АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова зовнішніх чоловічих статевих органів. Їх функції.

Статевий член — це орган циліндричної форми, що своїм коренем фіксується до тазових кісток, а його тіло звисає донизу. В органі розрізняють головку, спинку та сечівникову (задню) поверхню.

Основу статевого члена складають три дрібнокоміркових поздовжніх тіла, з яких два, з боку спинки статевого члена, дістали назву печеристих тіл, а третє, що лежить з боку сечівникової поверхні, називається губчастим тілом.

Печеристі тіла статевого члена вкриті спільною білковою оболонкою, але відділені одне від одного відростком цієї оболонки — перегородкою статевого члена. Вільні кінці печеристих тіл дещо загострені, а верхні розходяться у вигляді ніжок, що кріпляться до лобкових і сідничних кісток у ділянці лобкової дуги.

Губчасте тіло тонше і коротше за печеристі, вкрите окремою білковою оболонкою. Крізь нього проходить більша частина сечівника. Нижній кінець губчастого тіла значно розширений. Він накриває загострені кінці печеристих тіл, утворюючи головку статевого члена, відділену від тіла шийкою, а на її верхівці відкривається зовнішнє вічко сечівника. Верхній кінець губчастого тіла також стовщений, утворює цибулину статевого члена.

Печеристі та губчасте тіла міцно зрощені між собою, оточені глибокою і поверхневою фасціями статевого члена і вкриті тонкою шкірою. Уся шкіра, за винятком шкіри головки, легко зміщується відносно розташованих глибше тканин. На головці шкіра нерухома: щільно зрощена з білковою оболонкою. Шкіра нижнього відділу органа звичайно утворює вільну складку — передню шкірочку статевого члена, яка обгортає головку як чохол. На нижній поверхні головки передня шкірочка з'єднана з шкірою головки за допомогою вуздечки. У щілиноподібний простір між внутрішньою поверхнею передньої шкірочки і головкою відкриваються численні залози, які виділяють сальний секрет.

Чоловічий сечівник, 18 — 20 см завдовжки, ділиться на внутрішньостінкову (передпередміхурову) передміхурову, проміжну (перетинчасту) і губчасту частини.

Внутрішньостінкова (передпередміхурова) частина починається від внутрішнього вічка сечівника до виходу із сечового міхура.

Передміхурова частина (близько 4 см) проходить майже прямовисно через паренхіму передміхурової залози.

Проміжна (перетинчаста) частина сечівника найкоротша (1,5 — 2 см) і відповідає товщині сечово-статевої діафрагми, за рахунок якої формується зовнішній м'яз — замикач сечівника.

Губчаста частина сечівника найдовша (12 — 14 см). Починається від проміжної частини майже під прямим кутом (відкритим вперед), спускається крізь губчасте тіло і закінчується зовнішнім вічком сечівника

Калитка) — шкірно-м'язовий утвір, що є вмістилищем для яєчок з над'яєчками та нижніми відділами сім'яних канатиків. По серединній лінії проходить шов калитки, який продовжується в глибину калитки в сполучнотканинну перегородку. Стінка калитки складається з тонкої пігментованої шкіри з численними сальними залозами та м'ясистої оболонки — великої кількості різноспрямованих пучків гладкої м'язової тканини, розташованих переважно в глибокому шарі дерми. Під час скорочення м'язові пучки зморщують калитку.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 671 | Нарушение авторских прав