АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Внутрішня будова печінки.

АНАТОМІЯ ВЕЛИКИХ ТРАВНИХ ЗАЛОЗ.

Науково-методичне обґрунтування теми.

Печінка і підшлункова залоза - органи травної системи, які лежать поза травною системою, але свої секрети (жовч, підшлунковий сік) вони виділяють у просвіт травного каналу й беруть активну участь у процесах травлення.

Патологія усіх залоз лежить в основі ряду захворювань. Знання цієї теми необхідне при вивченні клінічних дисциплін, для розуміння морфологічного субстрату клінічної симптоматики захворювань печінки і підшлункової залози.

Навчальна мета.

Знати: розташування і будову печінки та підшлункової залози.

Уміти: визначити проекцію на скелет, топографію травних залоз; знаходити на муляжах та вологих препаратах їх основні анатомічні утворення.

План.

1. Наружна будова печінки і її структурно-функціональна
одиниця.

2. Кровопостачання печінки.

3. Жовчний міхур та жовчні протоки.

4. Підшлункова залоза.

І. Наружна будова печінки.

Печінка (Hераг) - найбільша залоза організму. У дорослої людини її маса становить близько 1,5 - 2 кг. Розташована вона в черевній порожнині, займає праву підреберну ділянку, частково надчеревну та ліву підреберну ділянки. Печінка має 2 поверхні та 2 краї:

1. діафрагмова поверхня;

2. вісцеральна поверхня;

3. нижній край, гострий, який відділяє одну поверхню від
другої і спрямований вперед і вниз;

4. верхньозадній край, тупий.

Діафрагмова поверхня, завдяки серпоподібній зв'язці, поділяється на більшу праву та меншу ліву частки.

На вісцеральній поверхні є дві поздовжні (права та ліва) і одна поперечна борозни, вони поділяють печінку на чотири частки: праву, ліву, хвостату і квадратну. Поперечна борозна має назву воріт печінки. У ворота печінки входять - власна печінкова артерія, ворітна вена, нерви, а виходять - спільна печінкова протока, лімфатичні судини.

Відносно очеревини печінка лежить мезоперитонеально (не покрита лише задня поверхня, яка прилягає до діафрагми). Очеревина, переходячи з діафрагми на печінку утворює вінцеву та серпоподібну зв'язки. Під очеревиною знаходяться тонка фіброзна капсула (гліссонова капсула)

На вісцеральній поверхні печінки у передньому відділі правій поздовжній борозні лежить жовчний міхур, а у задньому відділі - нижня порожниста вена. У передньому відділі лівій поздовжній борозни лежить кругла зв'язка печінки (залишок пупкової вени плода), а ззаду - венозна зв'язка (залишок венозної протоки у плода).

(Дивись схему № 1).

Внутрішня будова печінки.

Структурно-функціональною одиницею печінки є печінкова часточка. Печінкові часточки мають форму шестигранних призм із плоскою основою і опуклою вершиною, з шириною до 1,5 мм і дещо більшою висотою. В центрі лежить центральна вена часточки.

Часточки побудовані клітинами-гепатоцитами, які лежать радіально від центральної вени. Два ряди гепатоцитів утворюють печінкову балку. Між балками розташовані синусоїдні гемокапіляри. У стінці капілярів є численні зірчаті макрофаги (клітини Купфера), завдяки яким печінка здатна знешкоджувати мікроорганізми та інші сторонні часточки.

Між двома рядами гепатоцитів, з яких складається печінкова балка, розташовані жовчні капіляри. Вони не мають власної стінки, їхня стінка утворена поверхнею двох сусідніх клітин печінки (гепатоцитів).

Кровоносні капіляри проходять між балками - кров тече від периферії до центру, а жовчні капіляри розташовані всередині печінкових балок - жовч тече з центра до периферії.

Кожний гепатоцит у печінковій балці має дві робочі поверхні: біліарну, що обернена до просвіту жовчного капіляра, і васкулярну, що обернена до гемокапіляра.

Між часточками печінки знаходяться сполучнотканинні прошарики, в яких містяться кровоносні судини, жовчні протоки і лімфатичні капіляри. Сполучнотканинні прошарики утворені глісоновою капсулою, яка щільно прилягає до паренхіми печінки і ділянці воріт печінки, разом із судинами проникає між печінковими часточками. Із часточок складаються сегменти, із сегментів - частки.

2. Кровопостачання печінки.

Печінка отримує кров з двох великих судин, які входять в її ворота. Це ворітна вена (vеnа рогtа), яка збирає кров від усіх непарних органів черевної порожнини і приносить у печінку речовини, що всмокталися в кишках; і печінкова артерія (а. hераtіса), яка несе від аорти кров, багату на кисень.

Ці дві судини розташовані поруч і в паренхімі печінки розгалужуються на більш дрібні судини: часткові, сегментарні, міжчасточкові, навколочасткові.

Міжчасткові і навколочасткові судини дають початок гемокапілярам. Венозні і артеріальні гемокапіляри зливаються, утворюючи синусоїдні капіляри, по яких тече змішана кров від периферії до центру часточок.

Синусоїдні капіляри йдуть радіально між тяжами печінкових клітин-печінковими балками - і зливаються в центральну вену. Кров виходить із часточок і впадає у збірні або пйдчастйові вени, які зливаясь між собою, формують гілки печінкових вен, які у кількості трьох-чотирьох виходять із печінки і впадають в нижню порожнисту вену (vеnа саvа іnfeгіог).

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1471 | Нарушение авторских прав