АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Токсична дистрофія печінки.

Прогресуючий масивний некроз печінки – це гостре, рідше хронічне захворювання, яке характеризується прогресивним масивним некрозом печінки і печінковою недостатністю.

Етіологія.

Фактори, які сприяють виникненню захворювання поділяються на дві групи (умовно):

Екзогенні:

– отруєння недоброякісними продуктами харчування, грибами, миш’яком;

- вірусний гепатит;

- алкоголь.

Ендогенні

- тиреотоксикоз;

- токсикоз вагітних та ін.

Патанатомічні зміни.

В перші дні печінка збільшена, щільна або рихла і має яскраво-жовте забарвлення, як з поверхні, так і в розрізі. Потім печінка зменшується в розмірах («тає на очах»), стає рихлою, капсула зморщена, на розрізі тканина печінки сіра. До кінця другого тижня захворювання, некротичні зміни охоплюють всі відділи, лише по периферії залишається вузька смуга гепатоцитів у стані жирової дистрофії (це стадія жовтої дистрофії).

На третьому тижні захворювання печінка ще більше зменшується в розмірах і стає червоною (стадія червоного опеченіння).

При масивному некрозі печінки спостерігається жовтяниця, гіперплазія навколопортальних лімфатичних вузлів і селезінки, множинні крововиливи в шкіру, слизові і серозні оболонки, легені.

При прогресуючому некрозі печінки хворі вмирають від гострої печінкової або ниркової (гепаторенальний синдром) недостатності. Як розрішення розвивається постнекротичний цироз печінки.

Цироз печінки.

Цироз печінки – це хронічне захворювання, яке характеризується прогресуючою печінковою недостатністю в зв’язку з рубцевим зморщуванням і структурною перебудовою печінки.

В залежності від причин виникнення розрізняють:

1) інфекційний (вірусний гепатит, паразитарні захворювання печінки);

2) токсичний і токсикозо-алергічний (алкоголь, промислові і харчові отрути, лікарські препарати, алергія);

3) біліарний (холангіт, холестаз різної природи);

4) обмінно-аліментарний (недостатність білків, вітамінів);

5) циркуляторний (хронічний венозний застій в печінці).

Патанатомія.

Характерними змінами при цирозі є:

1) дистрофія і некроз гепатоцитів;

2) спотворена регенерація;

3) дифузний склероз;

4) структурна перебудова і деформація органу.

Печінка при цирозі щільна і неоднорідна, розміри її частіше зменшені, рідше збільшені. В залежності від величини і характеру вузлів розрізняють наступні види цирозу: 1) дрібновузловий; 2) крупно вузловий; 3) змішаний. При дрібновузловому цирозі вузли регенерації одинакової величини, не більше 1см в діаметрі. Крупновузловий – діаметр вузлів більше 5см. При змішаному – ознаки дрібно- і велико вузлового. Гістологічно видно порушення долькової будови печінки з інтенсивним фіброзом і формуванням вузлів регенерації.

Ключовим моментом в ґенезі є дистрофія і некроз гепатоцитів. Відмирання гепатоцитів веде до посилення їх регенераціїі і появі вузлів регенерації і псевдодольок, в яких в зв’язку з порушенням кровообігу з’являється сполучнотканинна мембрана. Порушення мікроциркуляції в псевдодольках веде до гіпоксії їх тканин, розвитку дистрофії і некрозу гепатоцитів, що проявляється печінково-клітинною недостатністю. Формування вузлів-регенератів супроводжується дифузним фіброзом. Фіброз розвивається як в перипортальній тканині, так і всередині дольок.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 878 | Нарушение авторских прав