АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рефлекторна діяльність центральної нервової системи

Прочитайте:
  1. E. Дискоординована пологова діяльність
  2. II. Хвороби кістково-суглобової системи
  3. АВТОНОМНА ЧАСТИНА ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ.
  4. Адаптація зорової сенсорної системи
  5. Аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку
  6. Анатомічна будова та функції лімбічної системи.
  7. Анатомія та фізіологія дихальної системи
  8. АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ГІГІЄНА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
  9. Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи у дітей раннього віку. Медсестринське обстеження даної системи.
  10. Анатомо-фізіологічні особливості кісткової системи у дітей.

Будь-яка діяльність живих істот супроводжується різноманітною рухо­вою активністю. Проте багато які прості поведінкові реакції є спільними для різних видів тварин. Ці стереотипні прості акти відомі під назвою рефлексів. Рефлекс — це реакція організму на дію подразників зовнішнього чи внутрішнього середовищ, яка здійснюється через нервову систему. Для кожного рефлексу існує своя рефлекторна дуга, яка у найпростішому випадку складається з рецептора, чутливого (аферентного) нейрона, нервового центра, де знаходиться тіло рухового (еферентного) нейрона, його аксона, який в складі рухового нерва підходить до ефектора ¾ м`яза (рис.11.4). Рефлекторні дуги переважної більшості рефлексів проходять через центральну нервову систему: у спинному мозку замикаються відносно прості рухові та вегетатвні рефлекси, головний мозок здійснює замикання набагато складніших безумовних та умовних рефлексів, контролює поведінку, забезпечує реалізацію вищої нервової та психічної діяльності, підтримує свідомість. Невелика частина рефлексів може замикатись поза центральною нервовою системою ¾ у периферичних гангліях. Це так звані периферичні рефлекси, вони регулюють локальні реакції вісцеральних систем.

Рефлекторне скорочення м`язів відрізняється від прямого скорочення, зумовленого подразнням рухового нерва і розглянутого нами у попередній главі, за рядом ознак. По-перше, латентний (прихований) період рефлекторного скорочення набагато довший, ніж при прямому скороченні, по-друге, для рефлекторного скорочення властива рефлекторна післядія ¾ скорочення триває і після припинення подразнення, чого не буває при прямому подразненні м`яза чи його рухового нерва, і по-третє, рефлекторне скорочення може бути загальмоване якимось іншим подразником. Ці та деякі інші особливості рефлекторного скорочення м`язів обумовлені властивостями нервових центрів, через які здійснюється даний рефлекс.

Переважна більшість рефлексів замикається багаторазово на різних рівнях ЦНС. Так, рефлекс сечовиведення замикається у крижових сегментах спинного мозку і на рівні варолієвого мосту, а у деяких ссавців та у людини, крім того, є представництво цього рефлексу у корі півкуль головного мозку. Так само будь-який руховий рефлекс крім основного центру у відповідному сегменті спинного мозку може замикатись і на кількох інших рівнях спинного мозку, а також контролюється вестибулярними ядрами довгастого мозку, заднім мозком, мозочком, червоним ядром середнього мозку, підкірковими ядрами та корою великих півкуль головного мозку. Таким багатоступеневим контролем рефлекторної діяльності забезпечується висока точність, адекватність та економність рефлекторних реакцій.

 


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 502 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)