АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Анатомічна будова та функції базальних гангліїв.
Базальні ганглії являють собою сукупність підкіркових ядер, розташованих у білій речовині півкуль головного мозку і розділених її смугами, чому їх називають ще смугастим тілом (corpus striatum), У смугастому тілі розрізняють бліду кулю, хвостате ядро, шкаралупу та огорожу. Шкаралупу і бліду кулю іноді об'єднують під назвою сочевичного ядра, а хвостате ядро і шкаралупа, як еволюційно молодші і схожі за своїм походженням, нейронною будовою та нейрохімічним складом структури смугастого тіла, утворюють так званий неостріатум. Більша частина нервових волокон, що починаються у неостріатумі, проходить крізь внутрішню капсулу і закінчується на нейронах блідої кулі (pис.11.28).
Неостріатум пов'язаний з регуляцією рухової функції. Таке уявлення склалося історично на підставі клінічних спостережень і патолого-анатомічного аналізу після смерті хворих з руховими розладами, які виникали внаслідок локальних уражень шкаралупи і хвостатого ядра. Ці рухові розлади найчастіше виявляються у вигляді надмірних рухів ¾ гіперкінезів.
Проте пряма стимуляція неостріатума електричним струмом не викликає помітних змін рухової діяльності. Це свідчить про те, що функції неостріатума не можна звести лише до регуляції рухів. Таке твердження грунтується і на клінічних даних. Так, у випадку ураження обох хвостатих ядер астроцитомою, яка викликає їх тимчасове виключення, виникають досить незначні рухові розлади, але погіршується орієнтація в просторі.
При стимуляції хвостатого ядра у людини спостерігається явище так званої " каудатної зупинки " — тимчасового знепритомнення. У хворих з гіперкінезами можна помітити розлади сенсорного сприйняття (перш за все зорового), а також порушення інтерпретації складних зорових образів. Як свідчать спеціальні досліди, передня частина неостріатума разом з лобною корою бере участь у процесах пам'яті і виявленні біологічно значущих зорових стимулів. Ось чому В.О.Черкес (1978) на підставі численних аферентних і еферентних зв'язків неостріатума pозглядає його як "підкірковий рівень сенсомоторної інтеграції".
Бліда куля — більш давнє (ніж неостріатум) утворення, що являє собою анатомічну ланку, за допомогою якої здійснюється фізіологічний зв'язок неостріатума з таламусом і корою, з одного боку, і з нижчерозташованими стуктурами мозку, з іншого.
огорожа. Між шкаралупою і острівцевою корою розташована огорожа, яка філогенетично є наймолодшим утвором серед базальних гангліїв. Огорожа іннервує всі поля кори і багато підкіркових структур мозку. вона бере участь у регуляції і організації рухових та вегетативних функцій, емоцій і сну. Огорожа також вважається важливим асоціативним центром, який має відношення до виникнення орієнтовного рефлексу на різні подразники, сексуальної поведінки і входить у загальну гальмівну систему мозку.
Слід зазначити, що нейронні реакції у базальних гангліях залежать від рівня уваги людини. Тому ті дії, які з різних причин здійснюються без цілеспрямованої уваги, практично не відбиваються на активності нейронів смугастого тіла. Проте ці нейрони активуються при підготовці дій і при вмиканні короткочасної пам'яті, тобто мають безпосереднє відношення до прогнозування і планування діяльності, враховуючи реальну картину світу (Ю.Д.Кропотов та ін.,1991).
Та все ж таки базальні ганглії, перш за все, пов'язані з регуляцією рухової функції організму, особливо початку і припинення повільних рухів. Різниця між швидкими і повільними рухами полягає в тому, що повільні рухи можуть регулюватися під час свого виконання за допомогою сенсорного зворотного зв'язку. В той же час швидкі ("балістичні") рухи повинні спочатку бути запрограмованими у ЦНС, оскільки для їх поточної корекції за рахунок сенсорного зворотного зв'язку просто не вистачає часу. В дослідах на мавпах було показано, що до початку і підчас повільних рухів спостерігається досить значна активність нейронів шкаралупи. У хворих людей з пошкодженнями базальних гангліїв виникають труднощі у здійсненні повільних рухів, а швидкі рухові реакції практично не страждають.
