АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мембранний потенціал спокою.

Прочитайте:
  1. зарядженою внутрішньою поверхнею клітинної мембрани у стані спокою.
  2. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного потенціалу дії.
  3. Локальний потенціал
  4. Мембрани у стані спокою.
  5. Мембранний потенціал спокою
  6. Потенціал дії, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
  7. Потенціал спокою, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
  8. Потенціал спокою, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
  9. Потенціали дії

Лекція 1. З Б У Д Л И В I С Т Р У К Т У Р И

План:

Основні властивостi збудливих тканин

Міжклітинна передача збудження i гальмування

 

1. Основні властивостI збудливих тканин

Основною властивістю живих систем є здатність відповідати на вплив оточуючого середовища активною реакцією. Ці власти­вості притаманні всій живій матеріі, проте особливо яскраво вони виявляються в реакціях нервової, м"язової та за­лозистої тканин, які називають збудливими, тобто здатними від­повідати процесом збудження на дію подразників. Подразник вик­ликає в клітині складний комплекс мікроструктурних перебудов, а також зміни обміну речовин, концентрації й швидкості руху іо­нів та їхнього розподілу на клітинних мембранах.

Жива клітина при здійсненні своїх функцій безперервно ге­нерує та підтримує електричні потенціали, тому електрофізіоло­гічні дослідження являють собою універсальний спосіб з`ясуван­ня механізмів діяльності збудливих структур. Першу фізико-хі­мічну теорію електричних явищ у живих тканинах розробив у 1896-1906 рр. відомий український вчений, професор Київського університету В.Ю.Чаговець. Виходячи з теорії електролітичної дисоціації, він вважав, що електричні потенціали утворюються за рахунок різної швидкості дифузії основних фізіологічних іо­нів і перш за все — іонів вугільної кислоти. Проте пізніше бу­ло доведено, що основними іонами, які беруть участь у генера­ції електричних потенціалів клітин, є іони К+, Na+ i Cl-. За умовами виникнення в живих утворах розрізняють мембранні потенціали спо­кою (МПС) та потенціали дії (ПД).

Мембранний потенціал спокою.

У всіх клітинах поверхневий шар цитоплазми є спеціалізо­ваною структурою, яка називається мембраною. Ця мембрана електрично поляризована, і різницю потенціалів між зовнішньою і внутрішньою поверхнями мембрани називають мембранним потенціа­лом спокою (МПС). Для того, щоб зрозуміти природу виникнення цього потенціалу, треба розглянути деякі властивості самої мембрани, а також склад поза- і внутрішньоклітинної рідин.

Мембрана — це тонкий (завтовшки 5-10 нм) утвір, який складається з ліпідів, білків і мукополісаха­ридів. Бімолекулярний шар ліпідів є матриксом мембрани, в який занурені білкові молекули, що утворюють канали для води і іо­нів, формують іонні насоси тощо (рис.10-1А). Мукополісахариди, розташовані у вигляді "дерев" на поверхні мембрани, здійснюють рецептивні функції. Мембрана постійно оновлюється і її власти­вості можуть дещо змінюватися.

Клітинна мембрана має значний опір і ємність. Так, у ак­сона кальмара питомий опір мембрани (Rм) становить у спокої 1000 ом·см2, а ємність (См) — приблизно 1 мкФ/см2. Ємність мембрани, яка створюється переважно її ліпідним матриксом, до­сить постійна, а опір мембрани електричному струму сильно за­лежить від стану її іонних каналів.

Існування МПС, перш за все, обумовлене нерівномірним розподілом іонів між поза- та внутрішньоклітинним простором (табл. 10.1).

 

Другим важливим фактором, який має значення для створення МПС, є різна проникність мембрани до різних іонів. Мембрана легко проникна для жиророзчинних речовин, молекули яких прохо­дять крізь її ліпідний матрикс. Крупні водорозчинні молекули, у тому числі й аніони органічних кислот, практично не проника­ють крізь мембрану. У стані фізіологічного спокою клітинна мембрана проникна до іонів К+, оскільки в ній розташовані спе­ціальні калієві канали, що пропускають лише гідратований К+.

Коли іон К+ виходить з клітини, він затримується на зов­нішній поверхні мембрани, створюючи її позитивний заряд. Вели­кі аніони не можуть пройти із середини клітини крізь мембрану, накопичуються біля її внутрішньої поверхні і створюють там негативний потенціал. Так виникає трансмембранна різниця потенціалів, або МПС.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 663 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)