АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Функції довгастого мозку.

У довгастому мозку знаходяться найважливіші вегетативні і соматичні центри, завдяки яким він виконує три основні функції — рефлекторну, тонічну і провіднико­ву.

Провідникова функція довгастого мозку полягає в тому, що він з`єднує головний мозок із спинним і проводить сигнали від одного відділу до іншого в обидва боки. Крізь нього проходять всі висхідні та низхідні шляхи спинного мозку, тут формуються вестибулоспінальні і ретикулоспінальні тракти і закінчуються кортикобульбарні волокна.

Рефлекторна функція полягає в тому, що цей відділ мозку бере участь у рефлекторній регуляції основних вегетативних функцій, а також здійснює замикання ряду сегментарних рефлексів.

вегетативні центри довгастого мозку та виконувані ними рефлекси поділяються на сегментарні (слиновидільний, смоктання, ковтання, чхання, кашлю тощо) та надсегментарні. Останні центри діють не прямо, а через інші структури ЦНС. Такими є дихальний та судиноруховий центри, які виконують життєво важливі функції і тому постійно або ритмічно активні протягом усього життя організму.

Дихальний центр. Якщо у тварини зробити перерізку вище довгастого мозку, то вона може дихати, але дихання припиняється, якщо зруйнувати або охолодити довгастий мозок чи відокремити його від спинного мозку. Отже, ритмічні скорочення дихальних м`язів обумовлюють­ся нейронними структурами довгастого мозку. Вважається, що ритм дихання формується в нейронних структурах латеральної частини довгастого мозку, а структури медіальної зони регулюють параметри дихання при зміні умов існування, забезпе­чуючи необхідний рівень легеневої вентиляції.

Дослідження властивостей дихальних нейронів довгастого мозку свідчать про те, що ці нейрони здатні змінювати свою діяльність під впливом різних факторів: при подразненні рецеп­торів, нервів і центральних структур, при змінах концентрації О₂ і СО₂, та зрушеннях рН. В регуляції дихання бере участь і вароліїв міст, де розташований пневмотаксичний центр, який мо­дулює діяльність дихального центру, регулюючи частоту і глиби­ну дихання. Докладніше про локалізацію, будову та принципи роботи дихального центру можна прочитати у главі 4 цього підручника.

судиноруховий центр теж розташований у довгастому мозку. Його знаходження там встановив Ф.В.Овсянников ще у 1871 році, хоча точна його локалізація дискутувалась більше 100 років. Зокрема довгий час його шукали на дні ІY шлуночка, і лише у 80-ті роки нашого сторіччя вчені дійшли згоди, що основні структури судинорухового центру знаходяться на протилежному боці ¾ у вентролатеральній ділянці довгастого мозку. Тут біля самої поверхні мозку розташовані скупчення нейронів (зони М і S), електричне чи хімічне подразнення яких підвищує артеріальний тиск, а руйнування, навпаки, максимально знижує його. Трохи каудальніше знаходиться зона L, нейрони якої чинять гальмівний вплив на зону S. Судиноруховий центр тонічно активний ¾ його нейрони перебувають у стані постійного збудження, завдяки чому в організмі людини чи тварин весь час підтримується нормальний рівень артеріального тиску.

Ще одна важлива функція даного центру полягає у здійсненні судинорухових рефлексів. Барорецептори рефлексогенних зон кровоносної системи (дуги аорти, каротидних синусів, серця та інших) надсилають інформацїю до судинорухового центру про відхилення кров`яного тиску від нормального рівня. останній через спинний мозок і симпатичні нерви та через блукаючий нерв надсилає команди на зміну судинного тонусу та роботи серця, направлені на відновлення нормального артеріального тиску. (Детальніше про роботу судинорухового центру див. главу 3).

Сегментарні рефлекси обмежуються невеликою кількістю переважно рухових ефекторів. Вони обслуговують, в основному, дві функції: травну та захисну. До рефлексів травної системи, відносяться слиновидільний, смоктальний, жувальний і ковтальний. Їхні центри розташовані в області ядер ІХ-ХІІ пар нервів довгастого мозку, а також лицьового та трійчастого нервів заднього мозку.

За участю цих ядер здійснюються ланцюгові рефлекси, пов'язані з жуванням і ковтанням. Так, жування забезпечується координованою діяльністю жувальних м'язів, язика, щік, підне­біння та дна порожнини рота, що відбувається за участю ядер трійчастого і під'язикового нервів. Коли харчова грудка, змочена слиною, доти­кається піднебіння, основи язика чи слизової оболонки глотки, збудження рецепторів цих структур передається по чутливих во­локнах язикоглоткового нерва до центра ковтального рефлекса довгастого мозку, а звідти відповідні моторні імпульси пряму­ють по рухових волокнах під'язикового, трійчастого, язикоглот­кового і блукаючого нервів до м'язів порожнини рота, глотки, гортані та стравоходу. Внаслідок координованої діяльності цих м'язів здійснюється акт ковтання з одночасним перекриванням входів у носоглотку та гортань. Подібним чином виконується і смоктальний рефлекс.

Центри згаданих рефлексів координують роботу жуйних м`язів щелеп, м`язів щік, язика, піднебіння, гортані, глотки і стравохода між собою та з іншими центрами, наприклад з дихальним центром при здійсненні смоктального чи ковтального рефлексів.

Захисні рефлекси довгастого мозку ¾ чихальній та кашлю обслуговують дихальну систему. Механічне чи хімічне подразнення рецепторів слизової оболонки носа через аферентні волокна трійчастого нерва збуджує чихальний центр, який перебуває у тісному анатомічному та функціональному зв`язку із дихальним центром. Звідти по відповідних нервах до м`язів рота, лиця, гортані та міжреберних м`язів надходять команди, що викликають координований чихальний рефлекс. Подібним чином відбувається і рефлекс кашлю, але спричиняється він подразненням рецепторів дихальних шляхів ¾ гортані, трахеї, бронхів.

Блювотний рефлекс виконує захисну функцію по відношенню до травної системи (шлунка) та всього організму. Виникає він при переповненні шлунка або при появі у крові шкідливих токсичних речовин. Рецептивне поле рефлексу включає у себе корінь язика, глотку, слизову оболонку шлунка, звідки сигнали надходять до блювотного центру по аферентних волокнах блукаючого та язикоглоткового нервів. Шкідливі речовини, що всмоктались із травного тракту, кров`ю переносяться до головного мозку і безпосередньо подразнюють блювотний центр. Сам акт відбувається в результаті антиперистальтичних скорочень шлунка та різких скорочень м`язів черевної стінки і діафрагми.

Тонічна функція довгастого мозку полягає у підтриманні певних груп нейронів чи відділів ЦНС у стані постійного збудження. особливо яскраво ця функція виявлена у судинорухового центру та симпатичних нервів, що перебувають під його контролем. Довгастий мозок здійснює постійний тонічний вплив і на спинний мозок, підтримуючи його функціонування. Про це свідчить відомий вже нам факт розвитку спінального шоку у тварини після відокремлення спинного мозку від довгастого або головного мозку. І у всіх цих випадках тонічна функція довгастого мозку найтіснішим чином пов`язана з ретикулярною формацією.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 973 | Нарушение авторских прав