Ураження базальних гангліїв призводить до різноманітних порушень контролю рухових реакцій та патологічних змін:
1. Зміни м'язового тонусу полягають у підсиленні тонічного напруження м'язів, у виникненні ригідності, яка може іноді захоплювати всі групи м'язів. У цьому випадку м'язи так сильно напружені, що виконання довільних рухів практично стає неможливим.
2. Акінезія, або дефіцит рухів. Це захворювання виявляється по різному залежно від локалізації уражень і ступеня дегенеративних змін у базальних гангліях. Суть акінезії полягає в тому, що хворим дуже важко почати або завершити рух. Цей симптом виявляється у скованості рухів, нерухомій позі та маскоподібному обличчі з немигаючим виразом очей. Втрачаються також дії, які звичайно пов'язані з певними видами рухової активності. Так, при ходінні бракує співдружних рухів рук, хворий сідає і підводиться, не виконуючи при цьому цілого ряду природних співдружних рухів тулуба і кінцівок (як робот).
3. паркінсонізм, або дрижальний параліч є найбільш поширеним захворюванням, пов'язаним з порушенням функцій базальних гангліїв. Хворих з цією патологією легко впізнати по маскоподібному обличчю, різкому зменшенні або взагалі браку жестикуляції, обережній ході дрібними крочками і дрижанню рук. При нейрологічному дослідженні у таких хворих можуть виявлятися симптоми акінезії, ригідності, тремору спокою.
Треба тільки зазначити, що ригідність при паркінсонізмі має характер постійного тонусу, який не залежить від положення суглобів чи рухів, вона має дещо пластичний характер і тому називається восковою ригідністю. При пасивних рухах м'язи розслаблюються не поступово, а ступінчасто (" синдром зубчатого колеса "). Тремор спокою має частоту порядка 4-7 Гц, він більше виявлений у дистальних відділах кінцівок, зникає після цілеспрямованих рухів і поновлюється через деякий час після їх завершення.
Вважається, що синдром паркінсонізму пов'язаний з руйнуванням шляху (мабуть, гальмівного), який йде від чорної субстанції середнього мозку до смугастого тіла. Нервові закінчення цього шляху виділяють медіатор дофамін. Тому прояви паркінсонізму, зокрема акінезія, успішно виліковуються введенням попередника дофаміну L-дофа (сам дофамін не проникає крізь гемато-енцефалічний бар'єр).
4. гіперкінези є ще одним симптомом рухових розладів при ураженнях базальних гангліїв. Розрізняють два основних види гіперкінезів — хорею і атетоз, які часто об'єднують під спільною назвою " танець святого Віта ". Хорея являє собою швидкі, іноді чудернацькі м'язові корчі, до яких залучаються різні групи м'язів. Це може бути, наприклад, згинання пальця, відведення рук, підйом плеча, скорочення мімічних м'язів обличчя тощо. Іноді ці рухи видаються доцільними, проте частіше виникає враження безсенсовних дій. Вони можуть не тільки з'являтися в стані спокою, але й супроводжують довільні рухові акти. Вважається, що хорея виникає внаслідок масованого ураження смугастого тіла. Атетоз виявляється у вигляді повільних м'язових корчів, які захоплюють дистальні частини руки. У тяжких випадках до корчів кінцівок приєднуються скорочення м'язів обличчя, І тоді спотворений вираз обличчя виникає одночасно з рухом кінцівки.
У функціонуванні базальних гангліїв велике значення мають ацетилхолін і дофамін. Останній виконує функцію гальмівного медіатора. При паркінсонізмі пересадка дофамінергічних нейронів ембріона чи клітин мозкової частини наднирників самих хворих в уражені структури мозку виявляє позитивний терапевтичний ефект, хоча конкретні механізми такого впливу ще не з'ясовані.
Базальні ганглії, як і мозочок, передають відповідну інформацію у кору великих півкуль, де формується програма рухових реакцій. Слід зазначити, що обидві структури надсилають свої імпульси в кору через таламус. Вони являють собою рівнозначні центри, які беруть участь у програмуванні рухів, що запускаються корою. Проте відмінний характер симптомів, які виникають після уражень мозочка і базальних гангліїв, свідчить про те, що ці структури виконують різні, хоча й схожі функції.
ЛЕКЦІЯ №11
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1045 | Нарушение авторских прав
|