АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова довгастого мозку.

Прочитайте:
  1. Анатомічна будова ВНС.
  2. Анатомічна будова кореня.
  3. Анатомічна будова листка дводольних рослин.
  4. Анатомічна будова листка хвойних рослин.
  5. Анатомічна будова листка.
  6. Анатомічна будова мозочка.
  7. Анатомічна будова стебла дерев’янистих рослин.
  8. Анатомічна будова стебла трав’янистих одно та дводольних рослин.
  9. Анатомічна будова та рефлеки середнього мозку.
  10. Анатомічна будова та функції базальних гангліїв.

головний мозок хребетних тварин на певній стадії ембріонального розвитку був представлений трьома мозковими міхурами: переднім мозком, середнім та ромбоподібним. В подальшому ромбоподібний мозок дав початок довгастому та задньому мозку. І хоча тепер ці два відділи часто об`єднують під назвою ”задній мозок”, ця назва використовується і у більш вузькому розумінні. Вона об`єднує ембріонально споріднені структури: вароліїв міст та мозочок.

Цепорівняно невелика за об`ємом частина головного мозку, яка у значній мірі зберегла риси будови мозкової трубки. Проте сіра речовина у довгастому мозкові розташована інакше, ніж у спинному: вона тут не сконцентрована навколо центрального каналу, а поділена на скупчення ¾ ядра черепномозкових нервів. Ці ядра та нерви, що відходять від них, частково зберігають сегментарну будову довгастого мозку, характерну для спинного мозку. Центральний канал спинного мозку, зайшовши у довгастий мозок, переходить у ІY шлуночок, розташований на дорсальній поверхні довгастого і частково заднього мозку, і завдяки своїй формі часто називається ромбоподібною ямкою.

черепномозкові нерви. Головний мозок зв`язаний з рештою тіла крім спинного мозку 12-ма парами черепномозкових нервів. Найменування цих нервів було стандартизоване близько 100 років тому: I — нюховий, II— зоровий, III — окоруховий, IY — блоковий, Y — трійчастий, YI — відвідний, YII — лицьовий, YIII — вестибуло-кохлеарний, IX — язикоглотковий, X — блукаючий, XI— додатковий і XII — під`язиковий.

У довгастому мозкові розташовані ядра ІХ-ХІІ пари черепно­мозкових нервів (рис.11.16). Язикоглотковий нерв (IX пара) — змішаний нерв, який складається з рухових, секреторних і чутли­вих волокон. Руховіволокна іннервують м`язи м`якого піднебіння, глотки, гортані і голосових зв`язок, беручи участь у здійсненні рефлексів чхання, кашля і блювання. Секреторні волокна язикоглоткового нерва іннервують привушну слинну зало­зу.

Чутливі волокна язикоглоткового нерва проводять збуд­ження від рецепторів каротидного синуса, євстахієвої труби і стінок барабанної порожнини, а також від смакових рецепторів задньої третини язика. По чутливихволокнах блукаючого нерва прово­диться збудження від рецепторів ротової порожнини, глотки, значної частини шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів, легень, рефлексогенних зон судин і серця.

блукаючий нерв (X пара) — найбільший нерв людського організму. Він також є змішаним — містить рухові, секреторні та чутливі волокна. Останніх у складі блукаючого нерва біля 95%, вони передають інформацію від рецепторів майже всіх внутрішніх органів, а також від твердої мозкової оболонки та вушної раковини. рухові волокна блукаючого нерва (парасимпатичні) іннервують гладкі м`язи більшої частини травного тракту, трахеї, бронхів, а також серцевий м`яз, а секреторні волокна — травні залози шлунка, тонкого кишечника, підшлункову залозу, печінку, нирки.

Додатковий нерв (ХІ пара) — руховий, він іннервує груди­но-ключично-сосковидний м'яз. При порушенні функції цього нер­ва або його ядра знижується тонус цього м'яза і плече на боці ураження опускається, що утруднює чи навіть унеможливлює по­вертання голови у протилежний бік.

Під'язиковий нерв (ХІІ пара) — також руховий, він іннервує всі м'язи язика свого боку. Однобічне ураження цього нерва чи його ядра супрводжується порушенням роботи язика.

Решта черепномозкових нервів не зв'язана з довгастим моз­ком, проте щоб не повертатися більше до цього питання, назвемо і їх. Так, нюховий нерв (І пара) і зоровий нерв (ІІ пара) — це чутливі нерви, які іннервують відповідно нюховий епітелій носа та сітківку ока, де останній утворюється аксонами гангліозних клітин сітківки. Окоруховий (ІІІ пара) і блоковий (ІV пара) нерви забезпечують координацію рухів очей, іннервуючи зовнішні очні м'язи. Блоковий нерв іннервує також м'яз, що піднімає повіку, а в складі окорухового нерва є парасимпатичні волокна, що іннерву­ють непосмуговані волокна ціліарного м'яза та сфінктер зіниці. Ці волокна беруть участь у здійсненні зіничного рефлексу. Трійчастий нерв (V пара) — зміша­ний, його рухові волокна іннервують жувальні м`язи і м`язи, що змінюють натяг барабанної перетинки. При однобічних ураженнях цих волокон чи нейронів нижня щелепа при відкриванні рота зміщується в бік ураження. Чутливі волокна про­водять збудження від рецепторів шкіри всього обличчя, слизової оболонки носа, кон`юктиви, окістя черепних кісток, зубів, твердої мозкової оболонки і смакових рецепторів язика. Відвідний нерв (VI пара) іннервує зовнішній прямий м`яз ока. При його ураженнях тонус цього м`яза знижується і очне яблуко зміщується до носу. Лицьовий нерв (VII пара) змішаний, його еферентні волокна іннервують всю мімічну мускулатуру обличчя, а також слізні, підщелепову і під"язикову слинні залози. По аферентних волок­нах цього нерва проводиться збудження від смакових рецепторів передньої частини язика. Вестибуло-кохлеарний (слуховий) нерв (VIII пара) — чутливий нерв. Він складається з двох гілок — слухової і вестибулярної. По слуховій гілці проводиться збудження від рецепторів кортієва органа завитки внутрішнього вуха, а по вестибулярній — від ре­цепторів півколових каналів та мішечків присінка.

Крім ядер черепномозкових нервів, характерною особливістю структури довгастого мозку є наявність у ньому потужної маси нервових елементів, які не одержують аферентних волокон безпо­середньо від периферичних джерел і не посилають рухових волокон на периферію. Це так зване сіткоподібне утворення, або ретикулярна формація, яка має нер­вові зв`язки тільки з іншими відділами ЦНС і є фактично однією з надсегментарних структур ЦНС, функції якої будуть розглянуті нижче.

До надсегментарних структур відносять також ядра провід­них шляхів, що проходять крізь довгастий мозок до інших час­тин мозку. Основними з них є ядра Голля і Бурдаха, а також оливарні ядра, розташовані у товщі мозкової тканини.

 


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 688 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)