури до 39-40°С, озноб;
- головний біль, іноді марення;
- у дітей молодшого віку нерідко спостерігаються нудота, багаторазове блювання;
б) місцеві симптоми:
- постійний сильний біль у певному фрагменті кінцівки;
- біль посилюється при рухах, перекладанні хворого. Б) Анамнез захворювання:
- наявність ендогенного вогнища інфекції;
- травма, переохолодження за кілька днів до захворювання. В) Об'єктивні дані:
а) загальні симптоми:
- остеомієліт зазвичай починається як тяжке загальне інфекційне захворювання;
- у перші дні загальні симптоми превалюють над місцевими;
- постійна висока пропасниця;
- тахікардія, тахіпное;
- схильність до гіпотонії;
- можливе порушення свідомості, особливо у дітей молодшого віку;
б) місцеві симптоми (з'являються з другого-третього дня хвороби):
- гіперемія і набряк фрагмента кінцівки (епіфізо-метафізарна зона);
- болючість при пальпації, навантаженні на кінцівку;
- окружність ураженого сегмента кінцівки помітно збільшується;
- через 7-10 днів, коли розвивається піднадкісничний абсцес, посилюється локальна болючість і припухлість;
- потім розвивається клінічна картина глибокої міжм'язової флегмони;
- при прориві гною назовні та утворенні нориці гострі явища вщухають. При генералізованій формі (септико-піємічна і токсична):
- швидко виникають ознаки тяжкої загальної інтоксикації;
- через кілька днів з'являються гнійні вогнища в інших кістках або органах;
- на шкірі нерідко з'являється токсичне висипання;
- часто розвивається клініка септичного шоку;
- уже з перших годин з'являються симптоми серцевої і дихальної недостатності;
- місцеві симптоми хвороби можуть бути невиражені.
7 Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:
Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу та об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.
Для підтвердження або уточнення діагнозу формують діагностичну програму, включаючи в неї методи дослідження, що впливають на уточнення діагнозу. При виборі методів обстеження використовують їх послідовне застосування - від менш до більш інвазивного.
8. Діагностична програма при остеомієліті:
A) Клінічні дані:
- скарги;
- анамнез захворювання;
- об'єктивні дані. Б) Лабораторні дані:
- клінічний аналіз крові (лейкоцитоз зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво);
- клінічний аналіз сечі (можливо, наявність білка, лейкоцитів, циліндрів).
B) Рентгенологічні дані:
- у перші півтора-два тижні патологічні зміни на рентгенограмі відсутні;
- надалі з'являються ознаки періоститу, відшарування окістя;
- пізніше з'являються зони розрідження і ознаки змін структури губчастої кістки в ділянці метафізу;
- утворення секвестрів і секвестральної порожнини з'являються на 2-3 місяці;
- при наявності нориці в діагностиці допомагає фістулографія.
9. Лікування гематогенного остеомієліту: А) Гострий остеомієліт:
а) вплив на макроорганізм:
- боротьба з інтоксикацією;
- корекція порушень гомеостазу;
- симптоматична терапія;
- підтримка енергетичного балансу;
- підвищення імунорезистентності;
б) вплив на мікробного збудника:
- адекватна антибіотикотерапія;
- введення гаммаглобуліну (антистафілококового);
в) вплив на вогнище інфекції:
- іммобілізація;
- антибіотики внутрішньокістково;
- фізіотерапевтичне лікування.
• У фазі флегмони кісткового мозку:
- перфоративна трепанація медулярного канапу;
- дренаж за Роденом.
• У фазі субперіостального абсцесу:
- періостотомія;
- дренування гнійника.
• У фазі флегмони м'яких тканин:
- розкриття і дренування флегмони.
• У фазі гнійного остеоартриту:
- пункція суглоба, евакуація гною;
- постійний промивний дренаж. Б) Хронічний остеомієліт:
При переході процесу в хронічну стадію і формуванні секвестральної порожнини усім хворим показане оперативне лікування:
- висічення всіх нориць після попереднього фарбування їх метиленовою синькою;
- трепанація кістки з розкриттям остеомієлітичної порожнини на всьому протязі;
- секвестректомія;
- видалення з порожнини гною, інфікованих грануляцій, а також внутрішніх стінок порожнини до нормальної кісткової тканини;
- санація порожнини (промивання антисептиками, обробка лазером);
- пластика кісткової порожнини.
Післятравматичний остеомієліт
1. Визначення: Післятравматичний остеомієліт є екзогенною формою остеомієліту, що виникає після травм (переломи) або нагноєння м'яких тканин, прилеглих до кістки.
2. Причини розвитку післятравматичного остеомієліту:
A) Мікробне забруднення рани високовірулентною інфекцією. Б) Неадекватність оперативного втручання.
B) Неадекватність наступного лікування. Г) Дефекти іммобілізації.
Д) Застосування місцевого остеосинтезу при відкритих переломах.
3. Механізм розвитку післятравматичного остеомієліту:
A) Процес починається як інфіковане поранення кістки і навколишніх м'яких тканин. Б) Запальний процес переходить на кістку в зоні ушкодження.
B)Гнійний остит, що розвивається, є вторинним. Г) Запалення переходить у хронічну стадію.
Д) Втягнення кістковомозкового каналу в процес є вторинним.
Е) Секвестри найчастіше є псевдосеквестрами (осколки кістки), справжні секвестри утворюються рідко.
4. Клінічна картина (розрізняють гостру і хронічну фази): А) Гостра фаза:
- триває перші 2-3 тижні після травми кістки;
- починається як тяжка гнійна інфекція м'яких тканин і кістки;
- спостерігається висока температура, озноб;
- прогресуюча інтоксикація, гіпопротеїнемія;
- швидко розвивається вторинна анемія;
- часто розвивається флегмона м'яких тканин з утворенням гнійних запливів;
- нерідко спостерігаються тромбофлебіти. Б) Хронічна фаза:
- температура стає інтермітуючою;
- місцеві ознаки запалення поступово вщухають;
- рани очищаються від некротичних тканин, виповнюються грануляціями;
- при загоєнні рани утворюються нориці.
5. Ускладнення післятравматичного остеомієліту:
- ураження сусіднього суглоба (частіше при внутрішньосуглобових переломах);
- псевдоартрози;
- контрактури;
- деформації;
- атрофія м'язів;
- вкорочення і деформація кінцівки.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 564 | Нарушение авторских прав
|