АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рефлекси заднього мозку.

Прочитайте:
  1. Автономні рефлекси
  2. Анатомічна будова та рефлеки середнього мозку.
  3. Анатомічна будова та функції проміжного мозку.
  4. Б. На малюнку розгляньте внутрішню будову спинного мозку.
  5. Будова довгастого мозку.
  6. Будова і функції довгастого мозку.
  7. Будова спинного мозку.
  8. Вкажіть стопні патологічні рефлекси згинальної групи
  9. Вкіжать препарат, що стимулює дихальний та судинно-руховий центри довгастого мозку.
  10. Г. гиперрефлексия

У задньому мозку замикаються ду­ги багатьох вегетативних і соматичних рефлексів (рис.11.18). Його функції найбільш тісно пов`язані з діяльністю вестибулярного апарату (див.розд. 12.3.6)

вегетативні рефлекси заднього мозку. До них належать рефлекси, що регулюють за допомогою парасимпатичних нейронів ядер лицьового і язикоглоткового нервів роботу слинних залоз. Крім того ядра варолієвого мосту беруть участь в регуляції сльозовиділення та потовиділення, координації реакцій жування і ковтання, кліпання очима та ін. Вегетативне ядро блукаючого нерва входить у систему вже розглянутої рефлекторної регуляціі дихання і серцево-судинної системи.

Соматичні рефлекси заднього мозку поділяються на ланцюгові та тонічні. Першу групу рефлексів ми розглянули, вивчаючи функції довгастого мозку. Тому тут обмежимось лише нагадуванням про те, що в їхньому здійсненні беруть участь структури заднього мозку, зокрема нейрони ядер трійчастого і лицьового нервів.

Тонічні рефлекси. Ціла група рефлексів заднього мозку спрямована на підтри­мання позного тонусу. Залежно від джерела аферентних сигналів тонічні рефлекси поділяються на шийні та вестибулярні (лабірин­тові).

Шийні тонічні рефлекси запускаються при збудженні пропрі­орецепторів м'язів шиї. Вперше вони були описані Р. Магнусом у котів з перерізаним стовбуром мозку. У чистому вигляді ці реф­лекси можна спостерігати лише після руйнування вестибулярного апарата, який надає відповідну інформацію про положення голови у просторі (рис.11.19).

Як показали досліди Магнуса, закидання котові голови на­зад супроводжується зростанням тонусу м'язів-розгиначів перед­ніх кінцівок з одночасним послабленням тонусу м'язів-розгина­чів задніх кінцівок. Нахил голови вниз викликає протилежні ре­акції м'язів-розгиначів кінцівок, а повороти голови вправо і вліво стосовно поздовжньої осі викликають компенсаторне підси­лення тонусу м'язів-розгиначів тих кінцівок, у бік яких повер­нута голова. Це так звані рефлекси обертання за Магнусом.

Ефекторною ланкою шийних рефлексів може бути й очна мус­кулатура, оскільки рефлекторні впливи на очні м'язи забезпечу­ють компенсаторну установку очей при змінах положення голови.

Всі шийні рефлекси є полісинаптичними. Імпульси від проп­ріоцепторів шийних м'язів йдуть через ядро Бурдаха у відповідні центри довгастого мозку, а звідти низхідні команди поступають до мотонейронів спинного мозку або до рухових ядер відвідного нерва і виклика­ють зміни позного тонусу та тонусу очних м'язів.

Вестибулярні рефлекси поділяються на статичні і стато-ки­нетичні. Статичні рефлекси пов'язані переважно із збудженням рецепторів присінка перетинчастого лабіринту і забезпечують підтримання пози й рівноваги тіла при змінах його положення у просторі. До цих рефлексів належать рефлекси випрямлення, спрямовані на відновлення нормального положення тіла тварини. Так, наприклад, якщо кіт падає з висоти спиною униз, то спо­чатку у нього за рахунок вестибулярного випрямляючого рефлекса відновлюється нормальне положення голови (мордою униз). Ця зміна положення голови збуджує пропріоцептори шийних м'язів і вони запускають шийний рефлекс випрямлення, внаслідок якого тулуб також стає у нормальне положення.

Стато-кінетичні рефлекси спрямованні на підтримання пози при змінах швидкості руху людини і тварин. Ці рефлекси пов'язані із збудженням рецепторів півколових каналів, яке виникає при русі ендолімфи всередині каналів. Прискорення при обертанні тіла у горизонтальній площині збуджує рецептори горизонтального півколового каналу і викликає рефлекторну реакцію окорухового апрата — горизонталь­ний очний ністагм. Ця реакція полягає в тому, що у момент прискорення обертання очі рухаються в бік, протилежний напрямку обертання. Потім, при досягненні максимально можливого відхи­лення, очі швидко переміщуються у напрямку руху і у поле зору потрапляє інша точка простору.

Ністагм сприяє збереженню нормальної зорової орієнтації. Ця реакція використовується також з діагностичною метою для пере­вірки нормального функціонування вестибулярного апарату. Пло­щина ністагму співпадає з площиною обертання, ось чому роз­різняють крім горизонтального також і вертикальний, діагональний та коловий ністагми.

До стато-кінетичних вестибулярних рефлексів відносяться також рефлекси ліфта. при підйомі у ліфті з прискоренням вони виражаються у розгинанні кінцівок, а при опусканні — їхнім згинанні.

Статичні і стато-кінетичні рефлекси присутні у людини вже під час внутрішньоутробного розвитку. Після народження, в міру дозрівання і вдосконалення центральних механізмів коорди­нації нервово-м'язового апарата, у дитини послідовно виникають рефлекторні реакції, які обумовлюють утримання голови, сидін­ня, стояння і ходіння. При дальшому постнатальному розвитку відбувається вдосконалення процесів управління позами і руха­ми, зокрема розвивається кірковий контроль за діяльністю нер­вових центрів заднього мозку. Хоча в цих умовах позно-тонічні рефлекси можуть маскуватися, але вони не зникають, постійно функціонують і мають важливе значення для успішного виконання трудових, фізичних і спортивних рухів.


ЛЕКЦІЯ №6


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1190 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)