АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміст заняття

Прочитайте:
  1. Cечова система. 1 заняття
  2. III. Виховні цілі заняття
  3. V. Зміст теми заняття
  4. V. Матеріали методичного забезпечення заняття
  5. V. Матеріали методичного забезпечення заняття
  6. V. Матеріали методичного забезпечення заняття.
  7. V. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття
  8. V. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття
  9. V. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття
  10. V. Матеріали методичного забезпечення практичного заняття

Згідно Римським критеріям ІІ (Рим, 1999р), порушення функціювання біліарної системи визначають як комплекс клінічних симптомів, які розвиваються в результаті моторно-тонічної дисфункції жовчного міхура, жовчних протоків і сфінктерів без ознак органічного ураження.

В основі розладів функцій жовчовидільної системи лежать дискінезії - неузгоджене, несвоєчасне, недостатнє або надмірне скорочення жовчного міхура, жовчних протоків і/або сфінктерів.

Класифікація

1. По етіології: первинні, вторинні

2. По локалізації: дисфункція жовчного міхура, дисфункція сфінктера Одді

3. По функціональному стану: гіперфункції: гіперкінезія жовчного міхура, гіпертонус (спазм) сфінктера Оді; гіпофункції: гіпокінезія жовчного міхура, гіпотонус (недостатність) сфінктера Оді.

4. Клінічні варіанти перебігу дисфункції сфінктера Одді: біліарний, панкреатоподібний, змішаний.

 

В основі первинних дисфункцій жовчного міхура лежать функціональні порушення желчовивідної системи, які виникли внаслідок розладів нейрогуморальних механізмів регуляції на фоні неврозу і гормональних порушень, що приводить до порушення відтоку жовчі у дванадцятипалу кишку при відсутності органічних уражень. Вторинні дисфункції жовчного міхура виникають на фоні аномалії будови жовчного міхура або рефлекторно по типу вісцеро-вісцеральних рефлексів, і зустрічаються у 90-95% випадків при різних захворюваннях органів черевної порожнини.

В розвитку дисфункцій сфінктера Одді відіграють роль як первинні порушення функції гладких м’язів самого сфінктера, так і вторинні розлади після холецистектомії, на фоні хронічного холециститу, ЖКХ, при хронічному дуоденіті, виразковій хворобі шлунку і ДПК.

Клініка

Гиперкінезія жовчного міхура:

Больовий синдром:

Характер болю: інтенсивний, нападами, короткочасний

Локалізація болю: у правому підребер'ї

Причина болю: з'являється після фізичного навантаження, емоційного стресу

Пальпація живота: різко позитивні міхурові симптоми, розміри печінки не збільшені

Диспептичний синдром: нудота, рідше блювота

Синдром інтоксикації: блідість шкіри, головний біль, дратівливість, емоційна лабільність

Гипокінезія жовчного міхура:

Больовий синдром:

Характер болю: неінтенсивний, тривалий, ниючий

Локалізація болю: у правому підребер'ї

Причина болю: пов'язаний з погрішністю у харчуванні

Пальпація живота: помірно виражені міхурові симптоми, розміри печінки збільшені, печінка при пальпації м'яко-еластичної консистенції, рухлива, безболісна

Диспептичний синдром: нудота, блювота, гіркота в роті, зниження апетиту, нестійкі випорожнення

Синдром інтоксикації: блідість шкіри, головний біль, зниження фізичної активності.

Діагностичні критерії дисфункції сфінктера Одді відповідно до Римського консенсусу визначені як комплекс функціональних розладів, що спостерігаються понад 3 міс, основними клінічними симптомами яких є рецидивуючі приступи сильного болю тривалістю 20 і більше хвилин, що локалізуються в епігастрії, правому підребер'ї (біліарний тип); у лівому підребер'ї, що зменшуються при нахилі тіла вперед (панкреатичний тип); що оперізують (змішаний тип), при відсутності даних про структурні зміни.

Діагностика дисфункціональних розладів біліарного тракту ґрунтується на верифікації типу дискінезії, виключенні запальних захворювань біліарної системи й з боку підшлункової залози.

Лабораторні методи дослідження.

- у клінічному аналізі крові зміни не визначаються.

- біохімічне дослідженні крові істотних змін не виявляє, а при дисфункції сфінктера Одді відмічають підвищення АСТ, АЛТ, ЩФ, амілази в 2 рази

- фракційне багатомиттєве дуоденальне зондування дозволяє визначити тонус сфінктерів, кінетику жовчних ходів і міхура.

При гіперкінетичному типу дискінезії жовчного міхура відмічається прискорене його спорожнення (скорочення часу виділення порції В, менш як 20 хвилин). При гіпокінетичному типу дискінезії жовчного міхура – уповільнене його спорожнення, жовч порції В відходить повільно (подовжений час 4 фази).

Для гіпертонусу сфінктера Одді характерно збільшення тривалості фази закритого сфінктера (більш як 30 хвилин), подовжений час ІІ фази (більш як 8 хвилин).

