АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТЕМА: КОРА ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

План:

1. Будова кори великих півкуль.

2. Функціональна топографія кори великих півкуль.

3. Електрична активність мозку.

1. Будова кори великих півкуль.

Корою головного мозку називають тонкий шар сірої речови­ни, який містить нейрони і клітини нейроглії і який вкриває всю поверхню великих півкуль. Кора великих півкуль у філогенетичному від­ношенні є наймолодшим відділом головного мозку. У процесі еволюційного роз­витку кора великих півкуль набуває істотних структурних і функціональних властивостей і стає вищим відділом ЦНС. Морфо­логічно виділяють стародавну кору (палеокортекс), стару кору (архіокортекс) і нову кору (неокортекс). У людини до ста­родавньої кори належать нюховий горбик, передній продірявлений простір, підмозолиста, напівмісяцева та бокові нюхові звивини, що становить 0,6% всієї кори; до старої кори належать гі­покамп, зубчаста фасція, поясна звивина —приблизно 2,2% всієї кори. Крім того, 1,6% площі кори великих півкуль займає так звана проміжна кора.

У процесі філогенезу значно зростає поверхня нової кори. Так, вона вперше з`являється у рептилій, дещо зростає у птахів, але найбільшого розвитку досягає у ссавців. Серед ссавців найменш розвинена нова кора у їжаків — 32,4% всієї поверхні кори, у кроля — 56%, собаки — 84,2%, шимпанзе — 93,3%, людини — 95,6% і дельфіна 97,8%.

Розрізняють макроскопічну будову — архітектоніку (опис часток, борозен та звивин кори) та мікроскопічну — цитоархітектоніку (опис клітинної організації окремих ділянок кори).

Архітектоніка. На поверхні півкуль є борозни, що поділяють її на частки та звивини. Кожна півкуля поділяється глибо­кими борознами на частки: лобну, тім'яну, скроневу, потиличну, лімбічну та острівцеву.

Найглибшою вважається сільвієва борозна, яка зна­ходиться на боковій поверхні півкуль і відокремлює скроневу частку мозку від лобної і тім`яної. Там же розташовується центральна (роландова) борозна, що відокремлює лобну частку від тім'яної, яка приля­гає до потиличної частки.

На медіальній поверхні кожної півкулі знаходяться дві концентрично розташовані борозни, що оточують мозолисте тіло і переходять потім у гіпокампову борозну, яка закінчується амо­новим рогом. Усі ці борозни обмежуть колову ділянку, яка входить до складу лімбічної системи.

В межах кожної частки мозку знаходяться численні дрібніші борозни, які відокремлюють одну звивину від другої. всередині борозен знаходиться до 60% кори мозку людини. Завдяки появі борозен і звивин на мозку людини його загальна поверхня значно зростає і досягає 1600 см², що набагато перевищує внутрішню поверхню черепа.

Цитоархітектоніка кори. Кора являє собою тонкий шар нервової тканини завтовшки 1,3 — 4,5 мм у різних ділянках, її об'єм становить близько 600 см³. Вона містить 10⁹—10¹⁰ нейронів і майже у 10 разів біль­ше нейрогліальних клітин (астроцитів і олігодендроцитів). На поперечному перетині шари кори, які містять переважно клітинні тіла, чергуються із шарами, у яких переважають аксони, в зв'язку з чим вона має досить строкатий вигляд. У корі на підставі форми і розташування клі­тин та волокон звичай­но розрізняють 6 шарів.

Поверхневі І-ІV шари слугують переважно для одержання і поширення аферентних сигналів. Еферентні нейрони кори розташо­ванні у глибших шарах — V i VI, де починаються основні низхідні шляхи кори. Головною особливістю будови кори є наяв­ність в ній колонок, що складаються з клітин із схожими влас­тивостями і функціями, які розташовані перпендикулярно до поверхні кори. Така колонка являє собою майже вертикальний ци­ліндр діаметром близько 30 мкм, де міститься 100-200 клітин. У неокортексі людини налічується приблизно 600 мільйонів таких міні-колонок.

У новій корі можна виявити і більші (500-1000 мкм) колонки, кількість яких сягає 600 тисяч, при­чому кожний такий утвір містить декілька сотень міні-колонок. Наявність колонок, пристосованих для сприйняття інформації, не виключає існування у корі інших систем, які виконують ефекторні функції. До них відносяться сис­теми, що оперують різними медіаторами (адренергічна, холінергічна, дофамінергічна системи тощо).

Представлена мікроскопічна будова кори стосується рухової ділянки, для якої типовою є наявність гігантських пірамідних нейронів Беца. Інші ділянки кори, маючи в принципі 6-шарову будову, відрізняються за своєю цитоархітектонічною картиною. За цим показником К. Бродман усю кору великих півкуль головного мозку людини розділив на 52 окремі ділянки —"поля", причому різні за будовою поля, як з`ясувалося, виконують різні функції.. Розглянемо деякі з найважливіших ділянок нової кори, які вхо­дять в основні її частки.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 718 | Нарушение авторских прав