АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Внутрішня будова печінки.

Прочитайте:
  1. Анатомічна будова ВНС.
  2. Анатомічна будова кореня.
  3. Анатомічна будова листка дводольних рослин.
  4. Анатомічна будова листка хвойних рослин.
  5. Анатомічна будова листка.
  6. Анатомічна будова мозочка.
  7. Анатомічна будова стебла дерев’янистих рослин.
  8. Анатомічна будова стебла трав’янистих одно та дводольних рослин.
  9. Анатомічна будова та рефлеки середнього мозку.
  10. Анатомічна будова та функції базальних гангліїв.

АНАТОМІЯ ВЕЛИКИХ ТРАВНИХ ЗАЛОЗ.

Науково-методичне обґрунтування теми.

 

Печінка і підшлункова залоза - органи травної системи, які лежать поза травною системою, але свої секрети (жовч, підшлунковий сік) вони виділяють у просвіт травного каналу й беруть активну участь у процесах травлення.

Патологія усіх залоз лежить в основі ряду захворювань. Знання цієї теми необхідне при вивченні клінічних дисциплін, для розуміння морфологічного субстрату клінічної симптоматики захворювань печінки і підшлункової залози.

Навчальна мета.

Знати: розташування і будову печінки та підшлункової залози.

Уміти: визначити проекцію на скелет, топографію травних залоз; знаходити на муляжах та вологих препаратах їх основні анатомічні утворення.

План.

1. Наружна будова печінки і її структурно-функціональна
одиниця.

2. Кровопостачання печінки.

3. Жовчний міхур та жовчні протоки.

4. Підшлункова залоза.

І. Наружна будова печінки.

Печінка (Hераг) - найбільша залоза організму. У дорослої людини її маса становить близько 1,5 - 2 кг. Розташована вона в черевній порожнині, займає праву підреберну ділянку, частково надчеревну та ліву підреберну ділянки. Печінка має 2 поверхні та 2 краї:

1. діафрагмова поверхня;

2. вісцеральна поверхня;

3. нижній край, гострий, який відділяє одну поверхню від
другої і спрямований вперед і вниз;

4. верхньозадній край, тупий.

 

Діафрагмова поверхня, завдяки серпоподібній зв'язці, поділяється на більшу праву та меншу ліву частки.

На вісцеральній поверхні є дві поздовжні (права та ліва) і одна поперечна борозни, вони поділяють печінку на чотири частки: праву, ліву, хвостату і квадратну. Поперечна борозна має назву воріт печінки. У ворота печінки входять - власна печінкова артерія, ворітна вена, нерви, а виходять - спільна печінкова протока, лімфатичні судини.

Відносно очеревини печінка лежить мезоперитонеально (не покрита лише задня поверхня, яка прилягає до діафрагми). Очеревина, переходячи з діафрагми на печінку утворює вінцеву та серпоподібну зв'язки. Під очеревиною знаходяться тонка фіброзна капсула (гліссонова капсула)

На вісцеральній поверхні печінки у передньому відділі правій поздовжній борозні лежить жовчний міхур, а у задньому відділі - нижня порожниста вена. У передньому відділі лівій поздовжній борозни лежить кругла зв'язка печінки (залишок пупкової вени плода), а ззаду - венозна зв'язка (залишок венозної протоки у плода).

(Дивись схему № 1).

 



Внутрішня будова печінки.

 

Структурно-функціональною одиницею печінки є печінкова часточка. Печінкові часточки мають форму шестигранних призм із плоскою основою і опуклою вершиною, з шириною до 1,5 мм і дещо більшою висотою. В центрі лежить центральна вена часточки.

Часточки побудовані клітинами-гепатоцитами, які лежать радіально від центральної вени. Два ряди гепатоцитів утворюють печінкову балку. Між балками розташовані синусоїдні гемокапіляри. У стінці капілярів є численні зірчаті макрофаги (клітини Купфера), завдяки яким печінка здатна знешкоджувати мікроорганізми та інші сторонні часточки.

Між двома рядами гепатоцитів, з яких складається печінкова балка, розташовані жовчні капіляри. Вони не мають власної стінки, їхня стінка утворена поверхнею двох сусідніх клітин печінки (гепатоцитів).

Кровоносні капіляри проходять між балками - кров тече від периферії до центру, а жовчні капіляри розташовані всередині печінкових балок - жовч тече з центра до периферії.

Кожний гепатоцит у печінковій балці має дві робочі поверхні: біліарну, що обернена до просвіту жовчного капіляра, і васкулярну, що обернена до гемокапіляра.

Між часточками печінки знаходяться сполучнотканинні прошарики, в яких містяться кровоносні судини, жовчні протоки і лімфатичні капіляри. Сполучнотканинні прошарики утворені глісоновою капсулою, яка щільно прилягає до паренхіми печінки і ділянці воріт печінки, разом із судинами проникає між печінковими часточками. Із часточок складаються сегменти, із сегментів - частки.

2. Кровопостачання печінки.

Печінка отримує кров з двох великих судин, які входять в її ворота. Це ворітна вена (vеnа рогtа), яка збирає кров від усіх непарних органів черевної порожнини і приносить у печінку речовини, що всмокталися в кишках; і печінкова артерія (а. hераtіса), яка несе від аорти кров, багату на кисень.

Ці дві судини розташовані поруч і в паренхімі печінки розгалужуються на більш дрібні судини: часткові, сегментарні, міжчасточкові, навколочасткові.

Міжчасткові і навколочасткові судини дають початок гемокапілярам. Венозні і артеріальні гемокапіляри зливаються, утворюючи синусоїдні капіляри, по яких тече змішана кров від периферії до центру часточок.

Синусоїдні капіляри йдуть радіально між тяжами печінкових клітин-печінковими балками - і зливаються в центральну вену. Кров виходить із часточок і впадає у збірні або пйдчастйові вени, які зливаясь між собою, формують гілки печінкових вен, які у кількості трьох-чотирьох виходять із печінки і впадають в нижню порожнисту вену (vеnа саvа іnfeгіог).

 


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1446 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)