АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Механізм проведення збудження по нервових волокнах

Проведення збудження вздовж нервових волокон здійснюється за допомогою так званих місцевих (локальних) струмів, які ви­никають між збудженою (деполяризованою) і нормально поляризо­ваною ділянками волокна. Поширення локальних струмів по довжи­ні волокна визначається його кабельними властивостями, а нап­рямок струму такий, що він викликає кателектротонічну деполя­ризацію сусідньої із збудженою ділянки мембрани. Деполяризація ця швидко досягає порогової величини і генерує ПД, який, у свою чергу, активує наступну ділянку волокна. Завдяки такому “естафетному” механізму збудження поширюється вздовж всього во­локна, причому в неміелінізованих і м'язових волокнах збудження безперервно переходить від однієї точки мембрани до іншої (рис.10.14 а).

Якщо проведення нервового імпульсу йде за рахунок локаль­них колових струмів, то вирішальне значення повинні мати па­сивні електричні властивості мембрани. Тому швидкість прове­дення збудження мусить бути тим більшою, чим далі щоразу поширюється кателектротонічний потенціал і чим швидше зростає цей потенці­ал у кожній точці волокна.

У неміелінізованих волокнах швидкість поширення ПД зале­жить і від опору аксоплазми вздовж аксона. Цей опір, у свою чергу, обумовлений діаметром волокна: чим менший діаметр, тим більший опір. У тонких аксонах великий опір аксоплазми нега­тивно впливає на електричну провідність і зменшує довжину ло­кального ланцюга, в який входить тільки та ділянка, що розта­шована безпосередньо попереду від ПД. Тому швидкість поширення збудження в тонких волокнах найменша (до 0,5 м/с).

Закони проведення збудження. 1) Закон анатомічної і фізі­ологічної цілісності волокна — проведення збудження по нерву можливе лише при його абсолютній цілості та нормальному функціональному стані і порушуєть­ся після перерізки нервових волокон, при блокаді натрієвих каналів, різкому локальному охолодженні тощо.

2) Закон двобічного проведення збудження — в штучних умовах експерименту на ізольованому відрізку нерва збудження поширюється по кожному нервовому волокну в обидва боки від точки подразнення. У реальних умовах всередині організму збудження по кожному нервовому волокну поширюється тільки в одному напрямку, а зворотний шлях йому перекрито рефрактерністю раніше збудженої ділянки. в межах ЦНС збудження завдяки хімічним синапсам теж поширюється лише ортодромно — по аксону через синаптичну щілину до наступної клітини. Що стосується більшості нервів, що є змішаними, то в них збудження поширюється в обох напрямках: по аферентних волокнах у нервові центри (доцентрово), а по еферентних волокнах до ефекторів (відцентрово). І в обох випадках це буде ортодромне, тобто нормальне, природне за напрямком проведення збудження.

3) Закон ізольованого проведення збудження. У нервовому стовбурі всі волокна омиваються міжклітинною рідиною, яка є добрим провідником електричного струму. Якщо одне з цих волокон працює, то зовнішні петлі струму, тобто локальні струми, що виникають при генерації ПД, потрапляють у сусідні волокна, які становлять частину зовнішнього провідного середовища. Проте сила цих ло­кальних струмів при активності невеликої кількості волокон ду­же мала і її не вистачає для подразнення сусідніх волокон. Але вони можуть дещо змінювати МПС сусідніх нервових волокон і таким чином впливати на їхню збудливість.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1131 | Нарушение авторских прав