АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Механізм проведення збудження по нервових волокнах
Проведення збудження вздовж нервових волокон здійснюється за допомогою так званих місцевих (локальних) струмів, які виникають між збудженою (деполяризованою) і нормально поляризованою ділянками волокна. Поширення локальних струмів по довжині волокна визначається його кабельними властивостями, а напрямок струму такий, що він викликає кателектротонічну деполяризацію сусідньої із збудженою ділянки мембрани. Деполяризація ця швидко досягає порогової величини і генерує ПД, який, у свою чергу, активує наступну ділянку волокна. Завдяки такому “естафетному” механізму збудження поширюється вздовж всього волокна, причому в неміелінізованих і м'язових волокнах збудження безперервно переходить від однієї точки мембрани до іншої (рис.10.14 а).
Якщо проведення нервового імпульсу йде за рахунок локальних колових струмів, то вирішальне значення повинні мати пасивні електричні властивості мембрани. Тому швидкість проведення збудження мусить бути тим більшою, чим далі щоразу поширюється кателектротонічний потенціал і чим швидше зростає цей потенціал у кожній точці волокна.
У неміелінізованих волокнах швидкість поширення ПД залежить і від опору аксоплазми вздовж аксона. Цей опір, у свою чергу, обумовлений діаметром волокна: чим менший діаметр, тим більший опір. У тонких аксонах великий опір аксоплазми негативно впливає на електричну провідність і зменшує довжину локального ланцюга, в який входить тільки та ділянка, що розташована безпосередньо попереду від ПД. Тому швидкість поширення збудження в тонких волокнах найменша (до 0,5 м/с).
Закони проведення збудження. 1) Закон анатомічної і фізіологічної цілісності волокна — проведення збудження по нерву можливе лише при його абсолютній цілості та нормальному функціональному стані і порушується після перерізки нервових волокон, при блокаді натрієвих каналів, різкому локальному охолодженні тощо.
2) Закон двобічного проведення збудження — в штучних умовах експерименту на ізольованому відрізку нерва збудження поширюється по кожному нервовому волокну в обидва боки від точки подразнення. У реальних умовах всередині організму збудження по кожному нервовому волокну поширюється тільки в одному напрямку, а зворотний шлях йому перекрито рефрактерністю раніше збудженої ділянки. в межах ЦНС збудження завдяки хімічним синапсам теж поширюється лише ортодромно — по аксону через синаптичну щілину до наступної клітини. Що стосується більшості нервів, що є змішаними, то в них збудження поширюється в обох напрямках: по аферентних волокнах у нервові центри (доцентрово), а по еферентних волокнах до ефекторів (відцентрово). І в обох випадках це буде ортодромне, тобто нормальне, природне за напрямком проведення збудження.
3) Закон ізольованого проведення збудження. У нервовому стовбурі всі волокна омиваються міжклітинною рідиною, яка є добрим провідником електричного струму. Якщо одне з цих волокон працює, то зовнішні петлі струму, тобто локальні струми, що виникають при генерації ПД, потрапляють у сусідні волокна, які становлять частину зовнішнього провідного середовища. Проте сила цих локальних струмів при активності невеликої кількості волокон дуже мала і її не вистачає для подразнення сусідніх волокон. Але вони можуть дещо змінювати МПС сусідніх нервових волокон і таким чином впливати на їхню збудливість.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1138 | Нарушение авторских прав
|