- біохімічний аналізом жовчі: проводиться візуальна оцінку дуоденального вмісту: колір, консистенція, наявність, слизу, осаду, дослідження порцій В и С із визначенням концентрації холестерину, фосфоліпідів, білірубіну, лужної фосфатази, сумарного вмісту жовчних кислот. При гіперкінетичній дискінезії має місце зниження цих показників в порції В, а при гіпокінетичній - концентрації холестерину, білірубіну, жовчних кислот підвищується.

Інструментальні методи дослідження:

- ультразвукове дослідження: при дисфункції сфінктера Одді по біліарному типу характерним є розширення загального жовчного протоку більш як 2 мм. При дисфункції сфінктера Одді по панкреатичному типу характерним є розширення панкреатичного протоку підшлункової залози більш як на 2 мм. Для визначення типу дискінезії порівнюють площу жовчного міхура натще й через 1 годину після прийому жовчогінного сніданку (жовтки або сметана). За умови зменшення площі жовчного міхура наполовину від первісної, рухова функція розцінюється як нормальна; при гіперкінетичному типі – жовчний міхур скорочується більш ніж на 2/3 свого первісного об’єму; при гіпокінетичному - менш чим на 1/2. Для оцінки тонусу сфінктера Одді проводиться фракційне багатомиттєве УЗД. Ця методика аналогічна фракційному багатомиттєвому дуоденальному зондуванню.

- динамічна гепатосцинтіграфія є найбільш точним методом у плані диференційної діагностики різних форм біліарних дисфункцій. За допомогою даного методу вдається діагностувати початкові функціональні зміни в жовчних шляхах, рефлюкси в жовчні протоки, визначити не функціонуючий жовчний міхур. Однак у дітей використання даного методу можливо тільки з 12 років.

- пероральна холецистографія застосовується при підозрі на аномалії розвитку біліарного тракту, наявність конкрементів, пухлин

- ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія вивчає функціонування сфінктерного апарату жовчного міхура й протоки підшлункової залози

- манометрія може служити «золотим стандартом» у діагностиці дисфункціональних розладів сфінктера Одді, застосовують у дітей старші 12 років.

Диференційна діагностика дискінезії проводиться з запальними захворюваннями жовчного міхура і протоків

Лікування починається із нормалізації режиму й характеру харчування (часті прийоми невеликої кількості їжі - 5-6 разів на добу; виключення з раціону копчених, жирних і смажених блюд, приправ, газованих напоїв) - Дієта № 5 по Певзнеру.

Алгоритм лікування дисфункціональних розладів біліарного тракту

При гіперкінетичній формі

• седативна терапія: настойка валеріани

• холеспазмолітики: гімекромон, но-шпа, галідор, платифілін

міотропні спазмолітики - одестон, дюспаталін (виборча дія на сфінктерний апарат біліарної системи)

• холеретики

Холеретичні засоби діляться на істинні холеретики, що підсилюють секрецію жовчі в гепатоцитах, гідрохолеретики, що збільшують виділення жовчі за рахунок водного компоненту. У групі істинних холеретиків виділяють препарати, що містять жовчні кислоти, синтетичні засоби й препарати рослинного походження – холахол, холензим, алахол, холагон, конвафламін, фламін, галстена, оксіфенамід. Гідрохолеретики – уротропін, саліциловий натрій, мінеральні води. Гідрохолеретики призначають після істинних холеретиків. Холеретики обов'язково поєднують зі спазмолитиками, циклами на 2 тижні з наступною заміною препаратів.

• Мінеральна вода низької мінералізації з невеликим вмістом газу (Слов'янська, Смирновская, Єсентуки). Призначається в теплому вигляді, натще.

• Фізіотерапія: ультразвук високої інтенсивності, парафінові або озокеритові аплікації, грязелікування

При гіпокінетичних формах

• тонізуючі препарати: елеутерокок, екстракт алое, настойка женьшеню, вітаміни групи В

• холецистокінетики: сульфат магнію, сорбіт, ксиліт, рослинне масло.

Холецистокінетики підвищують тонус і викликають скорочення жовчного міхура. Всі вони стимулюють виділення клітками 12-палої кишки холецистокінину.

• тюбажи по Дем’янову (сліпе зондування) проводяться 2-3 рази на тиждень.

• мінеральні води високої мінералізації, газовані, у холодному

вигляді

• фізіотерапія: електрофорез сульфату магнію, ультразвук низької інтенсивності.

При спазмі дисфункції сфінктера Одді призначають селективні міотропні спазмолітики: дуспаталін, дебрідат, одестон, курсом до 14 днів.

 

Диспансерний облік 3 роки позанападного періоду. Профілактичні курси лікування у весняно-осінні періоди позанападного періоду: фітотерапія, фізіотерапія й водолікування. Профілактика: дотримання режиму харчування, збалансоване раціональне харчування: санація вторинних вогнищ інфекції, дозовані фізичні навантаження

Санаторно-курортне лікування рекомендується проводити через 3-6 місяців після загострення. Рекомендовано бальнеогрязьові курорти (Трускавець, Закарпатська група курортів).

Запальні захворювання біліарного тракту.

Холецистит - запалення жовчного міхура.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 528 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)