АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

V. Фармакологічне забезпечення і харчування спортсменів.

Роль харчування в підготовці висококваліфікованих спортсменів важко переоцінити. Рівень рекордів сучасного спорту вимагає і відповідної підготовки спортсменів. Підвищення тренувальних навантажень і інтенсифікація змагальної діяльності, часта зміна кліматичних умов і тимчасових поясів, проведення тренувань у середньогіррі, а також підвищення технічного обладнання спортсменів - усе це входить у поняття спорту вищих досягнень і вимагає від спортсменів колосальної напруги фізичних і моральних сил. Одним з найважливіших компонентів забезпечення високого рівня функціонального стану спортсменів є раціональне збалансоване харчування.
Дієти, рекомендовані для спортсменів різних видів спорту, складені з урахуванням етапу підготовки спортсмена, часу року (у зимовий час потреба в енергії вище приблизно на 10%) і кліматичних умов, а також віку, статі, ваги, спортивного стажу й інших індивідуальних показників спортсмена. При цьому раціон спортсмена повинний:
1) відповідати його енерговитратам у даний момент часу;
2) бути збалансованим, тобто містити всі необхідні живильні речовини (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі, біологічно активні речовини) у необхідних пропорціях;
3) містити продукти як тваринного, так і рослинного походження;
4) легко засвоюватися організмом.
Досить важливою для спортивних дієт є кулінарна обробка їжі. Особлива увага тут повинна приділятися максимальному збереженню природних властивостей продуктів, їхній розмаїтості й оформленню блюд.
Звичайний режим харчування має на увазі триразовий прийом їжі, однак для висококваліфікованих спортсменів переважно 4-х або 5-разове харчування.
Калорійність харчування повинна відповідати енерговитратам спортсмена, що у свою чергу визначаються віком, статтю, спортивним стажем і кваліфікацією. У таблиці 1 представлені показники добової потреби в енергії й основних харчових речовинах на 1 кг маси тіла.

Таблиця 1

Прийом білка в кількості більш ніж 3 г/кг не рекомендується навіть для спортсменів таких видів спорту, як важка атлетика, метання, атлетична гімнастика, тому що організм, як правило, не в змозі справитися з розщепленням і засвоєнням такої маси протеїну. Але і недостатній прийом білка (менш ніж 2 г на 1 кг ваги тіла) також не сприяє нормалізації обмінних процесів, тому що при цьому може спостерігатися підвищення виведення з організму таких важливих вітамінів, як вітамін С, гіамін, рібофлавін, пірідоксін,ініацин,іа також солей калію.
Поряд зі своєю пластичною функцією, білки можуть використовуватися організмом як енергоносії, так, 10 - 14% білку, що надходить в організм, може окислятися і давати необхідну енергію. При цьому особливі вимоги пред'являються до якості споживаного білку, його амінокислотному складу, наявності в ньому незамінних амінокислот. Рекомендується добове споживання незамінних амінокислот (у мг на 1кг ваги тіла) представлено в таблиці 2.

Таблиця 2.

Не менш важливою характеристикою споживаного спортсменами білка є рівень збалансованості амінокислотного складу. Вважається, що найбільш оптимальним є зміст у раціоні 55 - 65% білків тваринного походження.
Що стосується такого важливого компоненту їжі, як жири, то для спортсменів найбільш краще споживання жирів з низькою крапкою плавлення, які утримуються в молоці, молочнокислих продуктах, а також рослинній олії. Перед інтенсивними тренуваннями і змаганнями кількість жирів у раціоні повинна бути знижена, тому що вони погано засвоюються при високих фізичних і емоційних навантаженнях.
У період навантажень максимальної і субмаксимальної потужності енергопостачання організму здійснюється в основному за рахунок вуглеводів, для здійснення вуглеводного насичення організму рекомендується фруктоза. Її перевага в порівнянні з глюкозою полягає в тім, що прийом фруктози не супроводжується значними коливаннями змісту цукру (глюкози) у крові і не вимагає тому збільшення викиду інсуліну підшлунковою залозою. При цьому зміст глікогену в кістякових м'язах знижується в значно меншому ступені, ніж при вживанні глюкози.
Одним з найважливіших компонентів збалансованості харчування є одержання з їжею (або додатково з фармакологічними препаратами) відповідної кількості вітамінів і мінеральний речовин. У таблиці 3 представлена добова потреба спортсменів у вітамінах (у мг). Слід зазначити, що приведені в таблиці показники в 1,5 - 2 рази перевищують дані американських авторів, що очевидно зв'язано з характером харчування і якістю продуктів у США.

Таблиця 3

Необхідність додаткового прийому вітамінів (крім їхнього змісту в їжі) аж ніяк не означає, що їх підвищений прийом веде до поліпшення спортивних результатів. Навпроти, передозування вітамінних препаратів може приводити до дуже важких наслідків для організму. Деякі з можливих побічних ефектів прийому надлишкових доз вітамінів представлені в табл.4.

Таблиця 4.

Таким чином, можна з упевненістю вважати, що повноцінне збалансоване харчування є одним з найважливіших компонентів медико-біологічного забезпечення тренувального процесу і змагальної діяльності. Досить важливим для раціонального фармакологічного забезпечення є питання про взаємодію лікарських препаратів з компонентами їжі, а також вибір оптимального часу прийому препаратів. Досить важливими факторами розчинення й усмоктування лік є склад і температура їжі, наявність у кишечнику здорової мікрофлори.
Часто лікарські препарати змішують із фруктовими або овочевими соками в спробі замаскувати їхній неприємний смак або ж для полегшення їхнього прийому усередину. Однак соки містять ряд органічних кислот, у присутності яких відбувається руйнування деяких з'єднань, зокрема, антибіотиків.
Загальною рекомендацією може бути призначення лік (якщо це не обмовляється особливо) натще, що дозволяє виключити взаємодію лікарських засобів з компонентами їжі і значно обмежує негативний вплив травних соків, виключає затримуючий вплив їжі на усмоктування препаратів. Цим забезпечується максимальна приступність фармакологічних препаратів для організму. Жовчогінні засоби доцільно призначати за 5 -10 хвилин до їжі, з тим розрахунком, щоб вони стимулювали жовчовідділення до моменту надходження їжі в дванадцятипалу кишку. Після їжі, як правило, призначають препарати, нерозчинні у воді і розчинні в жирах (наприклад, жиророзчинні вітаміни - А, Д, Е), а також препарати, що містять солі калію, брому, натрію, відновлене залізо. При надходженні лік в організм до їжі іноді можливе роздратування слизуватої оболонки шлунку, що може бути усунуто і запиванням ліки водою, крохмальним слизом або молоком.
На закінчення хотілося б ще раз підкреслити, що запропоновані Вашій увазі методичні рекомендації можуть дати лише загальні представлення про побудову системи раціонального фармакологічного забезпечення тренувального процесу і змагальної діяльності висококваліфікованих спортсменів. Усі конкретні ради і медичні призначення можуть здійснюватися тільки лікарем і проводитися під лікарським контролем.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 660 | Нарушение авторских прав