АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Анатомічна будова листка.

Прочитайте:
  1. Анатомічна будова ВНС.
  2. Анатомічна будова кореня.
  3. Анатомічна будова листка дводольних рослин.
  4. Анатомічна будова листка хвойних рослин.
  5. Анатомічна будова мозочка.
  6. Анатомічна будова стебла дерев’янистих рослин.
  7. Анатомічна будова стебла трав’янистих одно та дводольних рослин.
  8. Анатомічна будова та рефлеки середнього мозку.
  9. Анатомічна будова та функції базальних гангліїв.

Лекція №3 Тема: Анатомічна будова вегетативних органів рослин.

План:

1. Анатомічна будова листка.

2. Анатомічна будова кореня.

3. Анатомічна будова стебла.

Анатомічна будова листка.

Поверхня листка вкрита епідермою — клітинами шкірочки, утвореними покривною тканиною. Вони щільно прилягають одна до одної, прозорі, добре пропускають сонячні промені всередину листка і виконують захисну функцію. Епідерма може мати: кутикулу, щетинки, сосочки, волоски, що виділяють смолисті речовини, ефірні олії. Ці утворення перешкоджають проникненню мікроорганізмів у листок і захищають його від перегріву і випаровування води.

Кутикула й епідерма пронизані маленькими отворами — продихами, кількість яких із двох сторін листка неоднакова. Кожен продих є щілиною між двома бобоподібними замикаючими клітинами, що, злегка змінюючи форму, відкривають чи закривають її. Це регулює інтенсивність транспірації, тобто втрати води рослиною. Коли продихи відкриті, водяна пара випаровується через них в атмосферу, що забезпечує висхідний рух нових порцій води з розчиненими в ній солями від коренів до листків та інших частин пагонів. Через продихи відбувається також газообмін рос­лини з навколишнім середовищем. Замикаючі клітини продихів реагують на рівень освітленості: коли він підвищується, продихи відкриваються ширше, коли сутеніє, продихова щілина звужується. За достатньої кількості води у ґрунті продихи вдень відкриті, а вночі закриті. Якщо ж рослина відчуває нестачу води, продихи закриті й удень.

На відміну від інших клітин епідерми ці замикаючі клітини містять хлоропласти. У більшості рослин продихи знаходяться на нижній поверхні листків, а у водяних рослин (латаття) — на верхній шкірочці. Якщо листки розташовані вертикально (у злаків), то продихи містяться як на нижній, так і на верхній епідермі.

В епідермі листка також є спеціалізовані продихи — гідатоди, що виділяють воду у вигляді крапель. Цей процес називається гутацією. Його інтенсивність максимальна, якщо води поглинається багато, а випаровування йде повільно.

Між верхньою і нижньою шкірочками розміщена м'якоть листка — мезофіл — асиміляційна тканина, клітини якої мають численні хлоропласти. Клітини цієї тканини за формою неоднакові: ближче до верхньої поверхні листка примикають циліндричні клітини м'якоті, які щільно розміщені в один чи кілька рядів і утворюють стовпчасту, чи палісадну паренхіму.

Основна функція цієї тканини — фотосинтез. Листки багатьох дерев (дуба, яблуні, берези), що розвиваються у верхній частині крони на світлі, мають могутнішу стовпчасту паренхіму, ніж листки, розташовані в нижній частині крони.

Під палісадною паренхімою є великі клітини, що складають губчасту паренхіму. Вільний простір між ними (міжклітинники) полегшує дифузію газів усередині листа. Губчаста паренхіма містить менше хлоропластів, і фотосинтез відбувається тут не так інтенсивно, як у палісадній паренхімі.

У товщі мезофілу листка розташовані судинно-волокнисті пучки. По судинах ксилеми кожної жилки в листок надходять вода і мінеральні речовини, а по ситоподібних трубках флоеми з листка відтікають продукти фотосинтезу. Механічна тканина листка (переважно в жилках) захищає листову пластинку від розривів під впливом вітру, дощів і забезпечує пружність та еластичність листка.

 

    Мал.1. Зріз листка евкаліпта: 1 — епідерма; 2 — стовпчаста паренхіма; З — губчаста паренхіма; 4— ефіроолійне вмістилище; 5— друзи; 6— коленхіма; 7 — флоема; 8 — ксилема; 9 — склеренхіма; 10 — кристали.  
    Мал. 2.Зріз листка бузку через центральну жилку: 1 — епідерма; 2 — коленхіма; 3 — стовпчаста (палісадна) паренхіма; 4 — губчаста паренхіма; 5 — нижня епідерма; 6 — флоема; 7, 12 — ксилема; 8 — склеренхіма; 9 — друзи; 10 — продих; 11— мезофіл листка  

 


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1135 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)